3) відсутність принципу розподілу влад;
4) панівна роль традицій та норм-звичаїв;
5) відсутність самостійності членів суспільства.
265. Інститути, що існують для відкритого, публічного передання різних відомостей будь- яким особам за допомогою спеціального технічного обладнання, - це:
1) засоби масової інформації;
2) громадські організації;
3) політичні партії;
4) державні органи;
5) благодійні організації.
266. Можливості збереження та розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних досягнень людства, їх засвоєння, використання та участь у подальшому їх розвитку, – це:
1) екологічні права;
2) політичні права;
3) культурні права;
4) особисті права;
5) економічні права.
267. Що не належить до фізичних прав і свобод людини?
1) право на життя;
Право на громадянство;
3) право на безпечне для життя довкілля;
4) право на медичну допомогу;
5) право на свободу та особисту недоторканність.
268. Інтегрована сукупність державних і недержавних соціальних інститутів, які здійснюють владу та забезпечують певний соціальний порядок, – це:
1) політична партія;
2) громадський рух;
3 ) політична система;
4) політичний процес;
5) громадська організація.
269. Певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретних історичних умовах, – це:
1) основні права людства;
2) правовий статус особи;
3) класифікація основних прав людини;
4) основоположні права людини;
5) громадянські та політичні права громадян.
270. Сукупність факторів, які сприяють повній і безперешкодній реалізації суб’єктивних прав, – це:
1) свободи;
2) можливості;
3) гарантії;
4) обов’язки;
5) правовий статус особи.
271. Однією із ознак правової держави є:
1) наявність формально діючої конституції;
2) обмеження свавільного втручання держави у сферу приватного життя громадян;
3) відсутність принципу розподілу влад;
4) панівна роль традицій та норм-звичаїв;
5) відсутність самостійності членів суспільства.
272. Основне призначення правової держави знаходить вияв у забезпеченні:
1) балансу між приватними інтересами окремих соціальних груп;
2) привілейованості держави у зовнішніх зносинах;
3) стабільності грошової одиниці;
4) реалізації, охорони й захисту основних прав людини;
5) правового зв’язку між усіма членами суспільного життя.
273.оЗасіб стримування необмеженої державної влади в рамках принципу гуманного, цивілізованого суспільства, – це:
1) правова держава;
2) політична система;
3) громадський рух;
4) розподіл влад;
5) партійна система.
274. Однією із ознак демократичної держави є:
1) право на судовий захист;
2) високий рівень процесу правотворчості;
3) взаємна відповідальність особи і держави;
4) високий рівень забезпечення прав і свобод людини;
5) введення правової освіти в межах країни.
275. Демократизм передбачає:
1) реалізацію принципу народовладдя;
2) політичний плюралізм;
3) однопартійність;
4) вседозволеність;
5) гласність.
276. Політичний плюралізм характерний для:
1) авторитарної держави;
2) соціалістичної держави;
3) класової держави;
4) демократичної держави;
5) тоталітарної держави.
277. Особливе місце держави в політичній системі суспільства зумовлене:
1) забезпеченням зв’язку між усіма членами суспільства;
2) власністю на основні знаряддя та засоби виробництва;
3)іможливістю приймати правові норми, які регулюють діяльність політичних партій і здійснювати контроль за їхнім дотриманням;
4) відсутністю права на самовизначення;
5) неможливістю застосовувати каральні функції.
278. Концепція правової держави ґрунтується на:
1) централізації економіки;
2) цензурі;
3) відсутності гарантій прав і свобод людини;
4) обмеженні держави правами людини;
5) відсутності громадянського суспільства.
279. Держава, в якій не може бути прийнято жодного нормативно-правового акту, який суперечить Конституції є:
1) демократичною;
2) соціальною;
3) ліберальною;
4) авторитарною;
Правовою.
280. Соціальною основою правової держави є:
1) громадянське суспільство;
2) виробничі відносини;
3) загальнолюдські принципи гуманізму та справедливості;
4) відповідність закону праву;
5) наявність контролю за реалізацією законів.
281. Внутрішній процес мислення суб’єкта тлумачення, спрямований на пізнання і розкриття дійсного змісту норми права та результат цього процесу, – це:
1) роз’яснення;
2) пояснення;
3) подання;
4) розуміння;
5) з’ясування.
282. Ліберальний підхід до проблеми правового статусу особи характеризується:
1) пріоритетністю колективних інтересів над особистими;
2) основним джерелом – правовим звичаєм;
3) відношенням до прав людини, як до цінності, встановленої державою;
4) підпорядкуванням прав людини волі Бога;
5) розумінням прав людини як феномену, який даний їй від народження та базується на ідеї людської гідності.
283. Представницька демократія – це:
1) форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу;
2) керована демократія;
3) вибори президента у США;
4) форма народовладдя, при якій влада здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах держави;
5) форма соціального повсякденного управління суспільством.
284. Плюралізм як принцип демократичної держави означає:
1) множинність партій, громадських об’єднань, думок;
2) гарантії прав людини;
3) етнічна, релігійна, політична дискримінація;
4) самоврядування та самоорганізацію;
5) голосування та референдум.
285. Соціальна держава – це:
1) держава, у якій визначаються усі форми власності;
2) держава, у якій кожний громадянин зобов’язаний працювати на благо суспільства;
3) організація влади трудящих-власників, кожному з яких гарантується можливість брати участь у політичному, суспільному житті;
4) держава, вищі органи влади якої формуються шляхом загальнонародних виборів;
5) держава, у якій існує ефективна система соціального забезпечення, підтримуються малозабезпечені прошарки населення.
286. Добровільне громадське формування, утворене на основі єдності інтересів громадян з метою спільної реалізації прав і свод, - це:
1) політична партія;
2) громадське об’єднання;
3) господарське товариство;
4) громада;
5) громадський рух.
287. Система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов’язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права координує своє поведінку в суспільстві- це:
1) суб’єктивне юридичне право людини;
2) об’єктивне право людини;
Правовий статус особи;
4) права людини;
5) публічне право.
288. Основні права людства – це:
1) певні можливості, які необхідні для існування людства і розвитку його як єдиного, цілісного суб'єкта світової історії;
2) певні права людей, по відношенню до держави;
3) певні свободи людей в певний історичний період;
4) певні можливості людей, які необхідні для їхнього існування та розвитку як суб’єктів права;
5) певні права міжнародної спільноти.
289. Під можливістю громадянина активно брати участь в управлінні державою, в суспільному житті, впливати на діяльність державних органів, політичних організацій розуміють:
1) особисті права;
2) політичні права;
3) соціальні права;
4) культурні права;
5) економічні права.
290. Однією із моделей сучасної соціальної держави є:
1) “держава злагоди”;
2) “держава загального добробуту”;
3) “держава суспільного порядку”;
4) “правова держава”;
5) “позитивна держава”.
291. Категорія «громадянин» - поняття:
1) політико-правове;
2) соціальне;
3) політичне;
4) юридичне;
5) універсальне для фізичних осіб.
292. Одним із принципів соціальної держави є:
1) принцип поваги до людської гідності;
2) принцип демократизації;
3) принцип відносної залежності суспільних відносин;
4) принцип нерівності можливостей;
5) принцип феодалізму.
293. Що є підґрунтям побудови соціальної держави?
1) розвинуте громадянське суспільство;
2) теорія еліт;
3) національна держава;
4) національна єдність;
5) сучасна сильна держава з потужною армією.
294. Однією із моделей сучасної соціальної держави є:
1) «позитивна держава»;
2) «правова держава»;
3) «демократична держава»;
4) «держава злагоди»;
5) «держава солідарності».
295. Правовий закон – це закон, що:
1) заснований на принципах свободи, рівності і справедливості;
2) прийнятий не менше ніж ½ голосів народних депутатів;
3) заснований на владно-наказовому принципі;
4) спрямований на регулювання найбільш важливих суспільних відносин;
5) прийнятий більшістю.
296. Однією із тенденцій розвитку сучасної політичної системи є:
1) розширення кола суб’єктів політичної системи;
2) розпад політичної системи;
3) деформація політичної норми;
4) посилення ролі національних організацій;
5) посилення динаміки політичних організацій.
297. Що із перерахованого нижче не є джерелом мусульманського права?:
1) Коран;
2) іджма;
3) кіяс;
4) Сунна;
Доктрина.
298. Сукупність норм мусульманського права, релігійних та обрядових настанов і правил, покликаних регламентувати не лише поведінку мусульманина у всіх сферах суспільного і особистого життя, але також його думки та почуття, - це:
1) Шаріат;
2) мусульманське право;
3) Коран;
4) прецедент не право;
5) Кіяс.
299. Сукупність держав, які мають спільні загальні ознаки і відображають відповідний рівень їхнього розвитку на певному історичному етапі, - це:
1) формація;
2) цивілізація;
Тип держави;
4) функції держави;
5) історичний тип держави.
300. Політичний режим, який характеризується зосередженням в руках однієї особи всієї повноти державної влади, яку він одержав внаслідок узурпації, насильницького захоплення влади шляхом державного перевороту, - це:
1) тоталітарний;
2) тиранічний;
3) авторитарний;
4) деспотичний;
5) демократичний.
