Тема 10. Моніторинг ландшафтів

В останні роки намітився зростаючий інтерес до ландшафтів та їх охорони у зв’язку з деструктивною та неконтрольованою їх зміною, а також процесом ландшафтної гомогенізації. Визнаючи важливість ландшафту, як невід’ємної частини і важливого елемента в житті людини, висунуто ряд пропозицій щодо збереження та управління ландшафтами, зокрема: 1) розвиток стратегії дій для ландшафтів у контексті Європейської ландшафтної конвенції; 2) вивчення зв’язків між традиційними ландшафтами і регіональною економікою для розробки планів дій використання ландшафтів і збереження ландшафтного різноманіття.

Ландшафти будуть змінюватись у результаті економічного і культурного розвитку та інших факторів, однак ці зміни повинні бути спрямовані так, щоб у кінцевому результаті сформувати якісний (оптимальний, культурний) ландшафт. Ландшафти повинні бути результатом стратегічного проектування, а не безсистемного розвитку.

Такий підхід до проблеми оптимізації (відновлення, реконструкції) антропогенних ландшафтів зумовлює необхідність становлення ландшафтного моніторингу, який є складовою частиною геосистемного моніторингу. Ландшафтний моніторинг – це система спостереження і контролю за станом ландшафтів і їх морфологічних компонентів у процесі природокористування з метою оцінювання, прогнозування, раціонального використання і охорони природи.

Об’єктами ландшафтного моніторингу є природні територіальні комплекси (ПТК) різних рангів – ландшафти та їх морфологічні одиниці (фації, урочища і т.д.). Контролю підлягають усі геокомплекси як змінені людиною, так і ті, що функціонують у незміненому режимі (на заповідних територіях).

Організаційні основи ландшафтного моніторингу.

Ландшафтний моніторинг формується на базі науково-обгрунтованих організаційних принципів і програми, безперервного контролю у просторі й часі. Об’єктами моніторингу є природні територіальні комплекси різних рангів у межах певних адміністративних утворень (область, район, підприємства, населені пункти). Безперервність моніторингу забезпечується проведенням ландшафтно-моніторингового картографування з подальшим маршрутним обстеженням. Періодичне (через 1-5 років) повторне картографування стану ПТК складає основу його безперервності у часі. Контроль геокомплексів поєднується з вивченням міграції вод і речовин у межах басейнів рік певних порядків.

Контроль за станом геокомплексів адміністративно-господарської одиниці доцільно здійснювати за індивідуальною програмою, яка враховує особливості господарювання, ступінь модифікації ПТК.

Програма ландшафтного моніторингу складається з кількох блоків – послідовних етапів моніторингових досліджень. Найбільш важливим і трудомістким етапом моніторингу, особливо в період його організації, є етап збирання первинної інформації.

Організацію ландшафтного моніторингу доцільно починати з виявлення і картографування об’єктивно існуючих природних територіальних комплексів, проведення їх інвентаризації. Саме тому обов’язковою умовою ландшафтного моніторингу є ландшафтний кадастр – основна форма якісного і кількісного обліку природних комплексів, їх структури, ресурсів, діючих у них процесів, характеру сучасного господарського використання і продуктивності.

Всебічний кількісний і якісний облік усієї різноманітності ПТК певної території є обов’язковою умовою моніторингу. Без нього не можна виявити як найбільш порушені (деградовані), так і еталонні (незмінені людиною) ландшафти, оцінити їх стан, розробити прогноз і рекомендації щодо їх використання.

Основою ландшафтного кадастру є картографування, яке завершується складанням ландшафтних карт і комплексних текстових характеристик ПТК. Вони містять детальну інформацію про генезис, історію розвитку, структуру, природно-географічні процеси та інші властивості природних одиниць. Кадастр, крім того, складається з даних про характер господарського використання ландшафтів. Ці відомості містяться на прикладних ландшафтно-інвентаризаційних картах, які повинні входити до складу кадастру.

Кадастровий бланк аналізу ландшафту складається з наступних розділів: вступ (вказується назва, місцеположення, площа і межі ландшафту) геологічний фундамент, рельєф, підземні води, клімат, поверхневі і підземні води, небезпечні природні явища, грунти, рослинний покрив, тваринний світ, медико-географічна характеристика, фенологічні явища, структура ландшафту, вплив людини на ландшафт.

Процес одержання даних, що характеризують стан ландшафтних комплексів, є одним з найвідповідальніших етапів моніторингу. Він передбачає проведення польових експедиційних, напівстаціонарних і стаціонарних ландшафтно-моніторингових досліджень, а також всебічне використання даних державних служб контролю природного середовища (суб’єктів державного моніторингу довкілля).

Спеціальні ландшафтно-моніторингові дослідження включають: експедиційні обстеження контрольованих територій і складання ландшафтно-моніторингових карт; проведення періодичних спостережень на спеціальних маршрутах; організацію напівстаціонарних і стаціонарних досліджень на тестових полігонах. Ландшафтно-моніторингове картографування проводиться щорічно або через кілька років з метою визначення стану ландшафтів та інвентаризації факторів антропогенного впливу. Контроль стану ПТК протягом року, особливо тих, які характеризуються критичним, несприятливим для господарської діяльності станом, здійснюється шляхом спостережень за спеціальними маршрутами. Маршрутні обстеження проводяться за відповідною програмою посезонно та у період активізації антропогенних впливів, а також при катастрофічних амплітудах ритмів природно-географічних процесів (зливи, урагани, снігопади тощо).

З метою детального вивчення станів ПТК закладаються ландшафтно-моніторингові полігони.