Під час розгляду і вирішення цивільної справи може виникнути необхідність вчинення окремих процесуальних дій за межами держави. В такому випадку суд може звернутися з дорученням до суду іншої держави, на території якої потрібно вчинити відповідну дію.
Суди України виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винятком випадків, коли:
1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б національній безпеці України;
2) виконання доручення не належить до юрисдикції цього суду (ч. 1 ст. 415 ЦПК України).
Суди України можуть звертатися до іноземних судів з дорученням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин судів України з іноземними судами регулюється законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. З ст. 415 ЦПК України).
Виконання доручень - це правова допомога, правила щодо обсягів і порядку надання якої встановлюється міжнародними конвенціями і двосторонніми договорами України. В конвенціях і договорах містяться однотипні правила, тому для прикладу зупинимося на Договорі між Україною та Республікою Македонія про
375правову допомогу в цивільних справах від 10 квітня 2000 р. (далі -Договір).
Так, відповідно до ст. 4 Договору правова допомога охоплює: вручення і пересилання судових документів, допит сторін, свідків, експертів та інших осіб, проведення експертиз, судового огляду, а також виконання інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, визнання та виконання рішень у цивільних справах, рішень у кримінальних справах у частині відшкодування шкоди.
З питань надання правової допомоги установи юстиції Договірних Сторін здійснюють зносини: з боку України - через Міністерство юстиції України; з боку Республіки Македонія - через Міністерство юстиції Республіки Македонія (ч. 2 ст. З Договору).
У запиті про надання правової допомоги слід вказати:
1) найменування запитуючої установи;
2) найменування запитуваної установи;
3) предмет та опис суті справи, щодо якої запитується правова допомога;
4) перелік запитуваних дій;
5) прізвище та ім'я осіб, стосовно яких направляється запит, дати їх народження, місце постійного проживання або місце перебування, заняття і громадянство; щодо юридичних осіб - їх назва та місцезнаходження;
6) при наявності представників осіб, зазначених у пункті 5,- їхні імена, прізвища та адреси.
Запит має бути підписаний компетентною особою та скріплений печаткою установи, що звернулась за правовою допомогою (ст. 7 Договору).
В ч. 1 ст. 8 Договору зазначено, що правова допомога надається відповідно до законодавства запитуваної держави. Вона може надаватись у порядку та у спосіб, запропонований запитуючою Договірною Стороною, якщо це не суперечить законодавству запитуваної Договірної Сторони.
Дане положення знайшло своє закріплення і в цивільно-процесуальному законодавстві України: виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій на території України проводиться на підставі її законів. На прохання іноземного суду під час виконання доручення процесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування
не суперечить законодавству України та її публічному порядку (ч. 2ст. 415 ЦПК У країни).
Після виконання запиту Міністерство юстиції запитуваної Договірної Сторони надсилає всі відповідні документи до Міністерства юстиції запитуючої Договірної Сторони.
Якщо запит не задовольняється, то про це негайно повідомляється Міністерство юстиції запитуючої Договірної Сторони разом з доведенням причини неможливості такого виконання; при цьому повертається запит та додані до нього документи (ст. 8 Договору).
Відповідно до ст. 9 Договору запитувана Договірна Сторона може відмовити у наданні правової допомоги, якщо це може спричинити шкоду суверенітету чи безпеці або суперечить законодавству запитуваної Договірної Сторони.
Подібні правила встановлюються й іншими двосторонніми договорами України та міжнародними конвенціями.
Список рекомендованої літератури
1. Бігун В. Право іноземців на судовий захист // Вісник академії правових наук України.- 1999.-№ 2.- С. 164-174.
2. Павлуник І. Процесуальне представництво іноземців консулами у цивільному судочинстві України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні.- Л., 2002-С. 150-152.
3. Фединяк Л.С. Підсудність цивільних справ з «іноземним елементом»: доктрина, законодавство та правозастосовча практика.- Л.: Світ, 1998.- 47 с.
