Права та обов’язки громадян України в сфері землекористування

Змістом відносин природокористування є взаємні пра­ва та обов'язки природокористувачів. У системі прав та обов'яз­ків природокористувачів можна виділяти загальні та спеціальні права та обов'язки.

Загальні права та обов'язки — це такі, що властиві всім суб'єк­там природокористування незалежно від видів об'єктів.

Характерною ознакою загального землевикористання є те, що воно здійснюється необмеженим колом осіб безкоштовно і без спеціального на те дозволу. Наприклад, окремі землі в межах насе­лених пунктів (вулиці, площі, дороги, парки, сквери, бульвари та ін.) використовуються як шляхи сполучення, для задоволення куль­турно-побутових, комунально-побутових потреб і доступні для ви­користання всім без винятку особам. Ці особи не пов'язані між собою взаємними правами і обов'язками. Хоч виникнення загального землевикористання і не передбачає необхідності одержання спеціального дозволу, але межі і дозволені способи можливого здійснення такого права відомі, встановлені законом, а саме це право є досить визначеним.

Спеціальні права та обов'язки визначаються в залежності від природного об'єкта і належать користувачам тільки конкретно­го природного об'єкта (землі).

Спеціальне право здійснюється, як правило, за плату за спеціальним дозволом.

Загальними правами природокористувачів є наступні:

— використовувати природні об'єкти відповідно до їх цільо­вого призначення;

— експлуатувати корисні властивості природних ресурсів;

— передавати ресурси у вторинне користування на умовах, визначених законом;

— отримувати компенсацію за поліпшення якості природних ресурсів у разі їх вилучення;

— подавати до суду позови про відшкодування шкоди, запо­діяної користувачам.

Загальними обов'язками природокористувачів виступають на­ступні:

— забезпечувати цільове використання природних ресурсів;

— раціонально використовувати природні ресурси;

— здійснювати заходи по охороні природних об'єктів;

— своєчасно вносити плату за спеціальне природокористу­вання;

— не порушувати прав інших природокористувачів;

— компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням і негатив­ним впливом на природу.

Серед обов'яз­ків землекористувачів та власників земельних ділянок головне місце посідає обов'язок забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням (статті 91,94 ЗК України). Нецільове вико­ристання землі є не тільки нераціональне, але й незаконне. Викори­стання земельної ділянки не за цільовим призначенням — це одна з підстав припинення права користування земельною ділянкою (ст. 140 ЗК України). При цьому таке примусове припинення здійс­нюється відповідно до ст. 143 ЗК України в судовому порядку.

Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим при­значенням є одним з порушень земельного законодавства, за які пе­редбачена адміністративна відповідальність (ст. 54 Кодексу про адміністративне правопорушення України).

Кожний власник земельної ділянки та землекористувач зо­бов'язаний як найповніше використовувати всю закріплену за ним земельну ділянку.

Раціональне використання землі передбачає також ефективну її експлуатацію. Це означає, що земельна ділянка має використо­вуватися найбільш доцільно і з найбільшою віддачею.

При раціональному використанні землі її якість не повинна погіршуватися, а, навпаки, має поліпшуватися, тобто обов'язково повинен враховуватися екологічний фактор. На власників земель­них ділянок та землекористувачів закон покладає обов'язок підвищувати родючість ґрунтів та зберігати корисні властивості землі (статті 91; 94 ЗК України). Експлуатація землі, яка не передбачає відтворення її корисних властивостей або сприяє розвитку про­цесів, що погіршують стан земельної ділянки, веде до її псування та тягне за собою негативні правові наслідки у вигляді відповідаль­ності (наприклад, ст. 239 Кримінального кодексу України).