Партійно-політичний спектр сучасної України

Розвинена політична система ґрунтується на демократичних засадах та принципах, які гарантуються Конституцією. Багатопартійність є невіддільним елементом політичної системи.

Багатопартійність – це лише політичне поле, на якому виростає кількісно та якісно певна партійна система, що має посісти належне їй місце в політичній системі, забезпечити функціональність і стабільність цієї системи, злагоду й лад у суспільстві.

Політичні партії України становлять порівняно молодий інституту, формування якого розпочалося в період перебудови та гласності (1985-1991). Це один із базових інститутів сучасного суспільства в Україні, без нього неможливий демократичний розвиток держави.

На початок 2004 року Міністерство юстиції України зареєструвало 96 політичних партій в Україні. Найбільш впливовими й політично активними є політичні партії лівого спрямування. Ці партії мають досить струнку організаційно-ідеологічну структуру, розгалужені мережу регіональних осередків, соціальну базу й важелі впливу на відповідну частину електорату, про що свідчать результати виборів до Верховної ради України та місцевих органів управління.

Після проголошення незалежності України лівий політичний рух зазнав певної еволюції. Компартію України було заборонено. Проте вже восени 1991 р. зареєстровано Соціалістичну партію України, а в березні 1992 р. - Селянську партію України. У жовтні 1993 року відроджено Комуністичну партію України. На початку 2002 року скасовано рішення Президії Верховної Ради України про заборону Комуністичної партії, у червні того ж року відбувся об’єднавчий з’їзд комуністів.

Комуністична партія виступає за соціалістичний шлях розвитку, суспільство соціальної справедливості й гуманізму, відновлення СРСР. Нова програма Комуністичної партії України у соціально-економічній сфері враховує потребу в корекції щодо суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації в Україні: частково визнається право на власність, наголошується на необхідності створення умов для чесної праці, незалежно від форм власності, якщо вона спрямована на розв’язання загальнонародних завдань. У загальнонародній власності залишаються базові галузі народного господарства, земля, природні ресурси, надра.

Соціалістична партія України виходить з того, що демократичний соціалізм – це суспільство, розвиток гуманістичних цінностей якого здійснюється на засаді провідної ролі суспільної власності у різноманітних її формах у системі багатоукладної економіки. При цьому не заперечується функціонування приватної власності.

У 1996 році було засновано Прогресивну Соціалістичну партію України, яка виступає за докорінну зміну соціально-економічного устрою держави конституційним шляхом. Ідеться про ліквідацію інституту президентства, перехід до повновладдя рад трудящих.

У січні 1992 року заснована Селянська партія України, яка стоїть на позиції визнання суверенітету України, а її політичні структури прагнуть сприяти демократичному розвитку й відповідати всім міжнародним правовим нормам. Стратегічне завдання партії – утвердити Україну як економічно могутню, демократичну, соціально справедливу державу, котра служить власному народові, кожному її громадянину.

Політичні партії правого спрямування. У вітчизняній політології партії національного й націоналістичного напряму класифіковані як праві (правоцентристські, праві, ультраправі).

Народний Рух України (НРУ), ідея його створення, як масового руху на підтримку реформ, виникла в колі письменників у 1989 р. На ІV Всеукраїнських зборах. Народний Рух фактично перетворено на партію, яка зареєстрована 1 лютого 1993 р. Головою партії обрано було В. Чорновола. Як політична партія НРУ виступає за послідовну приватизацію, приватну власність на землю, за інтеграцію України до європейських та євроатлантичних структур. Але Рух не став лідером правого і правоцентристського блоку. Навесні 1999 р. відбувся розкол фракції Народного Руху як у Верховній Раді України, так і в самій партії.

Українська Республіканська партія – створена на основі української Гельсінської спілки в 1990 р. Її лідер – Б. Ярошинський. У травні 1992 р. близько тисячі її членів на чолі зі С. Хмарою вийшли з партії й утворили Українську Консервативну Республіканську партію.

Конгрес українських націоналістів (КУН) зареєстровано як політичну партію в 1993 р., коли в Україну перенесено діяльність Організації українських націоналістів (С. Бандери), яка раніше діяла за кордоном. Концепція КУНу передбачає побудову національної унітарної держави.

Серед націонал-радикального крила політичних партій правого напряму найчисельнішою є Українська Національна Асамблея – Українська народна самооборона (УНА-УНСО). Програмні положення УНА-УНСО за змістом націоналістичні, характеризуються загостреним радикалізмом та екстремізмом. Також слід до них віднести партію «Свобода» (О. Тягнибок).

До правого спрямування відноситься і партія Наша Україна (В. Ющенко).

Більшість партій націонал-демократичної та націоналістичної орієнтації поки що не засвідчили спроможності розробити конструктивні варіанти виходу України з кризового стану.

Політичні партії центру. Сьогодні з-поміж політичних партій, які діють в політичному процесі України, близько сорока вважають себе центристськими, більшість із них налічують у своїх лавах від однієї до кількох тисяч членів. Представники центристських партій більше, ніж інші, поєднані з президентськими та урядовими владними ст. рук турами у центрі та на місцях. Це Народно-Демократична партія України, Партія регіонів України, Партія промисловців і підприємців України, Партія зелених України, Аграрна партія України. Помітне місце в цьому спектрі належить Ліберальній партії України, Партії праці України.

Соціал-демократичне крило українського центризму репрезентоване трьома політичним партіями: Соціал-Демократичною партією України, Демократичною партією України (об’єднаною) і Демократичним Союзом України. Одна з причин неможливості об’єднання соціал-демократів у єдину партію – особиста антипатія лідерів соціал-демократичного руху один до одного. Через між партійні чвари соціал-демократи України завдають шкоди власне не тільки собі, а й усій ідеології соціал-демократії.

До партій центристського спрямування відноситься і партія «За єдину Україну». До правоцентристського спрямування слід зарахувати партії, які ввійшли до блоку Ю. Тимошенко, на базі яких було створено партію «Батьківщина». Також, слід віднести і партію «Удар» В. Кличка, партію «Фронт змін» А. Яценюка.

Отже, на сьогодні партійна система України характеризується як перехідна від атомізованої зі значною кількістю нечисленних маловпливових партій до стабільнішої системи поляризованого плюралізму.