Стаття 7 ЛК, відображаючи відповідну норму Конституції України, закріплює, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Разом з тим ця ж стаття передбачає можливість передачі лісів в державну, комунальну і приватну власність.
Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Відповідно до статей 10, 12 Лісового кодексу України суб'єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи, які, зокрема, можуть безоплатно або за плату набувати у власність у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств замкнені земельні лісові ділянки загальною площею до 5 гектарів. Ця площа може бути збільшена в разі успадкування лісів згідно із законом. Громадяни та юридичні особи можуть мати у власності ліси, створені ними на набутих у власність у встановленому порядку земельних ділянках деградованих і малопродуктивних угідь, без обмеження їх площі.
Лісовим кодексом України введене також нове поняття — право користування лісами. При аналізі норм глави 2 щодо права користування лісами можна прослідкувати різний режим користування лісами в залежності від мети використання, а саме:
— для ведення лісового господарства;
— для потреб мисливського господарства;
— для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей;
— для проведення науково-дослідних робіт;
— для заготівлі другорядних лісових матеріалів, побічних лісокористувань та інших потреб.
Суб’єкти та об’єкти права лісокористування.
Суб'єкти лісокористування – постійні, тимчасовілісокористувачі.
Постійне користування лісами (ст. 17, 18 ЛК) здійснюється на землях державної та комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку спеціалізованими державними чи комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними чи комунальними підприємствами, установами чи організаціями, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, і посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Тимчасове користування ( довгострокове (від одного до п'ятдесяти років) або короткострокове (до одного року) ), об'єктом якого можуть бути всі ліси, що перебувають у державній, комунальній або приватній власності здійснюється на мовах платності підприємствами, установами, організаціями, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, іноземними юридичним особам.
Об'єкти права лісокористування - ділянки лісового фонду, ділянки лісів, що не входять до складу лісового фонду
Лісова ділянка — ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до ЛК для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара та земельні ділянки, не вкриті лісовою рослинністю, але надані для потреб лісового господарства.
До лісового фонду України не належать:
-зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
-окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Землі лісового фонду поділяють на:
Лісові землі
-вкриті лісовою (деревною і чагарниковою) рослинністю;
-не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, згаригца, рідколісся, пустирі тощо), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо.
Нелісові землі
-зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, продукто-проводів і підземними комунікаціями тощо
-зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства).
-зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для потреб лісового господарства.
Ліс — тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.
Ліси України за екологічним і господарським значенням поділяють на:
ліси І групи - водоохоронні захисні, полезахисні лісові смуги, захисні лісові насадження на смугах відводу залізниць, захисні лісові насадження на смугах відводу автомобільних дорігсанітарно гігієнічні та оздоровчі
ліси на територіях природно-заповідного фонду, лісоплодові насадження і субальпійські деревні та чагарникові угрупування;
ліси II групи -ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісовикористання.
