Соціально-економічний розвиток Української РСР у 1964–1985 рр

1965-1985 рр. – це період “застою” у всіх сферах життя суспільства. Призвів до системної кризи суспільства, кризи радянського ладу, що поширилася на політику, економіку, соціальні відносини, ідеологію, культуру.

Політико-ідеологічна криза радянського ладу в УРСР

· Усвідомлення нереальності досягнення мети – побудови комунізму

· Курс на побудову “розвинутого соціалізму”

· Всевладдя КПРС

· Різні ідеологічні лінії в українському керівництві:

- націонал-комуністична, яка визначала розвиток комуністичного суспільства в умовах економічної незалежності України від центру та розвиток української культури, мови, освіти, національних традицій (1963-1972 рр. – перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест);

проімперська, яка визначала підпорядкування України центру, орієнтацію економіки УРСР на потреби СРСР, зростанню ролі КПРС. Підтримка русифікації, утиски національної мови (1972-1989 рр. – перший секретар Володимир Щербицький).

20 квітня 1978 р. – прийняття нової Конституції УРСР (копія союзної), яка мала декларативний характер і не забезпечувала реальні права народу.

Етносоціальні процеси в Україні (1965-1982 рр.)

Зміни чисельності населення

Нормативні

· З 1959 по 1989 р. населення України збільшилося на 9,6 млн. осіб і досягло 51,7 млн. чоловік. За чисельністю Україна посідала шосте місце в Європі після Росії, Німеччини, Італії, Англії, Франції.

Кризові

• Відбувалось різке зменшення приросту населення:

- 1959-1970 рр. – 5258 тис. чол..

- 1970-1979 рр. – 2248 тис. чол..

- 1979-1989 рр. – 1862 тис. чол..

· Приріст населення зменшувався за рахунок скорочення народжуваності і збільшення смертності населення.

Зміни соціального складу

Нормативні

· З 1960 р. починає збільшуватися міське населення за рахунок скорочення сільського;

· Постійно збільшувалася чисельність робітничого класу, що було обумовлено прискореним розвитком промисловості. У середині 80-х років робітники склали 60% зайнятих у народному господарстві трудових ресурсів.

Кризові

• До 1985 р. сільське населення 1/3 від загальної чисельності населення. Сільське населення при існуючий продуктивності праці не могло забезпечити продовольством країну;

· Майже 40% промислових і 60% будівельних робітників працювали вручну, мали низькій загальноосвітній та професійний рівень.

Зміни національного складу населення

Кризові

• З 1959 р. відсоток українців в Україні зменшився з 76,8 до 72,7 в основному рахунку міграції російського населення.

· Відбувався постійний відтік єврейського населення за кордон.

Питання № 75

Дисидентський, правозахисний і національно-визвольний рух в Україні в 1960 –1980-х рр. та його значення

Дисиденство (з лат. “незгодні”) – це суспільно-політичний рух незгодних з існуючим режимом у державі за дотриманням прав людини.

Передумови виникнення

· Лібералізація суспільно-політичного життя та часткова його демократизація.

· Пом’якшення цензури та видання багатьох заборонених творів.

· Можливість української інтелігенції встановлювати контакти з закордонними культурними та науковими центрами, знайомство з їхніми досягненнями в науці та культурі.

Причини виникнення

· Бездержавний статус України;

· Центристська політика СРСР да України;

· Панування радянської партійної бюрократії;

· Утиски національно-культурного та духовного життя України: переслідування за переконання, за власні погляди, думки;

· Проведення русифікації;

· Ігнорування комуністичним режимом прав і свобод людини;

· Підпорядкування інтересів особи інтересам колективу.

Напрямки дисидентського руху

· Національно-визвольний – боротьба за вільний розвиток української мови й культури, за відновлення суверенітету України;

· Правозахисний – вимоги дотримання в СРСР основних прав і свобод людини, викриття злочинів тоталітарної системи;

· Релігійний рух – за відновлення в Україні заборонених релігійних конфесій, за дотримання свободи віросповідання