Сьогодні в Україні соціальним патронажем охоплені практично всі категорії молоді, які тією чи іншою мірою потребують соціальної допомоги, соціального забезпечення та соціальної реабілітації. Це такі категорії: працююча молодь; безробітна молодь; діти і молодь, які навчаються; молоді сім’ї; діти і молодь, які мають відхилення у здоров’ї (діти-інваліди і молоді інваліди); діти і молодь, які мають відхилення у поведінці; молодіжні і дитячі організації та об’єднання; обдаровані діти та молодь; сироти та діти, батьки яких позбавлені батьківських прав; біженці, переселенці тощо[1, с.112].
Головна мета цієї роботи полягає у створенні умов для позитивно орієнтованої соціалізації особистості, яка сприяє соціальній адаптації та самореалізації молодих поколінь в інтересах особистості і суспільства. Вона передбачає взаємодію двох пріоритетних аспектів діяльності держави. З одного боку - це соціальна підтримка, надання різних видів соціальної допомоги різним категоріям сімей, дітей та молоді, що мають в ній потребу; а з іншого - спрямована на розкриття їх творчого потенціалу, соціальна діяльність, яка стимулює формування у неї імунітету до різноманітних негативних явищ [2, с.25].
Сьогодні завдання соціалізації полягають у тому, щоб допомогти молоді зорієнтуватися у суцільному потоці явищ - соціальних, екологічних, енергетичних, інформаційних, комп’ютерних, оволодіти досвідом старших поколінь, зрозуміти своє покликання, визначити своє місце у суспільстві, самостійно знайти шляхи найефективнішого функціонування у ньому. В процесі соціалізації реалізується право на виживання і розвиток, фізичне і психічне відновлення, на соціальну реінтеграцію жертв зловживання та експлуатації, право на збереження індивідуальності, а також прагнення до самопізнання, самоосмислення, самовдосконалення[7, с.10].
Соціальна підтримка сімей, жінок, дітей та молоді як різновид соціальної роботи здійснюється мережею соціальних служб для сімї, дітей та молоді, які є сукупністю різнопрофільних установ, діяльність яких спрямована на відродження зруйнованих соціально-економічних, політичних, медико-екологічних, правових, психолого-педагогічних та інших умов, що забезпечують на сучасному рівні розвиток і виживання молоді, її повну самореалізацію.
До основних форм організації соціальної роботи слід віднести: індивідуальну, групову, організацію соціально значущої діяльності; соціальне навчання (соціальну освіту); соціально-психолого-педагогічну та юридичну підтримку; консультування та ін.
Соціальна робота з сім’ями, жінками, дітьми та молоддю базується на точному визначенні сфер та напрямів її здійснення. Серед них провідними є: соціальна профілактика, соціальне обслуговування, соціальні послуги, соціальна підтримка, соціальна реабілітація[11, с.116].
Існують такі види і форми соціальної профілактики: організаційно-педагогічні заходи для створення виховного середовища за місцем проживання дітей і молоді (робота консультаційних пунктів з проблем освіти, виховання, організації дозвілля, працевлаштування, вибору професії; діяльність кімнат для школярів та молоді для задоволення культурних, художніх, спортивних, підприємницьких потреб; робота психолога з корекції поведінки молоді та відносин у сім’ї та в соціумі; реалізація державних, галузевих програм з профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі - алкоголізму, наркоманії, проституції, правопорушень тощо); включення різних соціальних інституцій у процес соціалізації молоді, яке передбачає подолання міжвідомчих бар’єрів в організації профілактичної роботи, створення в мережі соціальних служб умов для прояву соціальних ініціатив, розвиток молодіжного руху та відродження традицій національного виховання (проведення масових свят, конкурсів, спортивних змагань, театралізованих дійств тощо); організація соціально-педагогічної роботи з дітьми із сімей групи ризику (індивідуальна та групова робота з батьками та дітьми, ознайомлення різних категорій молоді з інформацією про можливі наслідки асоціальних дій, нехтування здоровим способом життя, відмови від культурного проведення дозвілля); розв’язання проблем зайнятості й працевлаштування неповнолітніх і молоді завдяки створення для них робочих місць в умовах ринкової економіки; сприяння різним установам освіти, спорту, культури в розгортанні форм організації дозвілля дітей та молоді (будинки художньої творчості, центри художнього виховання, об’єднання за інтересами, фольклорні свята, конкурси обдарованої молоді, художні виставки, творчі об’єднання і майстерні з декоративно-прикладного мистецтва), спрямованого на відродження української національної культури [10, с.76].
Соціальне обслуговування - вид соціальної діяльності спеціально уповноважених органів держави, соціальних служб для молоді, об’єднань громадян та інших соціальних інституцій щодо надання безкоштовного чи на пільгових умовах, на компенсаційних або благодійних засадах різноманітних соціальних послуг для задоволення духовних, естетичних, моральних, освітніх, оздоровчо-лікувальних, рекреаційних, матеріальних та інших потреб дітей та молоді[7, с.312].
Основними засадами соціального обслуговування є цілісність і збалансованість державних, громадських і приватних програм, серед яких найважливіше місце посідає служба планування сім’ї, працевлаштування молоді, пенсійного забезпечення, соціального страхування на випадок втрати роботи, організація життєдіяльності інвалідів, дітей-сиріт, а також соціально побутову та гуманітарну допомогу: надання соціальної допомоги інвалідам дитинства, праці, війни, одиноким матерям, які виховують дітей-інвалідів, іншим категоріям молоді, що потребують допомоги (покупка продуктів, прибирання квартири, приготування та доставка їжі, супроводження у поліклініку); гуманітарна допомога (їжею, одягом, взуттям, медикаментами) дітям та жінкам, молоді, змушеним покинути сімю через жорстоке поводження з ними; організація роботи благодійних столових, притулків для тимчасового проживання дітей, жінок та молоді, які виявилися у складних життєвих ситуаціях, а також осіб, які не мають постійного місця проживання[8, с.96].
Відомі такі види та форми соціального обслуговування: соціально-психологічна експертиза, спрямована на визначення проблем та кризових станів різних категорій молоді, оцінку психолого-педагогічних технологій корекції розвитку особистості; консультативно - медична робота, яка включає комплекс заходів з інформаційного та медичного обслуговування молоді, створення позитивно спрямованої програми життєдіяльності особистості; соціальна просвіта, що передбачає підвищення загальнокультурного рівня розвитку різних категорій молоді, умов включення її у соціальне життя, засвоєння та оволодіння його цінностями; психолого-педагогічна корекція, основне завдання якої - попередження та подолання негативних явищ у молодіжному середовищі, утруднень у спілкуванні та міжгрупових взаєминах, формування адекватної соціально значущої діяльності[4, с. 177].
