Оскільки переважно частина в малих соціальних груп виникає у зв’язку з необхідністю розв’язувати якийсь комплекс суспільних завдань, то у ході їх реалізації, у спільній цілеспрямованій діяльності члени групи повинні виконувати певні робочі функції: обмінюватися інформацією, узгоджувати свої дії з іншими, виконувати певні вимоги.
Такі взаємовідносини будуються за адміністративним, технологічним чи правовим принципами.
Формальна структура групи – це зовнішні комунікативні зв’язки за допомогою яких здійснюється спілкування людей в праці, навчанні та інших різновидах діяльності. Головними особливостями такої структури є:
● поділ праці та спеціалізація функцій; ● ієрархія посад; ● наявність системи координацій дій; ● встановлення постійних комунікацій та способів передачі інформації.
У межах офіційної структури формується не офіційна (неформальна) структура групи, яка відображає внутрішні взаємини між її членами.
Оскільки не формальні групи виникають самочинно, стихійно, їхня структура офіційно не зафіксована. Права та обов’язки членів таких груп менш визначені і менш конкретні. Головними засобами контролю тут є звичаї, традиції, групові звички, фіксовані у громадській думці.
Коли відносини в групі надмірно регламентовані і формалізовані, потреби в близькому між особистісному спілкуванні не знаходить виходу в цій групі. Між її членами виникають психологічні бар’єри (конфлікти, непорозуміння, напруга), і особистість починає орієнтуватися на ніші групи.
Усе це суттєво знижує рівень групових відносин і негативно впливає на діяльність групи.
Неофіційна структура групи відображає той реальний факт, що людина – це завжди цілий комплекс соціальних ролей, де офіційна роль, специфічна для конкретної групи, - лише одна з них. У неформальному спілкуванні особливо важливими є індивідуальні схильності (нахили), особливості характеру, настроїв, тому воно завжди має характер вибіркових, емоційно насичених контактів. У неформальних групах створюються свої соціальні норми, які не завжди співвідносяться з цінностями формальної організації.
У групах високого рівня розвитку можна виокремити не дві системи відносин а три:
● офіційно-ділові відносини; ● неофіційно-ділові відносини; ● неофіційно-особистісні відносини.
ІІ. Тестові завдання з дисциплін, які включені до комплексного державного екзамену
Із поданого переліку оберіть одну правильну відповідь:
У якому з наведених нижче описів правильно характеризується метод психологічного експерименту?
б) сплановане та кероване дослідження, в якому дослідник сам активно організовує умови, в яких має з'явитися певний психологічний факт і фіксує зміни в його проявах;
2. Провідною діяльністю називають:
б) діяльність, яка зумовлює найголовніші зміни у психіці дитини та підготовку до нового етапу її розвитку;
3. Психолог сказав Юлі, що їй не варто звинувачувати себе у агресивності, так як її особистістю управляють позасвідомі спонукання. Якого напрямку дотримувався психолог:
а) психоаналіз;
4. Прояв теплоти і поваги уміння прийняти клієнта таким, яким він є, не оцінювати і не засуджувати його норми і цінності, стиль життя і поведінку складає сутність:
б) принципу доброзичливого і безоціночного ставлення до клієнта;
5. Основні елементи психокорекційної ситуації:
в) клієнт; психолог; діагностика; створення психолого-педагогічної корекційної програми; методи.
Білет № 4
І. Теоретичне питання з дисциплін загальнопсихологічної підготовки
Дайте повну розгорнуту відповідь на питання:
Розкрити особливості комунікативної та перцептивної сторін спілкування. Охарактеризувати механізми розуміння людьми один одного. Назвати та проілюструвати бар’єри розуміння. Виокремити чинники ефективності спілкування.
Г. Андреєва виділяє три сторони спілкування: комунікативну (обмін інформацією), інтерактивну (взаємодія) та перцептивну (розуміння людини людиною).
Коли говорять про комунікативну сторону спілкування, то мають вазі той факт, що в спільній діяльності люди обмінюються уявними, інтересами ідеями, настроями, почуттями, установками, інформацією. Людська комунікація має свою специфіку, тому о в умовах людського спілкування інформація не лише передається, але й формується, уточнюється, розвивається. Обмін інформацією між двома особистостями має суб'єкт-суб'єктний характер: посилаючи інформацію, ми орієнтуємось на іншого суб'єкта, враховуємо його цілі, мотиви, установки, одержуємо нову інформацію, тобто прагнемо виразити загальний смисл, а це можливо лише за умови, до інформація не просто прийнята, а й зрозуміла, осмислена..
Перцептивна сторона спілкування передбачає, що в ньому повинно обов’язково бути взаєморозуміння між учасниками. Мова йде про усвідомлення установок, мотивів і цілей свого партнера, а також їх прийнятті та розподілі. Тільки в цьому випадку з’являється сприйняття однієї людини іншим і можна говорити про наявність міжособистісного розуміння.
Перцептивна сторона спілкування має наступні функції:
-формує зміст міжособистісного сприйняття;
-сприяє встановленню взаєморозуміння;
-забезпечує вплив партнерів по спілкуванню один на одного.
Механізмами міжособистісного сприймання є:
· Ідентифікація – спосіб розуміння іншої людини через неусвідомлене чи неусвідомлене ототожнювання її з собою. Суть цього процесу полягає в тому, в ситуаціях взаємодії партнери намагаються зрозуміти один одного, ставлячи себе на місце іншого.
· Рефлексія – усвідомлення суб’єктом того, як його сприймає партнер По спілкуванню.
· Емпатія – здатність проникати у психічний стан іншої людини та спрямованість емоційного відгуку на її проблеми (співпереживання, співчуття).
· Стереотипізація – процес формування вражень про людину, яка сприймається на основі вироблених стереотипів. Стереотип – це сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються мов штампом. Стереотип складається за умов недостатньої інформації або є результатом узагальнення власного досвіду особистості, до якого додаються відомості, отримані з книг, кінофільмів, висловлювань інших людей.
Бар'єри сприйняття і розуміння:
- естетичний (зовнішнє враження вкрай несприятливо);
- соціальний (відмінності в соціальному становищі);
- бар'єр негативних емоцій (страху, гніву, образи, роздратування, настрої, страждання, горя, сорому і провини, презирства, огиди, відрази);
- бар'єр установки (спрацьовують стереотипи або попередньо сформовані негативні установки по відношенню до фірми, організації, вам особисто);
- бар'єр психологічного захисту (коли людина впевнена в собі, у нього є комплекси і він вибудовує свою поведінку з позиції оборони, самозахисту).
Для успішного спілкування мають значення, на думку психологів, три чинники:
- надійність того, хто говорить;
- зрозумілість його повідомлень;
- врахування зворотних зв'язків щодо того, наскільки правильно його зрозуміли.
