Адміністративно-відновлювальні заходи

Стаття 31. Виправні роботи

[Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Науково-практичний коментар.] [Стаття 31]

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (народним суддею).

 

Коментар:

 

Виправні роботи можна віднести до числа виняткових заходів адміністративної відповідальності, тому що вони застосовуються за найсерйозніші правопорушення (дрібне розкрадання, дрібне хуліганство, злісну непокору та ін.) і тільки районними (міськими) судами (суддями).

Суть виправних робіт полягає в тому, що із заробітку порушника відраховується до 20 % в доход держави. До того ж відрахування провадяться з усіх видів виплат, за винятком пенсій і допомог, які одержуються в порядку соціального страхування і соціального захисту, а також виплат одноразового характеру.

Застосування виправних робіт, крім відрахувань із заробітку, має наслідком також деякі інші правообмеження для порушника: забороняється надавати чергову відпустку під час відбування виправних робіт; у цей час забороняється звільнення за власним бажанням.

Строк виправних робіт не може перевищувати двох місяців. Виправні роботи відбуваються за місцем постійної роботи порушника, тому вони не можуть застосовуватися до громадян, які не працюють (пенсіонерів, учнів тощо). Не застосовується цей вид стягнення також до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

Відповідно до п. 13.7.4 Тимчасової інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.02.2005 р. № 20, якщо до правопорушника застосовано стягнення у виді виправних робіт, дві копії постанови надсилаються на виконання до органу Державного департаменту України з виконання покарань не пізніш як наступного дня після її винесення. Справа передається в архів суду лише після долучення до матеріалів справи повідомлення органу Державного департаменту України з виконання покарань про відбуття правопорушником стягнення.

 

15. Характеристика відновлюваних заходів.

Адміністративно-відновлювальні заходи

- це заходи прямого адміністративного примусу, які застосовуються з метою відшкодування завданих збитків, відновлення колишнього положення речей, приведення положення до того, що було раніше.

До цих заходів відносяться: знесення самовільно зведених будівель і споруд за розпорядженням міської адміністрації, адміністративне виселення з самовільно зайнятих житлових приміщень, покладання комісією у справах неповнолітніх на батьків обов'язку відшкодувати заподіяну неповнолітнім шкоду та ін

Слід зазначити, що метод прямого адміністративного примусу являє собою первинну реакцію, призначену для припинення відхиляється від правопорядку поведінки, попередження адміністративного правопорушення, нейтралізації техногенної або природної загрози, припинення протиправної поведінки та забезпечення реалізації заходів адміністративної відповідальності. Для приведення в дію методу прямого адміністративного примусу не потрібно

встановлення складу адміністративного правопорушення, у тому числі провини.

 

 

16. Адміністративний арешт: поняття, порядок призначення, підстави застосування.

Адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб. Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею).

Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.

 

Коментар:

Адміністративний арешт - найсуворіший захід адміністративної відповідальності. Суть його полягає в короткочасному, до 15 діб (відповідно до Закону України «Про надзвичайний стан» за деякі злісні порушення режиму надзвичайного стану, у випадку його введення, адміністративний арешт може застосовуватися на строк до 30 діб), позбавленні волі правопорушника з можливим використанням його на фізичних роботах без оплати праці.

порядок призначення

Застосовується адміністративний арешт лише районним (міським) судом (суддею) і лише в тих випадках, коли за обставинами справи і з врахуванням особи порушника застосування інших заходів буде визнано недостатнім. У зв'язку з цим У законодавстві за жоден адміністративний проступок арешт не встановлено як єдиний захід стягнення. Завжди є можливість застосувати попередження, штраф або виправні роботи.

Відповідно до п. 13.7.3 Тимчасової інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.02.2005 р. № 20, звернення до виконання постанови, що передбачає застосування адміністративного арешту, полягає в негайному надісланні двох копій постанови органу внутрішніх справ для виконання. Копія постанови надсилається також за місцем роботи (з роз'ясненням у супровідному листі про правила нарахування заробітної плати за час перебування під адміністративним арештом), навчання, проживання особи (останнє може мати місце в разі застосування інших видів адміністративного стягнення). Справа передається в архів суду лише після долучення до матеріалів справи повідомлення органу внутрішніх справ про відбуття правопорушником стягнення.

підстави застосування.

Застосування адміністративного арешту передбачено за найсерйозніші проступки, які межують зі злочинами (дрібне хуліганство, злісну непокору, прояв неповаги до суду тощо).

Адміністративний арешт не може застосовуватися до ряду осіб: до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 12 років, неповнолітніх, інвалідів І та II груп (ст. 32), а також до військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

 

17. Адміністративна відповідальність: поняття, ознаки, функції.

Чинне законодавство України не дає визначення поняття адміністративної відповідальності і тому в теорії адміністративного права існує численна кількість точок зору стосовно цього соціально-правового явища.

Аналіз точок зору з цього приводу дає змогу дійти висновку, що це поняття науковцями розглядається як один з інститутів адміністративного права, як форма забезпечення одного із заходів примусу (стягнення), як різновид юридичної (правової) відповідальності, як ефективний засіб запобігання правопорушень та забезпечення правопорядку, як певний стан суспільних відносин, який виникає внаслідок порушення законодавства.

Інститут адміністративної відповідальності є одним з важливих інститутів адміністративного права, який виступає важливим засобом охорони громадського порядку і якому притаманні всі ознаки юридичної відповідальності. За допомогою цього інституту здійснюється захист не тільки адміністративно-правових відносин, а й відносин врегульованих нормами фінансового, екологічного, трудового, митного, а в деяких випадках цивільного права та процесуальних галузей.

У ст.92 Конституції України адміністративну відповідальність визначено одним з основних видів юридичної відповідальності в Україні. Вона виступає наслідком невиконання чи неналежного виконання особою норм адміністративного законодавства, що тягне невідворотність реагування держави на адміністративні правопорушення (проступки) та встановлюється виключно її законами.

Адміністративній відповідальності, як різновиду юридичної відповідальності, притаманні такі ознаки: 1) має зовнішній характер; 2) застосовується лише за вчинення правопорушення; 3) пов'язана з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; 4) визначена у нормах права; 5) притягнення правопорушника до відповідальності здійснюється в певному процесуальному порядку; 6) притягнення до відповідальності здійснюється уповноваженими державними органами та посадовими особами; 7) винна у вчиненні правопорушення особа несе певні втрати матеріального та побутового характеру, які передбачені законом.

Адміністративна відповідальність - це різновид правової відповідальності, специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її компетентних органів на відповідну категорію протиправних проявів (передусім адміністративних проступків), згідно з якою особи, що скоїли ці правопорушення, повинні дати відповідь перед повноваженим державним органом за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку.

 

Функції

До функцій адміністративної відповідальності відносяться:

Виховна функція. Ця функція спрямована на виховання громадян у дусі поваги до Конституції і законів України. Випробувавши на собі силу державного примусу, правопорушник може повністю відмовитися від вчинення адміністративних проступків у майбутньому, усвідомивши антисоціальну спрямованість своєї поведінки (вчинку). Слід погодитися з М.П. Трофімової, яка стверджує, що «виховна функція є общесоциальной функцією юридичної відповідальності».29

Регулятивна функція. Ця функція виявляється в тому, що адміністративна відповідальність, як правовий інститут адміністративного права, характеризується встановленням заборон, за допомогою яких і відбувається регулювання певної сфери суспільних відносин.

Каральна функція. Ця функція спрямована на покарань (покарання) правопорушника за скоєний ним адміністративний проступок із застосуванням до нього відповідних заходів адміністративної відповідальності. У даному випадку правопорушник відчуває на собі силу державного примусу за недотримання охоронюваних адміністративним законодавством норм. Однак доречно зазначити, що в нашому законодавстві відображена тільки ідея покарання, а на його застосування накладені значні обмеження. Наприклад, заборонені тілесні покарання (стягнення). До того ж згідно ст. 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Превентивна функція. Ця функція спрямована на попередження адміністративних проступків у майбутньому, як з боку правопорушника, так і інших громадян. Як бачимо, дана функція включає в себе дві складові: загальне та спеціальне попередження. Під загальним попередженням розуміється запобігання вчинення адміністративних проступків з боку інших осіб (громадськості). Загальне попередження припускає моральне, моральне вплив на нестійких громадян, по-перше, шляхом закріплення адміністративної відповідальності за певне протиправне діяння в законодавстві і, по-друге, конкретними фактами притягнення винних до адміністративної відповідальності, які стають відомі громадськості.

Альтернативна функція. Ця функція полягає в тому, що:

1) адміністративне законодавство у санкціях статей Особливої??частини Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає можливість органам адміністративної юрисдикції застосовувати замість одного адміністративного стягнення іншого. Наприклад, санкція ст. 50 - «Порушення права державної власності на тваринний світ», передбачає можливість органу адміністративної юрисдикції застосувати до правопорушника (громадянину) попередження або накласти штраф. Частина 1 статті 51 - «Дрібне розкрадання державного або колективного майна», передбачає альтернативу між штрафом і виправними роботами;

2) стаття 22 КУпАП закріплює таку міру впливу на правопорушника, як усне зауваження. При малозначності адміністративного проступку органу адміністративної юрисдикції (посадовій особі) надано право звільняти правопорушника від адміністративної відповідальності за фактично вчинене правопорушення і обмежитись усним зауваженням, адресованим правонарушітелю30;

30 Ще А.П. Клюшниченко і Н.В. Коваль зазначали у своїх роботах, що усне зауваження у зв'язку з малозначністю

3) чинне законодавство про адміністративну відповідальності передбачає можливість передачі матеріалів про адміністративний проступок на розгляд громадської організації або трудового колективу. Так згідно зі ст. 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративний проступок, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського воздействія31.

4) чинне законодавство про адміністративну відповідальність допускає також можливість заміни адміністративної відповідальності відповідальністю дисциплінарної. Так згідно зі ст. 15 КУпАП військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і керівного складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами.

Правовосстановительная (компенсаційна) функція. Якщо розглядати її як функцію, спрямовану на відновлення незаконно порушених прав і майнових благ потерпілої особи, то компенсаційна функція, звичайно ж, більшою мірою властива цивільно-правової відповідальності. Однак повністю виключати її в рамках адміністративної відповідальності не слід, оскільки законодавство про адміністративну відповідальність містить у собі норми, що передбачають можливість здійснення такої компенсації громадянину або організації, постраждалим від адміністративного проступку. Наприклад, речі з'явилися безпосереднім об'єктом вчинення проступку, передбаченого ст. 51 КУпАП - «Дрібне розкрадання державного або колективного майна», після розгляду справи і винесення по ньому мотивованого рішення, згідно з ч. 1 ст. 265 КУпАП повертаються законному власнику.

 

18. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.

Неповнолітніх осіб відносять до спеціальних суб»єктів адміністративного правопорушення

1. Неповнолітні. Говорячи про неповнолітніх віком від шіст­надцяти до вісімнадцяти років, слід наголосити, що чинне законо­давство (статті 12, 24-1 КУпАП) визначає реакцію держави щодо правопорушників вказаної вікової категорії. За вчинення адмініст­ративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

зобов'язання публічно або в іншій формі попросити виба­чення у потерпілого;

застереження;

догана або сувора догана;

передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх заступають, чи під нагляд педагогічному або трудовому ко­лективові з їхньої згоди, а також окремим громадянам на їх про­хання.

У цілому ж усі правопорушення, за вчинення яких неповноліт­ні можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, можна розділити на три групи:

правопорушення, за вчинення яких до неповнолітніх застосо­вуються заходи впливу (переважна більшість правопорушень, визначених чинним КУпАП);

правопорушення, за вчинення яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах, або (з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника) до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу. До цієї категорії правопорушень належать:

>а) незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44 КУпАП);

б) дрібне викрадення чужого майна (ст. 51 КУпАП);

в) адміністративні правопорушення у сфері транспорту (стат­ті 121-127 КУпАП);

г) керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані сп'яніння (ст. 130 КУпАП);

д) дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП);

є) стрільба з вогнепальної, холодної метальної чи пневматичної зброї в населених пунктах і в не відведених для цього місцях або з порушенням установленого порядку (ст. 174 КУпАП);

є) адміністративні правопорушення, пов'язані з вогнепальною, холодною чи пневматичною зброєю (статті 190-195 КУпАП);

Адміністративні стягнення на неповнолітніх накладаються тільки міським чи районним судом

- правопорушення, за вчинення яких неповнолітні підлягають адміністративній відповідальності виключно на загальних підста­вах. До цієї групи належить єдине правопорушення - злісна не­ покора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185 КУпАП). Вихо­дячи з цієї обставини можна зробити висновок, що, згідно з вимо­гами чинного законодаства, саме вказане правопорушення може вважатися найбільшою мірою суспільно небезпечним (із тих, що вчиняють неповнолітні віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років).

1 останнє, на що доцільно звернути увагу в характеристиці адміністративної відповідальності неповнолітніх,- роль батьків та осіб, які їх замінюють у разі вчинення неповнолітнім віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративного правопо­рушення. Відповідно до ст. 184 КУпАП, вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років адміністративного правопорушення тягне за собою накладення штрафу на батьків чи осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних міні­мумів доходів громадян. Своєю чергою, вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачено Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тягне за собою на­кладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

19. Відмежування адміністративної відповідальності від інших видів відповідальності.

Адміністративна відповідальність від інших видів юридичної відповідальності відрізняється за наступними критеріями:

1) за підставами;

2) за органами, які розглядають справи про відповідні правопорушення;

3) за колом суб'єктів;

4) за правовими наслідками;

5) за процесуальною процедурою;

6) за санкціями.

Адміністративна відповідальність відмежовується від кримінальної за наступними критеріями:

1. За органами, які притягують до неї. Кримінальна відповідальність настає виключно за рішеннями судових органів. Рішення про притягнення до адміністративної відповідальності

приймаються численними органами публічної адміністрації, які наділені правами безпосереднього застосування до винних у вчиненні адміністративних правопорушень відповідних стягнень, та судовими органами (щоправда, їх роль і значення в системі суб'єктів адміністративної юрисдикції поки що не є домінуючою) (ст.ст. 213, 218-244-19 КпАП).

2. За правовими наслідками. Санкції та правообмеження, що застосовуються до правопорушників при притягненні до кримінальної відповідальності, більш суворі, ніж у адміністративній відповідальності. Заходи адміністративної відповідальності, навіть якщо вони застосовуються судовими органами, не тягнуть таких наслідків, як судимість, ізоляція від суспільства.

3. За колом суб'єктів. До кримінальної відповідальності можуть бути притягнуті громадяни України або іноземні громадяни, особи без громадянства, осудні особи, які досягли віку кримінальної відповідальності - 16 років (ч. 1 ст. 22 Кримінального кодексу України (КК), а за окремі злочини - особи від 14 до 16 років (ч. 2 ст. 22 КК). До адміністративної відповідальності можуть бути притягнуті також неповнолітні, які досягли 16 років, і до яких застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КпАП. Суб'єктами адміністративної відповідальності можуть бути і юридичні особи.

4. За нормативними та фактичними підставами. Нормативними підставами застосування кримінальної відповідальності є норми КК, адміністративної - норми КпАП та інших законодавчих актів, що встановлюють адміністративну відповідальність. Фактичними підставами є: для адміністративної відповідальності - факт вчинення проступку (склад адміністративного проступку); кримінальної - конкретний склад злочину.

5. За процедурою та швидкістю застосування санкцій до правопорушників. Це можна пояснити тим, що адміністративні проступки порівняно з кримінальними злочинами легко встановлюються, не вимагають проведення досудового слідства, в деяких випадках - судового розгляду.

В основу відмежування адміністративної відповідальності від цивільно-правової можна покласти усі вказані ознаки за винятком тієї, яка дає характеристику кола суб'єктів відповідальності, - в адміністративній та цивільній відповідальності вони співпадають.

Адміністративна відповідальність відмежовується від цивільно-правової за такими ознаками:

1. За органами, які притягують до неї. Адміністративна відповідальність належить до компетенції органів публічної адміністрації та їх посадових осіб, судів, а цивільно-правова - до компетенції лише судів.

2. За правовими наслідками їх застосування. Заходами цивільно-правової відповідальності суспільні відносини, як правило, захищаються за рахунок майна винного з метою відновити попередній майновий стан потерпілої сторони. Заходи адміністративної відповідальності, як і кримінальної, спрямовані проти особи порушника, хоча можуть спрямовуватися і на його майно.

3. За нормативними та фактичними підставами. Нормативні підстави адміністративної та цивільно-правової відповідальності регулюються різним законодавством - адміністративним та цивільним. Відмінності за фактичними підставами полягають у специфіці конкретних складів адміністративного та цивільного проступків - об'єкта протиправного посягання, правових наслідків їх вчинення.

Об'єктом цивільних протиправних дій є майнові відносини, які захищаються у судовому порядку. Об'єкт адміністративних протиправних дій інший - суспільні відносини в сфері публічного адміністрування, які захищаються переважно у позасудовому, адміністративному порядку владою відповідних органів та посадових осіб.

Адміністративна відповідальність відрізняється від цивільно-правової і наслідками протиправного діяння. Якщо для адміністративних правопорушень такий елемент, як протиправний наслідок (матеріальна шкода) не є обов'язковим, то склад цивільного правопорушення, як правило, його передбачає.

4. За процедурою притягнення до відповідальності. Адміністративна відповідальність настає переважно у позасудовому порядку у короткі строки або навіть на місці вчинення проступку, а цивільно-правова не може мати місця без відповідного звернення заінтересованої сторони до суду з позовом. Строки притягнення до цивільно-правової відповідальності, на відміну від адміністративної, - до 3 років, можуть перериватися, подовжуватися, поновлюватися тощо.

Дисциплінарна відповідальність спрямована на зміцнення дисципліни, запобігання дисциплінарним проступкам, виховання працівників у дусі розуміння свого обов'язку працювати з дотриманням правил внутрішнього розпорядку підприємства, установи (організації).

Можна відзначити ту обставину, що відносини в сфері дисциплінарної відповідальності регулюються, в основному, владно-розпорядчими методами, які є найбільш притаманними для адміністративного права. Крім того, деякі відносини адміністративної відповідальності охороняються одночасно як адміністративними, так і дисциплінарними санкціями, які застосовуються за одне й те саме правопорушення (наприклад, ст. 15

КпАП). Ця обставина наближає дисциплінарну відповідальність до адміністративної.

В основу відмежування адміністративної відповідальності від дисциплінарної можна покласти ті самі ознаки, що й при її відмежуванні від інших видів відповідальності:

1. За органами у які притягують до неї. До адміністративної відповідальності притягують органи або посадові особи, з якими винний, як правило, не має службових або трудових відносин, і яким правопорушник безпосередньо не підпорядкований. За дисциплінарної відповідальності право накладати стягнення мають посадові особи, яким порушники дисциплінарних положень безпосередньо або опосередковано підпорядковуються.

2. За правовими наслідками. Притягнення до дисциплінарної відповідальності перешкоджає службовому просуванню особи, підвищенню її в посаді. Виключним видом дисциплінарного стягнення є звільнення особи. Адміністративна відповідальність, як правило, не супроводжується негативними для правопорушника наслідками в його службовій діяльності. В цілому дисциплінарна відповідальність відрізняється від адміністративної характером санкцій, ступенем суспільної шкідливості, вона не має таких видів стягнення, як штраф, конфіскація, виправні роботи тощо.

3. За колом суб'єктів. Коло суб'єктів дисциплінарної відповідальності значно менше, ніж адміністративної. Ними не можуть бути юридичні особи, громадяни України, іноземні громадяни. До них належать лише особи, які працюють в державних, громадських організаціях, установах, військовослужбовці, особи рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, Служби безпеки України, студенти, учні навчальних закладів, тобто усі особи, які пов'язані трудовими, службовими або навчальними відносинами з виробництвом, службою, навчальним закладом.

4. За нормативними та фактичними підставами. Різниця у нормативних підставах пояснюється різницею у законодавстві, яким регламентуються ці види відповідальності.

Відмінність адміністративної відповідальності від дисциплінарної за фактичними підставами пов'язана з різними об'єктами протиправного посягання.

Об'єктом адміністративного проступку є суспільні відносини, що виникають у різних сферах публічного адміністрування.

Об'єктом дисциплінарного проступку є трудові та службові правовідносини.

5. За процедурою застосування і здійснення. На відміну від провадження у справах про адміністративні правопорушення, в дисциплінарному провадженні факт вчинення проступку встановлюється на підставі записів, пояснень винного. Накладення стягнення, як правило, оформляється наказом по органу, установі, підприємству. В адміністративному провадженні факт вчинення встановлюється на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, в дисциплінарному провадженні менш виражені стадії провадження у справі.

 

20. Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців і працівників міліції.

Суттєві особливості має адміністративна відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів (або спеціальних положень про дисципліну). Так, відповідно до ст. 15 КпАП військовослужбовці й призвані на збори військовозобов'язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за вчинення адміністративних проступків за дисциплінарними статутами.
Водночас ці особи за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, неправомірним використанням державного майна, невжиттям заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухиленням від виконання законних вимог прокурора, порушенням законодавства про державну таємницю, несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Але при цьому до зазначених осіб не може бути застосовано такі види адміністративних стягнень, як виправні роботи і адміністративний арешт.
Інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів (або спеціальних положень про дисципліну), у випадках, прямо передбачених ними, несуть за вчинення адміністративних правопорушень дисциплінарну відповідальність, а в інших випадках — адміністративну відповідальність на загальних підставах.
При порушенні правил дорожнього руху водіями транспортних засобів Збройних Сил України або інших утворених відповідно до законів України військових формувань, військовослужбовцями строкової служби штраф як адміністративне стягнення до них не застосовується. До зазначених осіб як захід адміністративної відповідальності застосовується попередження.

Міліція

Відповідальність працівників міліції за вчинення адміністративних проступків регламентована Кодексом України про адміністративні правопорушення, Дисциплінарним Статутом органів внутрішніх справ, антикорупційним законодавством тощо.

 

Працівники міліції є спеціальними суб’єктами адміністративних правопорушень, особливості їх відповідальності передбачені ст. 15 КпАП України. Так, за адміністративні проступки особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за Дисциплінарним Статутом ОВС(зауваження, догана, сувора догана, затримка в присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його присвоєння на строк до одного року, попередження про неповну службову відповідальність, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ), а за окремо визначені – на загальних підставах адміністративну(крім громадських та виправних робіт та адміністративного арешту). Наприклад, за вчинення дрібного хуліганства працівник міліції буде відповідати тільки за Дисциплінарним статутом, а за порушення правил дорожнього руху до нього може бути застосовано попередження, штраф, оплатне вилучення транспортного засобу, позбавлення права управління. Але, після повідомлення керівництва ОВС про порушення ПДД, поряд з адміністративною відповідальністю для працівника міліції настає й дисциплінарна(але, вже за порушення відомчих наказів щодо дотримання транспортної дисципліни). Таким чином, виникає суперечність, з одного боку суспільна шкідливість дрібного хуліганства є вищою ніж у деяких правопорушень ПДД(керування транспортним засобом без страхового полісу), а також ситуація, коли вчинення одного діяння спричиняє настання двох видів відповідальності, і в цьому є деяке протиріччя вимогам законодавства.

 

21. Підстави адміністративної відповідальності.

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності. Підставою для А. в. є адміністративне правопорушення.(Адміністративне правопорушення (проступок) — протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність).

Питання порядку застосування А. в. регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (КпАП). До порушників застосовуються адміністративні стягнення (попередження, штраф, оплатне вилучення предмета, конфіскація, позбавлення спеціального права, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт). Виняток передбачений ст. 21 КпАП, згідно з якою орган, уповноважений розглядати справи про адміністративні правопорушення, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника може звільнити його від А. в., передавши матеріали на розгляд громадськості для вжиття заходів громадського впливу. Суб'єктами А. в. можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку. Законодавством встановлено певні обмеження А. в. для неповнолітніх, службових осіб, іноземців, які згідно з міжнародними договорами користуються імунітетом щодо адміністративної юрисдикції в Україні. На відміну від кримінального правопорушення за адміністративне правопорушення не передбачено позбавлення умовних прав (вступу у виш, права на службу в органах правопорядку та права на державні посади). Адміністративна відповідальність, на відміну від дисциплінарної, застосовується державними органами та їх посадовими особами до не підпорядкованих їм по службі порушників (працівник ДАІ - водій транспортного засобу).