Правовий режим лікувально-оздоровчих та курортних зон має свої особливості, зумовлені природними особливостями самих територій і спрямований, в першу чергу, на збереження лікувальних, оздоровчих, рекреаційних характеристик, попередження їх забруднення і виснаження. Особливостями правового режиму лікувально-оздоровчих та курортних зон є:
— можливість встановлення більш суворих екологічних нормативів, що передбачено ст. З Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»;
— цільове використання в залежності від їх властивостей — лікувальних, оздоровчих тощо;
— обмеження господарської та іншої діяльності, що може негативно вплинути на їх природні характеристики.
За загальним правилом згідно з ст. 62 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в межах курортних і лікувально-оздоровчих зон забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на лікувальні якості і санітарний стан території, що підлягає охороні.
Найбільш детально врегульована правова режим охорони лікувальних ресурсів курортів. У межах курорту встановлюється округ санітарної охорони, зовнішній контур якого збігається з межею курорту та в межах якого забороняється будь-які роботи, що призводять до забруднення ґрунту, повітря, завдають шкоди лісу тощо (статті 27, 28, 29 Закону України «Про курорти»). Цей округ поділяється на зони: перша зона — зона суворого режиму (її режим встановлений ст. 31 Закону); друга — зона обмежень (ст. 32 Закону); третя — зона спостережень (ст. 33 Закону).
Єдине спеціальне регулювання правового режиму рекреаційних зон, порядку їх створення та діяльності в них на сьогодні в законодавстві України відсутнє. Загальне правило, встановлене в ст. 63 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що на території рекреаційних зон забороняються:
а) господарська та інша діяльність, що негативно впливає на навколишнє природне середовище або може перешкодити використанню їх за цільовим призначенням;
б) зміни природного ландшафту та проведення інших дій, що суперечать використанню цих зон за прямим призначенням.
Конкретний правовий режим рекреаційної зони залежить від її місцезнаходження та визначається нормами різних законодавчих актів. Зокрема:
— рекреаційна зона може бути частиною природно-заповідного фонду, це, наприклад, зони регульованої і стаціонарної рекреації національних природних парків, території регіональних ландшафтних парків та інші. їх режим визначений законодавством про природно-заповідний фонд.
— це можуть бути зелені зони навколо міст, промислових підприємств (зелені зони, парки, лісопарки). їх виділення, визначення розмірів здійснюється державними органами лісового господарства у відповідності з Порядком поділу лісів на групи, віднесенням їх до категорії захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1995 р.
— рекреаційне призначення мають окремі території населених пунктів, які створюються згідно з генеральними планами населених пунктів (парки, бульвари, сквери).
— рекреаційні функції виконують природні ресурси та комплекси територій санаторіїв, баз відпочинку, кемпінгів, приватних дачних ділянок. їх правовий режим визначається в залежності від розташування, режиму власності тощо;
— рекреаційними зонами можуть також бути водні території та землі водного фонду.
— окремо слід виділити спеціальні туристсько-рекреаційні (вільні) економічні зони, на яких встановлений і діє спеціальний правовий режим економічної рекреаційної діяльності та порядок застосування законодавства України.
