Основні групи туристичних ресурсів

Клімат є одним з головних ресурсів, який обумовлює просторову організацію відпочинку у будь-якій країні. При оцінці клімата як рекреаційного ресурсу необхідно виявити ступінь його сприятливого (несприятливого) впливу на людину, на його здоров’я. Очевидно, що значення кліматичних ресурсів є великим не лише при організації санаторно-курортного лікування, але і при організації усіх інших видів рекреаційної діяльності.

Найбільше вплив клімату проявляється через реакцію людини на погоду, тобто на комплекс геофізичних (освітленість, тривалість світлої частини доби, прихід сумарної сонячної і ультрафіолетової радіації, прозорість повітря та інші) і метеорологічних (температура повітря і його вологість, швидкість вітру, хмарність та інші) елементів.

Звичайно, що при різних видах рекреаційної діяльності, а також при кліматотерапії оцінки ступеня сприяятливості однієї і тієї ж погоди для організму людини є не однаковими. Літня рекреаційна діяльність виставляє одні вимоги до погодних умов, зимова – зовсім інші. Погоди ж для кліматолікування оцінюються за їх впливом на хвору людину при його перебуванні на відкритому повітрі у стані спокою (аеро- і геліотерапія) і можуть бути комфортними (найбільш сприятливими) чи відносно сприятливими, причому у більш вузькому діапазоні змін метеорологічних і геофізичних елементів, ніж при активному туризмі і відпочинку здорових людей. Це обумовлено тим, що для хворих потрібні помірні, а не загартовуючі умови оточуючого природного середовища.

Кліматичні ресурси – важлива умова розвитку рекреаційного господарства, оскільки вони визначають загальну комфортність території для лікування та відпочинку. Кліматичні умови деяких регіонів протипоказані для відвідування рекреантами з окремими захворюваннями (наприклад, бронхіальною астмою), зате в інших кліматичних умовах такі хворі почуватимуться прекрасно.

Україна належить до держав зі сприятливими погодними умовами для літніх видів рекреації. Тривалість сприятливого періоду для їхнього розвитку в середньому змінюється від 105 днів на півночі до 180 на південному березі Криму. Отже, комфортні умови для розвитку літніх видів відпочинку, туризму, кліматолікування існують не тільки влітку, а й на початку осені та в другій половині весни. Купальний сезон на більшості території не перевищує 80 днів, тоді як у Причорномор’ї, особливо на південному березі Криму, він триває 120 і більше днів.

Тривалість сприятливого періоду для зимових видів рекреації (лижні, санні, ковзанярські заняття) змінюється від 20-26 днів на півдні до 40 і більше днів на півночі та північному сході. Для зимових видів відпочинку найсприятливіші умови на гірських масивах Полонинського, Верховинського та Чорногорського хребтів Українських Карпат, де період занять гірськолижними видами відпочинку та спорту триває 90-100 днів.

Отже, кліматичні умови України дуже сприятливі для розвитку рекреаційної діяльності.

Фітолікувальні ресурси обмежуються параметрами рекреаційного використання лісів, їхніми водоохоронно-захисними властивостями, цілющим впливом на організм людини і сприятливим санітарно-гігієнічним фоном для лікування, відпочинку, туризму.

Ліс – найдавніша окраса Землі, невичерпне джерело радості для людини. У це поняття ми вкладаємо усю сукупність геологічних і біологічних компонентів: озера і джерела з кришталево чистою водою, смарагдове багатство різнотрав’я, п’янке своєю чистотою повітря. У лісі кожного з нас приваблює голос самої природи. Лісова тиша сприятливо діє на психіку людини. Ліс стимулює творчі можливості, активно впливає на емоційну сферу, відповлює порушену рівновагу між людиною та довкіллям. Особливо привабливий ліс для відпочинку, якщо у ньому є невеличкі галявини, струмки, озера. Рекреаційні ліси повинні бути декоративними, мати сприятливі умови для нормальної життєдіяльності лісових рослин.

Ліси на земній кулі зосереджені у двох поясах: північному, що представлений хвойними і мішаними лісами Євразії і Північної Америки, та південними, який охоплює ліси екваторіального та тропічного лісів.

Найбільші запаси фітолікувальних ресурсів (вологі екваторіальні ліси) мають Бразилія, Індонезія, Венесуела, Конго. Ліси помірного поясу, особливо тайга, багаті на хвойні породи, що є особливо цінним елементом для лікування. У Росії, США, Канаді, Скандинавських країнах та на півночі Китаю сконцентровані найбільші запаси помірного поясу. Західна Європа відзначається невеликою кількістю цінних фітолікувальних ресурсів.

Площа українських лісів державного значення становить 6, 9 млн. га, а тих, що можуть використовуватись для рекреаційної діяльності – 4 млн. га. За іншими даними, рекреаційні ліси становлять 10% усіх лісів державного лісового фонду. Комплексне оцінювання лісів дало змогу виокремити 265 ефективних для рекреаційного освоєння територій і окремих місцевостей загальною площею, яка перевищує мільйон гектарів.

До групи історико-культурних рекреаційних ресурсів належать пам’ятки історії, історико-архітертурні пам’ятки, пам’ятки сучасної архітектури, унікальні соруди культури, спорту тощо.

Отже, історико-культурний потенціал, матеріальні та духовні пам’ятки народу дуже важливі для формування світогляду народу, для задоволення матеріальних, серед них і туристичних потреб.

У розвинутих країнах світу пам’ятки історії та культури – це значний туристичний ресурс, який активно використовують для отримання прибутку. Деякі країни, наприклад, Італія, Іранція та інші, найбільшу частку прибутків, яку дає рекреаційне господарство, отримують від вмілої експлуатації історико-культурного потенціалу. Цьому сприяє велика кількість пам’яток, їхня висока художня цінність, добра збереженість, вміла організація туристичних послуг. Загальновідомі пам’ятки історії та культури Риму, Венеції, Флоренції, Парижа приваблюють щороку сотні тисяч туристів.

До популярних туристичних об’єктів належать середньовічні замки – укріплене житло середньовічних феодалів, королів, султанів, шейхів та інших володарів. Багато замків у Європі і на Ближньому Сході побудували войовничі чернечі ордени. Замки-фортеці зазвичай будували у важкодоступних місцях, на крутих пагорбах і горах. Навколо замків концентрувалися селища, жителі яких при появі ворога ховалися в замках. Замки могли витримати довгі місяці облоги і бути практично неприступними. Замки дуже різноманітні за архітектурою і зовнішнім облаштуванням. У ХІV і ХV сторіччях замки втрачають колишнє старе військове призначення і здебільшого стають палацами знаті й аристократії.

Значна частина замкових споруд дійшла до наших днів у вигляді руїн, проте збережені і відновлені замки в Іспанії, Німеччині, Швейцарії переобладнені під музеї з чудовими колекціями середньовічних картин, посуду, меблів та інших елементів інтер’єру. Замки є цікавим елементом туристичної програми, їх охоче відвідують туристи. Найбільша кількість стародавніх замків є в Іспанії та Франції – Шовіньї, Фалес, Лош, Кусі, Лувр, Віландо тощо.

Унікальний замок Нойшванштайн у Баварії (Німеччина). Зовнішній архітектурний вигляд цього замку з багатьма маленькими вежами послужив Волтові Діснею прототипом для створення казкового замку Діснейленду, що став емблемою усіх тематичних парків типу Діснейленд (в Америці, Європі та Японії).

В Україні азято під охорону держави понад 70 тисяч пам’яток історії та культури, серед них понад 12 тисяч особливо цінних у туристичному плані пам’яток архітектури, які є зразками монументальних витворів мистецтва, починаючи від ІІІ ст. до н. е.

Пам’ятки архітектури в Україні розміщені нерівномірно. Основна їх частина знаходиться в західних областях України, а також Київській, Хмельницькій, Вінницькій, Ченігівській, Сумській областях та Республіці Крим. Східні і Південні області не такі багаті на пам’ятки архітектури – найстаріші з них належать до 17 ст., що пов’язано з пізнім освоєнням території.

Найбільша кількість пам’яток архітектури припадає на м. Львів (2500) та Львівську область. Це пояснюється давнім освоєнням цієї території, віддаленістю від театрів воєнних дій минулого, порівняно високим економічним розвитком та значною густотою населення. Львів розташований на перехресті важливих торговельних шляхів з Півночі на Південь і зі Заходу на Схід. У Львові збереглися визначні пам’ятки, починаючи від 12 ст. Особливо цінними є архітектурні ансамблі плоші Ринок (15-19), Вірменської (14-19) та Руської вулиць, які занесені до списку світової архітектурної спадщини ЮНЕСКО. Мистецьку цінність європейського масштабу мають ансамблі Успенської церкви (16-17), Святоюрського (17) та Вірменського (14-18) соборів; Домініканського костелу (18).

Другим щодо кількості пам’яток архітектури є м. Київ (понад 1500). Передусім це споруди епохи Київської Русі – Золоті Ворота (1037), Софіївський собор (1037), Видубицький монастир (11), ансамбль Києво-Печерської Лаври (11). Зважаючи на виняткову художню цінність, за рішенням ЮНЕСКО, ансамбль споруд Софіївського собору та Києво-Печерської Лаври внесено до списку світової культурної спадщини.

Кам’янець-Подільський – місто-заповідник, який за кількістю пам’яток архітектури (понад 150) займає третє місце в Україні. Особливо цінними є Стара фортеця (11-18), церкви, костели, житлові та цивільні споруди.

В Україні збереглися пам’ятки, пов’язані з колонізацією Причорномор’я стародавніми греками. Це руїни Херсонесу і Пантікапея в Криму, Ольвії в Миколаївській області.

Через часті напади на землі України іноземних загарбників на її території споруджено чимало замків і фортець, які мають європейське значення. До найцінніших слід віднести замки в Ужгороді (11-16), Кременці, Луцьку, острозі (13-14) та інші, а також замки на Волині, Поділлі.

Характерним елементом пізнавальних ресурсів є соціальні та природні об’єкти, явища, події, походження яких тісно пов’язане з територією України і тієї зарубіжної країни, в межах якї вони первісно виникли. Це місця, пов’язані із життям, діяльністю або перебуванням в Україні відомих письменників, художників, політичних діячів, наприклад, Оноре де Бальзака, А. Міцкевича, Т. Костюшка, Растреллі, декабристів тощо. Деякі з них мають світове та європейське значення.