Соціальні послуги - це комплекс дій держави, відповідних громадських і приватних організацій, спрямованих на поліпшення умов життєдіяльності молоді, розширення можливостей її самореалізації; реалізацію особистісних, політичних, соціальних і культурних прав молодої людини. Надання соціальних послуг ґрунтується на різних формах власності, які забезпечують вільний доступ до видів і рівнів соціальних послуг.
Можна виділити такі види соціальних послуг: обовя’зкові; постійні; тимчасові; платні; безкоштовні[5, с.17].
Зміст соціальних послуг становлять: соціально-педагогічна робота з підлітками і молодими людьми, які мають відхилення у поведінці; соціально-медична, психолого-педагогічна робота з тими, хто зазнав жорсткості, насильства; соціально-правовий, психолого-педагогічний захист прав та інтересів дітей, молоді; роз’яснення пільг молодим сім’ям, жінкам, неповнолітнім, молоді, дітям з неповних родин; формування правової свідомості в родині, відповідального ставлення до своїх батьківських функцій у розведених осіб та осіб, які не були у шлюбі; надання соціально-правової допомоги сиротам, інвалідам, а також сім’ям інвалідів, що мають неповнолітніх дітей, малозабезпеченим сім’ям групи ризику; надання всіх видів соціальної допомоги дітям і молоді, які стали жертвами екологічних і технологічних катастроф; тим, які потрапили в екстремальні ситуації (біженці, переселенці) тощо; соціальний патронаж молоді, яка має відхилення у фізичному розвитку: інваліди, особи, які пройшли курс лікування від алкоголізму, наркоманії та токсикоманії; індивідуальна робота з попередження та подолання шкідливих звичок (пияцтва, паління, вживання наркотиків, малорухливого способу життя та ін.); профілактика наркоманії та паління за оригінальними ефективними методиками, створення тренажерних кабінетів для юнаків та дівчат, кабінетів ЛФК; профорієнтація молоді з урахуванням стану її здоров’я [5, с. 112].
Соціальна підтримка - вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, спрямованої на здійснення заходів для забезпечення гарантованого державою рівня життєдіяльності дітей, молоді та сімей з дітьми з урахуванням їхнього матеріального та фізичного стану, складу сім’ї, віку, здоров’я, участі в суспільному та іншому виробництві.
Зміст соціальної підтримки полягає у цільовій реалізації програм діяльності служб у системі соціальної роботи з молоддю.
Українське законодавство виділяє наступні напрямки соціальної підтримки: підтримка життєвого рівня молоді; надання державної допомоги, пільг та інших видів соціальної підтримки малозабезпеченій частині молоді, молодій сімї, в якій виховуються діти; матеріальне забезпечення у разі тимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника; реалізація заходів діючої системи соціального забезпечення; створення умов розвитку творчого потенціалу особистості, державної підтримки інтелектуальної еліти та обдарованої молоді; захист прав працездатної молоді у галузі праці в умовах різних форм власності[4, с.55].
Соціальна реабілітація - це вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб для молоді, об’єднань громадян та інших соціальних інституцій, спрямованої на здійснення системи організаційних, економічних, правових, культурних, освітніх, лікувальних, оздоровчих та інших соціальних заходів щодо відновлення фізичного стану, честі, гідності, прав і свобод дітей і молоді; вплив, що визначається соціальною допомогою і соціальним захистом людей, які їх потребують через соціальну незахищеність, хворобу, соціальні функції або інші соціальні причини[3, с.43].
Напрямами соціальної реабілітації є виконання державних програм соціальної адаптації сиріт, молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі; соціалізація дівчат-підлітків, які залишилися без піклування батьків; соціальної та психологічної адаптації сиріт-інвалідів; соціально-педагогічного захисту учасників навчально-виховного процесу в контексті Державної національної програми „Освіта; заходи протидії пияцтву, алкоголізму, вживанню наркотиків та тютюну [4, с. 56].
Видами та формами соціальної реабілітації є: розробка правових та організаційних основ системи обстеження та лікування; превентивна робота з проблем пияцтва, алкоголізму, вживання тютюну серед молоді; пропагандистські заходи до міжнародних свят, Всесвітніх днів без тютюну, алкоголю, наркотиків; соціальна реабілітація та адаптація безробітних, емігрантів, людей, які змушені змінити своє місце проживання (сприяння в отриманні пільг, постійного житла, працевлаштування, перекваліфікація та влаштування на роботу з нової спеціальності тощо), інвалідів, пенсіонерів, жінок, які мають дітей, підлітків, тих, хто бажає зайнятися виробничою працею (сприяння у створенні кооперативів, малих підприємств, в укладанні трудових угод про роботу на дому тощо); сімей, які мають несприятливі соціально-правові умови; колишніх вихованців дитячих будинків та шкіл-інтернатів, які не мають батьків або залишилися без їхньої опіки (сприяння в отриманні матеріальної допомоги, житла, майна по спадщині, у працевлаштуванні або продовженні навчання); організація роботи відділень соціальної реабілітації.
ВИСНОВКИ:
1. Проаналізували діяльність соціальних служб у справах сім’ї, дітей та
молоді та розглянули чинне законодавство України. Ґрунтовний аналіз основних напрямків соціальної підтримки, які реалізуються центрами соціальних служб для сімї, дітей та молоді, дають змогу зробити висновок про те, що питання збереження подальшого розвитку та зміцнення мережі центрів є завданням державного значення. Це потребує здійснення певних заходів. Необхідно вдосконалювати нормативно-правову базу, що регламентує діяльність центрів соціальних служб для сімї, дітей та молоді.
2. Визначили основні види соціальної роботи з сімями, дітьми та молоддю в
країні. Центри соціальних служб для сімї, дітей та молоді мають розглядатися як спеціалізовані соціальні служби як такі, що:
· беруть участь у реалізації державної соціальної політики в Україні;
· намагаються координувати діяльність інших соціальних служб, установ і організацій всіх форм власності, обєднань громадян, окремих громадян у сфері соціальної роботи з дітьми та молоддю;
· організовують та надають інформаційні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, юридичні та консультативні послуги сімї, дітям і молоді;
· організовують надання соціальних послуг окремим категоріям дітей і молоді, зокрема інвалідам, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, соціально-психологічної та педагогічної підтримки, сприяють їх соціальній реабілітації та адаптації;
· проводять соціально-профілактичну роботу серед дітей і молоді, вживають заходів щодо запобігання негативним явищам у дитячому і молодіжному середовищі;
· організовують правовий захист конституційних прав сімї, дітей і молоді;
· здійснюють соціальну інспекцію, тобто систему заходів, спрямованих на забезпечення нагляду, аналізу, експертизи, контролю за реалізацією соціальних програм, проектів, забезпечення належних умов життєдіяльності, морального, психічного та фізичного стану сімї, дітей і молоді, захисту їх прав і свобод.
3. Проаналізували соціальні послуги, що надають соціальні служби для сім’ї,
дітей та молоді. Соціальні послуги - це комплекс дій держави, відповідних громадських і приватних організацій, спрямованих на поліпшення умов життєдіяльності молоді, розширення можливостей її самореалізації; реалізацію особистісних, політичних, соціальних і культурних прав молодої людини. Надання соціальних послуг ґрунтується на різних формах власності, які забезпечують вільний доступ до видів і рівнів соціальних послуг.
Сьогодні центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді перетворились в основні осередки соціальної роботи з молодими сім’ями, зокрема студентськими, неповними та багатодітними, жінками, дітьми та молоддю з особливими потребами, безробітною молоддю, молоддю з девіантною поведінкою, талановитою та обдарованою молоддю в різних сферах життєдіяльності.
Серед головних завдань, які необхідно вирішити у галузі соціальної
роботи, яка проводиться центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, можна виділити такі:
· підвищення кваліфікації кадрів, які працюють в соціальних службах для сім’ї, дітей та молоді;
· розвиток мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
· підвищення рівня інформаційної, пропагандистської роботи;
· створення глобальної комунікаційної комп’ютерної мережі центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
· координація зусиль зацікавлених організацій на державному та місцевому рівнях[12, с.187].
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях.: навч. посіб.. -К.: Центр навчальної літератури, 2003. -134 с.
2. Волинець Л. Британська модель соціальної допомоги дітям // Соціальна політика і соціальна робота. - 2000. - № 1. - С.25.
3. Діяльність центрів соціальних служб для молоді України: сучасний стан і перспективи розвитку. - К.: УДЦССМ, УІСД, 1999.
4. Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні від 05.02.1993 р., № 2998-XII. [Електронний ресурс] Стан документа: Чинний. Системний номер: 2998-12. Текст документа вiд 07.05.2009 р.- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2998-12
5. Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» [Електронний ресурс] від 15 січня 2009 року № 878-VI.- Режим доступу: https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=1&
6. Конституція України[Електронний ресурс]. - К., 1996. – Режим доступу:
http://iportal.rada.gov.ua/uploads/documents/27396.pdf
7. Малколм Пейн. Сучасна теорія соціальної роботи. - К., 2000. - 437 с.
8. Соціальна робота в Україні: перші кроки. / під ред. В.Полтавця. - К., 2000. - 233 с.
9. Соціальна робота: навч. посіб. // Соціальна робота. Книга ІІ. - К.: ДЦССМ, 2002. С.11.
10. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи / за заг. ред. І.Пінчук. - К.:УДЦССМ, 2000. - 276 с.
11..Соціальна робота з молоддю в Україні / за заг. ред. І. Звєрєвої. - К.: Видавництво «Столиця», 1997. - 151 с.
12..Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. - К.: Видавництво УАДУ, 1997. - 360 с.
13..Яременко О. Формування здорового способу життя молоді: проблеми і перспективи. - К., 2000. - 207 с.
