Від витоків до сьогодення
(село Костянтинівка)
Підготували:
Вчитель історії Добринський В.В.
Зав. ПШБ Тасаж О.Г.
Анкета
Село Костянтинівка, Сарненський район, Рівненська область, Костянтинівська ЗОШ І- ІІ ступенів.
Вчитель історії Добринський В.В. Зав. ПШБ Тасаж О.Г.
Телефон 93-2-24
Анкета:
Село Костянтинівка
Сарненський район,
Рівненська область,
Костянтинівська сільська рада,
Існуючий населений пункт.
Вступ. Від витоків до сучасності.
Костянтинівська сільська рада має у своєму підпорядкуванні три села: Костянтинівку, Іванівку і Орлівку. Село Костянтинівка досить молоде,воно засноване 1921 року. Його жителі-вихідці із різних областей України. Зокрема, першим тут поселились уродженці Хмельниччини, пізніше-Львівської, Тернопільської, Полтавської, Одеської та інших областей і, звісно, сусідніх сіл. Попри те, що коріння у всіх нас різне, ми любимо свою маленьку вітчизну, свою Костянтинівку, вивчаємо її історію, в якій переплелися темні і світлі смуги, бережемо і самі створюємо її традиції. То ж пропоную вашій увазі невеличкий екскурс у минуле.
Багатий і прекрасний наш поліський край. Навкруги височенні стрункі сосни та берези, які постійно тягнуться до сонця. Шумлять столітні дуби, а кругом – озера,болота. Саме ці землі були жалувані благочинному Костянтину Балдинському, на честь якого й названо село Костянтинівкою.
Маєток пана Балдинського був дуже красивий, збудований по-господарськи і з хорошим смаком.Сім'я жила в просторому багатокімнатному будинку, поруч була збудована стайня для худоби та інші господарські будівлі. Навколо маєтку ріс парк, в якому переважали широколисті дерева, а також декоративні кущі, особливо приваблювали різні сорти бузку. До маєтку вели алеї, вздовж яких висаджувалось багато різноманітних квітів. Поруч знаходився ставок, в центрі якого - острівець з альтанкою. Там у вільний час відпочивала сім'я.
Згідно спогадів старожилів, землі нашого села належали полякам, а тому більшість назв урочищ пов'язана з їхніми іменами, прізвищами:
- "Фільварок"- господарство, яке належало польським власникам. Там вони вирощували сільськогосподарську продукцію, яку потім вивозили до Польщі;
- "Річки"- частина селянської землі, яка протягом довгого часу була поросла лісом і через нього протікала річка(достатньо велика), довкола були болота. У річці водилася риба, яка суттєво поповнювала раціон місцевих жителів;
- "Вовчі гори"- тут були непрохідні хащі, де водилося багато вовків, що і дало назву даній місцині;
- "Мартинів ріг"- урочище назване на честь його власника, з одного боку оточене болотами, з іншого - землями села Немовичі (у вигляді рогу)
У мальовничій поліській глибинці жили працьовиті люди. Обробляли землю, тримали худобу,збирали щедрі дари лісу.
До 1949 року більшість сельчан вела одноосібне господарство. Саме в цей час на території села було організовано колгосп, першим головою якого став Орешко (Себулько). Все починали з пари корів, яких утримували у одноосібників. Зрозуміло, що в такому господарстві лише збирали молоко і здавали державі. За часів головування Орешка збудували два приміщення для худоби. Наступниками Орешка були Козирєв,Слобожанюк, Ратич. Пізніше Мізінець і Буханський. Саме в ці роки були побудовані тваринницькі ферми, водогін, облаштовані тракторна бригада та тік. За головування Хомука М. Т.(1984 р.) проводиться капітальний ремонт складських приміщень, току, збудовано два чотири- і два одноквартирних будинки для колгоспних спеціалістів.
В 2000 році колгосп "Мир" реформовано і створено нове селянсько-фермерське господарство "Пролісок". На сьогоднішній день на території Костянтинівської сільської ради знаходяться угіддя СГПП "Мир", яке очолює Чиж М.А. і Костянтинівське лісництво на чолі з Зарвою О.Я.Багато наших односельчан успішно обробляють власні земельні паї.
Хтось із відомих сказав: «Село живе доти, доки в ньому існує школа».
Навчання у Костянтинівці на початку ХХ століття проводилось польською мовою у маленькій дерев’яній хатинці-початковій публічній школі, директором якої був поляк Гігун Шахневич, а пізніше Круль.
Навчалися тут діти і українців, і поляків; стосунки між ними були дружними. Учні із задоволенням відвідували начальний заклад.
У 1939 році, приміщення школи було спалене.
З 1940 року навчання дітей організоване в одній із кімнат хати жительки села Павлішеної Н.В. Вчителем працював молодий спеціаліст Кліщевніков,
Після звільнення села від німецько-фашистських окупантів навчання організували в старому будинку, залишеному польською сім'єю. Зі спогадів перших вчителів - Войтюк О.С., Скоблюк К.А.-,які приїхали до Костянтинівки у 1945 році, картина була невтішною. Сельчани допомогли обладнати дві класні кімнати. Навчання проводилось у три зміни. Хоч у селі нараховувалось 45 хат, школу відвідувало понад 100 учнів, більшість з яких переростки, які не вміли ані читати, ані писати.
У 1950 році з допомогою сільської громади було організовано семирічну школу (добудували декілька класних кімнат).
З вересня 1957 року по 1984 рік на посаді директора школи працювала вчитель української мови та літератури Якимюк Тетяна Матвіївна. Під її керівництвом побудували приміщення сучасної школи, яка була введена в експлуатацію у 1968 році.Під керівництвом Шеруди В.І. у 90-х роках побудовано спортивний зал; нову їдальню; обладнано актову залу.
З 2000 року на посаді директора працює Корень Г.В. Галина Володимирівна працьовита, вимоглива, енергійна, постійно турбується про затишок шкільних приміщень, їх озеленення.
Центром дозвілля молоді нашого села є Будинок культури, побудований в 1973 році. До того часу сільський клуб разом із бібліотекою та сільською радою містився у хатині колишнього жителя села Клімковича.
Першим завідувачем його був Войтюк Степан.. Жителі села з задоволенням відвідували гуртки хорового співу та хореографії, вечори відпочинку, пізніше кіносеанси.
Сьогодні Костянтинівський БК під керівництвом Лідії Шеруди- осередок культурного життя села. Виступи ансамблю народної пісні, учасників гуртків художньої самодіяльності, обмінні концерти сприяють підвищенню культурного рівня односельчан, організації цікавого і змістовного дозвілля молоді.
Важко уявити сучасне село без бібліотеки. В 1948 році перші книги для її заснування були придбані на власні преміальні кошти вчителями-Войтюк О. С. та Скоблюк К. А. Першим бібліотекарем стала Лідія Степанівна Павлишина.
Кількість книг була невеликою. Але поступово за роки роботи бібліотекарів Святецької Марії Федорівни, Клеваки Людмили Михайлівни, Балдинської Зої Георгіївни, Нікітюк Марії Микитівни, Поліщук Світлани Володимирівни книжковий фонд щорічно поповнювався новою літературою і зріс до 11000 примірників.
В 2002 році пройшла реорганізація бібліотечної мережі, внаслідок чого утворилась одна публічно-шкільна бібліотека. Розташована в приміщенні школи, оснащена сучасною комп’ютерною технікою, здатна задовільнити інформаційні потреби своїх користувачів.
Керівною установою кожного села є сільська рада. Від її очільника багато в чому залежить добробут сельчан.
Першим головою Костянтинівської сільської ради був Онисковець Максим. Його наступниками стали Войтюк Левко, Балдинський І. Я. та Лугунович П.
Деякий час приміщення сільської ради знаходилось в селі Сарнах. В 1988 році була введена в експлуатацію сучасна будівля.
18 років очолював Костянтинівську сільську раду Олексій Гаврилович Босий. За роки його головування виросла ошатна будівля початкової школи в Орлівці, зведений магазин та приміщення ФАПу в Іванівці, розпочато облаштування місця останнього спочинку в Костянтинівці. Окрім того в нашому селі побудовано Свято-Георгіївський храм, їдальню, проведено реконструкцію ліній електропередач.
Нині очільником громади нашого села є Роман Володимирович Боровик. За 9 років його перебування на даній посаді проведено капітальний ремонт приміщення сільської ради та ФАПу с. Костянтинівки, майже повністю газифіковані села сільської ради, забезпечено публічно-шкільну бібліотеку сучасним обладнанням, проведено капітальний ремонт приміщення дитячого садочку та відновлення його роботи, створено благоустрій території села. Сьогодні єдине, чим найбільше переймається Роман Володимирович, це те, щоб добрі справи, розпочаті сільською владою, були доведені до кінця в майбутньому, і переконаний, що так воно і буде. Бо головне — не лише розпочати роботу, а й вдало її завершити.
Події села.
1995 року розпочалося будівництво церкви у с. Костянтинівка (додаток 1). Саме у 1995 році був закладений фундамент. Будувалася церква за рахунок пожертв людей, які живуть в селі. Найбільшу пожертву зробив Хомук Микола Тихонович - бувший голова колгоспу «Мир». З його допомогою було придбано будівельні матеріали (блоки). Він надавав і транспортні послуги. Також великий внесок зробили: лісничий Кричильського лісництва - Корень Анатолій Євтухович та лісничий Костянтинівського лісництва, які надали будівельні матеріали (крокви, дошки, балки, та ін.). Будівельні роботи виконувала бригада (4 чоловіки) майстрів з с. Кричильськ, багато допомагало місцеве населення. Будівництвом керував отець Володимир.
Іконостас був замовлений і виготовлений на Волині. Все приладдя було куплене за пожертви громадян.
Під час освячення церкви, було зроблено багато пожертв:2 ікони Божої Матері і ікону Ісуса Христа - пожертвувала Калюш Баталія Захарівна (бувша голова колгоспу «Мир»). Крат Микола Юхимович - подарував металеві хоругви. Микола Васильович і Любов Іванівна Кузьменки - подарували ліхтар. Ніколайчук Ганна Остапівна - подарувала вишиті ікони Ісуса Христа та Божої Матері, а також вишиті хоругви. Одна з найбільших ікон, «Народження Ісуса Христа», було знайдено біля дороги і принесена в храм. Цю ікону поремонтував місцевий художник – Андрикевич Едуард Васильович. Він подарував церкві чотири ікони, які намалював сам. Серед них ікона Георгія Побідоносця, яка розміщена ззовні храму над вхідними дверима. Три іконирозміщені всередині церкви, одна з яких Вмч. і цілителя Пантелеймона розміром 1 м* 1,5м.
Першим старостою був Олексій Гаврилович Босий (бувший сільський голова), який вніс великий вклад в будівництво храму. Велика заслуги с, будівництві його послідовника - Поліщука Бориса Сергійовича.
На даний час старостою є колишній вчитель Костянтинівської школи – Гришканич Василь Іванович. Нині настоятелем церкви являється протоієрей отець Стефаній, який багато зробив для церкви.
Саме за його ініціативи було зроблене електричне опалення,встановлена нова огорожа, замінено нові сучасні вікна,оздоблення церкви та багато інших робіт. Він виготовив декілька саморобних дзвонів. Великий внесок отця Стефанія і в духовному відроджені села. Бо саме до нього люди звертаються за благословенням, підтримкою, мудрою порадою, яку завжди отримують. Адже дуже нелегко було відродити в серцях людей духовну потребу відвідувати храм, коли так довго він був відсутній.
Церква була відкрита 6 травня 1997р. в день Святого Вмч. Георгія Побідоносця. Відтоді, щороку, в цей весняний день, наша паства святкує своє Храмове Свято. До церкви збирається багато прихожан з інших сіл, що знаходяться поблизу с. Костянтинівка. В цей день біля церкви особливо людно, по особливому звучить церковний спів і церковні дзвони, які сповіщають про Божу Благодать.
