Поняття та види звільнення від покарання та його відбування.
Звільнення від покарання та його відбування - це передбачені законом про кримінальну відповідальність обставини незастосування судом до особи, що вчинила злочин, покарання чи припинення його подальшого відбування.
Інститут звільнення від покарання та його відбування з'явився як прояв принципів гуманізму та економії кримінальної репресії в кримінальному праві, його врегульовано розділом XII Загальної частини КК.
Особа, визнана винною у вчиненні злочину, може бути повністю або частково звільнена від покарання (застосовується до осіб вже засуджених за вчинений злочин), що полягає у незастосуванні до засудженого покарання або у припиненні подальшого його відбування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КК, звільнення засудженого від покарання або подальшого його відбування, заміна більш м'яким, а також пом'якшення призначеного покарання, крім амністії чи помилування, може застосовуватись тільки судом у випадках, передбачених КК.
Застосування даного інституту можливе у випадках, коли призначення покарання або подальше його відбування є недоцільним у зв'язку з втратою чи значним зменшенням суспільної небезпечності особи, яка вчинила злочин, погіршенням стану її здоров'я або в силу зміни закону.
КК передбачено такі види звільнення від покарання та його відбування:
1) звільнення від покарання (тобто не призначення покарання):
· внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74);
· у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74);
· у зв'язку з хворобою особи (ст. 84);
2) звільнення від відбування покарання:
· особи, засудженої за діяння, караність якого законом усуне на (ч. 2 ст. 74);
· з випробуванням (ст.ст. 75—78);
· з випробуванням вагітних жінок і жінок,які мають дітей віком до семи років (ст. 79)
· у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80);
· умовно-дострокове звільнення (ст. 81);
· вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83);
· у зв'язку з хворобою (ст. 84);
· на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85);
3) заміна більш м'яким покаранням:
· невідбутої частини покарання, якщо засуджений став на шлях виправлення (ст. 82);
· вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років (ч. 4 ст. 83);
· покарання повністю або невідбутої його частини на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст. 85);
4) пом'якшення призначеного покарання:
· якщо призначена засудженому міра покарання перевищує санкцію нового закону (ч. З ст. 74);
· на підставі закону України про амністію (ч. 2 ст. 86).
Спеціальні види звільнення від покарання та його відбування встановлено КК щодо неповнолітніх (ст.ст. 104—107 КК).
Всі вище названі види звільнення від покарання та його відбування, в залежності від того чи пов'язує закон звільнення особи від покарання із виконанням певної умови чи ні, поділяються на умовні та безумовні.
До безумовних належать:
· звільнення особи, засудженої за діяння, караність якого законом усунена (ч. 2 ст. 74);
· внаслідок втрати особою суспільної небезпечності (ч. 4 ст. 74);
· у зв'язку із закінченням строків давності (ч. 5 ст. 74);
· у зв'язку з хворобою особи (ст. 84);
· у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (ст. 80);
· вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей віком до трьох років (ч. 4 ст. 83).
Із виконанням певних, передбачених законом умов, пов'язаних зі звільненням:
· з випробуванням (ст.ст. 75—78);
· з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79);
· умовно-дострокове звільнення від відбування покарання (ст. 81);
· заміна невідбутої частини покарання більш м'яким (ст. 82 КК). Амністія та помилування найчастіше є безумовними, але можуть бути (особливо амністія) і умовними.
Звільнення від покарання без його призначення.
1. Звільнення від покарання без його призначення у зв'язку з втратою особою суспільної небезпеки (ч. 4 ст. 74 КК) може бути застосоване за вироком суду за умови, що:
- вчинений особою злочин є невеликої або середньої тяжкості;
- її поведінка є бездоганною;
- вона сумлінно ставиться до праці;
- з урахуванням цього на час розгляду справи в суді таку особу не можна вважати суспільно небезпечною.
2. Звільнення від покарання без його призначення на підставах, передбачених ст. 49 КК (ч. 5 ст. 74 КК), передбачає випадки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності. Ці строки закон диференціює залежно від категорії злочину та виду й розміру покарання, що передбачене за його вчинення.
3. Звільнення від покарання без його призначення у зв'язку із хворобою особи (ч. 2 та ч. З ст. 84 КК) може бути застосоване, якщо:
- вона вчинила злочин і після його вчинення захворіла на тяжку хворобу. Це може бути будь-яка тяжка хвороба, за винятком психічної (наприклад, туберкульоз, інфекційні хвороби, хвороби серця, опорно-рухомого апарату);
- така хвороба особи створює перешкоди виконанню покарання - позбавляє саму цю особу можливості відбувати покарання, створює загрозу для інших осіб;
- суд із врахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання особи, інших обставин дійде висновку про необхідність такого звільнення
Звільнення від покарання за хворобою не є безумовним. Наявність в особи тяжкої хвороби - це лише підстава для розгляду питання про звільнення особи від покарання. Необхідно також зважити на тяжкість вчиненого злочину, можливість подальшої злочинної поведінки особи, врахувати інші обставини.
У разі одужання особи, вона повинна бути направлена для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені ст. 49 КК, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання (наприклад, амністія).
Закон (ч. З ст. 84 КК) передбачає деякі особливості звільнення від покарання за хворобою військовослужбовців. Умовами такого звільнення є: 1) вчинення військовослужбовцем злочину, за який він засуджується до: а) службового обмеження, б) арешту, в) тримання в дисциплінарному батальйоні; 2) наявність у цього військовослужбовця хвороби, на підставі якої він визнається непридатним до військової служби за станом здоров'я.
Звільнення від подальшого відбування покарання.
1. Звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК) можливе за умови, якщо:
- особі призначено один із таких основних видів покарання, як: а) виправні роботи, б) службове обмеження для військовослужбовців, в) обмеження волі, г) позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
- враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи;
- суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
За наявності цих умов суд ухвалює рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку (від одного до трьох років) не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до ст. 76 КК на засудженого, який звільняється від відбування покарання, суд може покласти такі обов'язки: 1) попросити публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого; 2) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; 3) повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання; 4) періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи; 5) пройти курс лікування від алкоголізму, наркоманії або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами виконання покарань за місцем проживання засудженого, а щодо засуджених військовослужбовців - командирами військових частин.
Звільняючи особу від відбування основного покарання з випробуванням, суд може призначити їй додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу (ст. 77 КК).
Якщо засуджений, якого звільнено від відбування покарання з випробуванням, протягом іспитового строку виконав покладені на нього обов'язки та не вчинив нового злочину, він звільняється судом від призначеного йому покарання.
Коли засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично (три і більше разів) вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
У разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК.
2. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК), застосовується за умови, що їм призначено покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі (крім засуджених до позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкі й особливо тяжкі злочини).
Таке звільнення можливе як від відбування основного, так і додаткового покарання. У разі звільнення особи від відбування покарання на підставі ст. 79 КК їй встановлюється іспитовий строк у межах строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з пологами і до досягнення дитиною семирічного віку.
При цьому закон передбачає за можливе покласти на засуджену обов'язки, зазначені у ст. 76 КК. Контроль за поведінкою таких засуджених здійснюється органами кримінально-виконавчої системи.
Звільнена від відбування покарання з випробуванням вагітна жінка і жінка, яка має дитину віком до семи років, зобов'язана в період іспитового строку:
а) виконати покладені на неї обов'язки, передбачені ст. 16 КК;
б) не відмовлятися від дитини;
в) не передавати дитину в дитячий будинок;
г) не зникати з місця проживання;
ґ) не ухилятися від виховання дитини, догляду за нею;
д) не вчиняти правопорушення.
У разі невиконання зазначених вимог або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про її небажання стати на шлях виправлення, суд за поданням контролюючого органу направляє засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.
