Філософія освіти у поглядах сучасних німецьких філософів

УДК 1 (430): 37

МІТЮКЛЯЄВА О.Ю.

124 група Інститу історії, політології та права МНУ імені В.О.Сухомлинського

Науковий керівник:

ОНОФРІЙЧУК О.А.

к.ф.н., доцент

ФІЛОСОФІЯ ОСВІТИ У ПОГЛЯДАХ СУЧАСНИХ НІМЕЦЬКИХ ФІЛОСОФІВ

 

О.Ю.Мітюкляєва «Філософія освіти у поглядах сучасних німецьких філософів». У цій статті автор досліджує філософію освіти у творчості сучасних німецьких філософів, які підкреслюють важливість філософії освіти як не тільки практичного, а й наукового осмислення проблеми освіти та показують усвідомлення того, що сьогодні вирішальну роль відіграє особистісна свідомість.

О.Ю.Митюкляева «Философия образования во взглядах современных немецких философов». В этой статье автор исследуетфилософию образования у творчестве современных немецкихфилософов, которые отображают важность философии образования как нетолько практического, но и научного осмысления проблем образования ипоказывают осознание того, что сегодня решающую роль играетличностное сознание.

O.Y. Mitiukliaieva «Philosophy of education in modern German philosophers’ world–view». In this article the author investigates philosophy of education inmodern German philosophers’ world–view, who display the importance of philosophy of education as not only practical, but also the scientific understanding of problems of education and show the comprehension that the main role is played by personal consciousness today.

На даний момент серед багатьох країн світу, що приділяють велику увагу філософії освіти, визначне місце займає Федеративна Республіка Німеччина. Адже саме в Німеччині вперше з’явився термін «філософія освіти» у ХІХ сторіччі. Звертаючись до цього терміну ми знаходимо відображення його у німецькій мові як словосполучення Philosophie der Bildung, а також такі еквіваленти даного поняття як Philosophie der Erziehung, або Philosophie der Bildung und Erziehung. Отже, спершу розглянемо тлумачення цих слів, щоб з’ясувати, що становить собою філософія освіти у сучасній німецькій філософії [1, 2]. Насамперед звернемось до першого слова Bildung, яке пере-кладається з сучасної німецької мови як «освіта». Звичайно, освіта – це мовне, культурне та історично обумовлене поняття з дуже комплексним значенням. Занадто важко дати точне тлумачення чи краще уніфіковане визначення поняттю «освіта» в німецькій мові. Адже в залежності від орієнтирів та інтересів варіюються різні погляди, щодо розуміння поняття

Поняття Bildung сягає своїм корінням ще у середні віки, бо саме в цей час почали застосовувати це поняття у філософії, яке перекладалося з німецької мови як «вивчення спокою» та розглядали як «річ Бога, за допомогою якою людина ставала схожою на Божу людину» [3].

Зазвичай багато філософів і сьогодні дають різноманітні визначення цьому поняттю. Так, наприклад, Вольфган Клафкі трактує Bildung як розкриття буття вічної та розумової дійсності для людини, що являє собою суб’єктивний і формальний аспект та одночасно функціональний у «методичному» розумінні [3]. А ось Бернвард Хоффманн розуміє дане поняття як розкриття та розвиток духовно-психологічних цінностей та здібностей людини, що здійснюються через формулювання й виховання. Він зазначає, що це поняття походить від слова Bild (образ), яке дає образ та зміст даного визначення, а слово Bildung – це позначення, що об’єднало лише формальні знання. Крім того Bildung – це не лише віддалене чи відзначене уявлення, а й загальнокорисне мислення, яке вважається домінантним та особливо важливим [3]. Ще один німецький вчений Даніель Гоойдеверт зазначає, що «Bildung – це активний, комплексний і ніколи не завершений процес, у ході якого може виникати самостійна, самодіяльна та життєздатна особистість». Через це освіта не може бути обмежена лише знанням. Адже знання – це не ціль освіти, а тільки допоміжний засіб. До того ж, освіта, передбачає розумові здібності, рефлексію та критичну дистанцію у порівнянні з інформаційною пропозицією. По відношенні до цього стояла б поверхнева освіта або асиміляція, якщо б мова велась про пристосування у протилежній віковій дистанції [6]. Також ще одне альтернативне визначення про освіту дав філософ Хеннінг Касслер: «Bildung – це набуття системи моральних, бажаних установ, котрі отримані через посередництво та надання знань так, що людина визначає їх місцезнаходження у системі співвідносних понять у історично-суспільному світі при цьому стає профільною особисті-стю і виграє життєву орієнтацію та орієнтацію дій. Також можна сказати, що замість цього, освіта викликала б тотожність» [6, с. 67].

На даний момент у наших буденних поглядах поняття освіта часто пов’язується з поняттями «навчання» та «передача знань», яким дає широке тлумачення Вільгельм фон Гумбольдт, якого вважають беззаперечним родоначальником сучасної точки зору щодо поняття Bildung. Він також здійснив, мабуть, саму вдалу навчальну реформу у німецькомовних країнах на порозі між XVIII-XIX ст. Вільгельм фон Гумбольдт трактує це так: «Є прості визначенні знання, котрі повинні бути загальними, і ще більш обумовленими, які сприяють створенню напрямку думок та характеру, котрі ні в кого не можуть бути відсутніми. Кожен може бути тільки тоді безсумнівно хорошим працівником, торговельним агентом, солдатом чи бізнесменом, якщо він буде сам хорошим і порядним, не беручи до уваги свою особливу професію, займатиме місце обізнаної людини та громадянина. Таким чином, він дає визначення Bildung як «стимул всіх сил людини, щоб вони розгортались при привласнені світу та вели до самостійного визначення індивідуальності та особистості» [6, с.45].

Вільгельм фон Гумбольдт стверджував: «Освіта – це більше, ніж чисте присвоєння знань – індивідуальність та особистість, а також розвиток талантів відіграють безпосередньо велику роль.

Отже, виходячи із вище сказаного, можна зробити висновок, що у понятті філософії як «любов до мудрості» знаходиться вже освітянська думка. Адже люди не народжуються із мудрістю і не маючи її, потрібно прагнути до неї. Це прагнення є потягом до знань, що проходить через засвоєння їх. Таким чином, це є відображенням освітянського стремління у філософії. До філософії освіти вперше звернули свою увагу такі німецькі філософи як І. Кант, Г. Гегель, а згодом і В. Гумбольдт, які висунули ідею гуманістичної освіти особистості і її самосвідомості, запропонували шляхи реформування системи шкільної та університетської освіти, але найбільший внесок у скарбницю філософії освіти зробили В. Дільтей, Д. Уайтхед та інші у ХХ столітті.

Сьогодні, у ХХІ ст., сучасні німецькі філософи стрімко розвивають дану науку і при цьому виділяють суб’єкт і об’єкт у філософії освіти. Німецькі філософи зазначають, що філософія освіти повинна розвиватися з чогось і це «щось» вони вбачають у навчальному дослідженні. Через це філософія освіти повинна робити своє мислення загальнодоступним та суспільним і пояснювати у зрозумілій формі свою користь.Також німецькі філософи Меєр-Вольтер та Рейхенбах виділяють завдання філософії освіти. Головне завдання вони вбачають у тому що філософія освіти аналізує та критикує педагогічний склад знань та переконань, тобто розглядає, що педагогічно актуально та що потребує педагогічної сили [4,5].

Наступне завдання, полягає у тому, що філософія освіти має нормативне завдання. Інакше кажучи, філософія освіти говорить про потрібність, можливість та повинність у педагогіці. Подальше завдання Меєр–Вольтер та Рейхенбах вважають, що філософія освіти може розкривати задній план обов’язкових вимог і розглядати їх [1].

Отже, виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що у Німеччині на сьогодні значна увага приділяється філософії освіти. Адже це не тільки практичне, а й наукове осмислення проблеми освіти, усвідомлення того, що сьогодні вирішальну роль відіграє особистісна свідомість – це не тільки обсяг знань, як зазначає Даніель Гоойдеверт, а сама їхня структура, нова методологія мислення, підходи до вирішення професійних задач, практичний зміст освіти. Саме це сьогодні є найбільш важливим у розумінні освіти.

1. ВикипедиЯ: Свободная энциклопедия: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki

2. Петрушенко В. Л. Тлумачний словник основних філософських термінів / В. Л. Петрушенко. – Львів: Націон. ун–т «Львівська політехніка», 2009. – 264 с.

3. Christian Gefert Bildungsziele, Kompetenzen und Anforderungen. Perspektiven für die Entwicklung von Bildungsstandards in philosophischen Bildungsprozessen, in Philosophie und Bildung. Beiträge zur Philosophiedidaktik ⁄ Ekkehard Martens, Christian Gefert, Volker Steenblock. – Münster: LIT, 2005. – S. 135–146. 4. 4.Draken K. Das Sokratische Dialog im Unterricht / Draken K. // Information

Philosophie. – ғ 2. – Hamburg, 2003. – 360 s.

5. Duden Das Herkunftswörterbuch: Etymologie der deutschen Sprache /

Duden. – 4. Auflage. – Beltz: Weinheim, 2007. – 872 s.

6. Fuhrmann M. Bildung. Europas kulturelle Identitӓt / Fuhrmann M. – Stuttgart: Reclam, 2002 – 398 s.