Заробітна плата як економічна категорія. Чинники її диференціації. Форми та системи заробітної плати

Заробі́тна пла́та, - винагорода, обчислена, зазвичай, угрошовому виразі, яку за власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану трудовим договором ним роботу.

В умовах ринкової економіки заробітна плата є важливою характеристикою ринку праці, визначається умовами цього ринку і одночасно її рівень визначає попиту на працю і її пропозицію. Заробітна плата поєднує інтереси та потреби працівників, роботодавців та держави, тобто визначає ефективність соціально-трудових відносин.

Згідно марксистського підходу заробітна плата виступає як «грошовий вираз вартості та ціни товару «робоча сила» і частково результативності її функціонування». Під робочою силою розуміють сукупність фізичних і духовних здібностей людини, які вона використовує у процесі праці. Робоча сила розглядається як здатність до найманої праці. Тому заробітна плата не є ціною праці, вона є ціною робочої сили, яка визначається вартістю життєвих благ, необхідних для відтворення здатності до найманої праці.

В ринкових умовах заробітна плата трактується двояко – вона одночасно виступає як дохід і як витрати виробництва. З одного боку, заробітна плата є доходом найманого працівника, а з іншого – одним із елементів витрат виробництва. Найманий працівник зацікавлений у високій заробітній платі, а роботодавець – у її зниженні. В умовах ринкових відносин ця суперечність вирішується в результаті взаємодії попиту на працю відповідної кваліфікації з боку роботодавців і її пропозицією з боку найманих працівників, оскільки в результаті цієї взаємодії формується ринкова ціна використання найманої праці. Одночасно держава регулює ринок праці. Тому заробітна плата виступає не тільки економічною категорією але – виступає соціально- економічною категорією, оскільки, по-перше, поєднує і концентрує інтереси та потреби найманих працівників, роботодавців та держави, а по-друге – є найважливішим показником рівня життя.

Отже, заробітна плата як це оплата послуг праці працівника відображає соціально-економічне становище в національній економіці та рівень життя у суспільстві. В Україні економічна необґрунтованість заробітної плати та недосконалість соціально-трудових відносин спричинює соціально-економічну напруженість у суспільстві. Фактично заробітна плата не виконує властивих їй функцій і характеризується неринковими проявами такими, як існуванням тіньової заробітної плати, відсутністю залежності оплати праці від рівня освіти, затримками виплати заробітної плати, практичною відсутністю впливу профспілок на формування заробітної плати та значною регіональною та міжгалузевою диференціацією. Такі соціально- економічні реалії в Україні обумовлюють посилення обґрунтованого державного регулювання заробітної плати.

На сучасному етапі становлення ринкової економіки в Україні процес формування оплати найманої праці є досить специфічним та характеризується не тільки низьким рівнем заробітної плати, але й наявністю її необґрун- тованої диференціації у регіональному розрізі, у еко- номіці в цілому, за видами економічної діяльності, на міжкваліфікаційному та міжпрофесійному рівнях. Забезпечення оптимальної диференціації заробіт- ної плати за рахунок унормування основних факторів диференціації правовими важелями регулювання заробітної плати в Україні, враховуючи світовий досвід з вирішення цієї проблеми, сприятиме підви- щенню рівня заробітної плати.

Також існує низка факторів від яких залежать відмінності в розмірах опла- ти праці, зокрема, це такі професійно-кваліфікаційні чинники, як: природні здібності працівника (розумові та фізичні); рівень його підготовки та кваліфікації; сфера та галузь докладання праці; ступінь мобільності робочої сили (професійно-галузевої та територіальної) тощо.

Диференціацію заробітної плати формують:

· рин- кове „саморегулювання”, включаючи кон’юнктуру ринку праці;

· державне регулювання;

· договірне регу- лювання – укладання генеральної, галузевих, терито- ріальних угод, договорів на рівні підприємств, індиві- дуальних трудових договорів з найманими працівни- ками;

· механізм визначення індивідуальної заробітної плати безпосередньо на підприємстві (структурному підрозділі), що включає елементи тарифної системи підприємств, нормування праці, форм і систем опла- ти праці.

Форми і системи заробітної плати — це механізм встановлення розміру заробітку залежно від кількості та якості праці і її результатів.

Розрізняють дві основні форми заробітної плати: почасову і відрядну.

При почасовій формі заробітної плати мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нараховується згідно з його тарифною ставкою чи посадовим окладом за фактично відпрацьований час.

При відрядній формі заробітної плати мірою праці є вироблена працівником продукція (або виконаний обсяг робіт), а розмір заробітку прямо пропорційно залежить від її кількості та якості, виходячи із встановленої відрядної розцінки.

Конкуренція та її види.

Конкуренція — це суперництво між суб'єктами ринкової економіки за найкращі умови виробництва, вигідну позицію на ринку тощо. Вона є тією ринковою силою, що забезпечує взаємодію попиту і пропозиції, яка урівноважує ринкові ціни.

Конкуренція відбиває зв'язок між виробництвом і реалізацією продукту. Цей зв'язок є причинно-наслідковим, суттєвим, необхідним і повторюваним, тобто об'єктивним економічним законом. Закон конкуренції відображає причинно-наслідковий зв'язок між можливостями створити продукт, потрібний споживачам, і можливостями реалізувати його з вигодою насамперед для покупця, а потім уже для виробника.

Види конкуренції

· нецінова — конкуренція, здійснювана через підвищення якості товарів, їх надійності, збільшення термінів служби, підвищення продуктивності, поліпшення умов реалізації за незмінних цін;

· чиста (ідеальна, досконала) — конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу;

· недосконала — конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють;

· монополістична — конкуренція, яка має місце на ринку з багатьма продавцями і покупцями та значною кількістю товарів, що реалізуються за різними цінами;

· олігополістична — конкуренція, на ринку з небагатьма великими продавцями товарів, здатними суттєво впливати на ціни реалізації цих товарів; модель ринкової структури, за якої небагато великих фірм монополізують виробництво і реалізацію основної маси товарів.