Конституція України про основні засади конституційного ладу

У понятійному апараті конституційного права термін “конституційний лад” почав застосовуватися відносно недавно. Він є новим не тільки для конституційного права України, але і для конституційного права в цілому. Раніше правова наука оперувала поняттями “суспільний

устрій”, “суспільний лад”. В чинній Конституції України, поточному законодавстві відсутнє визначення категорії “конституційний лад”. Тому в це поняття вкладається різне значення:

- по-перше, як закріплення основних політико-правових, економічних та соціальних відносин, які встановлюються та захищаються конституцією та іншими конституційно-правовими нормами.

У цьому значенні термін “конституційний лад” є по суті тотожний терміну “державний лад”;

- по-друге, як певний спосіб (форма) організації держави, який закріплено в його конституції;

- по-третє, як система суспільних відносин, що зумовлені рівнем розвитку суспільства і які передбачені і гарантовані Конституцією і законами України.

У зв'язку з цим поняття “конституційний лад” та “державний лад” відрізняються один від одного.

Державний лад - це система основних політико-правових, економічних, соціальних відносин, які закріплюються державно-правовими (конституційно-правовими) нормами.

Конституційний лад передбачає наявність у державі юридичної конституції але не зводиться лише до факту її існування. Поняття конституційного ладу виникає з таких категорій як “суспільний лад” і “державний лад”.

Конституційний лад - це сукупність соціальних відносин, які регламентують юридичну організацію державного і суспільного ладу, політико - правову основу формування громадянського суспільства і правової держави, порядок забезпечення прав і свобод людини і громадянина.

Конституційний лад України характеризується цілою низкою засад, закріплених в Основному законі України.

Засади конституційного ладу - це система загальних принципів організації державної влади, взаємовідносини держави з людиною та інститутами громадянського суспільства. Ці принципи, визначають, конституційно закріплюють основи правового статусу суб'єктів конституційно-правових відносин.

До засад конституційного ладу України відносяться:

· народовладдя;

· суверенітет, незалежність України;

· верховенство права

· республіканська форма правління, яка відповідає вимогам демократії та розподілу влад;

· унітарний устрій України;

· людина, як найвища соціальна цінність, утвердження забезпечення її прав свобод;

· соціальна спрямованість;

· розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову;

· визнання місцевого самоврядування;

· політичний, економічний та ідеологічний плюралізм;

· вища юридична сила Конституції України пряма дія її норм;

· рівність усіх суб'єктів права власності перед законом.

Принцип народовладдя отримав закріплення в ст. 5 Конституції України: “Носієм суверенітету єдиним джерелом влади в Україні є народ”. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть присвоювати право здійснювати державну владу і діяти від імені всього народу.

Конституція визначає Україну як суверенну і незалежну демократичну, соціальну, правову державу.

Демократична держава - держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і невід'ємність прав людини тощо.

Соціальна держава -держава, зорієнтована на здійснення широкої та ефективної соціальної політики, яка має втілюватись у реальності прав людини й громадянина, в існування доступних та ефективних систем освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, у підтримку малозабезпечених прошарків населення тощо.

Правова держава - це держава, в якій забезпечується верховенство права, послідовно проводиться принцип поділу влад та визнаються і гарантуються права і свободи людини і громадянина.

Необхідною передумовою конституційного ладу в будь-якій державі є її суверенність.

Суверенітет є однією з ознак держави. Держава здатна виражати волю своїх громадян, у повному обсязі гарантувати їх права і свободи лише тоді, коли вона є суверенною. Ознаками суверенітету Української держави є:

- верховенство державної влади на всій території України;

· єдність і неподільність державної влади;

· незалежність і самостійність державної влади.

Державний суверенітет характеризує повноту законодавчої, виконавчої та судової влади держави на її території, що виключає наявність будь-якої конкуруючої влади, а також непідпорядкованість держави владі іноземної держави в сфері міжнародного спілкування.

Кожна суверенна держава має свою державну територію. Суверенітет України поширюється на всю її територію. Складовими державної території України є її суша, води, надра під ними та відповідний повітряний простір, континентальний шельф та економічна зона. Державна територія України в межах існуючого кордону є цілісною недоторканною.

Державний суверенітет передбачає реальну здатність держави забезпечити свою внутрішню і зовнішню безпеку. Забезпечення оборони України, захист її суверенітету, територіальної цілісності недоторканності Конституція України покладає на Збройні Сили України.

Україна як суверенна держава є повноправним суб'єктом міжнародного права, може вступати у відносини з іншими суверенними державами, вступати до міжнародних організацій, укладати міжнародні договори тощо. Зовнішньополітична діяльність України спрямована на забезпечення її національних інтересів безпеки шляхом підтримання мирного взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами нормами міжнародного права.

Як суверенна держава Україна має усі необхідні державні атрибути, зокрема, державні символи, столицю, державну мову. Наявність власної грошової одиниці є важливим виявом державного суверенітету. Конституція України визначає, що грошовою одиницею України є гривня, а столицею України є місто Київ.

Важливими ознаками суверенної держави єдержавна символіка.

Державні символи - це встановлені Конституцією або спеціальними законами особливі розпізнавальні знаки даної держави, які уособлюють її суверенітет, а в деяких випадках мають і певний історичний чи ідеологічний зміст. Конституція України встановлює такі символи нашої держави - Державний Прапор, великий і малий Державні Герби, Державний Гімн - і викладає їх загальну характеристику.

Державний Герб - це відмінний знак, що є офіційною емблемою держави, яка зображується на прапорах, грошових знаках, печатках та деяких офіційних документах. Згідно Конституції України Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. При цьому головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Державний Прапор - це офіційний відмінний знак (емблема) держави, символ її суверенітету. Згідно Конституції України Державний Прапор України являє собою стяг з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього жовтого кольорів.

Державний Гімн музикально-поетичний твір, який разом з державним гербом державним прапором є офіційним символом держави. Закон України “Про Державний Гімн України”, прийнятий ВР України 6 березня 2003 року, визначає, що Державним Гімном України є національний гімн на музику М. Вербицького із словами першого куплету та приспіву твору П. Чубинського в редакції, що затверджена Законом.

Державною мовою вважається визнана конституцією або чинним законодавством основна мова держави. Такою мовою в Україні є українська мова. Це покладає на державу обов'язок забезпечувати всебічний розвиток функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Конституцією закріплюється обов'язок держави сприяти вивченню мов міжнародного спілкування.Ряд статей Конституції України містить вимоги обов'язкового знання державної мови Президентом України професійними суддями, суддями Конституційного Суду. У чинному законодавстві України також є обов'язкова вимога знання державної мови в обсязі, достатньому для спілкування, особами, що вступають у громадянство України.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України і визначається законом. Закон“Про мови в Українській РСР” від 28 жовтня 1989 р. містить 6 розділів і визначає державний статус української мови.

Основні положення Закону УРСР "Про мови в Української РСР" від 28 жовтня 1989 р.:

- державною мовою в Україні є українська мова;

- мовами міжнаціонального спілкування в Україні є українська, російська і інші мови;

- громадяни мають право користуватися своєю національною чи будь-якою іншою мовою;

- відмовлення посадової особи прийняти і розглянути звернення громадянина в зв'язку з незнанням мови звернення тягне відповідальність посадової особи;

- посадові особи повинні володіти українською, російською, а у випадку необхідності - і іншою національною мовою;

- вільний вибір мови навчання - невід'ємне право громадян України (це право забезпечується створенням мережі дошкільних закладів і шкіл з вихованням і навчанням на українській і інших мовах);

· у місцях компактного проживання громадян неукраїнських національностей можуть створюватися загальноосвітні школи, навчання і виховання в який ведеться національною мовою.

Одним з виявів суверенітету держави є встановлення громадянства.

Громадянство України - це юридична належність особи до держави Україна, що визначає постійний правовий зв'язок цієї особи з державою, який виявляється у взаємних правах та обов'язках.

Згідно ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Принцип єдиного громадянства має на меті уникнення випадків кумуляції громадянства окремих осіб {подвійного громадянства або біпатризму) забезпечення тим самим єдиного правового статусу для всіх громадян України. Відповідно до п. 1 ст. 20 Закону України “Про громадянство України” громадянство України втрачається, якщо громадянин України добровільно набуває громадянство іншої держави.

.В Україні конституційно закріплено принцип верховенства права, на якому ґрунтується і сама Конституція.Конституція має вищу юридичну силу. Її норми є нормами прямої дії, і суб’єкти суспільних відносин зобов’язані безумовно виконувати відповідні конституційні положення.

Принцип верховенства права є приоритетним у правовій державі. Він передбачає:

- пов'язаність законодавчої влади природним правом (держава може видавати лише такі закони, які відповідають приписам природного права);

· верховенство закону, що означає, по-перше, визнання за Конституцією України найвищої юридичної сили; по-друге, віднесення до предмету законодавчого регулювання найважливіших, ключових суспільних відносин у всіх сферах життєдіяльності суспільства; по-третє, панування закону, безумовне підпорядкування закону всіх членів суспільства та держави в цілому;

Форма держави передбачає три елементи: форму державного правління, державного устрою та політичний (державний) режим. Конституція дає чітке визначення усіх їх:

- за формою державного правління Україна е республікою;

- за формою державного устрою - унітарна держава з автономним утворенням у вигляді Автономної Республіки Крим;

- за формою політичного (державного) режиму Україна - демократична держава.

Україна визнає і гарантує права та свободи людини, громадянина, які закріплені Конституцією, загальновизнаними нормами міжнародного права, законами та іншими нормативними актами. У Конституції України закріплено правовий статус людини і громадянина, пріоритет особи в її відносинах з державою. Основний Закон не тільки фіксує права і свободи громадян, питання їх соціальної захищеності та особистої безпеки, а й гарантує їм громадянські, політичні, соціальні прав і свободи, належні умови існування. Один з принципів правової держави “все, що не заборонено, те дозволено” сформульовано в Конституції України таким чином: “ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством”. Важливою гарантією є рівний захист прав громадян України законом і судовий захист усіх прав і свобод людини і громадянина.

Соціальна спрямованість держави на сферу життєдіяльності суспільства передбачає законодавче регулювання найважливіших суспільних відносин, які регулюють питання соціального захисту, достатнього життєвого рівня, сім’ї та шлюбу, охорони довкілля, охорони здоров'я людини, медичної допомоги і медичного страхування тощо. Засади соціальних відносин отримали досить широке відображення в статтях Конституції України. На жаль, сьогодні деякі положення соціальної спрямованості держави, соціальні права й свободи людини і громадянина в Україні реалізуються тільки частково.

Організація державної влади в Україні здійснюється на засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу судову. Зміст теорії розподілу влад зводиться до того, що різні види державної влади - законодавча, виконавча, судова, - повинні здійснюватися різними, органами державної влади. Три гілки влади діють відносно самостійно незалежно одна від одної таким чином, щоб не допустити можливості домінування однієї з них та узурпації внаслідок цього всієї повноти влади в одних руках. Вперше в Україні принцип розподілу влад було зафіксовано в Конституції УНР 29 квітня 1918 року. В новітній історії України цей принцип вперше було проголошено в Декларації “Про державний суверенітет України” від 16 липня 1990 року.

Конституційний лад визнає та гарантує місцеве самоврядування. Існуваннямісцевого самоврядування означає можливість безпосереднього здійснення влади як усім народом, так і окремими спільностями громадян в особі територіальних громад.

Суспільне життя в Україні ґрунтується на принципі політичної та ідеологічної багатоманітності. Цей принцип, по-перше, виключає можливість існування в суспільстві будь-якої обов'язкової ідеології (державної чи іншої), по-друге, передбачає завдання держави сприяти організації та діяльності всіх політичних партій, інших організацій, діяльність яких знаходиться в межах Конституції чинного законодавства України. Правовий статус політичних партій, громадських організацій в Україні визначається Законами України “Про об'єднання громадян” від 16 червня 1992 року, “Про політичні партії” від 5 квітня.2001 року.

Закріплений Конституцією України принцип політичної багатоманітності означає багатопартійність, тобто можливість створення будь-якої політичної партії чи громадської організації, які здійснюють свою діяльність відповідно до вимог закону. В демократичному суспільстві роль політичних партій надзвичайно велика.

Метою діяльності партій в Україні є сприяння формуванню вираженню політичної волі громадян. Основними завданнями, які звичайно ставлять перед собою партії, є участь, у формуванні органів державної влади, органів місцевого самоврядування та участь у здійсненні влади через своїх представників, обраних до парламенту та інших представницьких органів. Вони, зокрема, розробляють подають на розсуд виборцям програми, де пропонуються шляхи вирішення проблем суспільного розвитку, висувають кандидатів на виборах, ведуть передвиборну агітацію, формують партійні фракції в представницьких органах тощо.

У Конституції України визначено перелік підстав за наявності яких забороняється утворення, діяльність політичних партій та громадських організацій. Подібна заборона стосується лише тих політичних партій громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права свободи людини, здоров'я населення.

Закріплений Конституцією України принцип ідеологічної багатоманітності передбачає право різних суб’єктів (кожної окремої людини, соціальних груп, політичних партій громадських організацій) безперешкодно формулювати, пропагувати свої погляди через засоби масової інформації, здійснювати діяльність з втілення своїх ідеологічних концепцій у практичну сферу, за допомогою правових засобів захищати право на ідеологічну багатоманітність.

Важливими гарантіями такої багатоманітності є заборона надавати будь-якій ідеології загальнообов'язковий характер, визнання рівноправності всіх ідеологій, заборона цензури.

Українська держава захищає конституційний лад забезпечує його стабільність.

Гарантіями конституційного ладу України є положення Конституції України щодо:

- неможливості зміни Конституції, якщо ці зміни передбачають скасування чи обмеження прав свобод людини громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України;

- неможливості зміни Конституції в умовах воєнного або надзвичайного стану;

- ускладнення порядку внесення змін до першого розділу Конституції, присвяченого засадам конституційного ладу України;

- конституційного визначення статусу Президента України як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав свобод людини громадянина та встановлення відповідальності Президента України у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину;

- заборони утворювання політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на зміну конституційного ладу насильницьким шляхом;

- присяги народних депутатів України щодо додержання Конституції України та законів України;

- конституційного обов'язку Кабінету Міністрів України забезпечувати державний суверенітет України, виконання Конституції законів України;

- діяльності спеціального органу захисту конституційного ладу - Конституційного Суду України, який вирішує питання про конституційність чинного законодавства, актів Президента України та актів Кабінету Міністрів України.