На складах, базах і промислових підприємствах лікарську рослинну сировину приймають партіями. Приймання сировини починають з першого етапу товарознавчого аналізу — із загального зовнішнього огляду стану всіх одиниць продукції партії сировини: встановлюють правильність типу упаковки і маркіровки, цілість тари, відсутність промочення, підмочення та інших дефектів, які можуть вплинути на якість, схоронність сировини і тари. В разі відповідності сировини НАД проводиться другий етап товарознавчого аналізу, який розпочинається з розрахунку обсягу вибірки продукції сировини. Вибірка — одиниці продукції, вибрані із партії для контролю. Обсяг вибірки — кількість одиниць продукції, що складає вибірку.
Якість сировини в пошкоджених одиницях упаковки перевіряється окремо. Одиниці продукції, призначені у вибірку, розпаковують, порівнюють між собою і визначають однорідність сировини за способом підготовки (ціла, різана, порошкована, пресована та ін.), кольором, запахом і забрудненістю; наявність плісняви, гнилі, стійкого затхлого запаху, що не зникає при провітрюванні; забрудненість отруйними рослинами і сторонніми домішками (камінці, скло, сіно, солома, папір, послід гризунів і птахів тощо)
. Відбирання проб для аналізу. З кожної розпакованої одиниці продукції, що попала у вибірку, беруть по три виїмки, приблизно однакової маси, із трьох різних місць: зверху, знизу і зсередини, уникаючи подрібнення сировини. Виїмка — це кількість сировини, взята від одиниці продукції рукою або щупом для аналізу за один раз. Із мішків, тюків і паків виїмки беруть на глибині 10 см рукою зверху, а потім після розпорювання шва — зсередини і знизу; виїмки насіння і сухих плодів відбирають зерновим щупом. Із сировини, упакованої в ящики, першу виїмку беруть з верхнього шару, другу — після видалення сировини приблизно до половини ящика і третю — з дна ящика. Після відбирання зразків розпорені мішки, тюки і паки зашивають. Відібрані зразки старанно перемішують і одержують вихідний зразок партії сировини — об’єднану пробу, з якої методом квартування виділяють середню пробу, а також пробу масою 500 г (для дрібних видів) і 1000 г (для крупних видів). Останню пробу поміщають у банку, вкладають туди етикетку “Для визначення ступеня зараженості шкідниками” і щільно її закривають.
Квартування проводять таким чином: сировину поміщають на аналізну дошку, у вигляді квадрату, перемішують її і розрівнюють так, щоб шар по товщині був рівномірний, і по діагоналі ділять на чотири трикутники. Два протилежні трикутники сировини видаляють, а два, що залишилися, з’єднують. Операцію повторюють, доки у двох протилежних трикутниках не залишиться кількість
сировини, що відповідає масі середньої проби, вказаній у ДФ. Середню пробу упаковують у поліетиленовий або багатошаровий паперовий мішок і прикріпляють етикетку (таку ж етикетку поміщають і в мішок). На етикетках зазначають найменування сировини, найменування постачальника, номер партії, масу партії (серії), дату відбирання проби, прізвище і посаду особи, яка відібрала пробу. Проби направляються на аналіз в лабораторію і реєструються у “Журналі вхідного контролю”. Залишки об’єднаної проби після виділення середньої проби приєднують до партії сировини.
1. Описати методи визначення запасів ЛРС(методи: пробної ділянки, проекційної ділянки, модельних екземплярів)
М-д проекційної ділянки. Проекційне покриття – це проекція надземних частин виду лікарської сировини, який вивчається, на поверхню грунту. Визначають його різними способами: окомірно, сіткою Раменського та квадрат-сіткою. Для визначення урожайності за проекційним покриттям користуються квадратом-сіткою або сіткою Раменського, яка розділена тонким дротом або шпагатом на 100 квадратів по 1 дм2. Кожний такий квадрат складає 1% площі сітки. Для визначення урожайності визначають середнє проекційне покриття виду у межах зарості і вихід сировини з 1% проекційного покриття. Визначають його окомірно. Метод проекційного покриття дозволяє визначити дві величини, необхідні для визначення урожайності: середнє проекційне покриття виду у межах зарості і вихід сировини з 1% проекційного покриття.
Пробної ділянки. метод облікових ділянок застососують у тому випадку, коли рослини ростуть окремими групами або плямами. Облікові ділянки – це ділянки, які є еталоном даного типу рослинності за сировинними запасами виду, що визначається. При груповому розміщенні, де рослини ростуть окремими ділянками, на яких вони розподіляються нерівномірно, при розташуванні плямами – рослини, які зростають разом. Є що екземпляри розміщені більш-менш рівномірно, проте не утволрюють окремих суцільних груп, достатньо закладати 40-50 облікових ділянок розмірами 1м2. Облікові ділянки необхідно закладати на всій площі масиву через певні визначені інтервали. Якщо досліджуваний масив складається з окремих плям, що займають визначений відсот ок площі, ділянкирозміщуються в межах цих плям. На кожній ділянці визначають урожайність, збираючи всю сировинну фітомасу. Визначення ваги свіжозібраної сировини проводять після зрізування, а потім після висушування – у повітряно-сухому стані. Збір проводять у суху погоду.
Модельних еземплярів. Дає можливість встановити два показники: кількість товарних екземплярів на одиниці площі і середню масу сировини з одного екземпляра. Кількість екземплярів виз7начають на облікових ділянках площею 0,25-10м2. При цьому у кожного модельного екземпляра зважують його сировинні органи, що заготовляються у свіжозібраному стані, і розраховують середнє значення для даного показника. Урожайність визначають, перемножуючи середню чисельність екземплярів на середню масу сировини модельного екземпляра.
