При здійсненні командних дій даного виду ті, що обороняються, відходять на свою половину поля без активної боротьби. Гравці оборони концентруються в напрямку атаки чи розосередження нападаючих по фронту й активно беруть участь у боротьбі за м'яч з неодмінною організацією страховки.
Командні дії в обороні підрозділяються на персональний, зонний і комбінований захист.
Персональний захист — це така організація оборони, коли кожен гравець особисто відповідає за дорученого йому суперника. При такому захисті розташовуються від суперника на відстані, яка дає можливість перехопити адресовані йому м'ячі, атакувати його в момент прийому м'яча.
При зонному захисті — гравці захисної лінії контролюють певну ділянку поля і вступають у єдиноборство з будь-яким суперником у межах зони. Необхідним елементом оборонних дій є "передача" суперників один одному.
Комбінований захист — найбільш поширений у сучасному футболі. Він гармонійно і раціонально поєднує принципи персонального і зонного захисту; одні гравці можуть, за завданням, тільки опікувати своїх суперників, а інші — грати переважно в зоні.
2.2.6. Тактична підготовка футболіста.
Тактична підготовка здійснюється в процесі теоретичних і практичних навчально-тренувальних занять.
Під теоретичною підготовкою футболістів слід розуміти навчання системи знань, необхідних для ведення гри.
Вона повинна бути направлена на використання отриманих знань на практиці.
При підготовці до проведення теоретичних занять з юними футболістами вчителю рекомендується:
а) визначити мелодичну форму проведення теоретичного заняття (бесіда, опитування, розбір гри чи настанови);
б) визначити кількість часу для даної теми;
в) підготуватися до проведення заняття, склавши короткий конспект.
Усні повідомлення вчителя підкріплюються наочними посібниками — малюнками з різними тактичними комбінаціями, макетом футбольного поля, класною дошкою.
Учням пояснюють окремі компоненти гри (дій футболіста в атаці, обороні, взаємодії в різних ситуаціях).
Особливе місце в теоретичних заняттях з тактики займають настанови щодо майбутньої гри і розбір минулої. Учитель висвітлює учням загальний план гри з урахуванням сильних і слабких сторін супротивної команди й окремих суперників. Визначається як тактика всієї команди, так і завдання кожному гравцеві, обговорюються варіанти взаємодій, комбінації при стандартних положеннях.
У процесі розбору гри, що відбулася, вчитель аналізує й
оцінює вдалі і невдалі дії всієї команди, її ланок і окремих
футболістів по виконанню наміченого плану. При цьому слід
активізувати і розвивати самостійне тактичне мислення
юних футболістів, заохочувати їх, залучати до обміну думками.
Основний метод навчання тактики й удосконалювання в ній - багаторазове повторення ігрових і спеціальних, вправ на освоєння індивідуальних і трупових тактичних дій у конкретній обстановці.
Використовуються різноманітні тренувальні вправи.
2.3. Вправи для навчання тактичних дій
1. Для удосконалювання індивідуальних тактичних умінь
футболісти вправляються в передачах м'яча: довгих, середніх, коротких; по землі, повітрю; на партнера, у зону, недоданих; у веденні м'яча й обведенні; у "відкриванні" на швидкість, за допомогою фінтів; у переміщеннях з м'ячем і без
нього; у "закриванні" гравців команди супротивника і зони;
у виходах на перехоплення м'яча; у виборі місця для відбирання м'яча під час прийому чи контролю його іншими гравцями; у страховці і взаємній страховці.
Всі індивідуальні дії футболіст повинен уміти виконувати в тісному взаємозв'язку з партнерами по команді.
2. Ігрові вправи 2x1; 2 х 3; 3 х 2; 3 х 3; 4 х 2; 5 х 5; 6 х 6; з
одним нейтральним; 7 х 7; 8 х 8 — на удосконалювання вміння у виборі місця, у відбиранні м'яча, організації оборони й
атаки. Ці вправи виконуються на обмежених ділянках поля,
без обмеження торкань м'яча, у три, два й одне торкання з
цільовими завданнями (персональна опіка). Розміри майданчика збільшуються залежно від кількості тих, хто бере
участь у вправі.
3. Передачі м'яча в "трійках". Гравець А передає м'яч
гравцю Б і одержує м'яч назад. Гравець Б, повернувшись до
гравця В, одержує від нього м'яч і повергає назад і т.д. Варіанти: передачі головою; гравець Б з одним партнером грає
головою, з іншим — ногою; вправи виконуються в одне торкання.
4. Передачі м'яча в "четвірках". Гравці А і Б передають м'яч по діагоналі, В і Г — виконують подовжні передачі.
5. Гравець А робить передачу партнеру Б і відкривається вздовж бокової лінії. Гравець Б здійснює зворотну передачу А і робить ривок у напрямку воріт. А робить передачу
Б (мал. 38).
6. Уздовж середньої лінії гравці А і Б ведуть м'ячі назустріч один, одному і, не доходячи до середнього кола, роблять передачі до різних воріт. Гравець А передає м'яч на
вихід гравцю Б, а Б — А.
7. Ведення м'яча з обведенням стійок з подальшим ударом по воротах. Варіанти: після обведення останньої стійки зіграти в "стінку".
8. Гравець А веде м'яч і робить передачу гравцю Б. Гравець Б робить передачу гравцю В. Гравець А виконує ривок для прийому м'яча (мал. 39). Зміна гравців Б і В через 5хв.
9. Гравець А передає м'яч гравцю Б, оббігає стійки. Гравець Б повертає м'яз А, а сам біжить у напрямку воріт. Гравець А робить передачу на хід Б з подальшим ударом по воротах (мал. 40).
10. Гравець А робить передачу Б1, Б2, на перехопленні одержує
м'яч і віддає його гравцю А, котрий рухається після передачі, він веде м'яч і б'є по воротах (мал. 41). Варіанти: гравець Б2, грає головою; вправа виконується одночасно з двох сторін; Гравець Б2 віддавши м'яч» виступає в ролі захисника, а Б1, і А атакують ворота.
11. Гравці А і Г починають рух уперед. Б і В роблять передачі на хід. А і Г, одержавши м'яч, обводять стійки і роблять передачі на хід Б і В, які здійснюють удар по воротах. Зміна: В переходить у 
колону Б, В — у колону Г, і навпаки, Б переходить у колону А, Г — у колону В (мал. 42).
12. Гравці А і Б здійснюють «схрещування» після цього
роблять не менше трьох передач. Гравець Б виконує удар по
поворотах.
13. 
Гравці А і Б ведуть м'яч назустріч один одному і роблять взаємні передачі. Обмінявшись м'ячем, А і Б роблять передачі верхом на хід Г і В, які б'ють по воротах. Зміна: А в колону В, Б — у колону Г, В — у колону А, Г – в колону Б.
14. Гравець з колони Б веде м’яч, робить довгу передачу на гравця колони А, продовжує біг до протилежних воріт, одержує передачу від тренера і б'є по воротах. Гравець А робить те ж саме. Гравець, що пробив по воротах, переходить в іншу команду.
15. Гравець А рухається вперед, одержує передачу від Б, веде м’яч і посилає його на хід В. Гравець В, «обробивши» м’яч, робить передачу на хід Б, який після ведення виконує прострільну передачу. А і В виходять на неї і б'ють по воротах.
16. Двостороння навчальна гра. На своїй половині передачі в 2 — 3 торкання на половині поля суперника кількість торкань не обмежена. При взятті воріт гол зараховується тільки в тому випадку, якщо гравці атакуючої команди у повному складі знаходилися на половині поля суперника.
17. Ігрова вправа по всьому футбольному полю. Три групи гравців А, Б і В по п'ять гравців у кожній розташовуються так; А і В — на лініях штрафного майданчика, Б — біля середньої лінії. Гравці Б з м'ячем просуваються до гравців В; веденням і передачами намагаються обіграти їх і забити м'яч у ворота. Потім гравці Б займають місце гравців В. Вправу починають виконувати гравці.В.
18. Команда Б — захисники, команда А — атакуючі. Воротар грає у воротах команди Б. У команди А на середній лінії доля двоє переносних воріт (2 х 2). Завдання атакуючих — забити м'яч у ворота, які захищаються воротарем. Завдання захисників — забити м'яч в одні з воріт команди А
Література
1. Вихров К.Л. Футбол в школе. К.: Радянська школа, 1990 – 192 с.
2. Демчишин А.П., Артюр В.М., Демчишин В.А., Фалес Й.Г. Рухливі і спортивні ігри в школі. К.: 1992, - 175 с.
3. Івойлов А.В., Титар В.А. Спортивні ігри. Н.: Основа,1993 - 216 с.
4. Ковалев В.Д., Голомазов В.А., Керамис С.А. Спортивные игры.
М.: Просвещение, 1988, - 304 с.
5. Махов В.Я. Теорія і методика навчання рухливих і спортивних ігор. К.: ІЗМН, 1996, - 160 с.
6. Портных Ю.И. Спортивные игры и методика преподавания. М.: Физкультура и спорт, 1986,- 256 с.
7. Попов А.В., Хапко В.А. Спортивные игры в коллективе физкультуры. К.: Здоровье, 1989, – 122 с.
8. Тимошенко О.В., Мішаровський Р.М.. Махов В.Я. Основи теорії та методики викладання спортивних і рухливих ігор. К.: Освіта, 2006,- 212 с.
9. Цирик Б.Я., Лукашин Ю.С. Футбол. М.: ФиС, 1975,- 192 с.
