Безпосередня і представницька демократія

Народовладдя - належність усієї суспільної влади, в тому числі державної, народові, вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверенної волі в інтересах як всього суспільства, так і кожної людини.

Народовладдя в Україні реалізується на осно­ві Конституції через інститути безпосередньої (пря­мої) чи представницької (виборної) демократії. Безпосередня (пряма) демократія - це пряме здійснення влади народом у загальнодержавному або місцевих масштабах (народне волевиявлення). До інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують прийняття державного рішення прямим волевиявлен­ням народу, відносять; референдум; обговорення про­ектів нормативних актів; участь у виборах органів дер­жавної влади; загальні збори (збір) громадян; звіти де­путатів і виконавчих органів перед населенням.

Найважливішими формами безпосередньої демократії є вибори та референдум.

Вибори - це голосування громадян, які проживають на певних територіях за кандидатур, що висунуті до складу представницького органу або на заміщення певної посади.

Референдум (від лат. - те, що має бути по­відомлено) - голосування населення всієї держа­ви (загальнодержавний референдум) або певної частини її населення (місцевий референдум) з метою вирі­шення найважливіших питань державного і суспіль­ного життя. Референдум і вибори мають загальний метод здійснення - голосування, але різняться своїм предметом. Вибори проводяться для визначення особи, яка, на думку більшості виборців, найбільш гідне обіймати виборну посаду. Завдання референду­му - вирішення важливих питань, не пов'язаних із наданням юридичної сили мандатам якихось осіб. Це можуть бути затвердження, зміна чи скасування зако­нів, вирішення проблем територіального устрою в межах держави тощо.

Порядок організації і проведення референдумів в Україні визначають статті 72-75 Конституції та Закон України "Про всеукраїнський та місцеві референдуми", прийнятий З липня 1991 р.

Закон визначає, що референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і міс­цевого значення.

Визначаються види референдумів - всеукраїнський, рефе­рендум Автономної Республіки Крим, місцевий референдум.

У Законі зазначається, що закони, інші рішення, прийня­ті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу щодо актів Верховної Ради України, нормативних актів Президента України, Кабінету Міністрів України тощо.

Рішення, прийняті місцевим референдумом, мають вищу юридичну силу щодо рішень рад, на території яких він про­водиться.

Закони, інші рішення, прийняті референдумом, не потре­бують будь-якого затвердження державними органами, не можуть бути скасовані або змінені лише у порядку, визначе­ному Законом. Новий референдум з питань, що раніше вино­силися на референдум, може бути проведено не раніше як через п'ять років, а місцевий референдум - не раніше як че­рез рік від дня проведення попереднього референдуму з цих питань.

Предметом всеукраїнського референдуму є:

- затвердження Конституції України, її окремих поло­жень та внесення до Конституції змін і доповнень;

- прийняття, зміна або скасування законів України або їх окремих положень; - прийняття рішень, які визначають основний зміст Конституції, законів України та інших правових актів.

Предметом місцевого референдуму згідно з Законом Ук­раїни "Про місцеве самоврядування в Україні" може бути будь-яке питання, віднесене Конституцією України та інши­ми законами до відання місцевого самоврядування. При цьому на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законами до відання органів держаної влади.

Всеукраїнський референ­дум призначає Верховна Рада України або Президент Украї­ни, Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України, який призначається Верховною Радою України.

Всеукраїнський референдум проголошується також за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що під­писи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Референдум за народною ініціативою призначає Прези­дент України. Він же призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України.

Рішення про проведення референдуму Автономної Рес­публіки Крим приймає Верховна Рада Автономної Республі­ки Крим.

Рішення про проведення місцевого референдуму приймає сільська, селищна, міська рада.

Референдум не допускається щодо законопроектів з пи­тань податків, бюджету та амністії.

Порядок призначення і проведення всеукраїнського ре­ферендуму визначає Центральна виборча комісія.

Рішення, винесені на референдум, вважаються ухвалени­ми громадянами, якщо за них подано більшість голосів гро­мадян від числа тих, хто взяв участь у референдумі.

Референдум вважається таким, що не відбувся, якщо в ньому взяло участь менше половини громадян, внесених до списків виборців.

Для виявлення волі громадян при вирішенні питань за­гальнодержавного та місцевого значення відповідно до Зако­ну України "Про всеукраїнський і місцевий референдуми" передбачено проведення всеукраїнських та місцевих (дорад­чих) опитувань громадян (консультативний референдум). Результати дорадчого опитування розглядаються і врахову­ються при прийнятті рішень відповідними державними орга­нами.

Закон передбачає також проведення опитування громад­ської думки, що проводиться з питань, які не можуть вино­ситися на всеукраїнський і місцевий референдум, не мають статусу дорадчого опитування громадян України (консульта­тивного референдуму) і правових наслідків, що з нього вип­ливають.

У науковій літературі та в законотворчій практиці поряд із терміном "референдум" інколи застосо­вується термін "плебісцит". Під плебісцитом ро­зуміється всенародне опитування, виявлення думки населення щодо найважливіших питань суспільного і державного життя, зміни державної території.

У багатьох випадках їхній зміст рівнозначний. Але міжними вбачають і різни­цю,яка полягає в тому, що референдум регламентує­ться нормами конституційного права певної держави і його предметом може бути досить широке коло пи­тань. Підстави й порядок проведення плебісциту в основному врегульовуються міжнародно-правовими актами, і його предметом у більшості випадків е вирішення територіальних суперечок між різними державами.

Представницька демократія - засіб реалізації волі народу через обранихним представників в органи влади - насамперед, народних депутатів, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, Президента України. Формою їх обрання є вибори.

Вони є інститутом конституційного права права, зміст якого складається з сукупності відповідних норм Конституції України та законів про вибори народних депутатів, депутатів місцевих рад і сільських, се­лищних та місцевих голів, а також Президента України.

У Конституції України, а також у законах про вибори закріплено принципи виборчого права -керівні ідеї, які покладені в основу регламентації цього конституційно-правового інституту.

В процесі виборів громадяни використовують суб’єктивне виборче право. Взагалі виборче право необхідно розглядати у двох аспектах:

- виборче право як конституційно - правовий інститут, нормами якого регулюються суспільні відносини, що пов’язані з формуванням представницьких та інших виборних органів публічної влади;

- суб’єктивне право громадян обирати і бути обраним, яке поділяється наактивне і пасивне виборче право.

Активне виборче право - право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Пасивне виборче право - право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Що стосується виборців, які мають активне виборче пра­во, то це вимоги до віку, громадянства, осудності, включених до списку виборців. Щодо віку, то виборці на день виборів повинні досягти вісімнадцяти років. Право обирати мають лише громадяни України.

Щодо пасивного праватакими вимогами є: загальні ви­моги - вік, громадянство, термін проживання в Україні, осудність, а також спеціальні вимоги, якщо їх пред'являють до кандидатів на виборні посади.

Конституція і закони про вибори визначають вимоги до суб'єктів виборчого процесу - виборців і кандидатів.

До загальних, вимогдо кандидатів у народні депутати України належать такі: відповідно до Конституції України народним депутатом може бути громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голо­су і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Президентом Україниможе бути обраний громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу, проживає в Україні протягом десяти останніх перед днем ви­борів років та володіє державною мовою.

Депутатами місцевих рад, сільськими, селищними та місцевими головамиможуть бути громадяни України, які на день виборів досягли вісімнадцяти років і мають право голосу.

В сучасному світі існують три різновиди виборчих сис­тем, які різняться порядком визначення результатів голосування:

- мажоритарна виборча система система (абсолютної більшості) - виборча система, у відповідності з якою обраним вважається той кандидат, який одержав установлену законом більшість голосів виборців. В її основі лежить принцип абсолютної більшості, - 50% + та кваліфікаційна більшість -2/3 голосів виборців, поданих за кандидатів;

- пропорційна виборча система - виборча система, у відповідності з якою депутатські мандати розподіляються між виборчими об'єднаннями (партійними списками кандидатів) пропорційно кількості голосів виборців, поданих за кожний список.Обраними вважаються представники партії, які подолали так звану вибор­чу квоту (як правило, від 3 до 6%);

- змішана пропорційно-мажоритарна система, відпо­відно до якої мандати розподіляються за принципом 50 х 50відносно депутатів, обраних в одномандатних виборчих ок­ругах за мажоритарною системою, і депутатів, обраних за списком партії, яка подолала виборчу квоту в єдиному за­гальнодержавному виборчому окрузі.

.Відповідно до Закону" Про вибори народ­них депутатів України" від 25 березня 2004р. народні депутати України обира­ються громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Кількісний склад Верховної Ради України визначається Конституцією України.

Вибори депутатів здійснюються за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандидатів у депутати від політич­них партій, виборчих блоків політичних партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Участь громадян України у виборах депутатів є добровільною. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у виборах.

Право голосу на виборах депутатів (право обирати депу­татів) мають громадяни України, яким на день виборів ви­повнилося вісімнадцять років.

Закон дає перелік документів, які підтверджують грома­дянство України: паспорт громадянина України; паспорт гро­мадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; служ­бовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення чле­на екіпажу; військовий квиток для військовослужбовців строкової служби, картка (довідка) установи кримінально - виконавчої системи.

Будь-які прямі або непрямі привілеї або обмеження ви­борчих прав громадян України за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, ет­нічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками забороняють­ся. Не допускаються обмеження участі громадян у виборчо­му процесі, крім обмежень, передбачених Конституцією Ук­раїни та Законом.

Не має права голосу громадянин, визнаний судом недієз­датним.

Громадянин України, який проживає або перебуває в пе­ріод підготовки і проведення виборів за межами України на законних підставах, має право голосу на виборах депутатів.

Закон розкриває зміст основних принципів виборчого права.

Так, загальність виборчого права означає можливість брати участь у виборах усім громадянам України, крім осіб, які не досягли виборчого віку та недієздатних.

Вибори депутатів є рівними,тобто громадяни Украї­ни беруть участь у виборах на рівних засадах. При цьому кожний виборець на виборах депутатів має один голос. Виборець може використати свій голос тільки на од­ній виборчій дільниці.

Вибори депутатів є прямими. Громадяни України безпо­середньо обирають депутатів шляхом голосування за канди­датів у депутати, включених до виборчого списку партії (блоку).

Відповідно до Закону вибори депутатів є вільними. Ви­борцям забезпечуються умови для вільного формування сво­єї волі та її вільного виявлення при голосуванні. Застосуван­ня насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця, забороняється.

Голосування на виборах депутатів є таємним. Контроль за волевиявленням виборців забороняється. Кожний вибо­рець голосує на виборах особисто. Голосування за інших осіб чи передача виборцем права голосу будь-якій іншій осо­бі забороняється.

Депутатом може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти років.

Право висування кандидатів у депутати належить грома­дянам України мають право голосу. Це право вони реалізують через партії (блоки) або шляхом самовисування у порядку, встановленому Законом.

Визначається також зміст виборчого процесу, його заса­ди та стадії.

Виборчий процес - це здійснення виборцями, виборчими комісіями, партіями (блоками), кандидатами у депутати, офіційними спостерігачами від партій виборчих процедур, передбачених законодавством.

Початок виборчого процесу оголошує Центральна вибор­ча комісія відповідно до строків, визначених Конституцією України та законодавством.

Виборчий процес включає такі етапи:

- складання списків виборців;

- утворення територіальних виборчих округів;

- утворення виборчих дільниць;

- утворення виборчих комісій;

- висування та реєстрація кандидатів у депутати;.

- проведення перед виборної агітації;

- голосування;

- підрахунок голосів виборців та встановлення підсумків голосування;

- встановлення результатів виборів депутатів;

Виборчий процес завершується офіційним оприлюднен­ням Центральною виборчою комісією результатів виборів народних депутатів.

У Законі також визначаються види виборів депутатів, порядок і строки їх призначення. Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими.

Чергові вибори депутатів проводяться у зв'язку з за­кінченням конституційного строку повноважень Верховної Ради України і не потребують окремого рішення про їх при­значення.

Позачергові вибори депутаті в призначає Президент України в порядку, встановленому Конституцією України.

Чергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю бе­резня четвертого року повноважень Верховної Ради України. Початок виборчого процесу чергових виборів депутатів Центральна виборча комісія оголошує не пізніше ніж за 125 днів до дня ви­борів.

Позачергові вибори депутатів відбуваються в останню неділю шістдесятиденного строку з дня опублікування Указу Президента України про дострокове припинення повнова­жень Верховної Ради України.

У Законі встановлено порядок висування та реєстраціїкандидатів у депутати.

Кандидатів у депутати може висувати партія, яка зареєстрована в установленому порядку не пізніше ніж за 365 днів до дня виборів, або виборчий блок партій за умови, що до його складу входять партії, зареєст­ровані не пізніше як за 365 днів до дня виборів.

Висування кандидатів у депутати розпочинається за 119 днів і закінчується за 90 днів до дня виборів..

Форма виборчого списку кандидатів у депутати від партії затверджується Центральною виборчою комісією не пізніше як за 130 днів до дня виборів.

Право на участь у розподілі депутатських мандатів набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні у загальнодержавному виборчому окрузі.

На відміну від Закону України "Про вибори народних де­путатів України", який закріплює пропорційнуу систему, законодавство про вибори Президента України встановлює мажоритарну систему виборів.

На основі Закону України "Про вибори депу­татів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, місцевих голів" від 6 квітня 2004 р. вибори депутатів сільських, селищних рад, проводяться також за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих окру­гах, на які поділяється вся територія відповідного села, селища. Вибори сільських, селищних, міських голів проводяться за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному окрузі, межі якого збігаються з межами відповідної територіальної громади.

Громадянину України надано право вільно бути обраним до будь-якого органу державної влади, до органу місцевого самоврядування, а також бути обраним сільським, селищ­ним, місцевим головою, але реалізувати набутий представницький мандат громадянин може тільки в одному з цих ор­ганів чи на посаді сільського, селищного, міського голови.

На регіональному рівні місцеві вибори мають свою специ­фіку. Вибори депутатів міських, районних у містах, районних, обласних рад, міст Київа та Севастополя, Верховної Ради Автономної Республіки Крим проводяться за пропорційною виборчою системою.

Рішення про загальний склад (кількість депутатських мандатів) місцевої ради, що має обиратися, приймає відпо­відна рада поточного скликання не пізніше 90 днів до дня місцевих виборів.

Загальний склад сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради має становити при чисельності:

до 3 тисяч виборців - від 16 до 26 депутатів;

;до 5 тисяч виборців - від 20 до ЗО депутатів

до 20 тисяч виборців - від 30 до 36 депутатів;

до 50 тисяч виборців - від ЗО до 46 депутатів;

до 100 тисяч виборців - від 36 до 50 депутатів;

до 250 тисяч виборців - від 40 до 60 депутатів;

до 500 тисяч виборців - від 50 до 76 депутатів;

до 1 мільйона виборців - від 60 до 90 депутатів;

до 2 мільйонів виборців - від 76 до 120 депутатів.

Понад 2 мільйонів виборців - від 76 до150 депутатів

Участь у місцевих виборах є особистою справою кожного громадянина України. Ніхто не може бути примушений до участі чи неучасті у місцевих виборах.

Право голосу на місцевих виборах мають громадяни Ук­раїни, яким на день проведення виборів виповнилося вісім­надцять років і які проживають на території відповідних сіл, селищ, міст, районів у містах.

Не мають права голосу на місцевих виборах громадяни України, яких визнано судом недієздатними, та громадяни України, які за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі. Депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, сільським, селищним, міським голо­вою може бути обраний громадянин України, який має пра­во голосу і на день виборів йому виповнилося вісімнадцять років.

Депутатом сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, а також сільським, селищним, мі­ським головою не може бути обраний громадянин України, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому зако­ном порядку.

Право висування кандидатів у депутати та кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через місцеві організації партій (блоки) або шляхом самовисування.

Обраним депутатом, сільським, селищним, міським головою в одномандатних округах вважається кандидат, який одержав більшість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, відносно інших кандидатів, які балотувалися в цьому окрузі, та за умови, що кількість голосів, поданих за нього, перевищує кількість голосів виборців які не підтримали жодного з кандидатів у окрузі.

Право на участь у розподілі депутатських мандатів у багатомандатному окрузі набувають кандидати у депутати, включені до виборчих списків місцевих організацій партій (блоків), що отримали три і більше відсотків голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Свої особливості має Закон України "Про вибори Прези­дента України" від 18 березня 2004 р. Відповідно до цього за­кону вибори Президента проводяться за мажоритарною ви­борчою системою абсолютної більшості.

Право висування кандидата на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також самовисуванням, у порядку, визначеному Законом. Партія (блок) може висунути лише одного кандидата на пост Президента України. Призначає вибори Верховна Рада України.

Вибори Президента України можуть бути черговими, по­зачерговими та повторними.

Чергові вибори Президента України проводяться у зв’язку із закінченням конституційного строку повноважень Президента України. Вони відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень Президента України. Позачергові виборипроводяться у зв’язку із достроковим припиненням повноважень Президента України у випадках, передбачених Конституцією України.

Вибори Президента України проводяться по єдиному за­гальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає всю територію України. Для проведення виборів те­риторія єдиного загальнодержавного адміністративно-вибор­чого округу поділяється на 225 територіальних виборчих ок­ругів. Кількість таких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлює Централь­на виборча комісія, враховуючи їх адміністративно-територі­альний устрій та кількість населення. Територіальний вибор­чий округ включає один або кілька районів, міст, районів у містах.

Обраним у день виборів Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.

Організацію підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів України, а також всеукраїн­ських референдумів забезпечує Центральна виборча комісія, яка є постійно діючим державним органом.

Відповідно до Закону України "Про Центральну виборчу комісію" від 3 листопада 1997 р., Комісія здійснює консуль­тативно-методичне забезпечення виборів до місцевих рад, сільських, селищних, міських голів і проведення місцевих ре­ферендумів. Вона очолює систему виборчих комісій, які утворюються для підготовки і проведення виборів та всеукра­їнських референдумів, спрямовує їх діяльність.

Призначає на посаду та припиняє повноваження членів Комісії Верховна Рада України за поданням Президента Ук­раїни. Члени Комісії перед вступом на посаду складають пе­ред Верховною Радою України присягу.

У Законі визначаються повноваження Комісії щодо орга­нізації підготовки і проведення виборів Президента України, народних депутатів, всеукраїнського референдуму; вона здійснює фінансове забезпечення їх підготовки і проведення. Закон також встановлює правовий статус та повноваження членів Комісії, гарантії забезпечення діяльності Комісії та її членів.

Порядок організації і внутрішньої роботи Комісії визна­чається також регламентом, який затверджується на засі­данні Комісії. Роботу Комісії забезпечує Секретаріат.

Узагальнюючий блок (висновки з теми)

Головною галуззю національного права України є конституційне право.Предметом конституційного права є суспільні відносини, які складаються в процесі організації і здійснення державної влади. Основним джерелом конституційного права є конституція - основний закон держави, в якому регламентуються основи державного ладу, права, свободи й обов’язки людини та громадянина, система та принципи організації державної влади, територіальна організація держави.На основі тих або інших ознак конституції поділяються на певні види. Конституційне право сучасної України має джерелом Конституцію України.

Крім Конституції України до законів, що входять до складу конституційного законодавства відносяться: Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р.; “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р.; “ Про Рахункову палату Верховної Ради України” від 11 липня 1996 р.”; “Про Регламент Верховної Ради України” та інші

В Конституції України міститься окремий розділ, який розглядає засади конституційного ладу -

систему загальних принципів організації державної влади, взаємовідносини держави з людиною та інститутами громадянського суспільства. Ці принципи, визначають, конституційно закріплюють основи правового статусу суб'єктів конституційно-правових відносин.

Вся суспільна влада в Україні, в тому числі державна, належіть народові. Народовладдя в Україні реалізується на основі Конституції через інститути безпосередньої (прямої) чи представницької (виборної) демократії. До інститутів безпосередньої демократії, які забезпечують прийняття державного рішення прямим волевиявленням народу, відносять; референдум; обговорення проектів нормативних актів; участь у виборах органів державної влади; загальні збори (збір) громадян; звіти депутатів і виконавчих органів перед населенням.

Безпосередня (пряма) демократія - це пряме здійснення влади народом у загальнодержавному або місцевих масштабах (народне волевиявлення). Найважливішими формами безпосередньої демократії є вибори та референдум.Представницька демократія - засіб реалізації волі народу через обранихним представників в органи влади - насамперед, народних депутатів, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів, Президента України. Формою їх обрання є вибори.

Список літератури та нормативних актів для самостійної роботи.

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 26 червня 1996 р.

2. Закон України “Про Державний гімн України” від 06.03.2003р

3. Закон України “Про мови в Українській РСР” від 28.10.1989р.

4. Закон України “Про національні меншини в Україні ” від 25.06.1992р

5. Закон України “Про громадянство” від 18.01.2001р.

6. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми ” від 03.07.1991р.

7. Закон України “Про вибори народних депутатів” від 25.03. 2004р.

8. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 17.12.1997р.

9. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” від 06.04.2004р.

10. Закон України “Про вибори Президента України” від 18.03. 2004р.

11. Закон України “Про статус народного депутата України” від 22.03.2001р

12. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. - К., 2000.

13. Конституційне право України / За ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського. - К., 2002.

14. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. - К., 2002.

15. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. - К., 2002.

 

Основні терміни теми

Конституційне право - це система правових норм, що закріплюють економічні, соціальні та політичні основи держави, форму правління та державного устрою, визначають організацію, компетенцію та порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, основні права та обов'язки громадян, форми народовладдя, виборче право та виборчу систему.

Конституція - це основний закон держави, в якому регламентуються основи державного ладу, права, свободи й обов’язки людини та громадянина, система та принципи організації державної влади, територіальна організація держави.

Конституційний лад - це сукупність соціальних відносин, які регламентують юридичну організацію державного і суспільного ладу, політико - правову основу формування громадянського суспільства і правової держави, порядок забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Засади конституційного ладу - це система загальних принципів організації державної влади, взаємовідносини держави з людиною та інститутами громадянського суспільства.

Державні символи - встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки даної держави в яких уособлюється її суверенітет, а в деяких випадках символізується певний історичний або ідеологічний зміст

Демократична держава - держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо.

Правова держава - це держава, в якій забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влад та визнаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина.

Соціальна держава -держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існування доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.

Державна мова - мова, яка є обов'язковою для використання у законодавстві, офіційному діловодстві, судочинстві тощо.

Верховенство закону -визначальне положення закону в системі актів держави

Народовладдя - належність усієї суспільної влади, в тому числі державної, народові, вільне здійснення народом цієї влади відповідно до його суверенної волі в інтересах як всього суспільства, так і кожної людини.

Безпосередня демократія - сукупність форм організації державної влади, за якої основні рішення щодо управління справами суспільства й держави схвалюються безпосередньо всіма громадянами на референдумах, зборах тощо.

Представницька демократія - це здійснення влади через вільно обрані народом представницькі органи.

Референдум - це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення.

Активне виборче право - право громадян обирати склад виборних органів державної влади та місцевого самоврядування.

. Пасивне виборче право - право громадян бути обраними до складу виборних органів державної влади та місцевого самоврядування

Вибори - процес, у результаті якого певна сукупність людей шляхом голосування формує державний орган чи орган місцевого самоврядування або заміщує вакантну виборну посаду.

Виборча система - сукупність установлених законом правил (процес) проведення виборів.

Мажоритарна виборча система (абсолютної більшості) - виборча система, у відповідності з якою обраним вважається той кандидат, який одержав установлену законом більшість голосів виборців.

Пропорційна виборча система - виборча система, у відповідності з якою депутатські мандати розподіляються між виборчими об'єднаннями (партійними списками кандидатів) пропорційно кількості голосів виборців, поданих за кожний список.