Блага. Їх суть та види.
Блага є споживчі та економічні.
Споживчі блага - засоби, які задовольняють ті чи інші потреби.
Споживчі блага поділяються на:
Особисті, які отримує окремий індивід і рівень їх споживання залежить від його бажання та платоспроможності (їжа, електроенергія, одяг, подорожі).
Суспільні, які надаються державою її громадянам на рівних основах. Ці блага є неподільними і не можуть бути представлені певним особам, без надання іншим (громадський парк, вуличне освітлення, захист від повені, маяки).
Довгострокові, що передбачає їх багаторазове, тривале використання (автомобіль, книжки, побутові прилади, автомобілі).
Негайні, які зникає в процесі одноразового споживання (напої, хліб, ковбаса, сірники)
Взаємозамінні(субститути) які легко замінюються іншим благом і до них відносяться не тільки споживчі товари (масло - маргарин, м'ясо — риба) та виробничі ресурси (капітал - праця), але й послуги транспорту (поїзд - автомобіль), засоби дозвілля (кіно - дискотека - театр)
Взаємодоповнюючі(комплементи) які не можливо споживати окремо (зубна щітка та зубна паста, фотоапарат та фотоплівка, автомобіль та бензин).
Деякі блага є майже в необмеженій кількості і масштабах (наприклад, повітря), інші ж лише в обмеженому розмірі. Ці обмежені блага називаються економічними благами.
У процесі виробництва відбувається пристосування ресурсів (праця, капітал, земля) до людських потреб, а також створення тих благ, які задовольняють різні потреби людей. Всі ці потреби задовольняються не тільки тими продуктами, які були створені в процесі виробництва.
Карл Менгер у роботі “Підстава політичної економії” розглядав умови перетворення речі в благо:
o наявність потреб;
o здатність речі задовольнити потребу;
o пізнання людиною причинно-наслідкового зв’язку;
o можливість розпоряджатися річчю для задоволення потреб.
Якщо виконуються всі ці чотири умови, то річ стає благом.
Залежно від характеру споживання економічні блага діляться на приватні та суспільні.
Приватне благо надається споживачеві з урахуванням його індивідуального попиту. Таке благо неподільне, воно належить індивіду на правах приватної власності, може успадковуватися і обмінюватися. Приватне благо надається тому, хто за нього заплатив.
Суспільні блага неподільні і належать громаді.
Наприклад, національна оборона, охорона навколишнього середовища, законотворчість, громадський транспорт і порядок, тобто ті блага, якими користуються всі без винятку громадяни країни.
Економічні функції держави
Економічних функцій держави багато і вони різноманітні:
· забезпечення правової інфраструктури;
· захист конкуренції;
· перерозподіл доходу і багатства;
· виробництво суспільних благ і послуг;
· стабілізація економіки, тобто контроль за рівнем зайнятості та інфляції.
Уряд бере на себе задачу забезпечення правової бази, яка є передумовою ефективного функціонування ринкової економіки, а саме:
· визначає права приватної власності;
· встановлює законні «правила гри», що реалізують відносини між людьми з приводу виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг;
· забезпечує підтримку суспільного порядку, створення грошової системи, введення стандартів виміру ваги і кількості продуктів;
· вводить правила поведінки, якими повинні керуватися виробники у своїх відносинах із споживачами.
Одна із головних функцій уряду складається у тому, щоб стабілізувати економіку. Це означає допомагати приватній економіці забезпечувати:
а) повну зайнятість ресурсів.
б) стабільний рівень цін – через урядові витрати і оподаткування.
Найбільш розповсюдженою є класифікація за сферою дії: внутрішні і зовнішні функції.
Внутрішні функції — це напрями діяльності держави щодо суспільства в економічній, політичній, ідеологічній, соціальній та інших сферах.
Зовнішні функції — це напрями діяльності щодо інших держав у сфері забезпечення економічних інтересів даної держави і суспільства.
Складність завдань, що постають перед державою, визначають і множинність функцій, через які реалізується діяльність держави. Скласти певний перелік функцій держави неможливо. Водночас є основні функції держави, які забезпечують нормальне функціонування і розвиток економіки.
Трансформаційні процеси переходу від централізовано-планової до соціально орієнтованої ринкової моделі функціонування і розвитку національної економіки об’єктивно вимагають адекватних цілеспрямованих дій з боку держави, яка в перехідних умовах виконує крім загальних функцій цілий ряд специфічних.
До специфічних функцій перехідного періоду можна віднести такі:
- розробка і здійснення стратегії соціально-економічного розвитку країни;
- структурно-технологічні, інституціональні та інші перетворення, визначення місця і ролі країни в системі геоекономічних відносин;
- цілеспрямоване формування державного сектору економіки;
- розподіл і перерозподіл певної частини валового внутрішнього продукту (ВВП);
- національне регулювання економічних і соціальних процесів;
- проведення гнучкої зовнішньоекономічної політики;
- створення загальної законодавчої і правової бази для суб’єктів ринкової економіки.
