обмеження втручання держави у сферу приватного життя громадян;

3) відсутність принципу розподілу влад;

4) панівна роль традицій та норм-звичаїв;

5) відсутність самостійності членів суспільства.

 

265. Інститути, що існують для відкритого, публічного передання різних відомостей будь- яким особам за допомогою спеціального технічного обладнання, - це:

1) засоби масової інформації;

2) громадські організації;

3) політичні партії;

4) державні органи;

5) благодійні організації.

 

266. Можливості збереження та розвитку національної самобутності людини, доступу до духовних досягнень людства, їх засвоєння, використання та участь у подальшому їх розвитку, – це:

1) екологічні права;

2) політичні права;

3) культурні права;

4) особисті права;

5) економічні права.

 

267. Що не належить до фізичних прав і свобод людини?

1) право на життя;

Право на громадянство;

3) право на безпечне для життя довкілля;

4) право на медичну допомогу;

5) право на свободу та особисту недоторканність.

 

 

268. Інтегрована сукупність державних і недержавних соціальних інститутів, які здійснюють владу та забезпечують певний соціальний порядок, – це:

1) політична партія;

2) громадський рух;

3 ) політична система;

4) політичний процес;

5) громадська організація.

 

269. Певні можливості людини, які необхідні для її існування та розвитку в конкретних історичних умовах, – це:

1) основні права людства;

2) правовий статус особи;

3) класифікація основних прав людини;

4) основоположні права людини;

5) громадянські та політичні права громадян.

 

 

270. Сукупність факторів, які сприяють повній і безперешкодній реалізації суб’єктивних прав, – це:

1) свободи;

2) можливості;

3) гарантії;

4) обов’язки;

5) правовий статус особи.

 

 

271. Однією із ознак правової держави є:

1) наявність формально діючої конституції;

2) обмеження свавільного втручання держави у сферу приватного життя громадян;

3) відсутність принципу розподілу влад;

4) панівна роль традицій та норм-звичаїв;

5) відсутність самостійності членів суспільства.

 

272. Основне призначення правової держави знаходить вияв у забезпеченні:

1) балансу між приватними інтересами окремих соціальних груп;

2) привілейованості держави у зовнішніх зносинах;

3) стабільності грошової одиниці;

4) реалізації, охорони й захисту основних прав людини;

5) правового зв’язку між усіма членами суспільного життя.

 

273.оЗасіб стримування необмеженої державної влади в рамках принципу гуманного, цивілізованого суспільства, – це:

1) правова держава;

2) політична система;

3) громадський рух;

4) розподіл влад;

5) партійна система.

 

274. Однією із ознак демократичної держави є:

1) право на судовий захист;

2) високий рівень процесу правотворчості;

3) взаємна відповідальність особи і держави;

4) високий рівень забезпечення прав і свобод людини;

5) введення правової освіти в межах країни.

 

275. Демократизм передбачає:

1) реалізацію принципу народовладдя;

2) політичний плюралізм;

3) однопартійність;

4) вседозволеність;

5) гласність.

 

276. Політичний плюралізм характерний для:

1) авторитарної держави;

2) соціалістичної держави;

3) класової держави;

4) демократичної держави;

5) тоталітарної держави.

 

277. Особливе місце держави в політичній системі суспільства зумовлене:

1) забезпеченням зв’язку між усіма членами суспільства;

2) власністю на основні знаряддя та засоби виробництва;

3)іможливістю приймати правові норми, які регулюють діяльність політичних партій і здійснювати контроль за їхнім дотриманням;

4) відсутністю права на самовизначення;

5) неможливістю застосовувати каральні функції.

 

 

278. Концепція правової держави ґрунтується на:

1) централізації економіки;

2) цензурі;

3) відсутності гарантій прав і свобод людини;

4) обмеженні держави правами людини;

5) відсутності громадянського суспільства.

 

279. Держава, в якій не може бути прийнято жодного нормативно-правового акту, який суперечить Конституції є:

1) демократичною;

2) соціальною;

3) ліберальною;

4) авторитарною;

Правовою.

 

280. Соціальною основою правової держави є:

1) громадянське суспільство;

2) виробничі відносини;

3) загальнолюдські принципи гуманізму та справедливості;

4) відповідність закону праву;

5) наявність контролю за реалізацією законів.

 

281. Внутрішній процес мислення суб’єкта тлумачення, спрямований на пізнання і розкриття дійсного змісту норми права та результат цього процесу, – це:

1) роз’яснення;

2) пояснення;

3) подання;

4) розуміння;

5) з’ясування.

 

282. Ліберальний підхід до проблеми правового статусу особи характеризується:

1) пріоритетністю колективних інтересів над особистими;

2) основним джерелом – правовим звичаєм;

3) відношенням до прав людини, як до цінності, встановленої державою;

4) підпорядкуванням прав людини волі Бога;

5) розумінням прав людини як феномену, який даний їй від народження та базується на ідеї людської гідності.

 

283. Представницька демократія – це:

1) форма народовладдя, при якій влада здійснюється через безпосереднє виявлення волі народу;

2) керована демократія;

3) вибори президента у США;

4) форма народовладдя, при якій влада здійснюється через виявлення волі представників народу у виборних органах держави;

5) форма соціального повсякденного управління суспільством.

 

284. Плюралізм як принцип демократичної держави означає:

1) множинність партій, громадських об’єднань, думок;

2) гарантії прав людини;

3) етнічна, релігійна, політична дискримінація;

4) самоврядування та самоорганізацію;

5) голосування та референдум.

 

285. Соціальна держава – це:

1) держава, у якій визначаються усі форми власності;

2) держава, у якій кожний громадянин зобов’язаний працювати на благо суспільства;

3) організація влади трудящих-власників, кожному з яких гарантується можливість брати участь у політичному, суспільному житті;

4) держава, вищі органи влади якої формуються шляхом загальнонародних виборів;

5) держава, у якій існує ефективна система соціального забезпечення, підтримуються малозабезпечені прошарки населення.

 

286. Добровільне громадське формування, утворене на основі єдності інтересів громадян з метою спільної реалізації прав і свод, - це:

1) політична партія;

2) громадське об’єднання;

3) господарське товариство;

4) громада;

5) громадський рух.

 

 

287. Система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов’язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права координує своє поведінку в суспільстві- це:

1) суб’єктивне юридичне право людини;

2) об’єктивне право людини;

Правовий статус особи;

4) права людини;

5) публічне право.

 

288. Основні права людства – це:

1) певні можливості, які необхідні для існування людства і розвитку його як єдиного, цілісного суб'єкта світової історії;

2) певні права людей, по відношенню до держави;

3) певні свободи людей в певний історичний період;

4) певні можливості людей, які необхідні для їхнього існування та розвитку як суб’єктів права;

5) певні права міжнародної спільноти.

 

289. Під можливістю громадянина активно брати участь в управлінні державою, в суспільному житті, впливати на діяльність державних органів, політичних організацій розуміють:

1) особисті права;

2) політичні права;

3) соціальні права;

4) культурні права;

5) економічні права.

 

290. Однією із моделей сучасної соціальної держави є:

1) “держава злагоди”;

2) “держава загального добробуту”;

3) “держава суспільного порядку”;

4) “правова держава”;

5) “позитивна держава”.

 

291. Категорія «громадянин» - поняття:

1) політико-правове;

2) соціальне;

3) політичне;

4) юридичне;

5) універсальне для фізичних осіб.

 

292. Одним із принципів соціальної держави є:

1) принцип поваги до людської гідності;

2) принцип демократизації;

3) принцип відносної залежності суспільних відносин;

4) принцип нерівності можливостей;

5) принцип феодалізму.

 

293. Що є підґрунтям побудови соціальної держави?

1) розвинуте громадянське суспільство;

2) теорія еліт;

3) національна держава;

4) національна єдність;

5) сучасна сильна держава з потужною армією.

 

294. Однією із моделей сучасної соціальної держави є:

1) «позитивна держава»;

2) «правова держава»;

3) «демократична держава»;

4) «держава злагоди»;

5) «держава солідарності».

 

 

295. Правовий закон – це закон, що:

1) заснований на принципах свободи, рівності і справедливості;

2) прийнятий не менше ніж ½ голосів народних депутатів;

3) заснований на владно-наказовому принципі;

4) спрямований на регулювання найбільш важливих суспільних відносин;

5) прийнятий більшістю.

 

296. Однією із тенденцій розвитку сучасної політичної системи є:

1) розширення кола суб’єктів політичної системи;

2) розпад політичної системи;

3) деформація політичної норми;

4) посилення ролі національних організацій;

5) посилення динаміки політичних організацій.

297. Що із перерахованого нижче не є джерелом мусульманського права?:

1) Коран;

2) іджма;

3) кіяс;

4) Сунна;

Доктрина.

 

298. Сукупність норм мусульманського права, релігійних та обрядових настанов і правил, покликаних регламентувати не лише поведінку мусульманина у всіх сферах суспільного і особистого життя, але також його думки та почуття, - це:

1) Шаріат;

2) мусульманське право;

3) Коран;

4) прецедент не право;

5) Кіяс.

 

 

299. Сукупність держав, які мають спільні загальні ознаки і відображають відповідний рівень їхнього розвитку на певному історичному етапі, - це:

1) формація;

2) цивілізація;

Тип держави;

4) функції держави;

5) історичний тип держави.

 

 

300. Політичний режим, який характеризується зосередженням в руках однієї особи всієї повноти державної влади, яку він одержав внаслідок узурпації, насильницького захоплення влади шляхом державного перевороту, - це:

1) тоталітарний;

2) тиранічний;

3) авторитарний;

4) деспотичний;

5) демократичний.