Поняттям називається вузлова форма мислення,в якій відображаються загальні, найістотніші властивості предмета чи явища.
Особливості поняття:
- Віртуальність. Поняття репрезентує не сам предмет або явище, а той образ предмета, що існує в свідомості людини;
- Абстрактність і узагальненість. Поняття ґрунтується на узагальненні найістотнішого.
- Вербальність. Поняття завжди позначається словом, або сполученням слів. Однак не кожне слово може позначати поняття.
- Конструктивність. Будь-яке поняття формується в мисленні людини, як підсумок складних операційнад інформацією органів чуття.
Операції, за допомогою яких утворюються поняття:
- Аналіз – розкладання предмета на складові частини.
- Синтез – уявне зєднання, компонування частин предмета в єдине ціле
- Абстрагування – виділення найістотніших ознак предмета.
- Порівняння – зіставлення предметів з метою виявлення подібностей та розбіжностей
- Узагальнення – обєднання у єдине ціле предметів, подібних за певними ознаками.
Поняття складаються із назви, змісту і обсягу.
Взаємозв’язок між змістом та обсягом поняття визначається законом зворотньго відношення: зі збільшенням обсягу поняття зменшується його зміст, і навпаки: зі збільшенням змісту поняття зменшується його обсяг.
Класифікація понять:
За обсягом (одиничні, загальні, нульові);
За змістом (конкретні, позитивні, співвідносні, збірні);
За відношенням один до одного (не порівнювані, порівнювані)
Відношення між поняттями
Порівнюванні поняття можуть бути сумісними і не сумісними.
Сумісними називають поняття, обсяг яких цілком, або частково збігається.
Несумісними називають поняття, обсяг яких не збігається в жодній своїй частині.
Відношення сумісних понять:
Тотожність – поняття, що відображають той самий предмет.
Підпорядкування – загальніші поняття підпорядковують собі конкретніші.
Перехресні – обсяги понять частково збігаються за певними ознаками.
Відношення не сумісних понять:
Супідрядні – об’єднані спільною родовою ознакою, але різні за своїми родовими характеристиками, їх обсяги не перехрещуються і не збігаються.
Суперечні – взаємне заперечення один одного.
Протилежні – заперечують один одне шляхом ствердження нових ознак несумісних з ознаками поняття, що заперечується, але самі ознаки при цьому не заперечуються.
45 Логічні операції з поняттями -Це логічні дії, внаслідок яких утворюються нові поняття.
Основні операції з поняттями:
Узагальнення – узагальнення істотних ознак і формування таким шляхом більш абстрактних фонять.
Обмеження – конкретизація істотних ознак вихідних понять, виділення з них конкретних рис.
Визначення – логічна операція, що розкриває зміст поняття.
Поняття, зміст якого треба розкрити називається визначувальним. Поняття, за допомого якого здійснюється визначення називається визначаючим.
Основні способи визначення понять:
- Сутнісне визначення (розкривається сутність предмета, його головні ознаки)
- Функціональне (розкриває функції предмета та його роль)
- Генетичне (через походження предмета)
- Структурне (поняття розкривається через зясування його структури)
Поділ – логічна операція, за допомогою якої обсяг поняття поділяється на на ряд складових.
Види поділу:
Дихотомічне – на два суперечні поняття.
Ділення за видотвірною ознакою.
Класифікація – коли кожен член поділяється ще на підвиди.
Безпосередні умовиводи
У безпосередніх умовиводах висновок робиться з одного засновку, на основі перетворення суджень.
Основні способи перетворення безпосередніх умовиводів:
1. перетворення - вихідне судження перетворюється на судження, рівнозначне за змістом, але інше за структурою: S є P→S не є не -P
для кожного з видів суджень перетворення відбувається за власною схемою:
а) загальноствердні судження перетворюються на загально заперечні: усі S є P → жодне S не є не –P
б) частковоствердні судження перетворюються на частково заперечні: усі S є P → деякі S не є не –P
в) загальнозаперечні судження залишаються загальнозаперечними, але змінюють свою структуру: жодне S не є P → усі S є не –P
г) частковозаперечні судження перетворюються на часткова ствердні: деякі S не є P → деякі S є не -P
оберненням називається така операція, у результаті якої суб’єкт вивідного судження стає предикатом, а предикат – суб’єктом вихідного судження: S є P → P є S
основне правило обернення безпосередніх суджень: якість обох суджень залишається тією самою.
для кожного з видів суджень обернення відбувається за власною схемою:
а) загальноствердні судження обертаються з обмеженням: S є P → деякі P є S
б) загальнозаперечні судження обертаються без обмеження: жодне S не є P → жодне P не є S
в) частковоствердні судження обертаються виключно за схемою: деякі S є P → деякі P є S
г) частковозаперечні судження не обертаються.
Протиставленням предикату називається таке висновкові судження, суб’єкт якого суперечить за змістом предикатові вихідного, засновкового судження: S є P → не-P є S
для кожного з видів суджень протиставлення відбувається за власною схемою:
а) загальноствердні судження протиставляються на загальнозаперечні: усі S є P → жодне не –P не є S
б) загальнозаперечні судження протиставляються на частковоствердні: жодне S не є P → не-P є S
в) частковозаперечні судження протиставляються на частково ствердні: деякі S не є P → деякі не -P є S
г) частковоствердні судження шляхом протиставлення не змінюються.
