Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


“еми ≥ зм≥ст сем≥нарських зан€ть




—ем≥нар є 1. “ема: —тановленн€ ≥ розвиток св≥товоњ та украњнськоњ пол≥тичноњ думки.

ѕлан.

1. ѕол≥тична думка —тародавнього св≥ту.

2. —ередньов≥чн≥ рел≥г≥йне пол≥тичн≥ концепц≥њ.

3. ѕол≥тичн≥ вченн€ Ќового часу.

4. ќсновн≥ етапи розвитку ≥ становленн€ в≥тчизн€них пол≥тичних концепц≥й.

 

1.ѕроцес виникненн€ св≥товоњ пол≥тичноњ думки т≥сно пов'€заний з розвитком стародавн≥х держав €к перв≥сноњ форми орган≥зац≥њ влади. ѕершопочатки осмисленн€ св≥ту пол≥тики знаходимо в прац€х мислител≥в —тародавнього —ходу, —тародавньоњ √рец≥њ та –иму.

ƒавньокитайськ≥ мислител≥  онфуц≥й та Ўан ян зосередили своњ зусилл€ на рац≥ональному п≥знанн≥ св≥ту пол≥тики, пошуку оптимальноњ державноњ орган≥зац≥њ. ¬ ц≥лому ж Ї характерною спр€мован≥сть на опис на€вного сусп≥льно-пол≥тичного ладу а не на його зм≥ну чи вдосконаленн€.

¬ершиною пол≥тичноњ думки —тародавнього св≥ту Ї антична пол≥тична думка. —тарогрецьк≥ мислител≥ ѕлатон та јр≥стотель прид≥лили увагу проблемам: формулюванн€ принцип≥в та правил, ор≥Їнтованих на створенн€ стаб≥льного сусп≥льного складу, по€сненн€ виникненн€ такого соц≥ального ≥нституту €к держава, з'€суванн€ ≥ вид≥ленн€ форм держави, пошук оптимальних форм державного устрою та ≥н.

ѕол≥тична думка —тародавнього –иму представлена р€дом давньоримських мислител≥в, пол≥тичних д≥€ч≥в серед €ких вид≥л€ютьс€, насамперед, ÷ицерон та Ћукрец≥й  ар. ¬ центр≥ уваги перебуваЇ: ≥деолог≥чне обірунтуванн€ прив≥лењв пан≥вного класу, пошук "вз≥рцевоњ" держави, сп≥вв≥дношенн€ морал≥ та пол≥тики.

¬ ц≥лому дл€ пол≥тичноњ думки —тародавнього св≥ту в особ≥ њњ найкращих представник≥в, Ї характерним ф≥лософсько-етичний п≥дх≥д до осмисленн€ пол≥тики.

 

2. ѕол≥тична думка, зародженн€ €коњ спостер≥гаЇмо ще в часи —тародавнього св≥ту, набуваЇ подальшого розвитку в епоху "середн≥х в≥к≥в".

¬ даний ≥сторичний пер≥од обумовлюючим фактором, що визначив п≥дх≥д до осмисленн€ св≥ту пол≥тики, саму форму пол≥тичних концепц≥й були претенз≥њ церкви на њњ участь у систем≥ державноњ влади. “ому пол≥тичн≥ теор≥њ в першу чергу створюютьс€ ученими-теологами. —аме в прац€х теолог≥в ≥ зустр≥чаЇмо детально викладен≥ творц€ми ’ристи€нськоњ пол≥тичноњ теор≥њ були јврел≥й јвгустин та ‘ома јкв≥нський. ¬ њх прац€х знаходимо висв≥тленн€ наступних проблем: в≥дношенн€ людини до Ѕога й до св≥ту, природа держави та њњ призначенн€, використанн€ церкви примусовоњ влади держави та обірунтуванн€ њњ права на примус та ≥н.

“аким чином, ос€гненн€ св≥ту пол≥тики, його осмисленн€ в середн≥ в≥ки в≥дбуваютьс€ у рел≥г≥йно-христи€нськ≥ форми.

3. «начним кроком у розвитку св≥товоњ пол≥тичноњ думки стала епоха Ќового часу. ÷ей пер≥од представлений пол≥тичними ученн€ми та концепц≥€ми значного кола мислител≥в, державних д≥€ч≥в та вчених.

≤стор≥њ в≥дом≥ пол≥тичн≥ ≥дењ. Ќ.ћак≥авел≥, “.√оббса, ƒ.Ћокка, ….-√.√ердера, ≈.Ѕерка, Ў.-Ћ.ћонтеск'Ї, ‘.√≥зо, Ћ.√упловича, ќ. онта, √.¬.‘.√егел€,  .ћаркс, ‘.≈нгельса, ј.де“окв≥л€, ƒ.-—.ћ≥лл€, ¬.ѕерето, √.ћоске, ћ.ќстрогорського, –.ћ≥хельса, ћ.¬ебера та багатьох ≥нших. ѕредставниками пол≥тичноњ думки епохи Ќового часу осмислюютьс€ ≥ висв≥тлюютьс€ проблеми: м≥цноњ державноњ влади, зв'€зку м≥ж приватною власн≥стю та виникненн€м держави, под≥лу влади, парадокс≥в та непередбачуваних насл≥дк≥в демократ≥њ, основ правовоњ держави та громад€нського сусп≥льства, походженн€ держави, ол≥гарх≥зац≥њ пол≥тичних парт≥й, побудови та функц≥онуванн€ пан≥вноњ пол≥тичноњ групи, визначенн€ ≥ тлумаченн€ таких пон€ть ≥ €вищ €к пол≥тика, держава, влада; наукового п≥дходу до вивченн€ сусп≥льства в ц≥лому ≥ пол≥тики зокрема ≥ багато ≥н.

¬ даний час закладаютьс€: безпосередн≥ п≥двалини дл€ виникненн€ науки про пол≥тику; умови дл€ теоретичних узагальнень ≥ висновк≥в стосовно пол≥тичного житт€ €к особливоњ сфери сусп≥льних в≥дносин.

 

4. Ќев≥д'Їмною частиною в скарбниц≥ св≥товоњ пол≥тичноњ думки Ї нац≥ональна пол≥тична ≥нтелектуальна традиц≥€, њњ анал≥з, вивченн€ - необх≥дна передумова наукового осмисленн€ виток≥в сучасноњ украњнськоњ пол≥тичноњ д≥йсност≥.

«апочатковуЇтьс€ нац≥ональна традиц≥€ розум≥нн€ св≥ту пол≥тики ще в часи  ињвськоњ –ус≥. ѕол≥тичн≥ ≥дењ формуютьс€ в творах державних д≥€ч≥в, церковних ≥Їрарх≥в, л≥тописц≥в  ињвськоњ –ус≥.

«агалом €скравими представниками украњнськоњ пол≥тичноњ думки ’-’”Ў ст. Ї ’.‘≥ларет, ≤.¬ишенський, ѕ.ћогила, ≤.¬иговський, ё.Ќемирич, ≤.√≥зель, ‘.ѕрокопович, ѕ.ќрлик, √.—коворода.

ќсновн≥ проблеми: в≥дносини влади й церкви, влади ≥ особистост≥, обмеженн€ влади законом, обірунтуванн€ ≥дей сусп≥льного договору та природного права, ≥деалу пол≥тичного ладу та ≥н.

¬ розвитку в≥тчизн€ноњ пол≥тичноњ думки прот€гом ’≤’-’’ ст. вид≥л€ють наступн≥ напр€мки: нац≥ональне зор≥Їнтоване просв≥тництво (¬. апн≥ст, ¬.Ћукашевич та ≥н.); демократичне народництво (ћ. остомаров, ѕ. ул≥ш, “.Ўевченко); л≥берал≥зм (ћ.ƒрагоманов, Ѕ. ≥ст€к≥вський, ¬.¬ернадський,); нац≥онал-державництво (ќ.Ѕочковський, ј.яковл≥в, —.–удницький та ≥н.); консерватизм (¬.Ћлипинський, ¬. уачпський, —.“омаш≥вський та ≥н.); нац≥онал-комун≥зм (ћ.’вильовий, ¬.¬инниченко, певною м≥рою ћ.—крипник та ≥н.); ≥нтегральний нац≥онал≥зм (ћ.ћ≥хновський, ƒ.ƒонцов, —.Ѕендера та ≥н.)

ѕеребуванн€ ”крањни в склад≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, проникненн€ кап≥тал≥стичних в≥дносин та розклад кр≥посницькоњ системи, здобутт€ ”крањною незалежност≥ ≥ втрата њњ та р€д ≥нших питань ≥ проблем що мають пол≥тичний характер, в≥дношенн€ до пол≥тики знаход€ть своЇ в≥дображенн€ в пол≥тичних вченн€х та концепц≥€х вказаного пер≥оду.

—ем≥нар є2. “ема: ƒемократ≥€ €к спос≥б орган≥зац≥њ та функц≥онуванн€

державноњ влади.

ѕлан.

1. ≤стор≥€ розвитку у€влень про демократ≥ю.

2.ќсновн≥ критер≥њ, принципи та ознаки демократичноњ орган≥зац≥њ сусп≥льства.

3. ќсновн≥ проблеми демократизац≥њ украњнського сусп≥льства.

 

ќсновн≥ категор≥њ та пон€тт€: демократ≥€, пр€ма (безпосередн€) демократ≥€, представницька демократ≥€, вибори, виборче право, референдум, права ≥ свободи людини.

 

1. ѕон€ттю "демократ≥€" дав з половиною тис€чол≥тт€. як соц≥альне €вище демократ≥€ виникла разом ≥з по€вою держави, що прийшла на зм≥ну перв≥снообщинн≥й форм≥ орган≥зац≥њ сусп≥льного житт€. ’арактерною ознакою демократ≥њ Ї њњ еволюц≥йна зм≥на та розвиток.  ожному ≥сторичному типов≥ держави, кожн≥й сусп≥льно-економ≥чн≥й формац≥њ в≥дпов≥дала сво€ форма демократ≥њ.

¬ ≥стор≥њ пол≥тичноњ думки людства спостер≥гаЇмо спроби ос€гнути сутн≥сть, зм≥ст €вища демократ≥њ за р≥зноман≥тними його формами про€ву. —аме р≥зноман≥тн≥сть форм про€ву демократ≥њ, що пов'€зано ≥з розвитком та ускладненн€м пол≥тичного житт€ сусп≥льства, обумовлюЇ плюрал≥зм п≥дход≥в до визначенн€ ≥ розум≥нн€ демократ≥њ.

ќсмисленн€ феномену демократ≥њ започаткував давньогрецький ф≥лософ ѕлатон. «начно п≥зн≥ше, (к≥нець середньов≥чч€ - початок Ќового часу) ƒ.Ћокк, Ў.ћонтеск'Ї, ∆.-∆.–уссо сформулювали класичну теор≥ю демократ≥њ. ¬ к≥нц≥ XIX ст. та в XX ст. в ц≥лому поширились численн≥ концепц≥њ демократ≥њ. ј саме, плеб≥щ≥тарна, вождистська теор≥€ демократ≥њ ћ.¬ебера; партисип≥тарна концепц≥€ демократ≥њ (ƒж.јлмонд, —.¬ерба); концепц≥€ плюрал≥стичноњ демократ≥њ (√.Ћаск≥, ћ.ƒюверже, –.ƒарендорф); теор≥€ пол≥арх≥њ –.ƒал€; теор≥€ корпоративноњ демократ≥њ; ел≥тарна теор≥€ демократ≥њ.

¬ б≥льшост≥ сказаних концепц≥й та теор≥й, незважаючи на плюрал≥зм п≥дход≥в, визнаЇтьс€, що в≥дкритий характер прийн€тт€ р≥шень через представницьк≥ органи, влади (т.б. за участю обраних представник≥в народу) Ї основною характеристикою демократ≥њ

 

2. ƒемократ≥€ - форма державно-пол≥тичного устрою сусп≥льства, що ірунтуЇтьс€ на визнанн≥ народу джерело влади. –озр≥зн€ють демократ≥ю пр€му (безпосередню) ≥ представницьку.

ѕр€ма (безпосередн€) демократ≥€ Ч пор€док, за €кого р≥шенн€ ухвалюютьс€ на основ≥ безпосереднього ≥ конкретного ви€вленн€ вол≥ та думки вс≥х громад€н. ƒо форм пр€моњ демократ≥њ належить: проведенн€ вибор≥в на основ≥ загального виборчого права, референдуми, все народн≥ обговоренн€ питань державного житт€.

 

ѕредставницька демократ≥€ - пор€док розгл€ду ≥ вир≥шенн€ державних ≥ громадських питань повноважними представниками населенн€ (виборними або призначеними).

ќц≥нка зр≥лост≥ сусп≥льства, визначенн€ напр€мк≥в його подальшоњ демократизац≥њ можна зд≥йснити лише на основ≥ знанн€ критер≥њв (ознак, показник≥в) демократ≥њ. «агальноприйн€тим та найб≥льш важливим серед критер≥њв вважаЇтьс€ наступний, а саме: можлив≥сть громад€н брати реальну участь в управл≥нн≥, у вир≥шенн≥ €к державних, так ≥ громадських справ. ¬казана можлив≥сть не може ≥снувати без на€вност≥ фундаментальних прав ≥ свобод людини, що становл€ть зм≥ст ще одного ≥з основних критер≥њв демократ≥њ. «акр≥плен≥ конституц≥Їю права ≥ свободи громад€н Ї важливими ц≥нност€ми демократ≥њ.

Ќадзвичайно важливим дл€ демократизац≥њ сусп≥льства Ї вт≥ленн€ в житт€ принцип≥в демократ≥њ. ƒо них загальноприйн€то в≥днос€ть: влада б≥льшост≥, плюрал≥зм, р≥вн≥сть, под≥л влади, виборн≥сть, гласн≥сть, контроль.

 

«. ѕроцес переходу в≥д етатистськоњ до ринковоњ системи характерний дл€ ”крањни ≥ р€ду сх≥дноЇвропейських крањн не маЇ ≥сторичного прецеденту.

ѕерех≥д ”крањни до демократ≥њ маЇ наступн≥ особливост≥ ≥ проблеми: по-перше, в пор≥вн€нн≥ ≥з крањнами «х. ™вропи та —Ўј в ”крањн≥ перех≥д зд≥йснюЇтьс€ в умовах розвалу економ≥ки, пад≥нн€ р≥вн€ житт€ населенн€, правовоњ безмежност≥ ≥ т.≥н. ÷е обумовлюЇ дрвоЇр≥дну мету: демократизувати сусп≥льне житт€ та створити ринкову економ≥ку;

по-друге, сл≥д в≥дм≥тити проблему в≥дсутност≥ безпосереднього зв'€зку м≥ж ринком та демократичним пол≥тичним устроЇм, що ускладнюЇ реал≥зац≥ю двоЇр≥дноњ мети. Ќе вс≥ елементи ринковоњ економ≥ки спри€ють по€в≥ та зм≥цненню демократичних ≥нститут≥в та структур;

по-третЇ, в ”крањн≥ перех≥д до демократ≥њ характеризуЇтьс€ стрибкопод≥бн≥стю, ≥н≥ц≥ац≥Їю зверху, актин≥ соц≥альн≥ перетворенн€ нер≥дко зм≥нюютьс€ пер≥одами застою, в≥дкочуванн€м в≥д уже дос€гнутого.

–езультативн≥сть демократизац≥њ в ”крањн≥ нер≥дко пал≥ативна ≥ в будь-€к≥й момент може бути перекреслена вольовими р≥шенн€ми владних структур.

 

 

—ем≥нар є3. “ема: ѕол≥тична система та держава.

ѕлан.

1. ѕол≥тична система: сутн≥сть, структура, функц≥њ. “иполог≥€ пол≥тичних систем.

2. ƒержава: генезис, сутн≥сть та функц≥њ.

3. “ипи ≥ форми держави.

4. –оль та м≥сце держави в пол≥тичн≥й систем≥ сусп≥льства.

 

ќсновн≥ категор≥њ та пон€тт€: пол≥тична система, держава, ун≥тарна держава, федеративна держава, монарх≥€ республ≥ка, авторитаризм, тотал≥таризм, пол≥тичний режим, форма правл≥нн€, державний устр≥й.

 

1. –≥зноман≥тн≥ пол≥тичн≥ €вища, що в≥дбуваютьс€ в сусп≥льств≥ взаЇмопов'€зан≥ та становл€ть самодостатню ц≥л≥сн≥сть. ќзначена властив≥сть пол≥тичних €вищ вкладаЇтьс€ в пон€тт€ "пол≥тична система". ¬ пол≥тичн≥й науц≥ п≥д останн≥м розум≥ють систему взаЇмов≥дносин державних та недержавних соц≥альних ≥нститут≥в, €к≥ виконують певн≥ пол≥тичн≥ функц≥њ щодо захисту ≥нтерес≥в соц≥альних угруповань, сп≥льнот, сусп≥льних груп, можливостей њхньоњ гармон≥зац≥њ.

¬ структуру пол≥тичноњ системи вход€ть: пол≥тичн≥ в≥дносини; пол≥тична орган≥зац≥€ сусп≥льства (державно-правов≥ органи, пол≥тичн≥ парт≥њ, рухи, масов≥ сусп≥льн≥ орган≥зац≥њ, трудов≥ колективи та об'Їднанн€); засоби масовоњ ≥нформац≥њ; пол≥тичн≥ принципи й норми; пол≥тична св≥дом≥сть ≥ культура. √оловною Їднальною та структуроутворюючою основою пол≥тичноњ системи Ї пол≥тична влада.

—утн≥сть пол≥тичноњ системи по€вл€Їтьс€ через р€д њњ функц≥й: виробленн€ курсу держави та визначенн€ ц≥лей ≥ завдань розвитку сусп≥льства, моб≥л≥зац≥€ сусп≥льства на виконанн€ ц≥лей, програм ≥ т.≥н., ≥нтегруюча; стаб≥л≥зац≥йна, регол€тивно-регламентац≥йна.

¬ сучасн≥й пол≥тичн≥й науц≥ ≥снуЇ р€д типолог≥й пол≥тичних систем, њх р≥зноман≥тн≥сть обумовлена наступним, а саме: €к≥ критер≥њ берутьс€ дл€ вид≥ленн€ типу. ¬ ≥стор≥њ пол≥тичноњ думки в≥дом≥ типолог≥њ пол≥тичних систем ѕлатона, јр≥стотел€, ћарксистська типолог≥€, ∆.Ѕлондел€, √.јлмонда, ƒж. оулмена та ≥н.

 

2. ќдним ≥з найважлив≥ших ≥нститут≥в будь-€кого сусп≥льства Ї держава. ўодо њњ походженн€ та виникненн€ то в пол≥тичних ученн€х не маЇ окремо однозначних теор≥й чи безсумн≥вних концепц≥й. ¬ ≥стор≥њ пол≥тичноњ думки в≥дом≥ наступн≥ теор≥њ походженн€ держави: "патр≥архальна" теор≥€, теолог≥чна теор≥€, теор≥€ сусп≥льного договору, марксистська теор≥€, л≥беральна теор≥€ "н≥чного сторожа" та ≥н.

¬ сучасн≥й пол≥тичн≥й теор≥њ визнають, що на процес генезису держави д≥€ли наступн≥ чинники: 1) сусп≥льний под≥л прац≥; 2) виникненн€ приватноњ власност≥, експлуатац≥њ та клас≥в; 3) ≥стотн≥ зм≥ни у в≥дтворен≥ самоњ людини.

ѕон€тт€ держави Ї досить неоднозначним, але Ї можливим зупинитись на наступному його визначенн≥. ј саме: тлумачити €к територ≥альну сп≥льн≥сть класового сусп≥льства, €ка за допомогою механ≥зму публ≥чноњ влади забезпечуЇ основи ≥снуванн€ ≥ндив≥да й сусп≥льства, а також суверен≥тет народу.

—пециф≥ка держави розкриваЇтьс€ в зм≥ст≥ њњ функц≥й. «агально прийн€то в пол≥толог≥њ функц≥њ держави под≥л€ютьс€ на внутр≥шн≥ та зовн≥шн≥.

¬нутр≥шн≥ функц≥њ: законотворча, економ≥чна, соц≥альна, захисна, культурно-виховна, пропагандистська та ≥н.

«овн≥шн≥ функц≥њ: забезпеченн€ обороноздатност≥ крањни, захист ≥нтерес≥в ≥ суверен≥тету держави в ус≥х сферах м≥жнародних в≥дносин, збереженн€ та розвиток р≥зноман≥тних зв'€зк≥в з ≥ншими суб'Їктами св≥тового сп≥втовариства.

 

3. ѕроблема вид≥ленн€ тип≥в та форм держави маЇ неаби€ке не п≥знавальне, теоретичне значенн€, але й сусп≥льно-необх≥дне. ¬ пол≥тичн≥й науц≥ Ї встановленим наступний факт, що тип, форма держави можуть визначити ≥ндив≥да ≥ сусп≥льства в ц≥лому: прискорювати, поглиблювати, стимулювати, приторможувати, консервувати.

“ип держави визначаЇтьс€ типом виробничих в≥дносин, економ≥чною базою, соц≥ально класовою структурою сусп≥льства (марксистський п≥дх≥д). ¬≥дпов≥дно вид≥л€ють наступн≥ ≥сторичн≥ типи держави: рабовласницький, феодальний, буржуазний, соц≥ал≥стичний.

‘орма ж т≥Їњ чи ≥ншоњ держави ви€вл€Їтьс€ через њњ основн≥ формотворч≥ чинники, €кими виступають: державний устр≥й, форма правл≥нн€ ≥ пол≥тичн≥й режим.

 

4. ÷ентральним, ключовим елементом пол≥тичноњ системи сусп≥льства Ї держава. ƒержава - це монопольний нос≥й сусп≥льноњ влади, ≥нституц≥€ творенн€ ц≥Їњ влади. ¬она ≥нтегруЇ сусп≥льство. ™днаЇ у Їдине ц≥ле розр≥зненн≥ та антагон≥стичн≥ його фрагменти. “ому переважним предметом пол≥тичних прагнень, нам≥р≥в та д≥й Ї держава. ѕол≥тики змагаютьс€ м≥ж собою, щоб визначити њњ устр≥й, улаштуванн€ влади в н≥й, впливати на њњ функц≥онуванн€, зд≥йснювати вплив на ухваленн€ та зд≥йсненн€ державних р≥шень.

 

—ем≥нар є 4. “ема: ћ≥жнародна пол≥тика.

ѕлан.

1. ћ≥сце ≥ роль м≥жнародноњ пол≥тики в житт≥ сусп≥льства.

2. —учасна система м≥жнародних в≥дносин.

3. ћ≥жнародн≥ орган≥зац≥њ та незалежна ”крањна.

 

ќсновн≥ категор≥њ та пон€тт€: м≥жнародна пол≥тика, суб'Їкт м≥жнародноњ пол≥тики, м≥жнародн≥ в≥дносини, м≥жнародна орган≥зац≥€, м≥жнародне право.

 

1. ћ≥жнародна пол≥тика своњми витоками с€гаЇ найдавн≥ших час≥в людськоњ цив≥л≥зац≥њ. ѕроцес осмисленн€ м≥жнародних в≥дносин м≥ж людьми Ї нев≥д'Їмною частиною пол≥тичних вчень та у€влень про пол≥тику.

«агалом п≥д м≥жнародною пол≥тикою розум≥ють систему ≥сторично визначених форм ≥нтеграц≥йних тенденц≥й; форм взаЇмод≥њ, взаЇмозв'€зку частин людського сп≥втовариства, €ка охоплюЇ пол≥тичн≥ або ≥нш≥ в≥дносини, котр≥ передбачають перех≥д державного кордону людьми, товарами чи ≥де€ми.

ƒо тлумачень сутност≥ м≥жнародноњ пол≥тики ≥снують наступн≥ п≥дходи: б≥олог≥чний, психолог≥чний, ≥ррац≥ональний та марксистський. ¬ рамках €ких створено р€д концепц≥й.

јнал≥з форм реал≥зац≥њ м≥жнародноњ пол≥тики тим чи ≥ншим суб'Їктом м≥жнародних в≥дносин дозвол€Ї виокремити наступн≥ види: пасивна, агресивна, активна, консервативна м≥жнародна пол≥тика.

¬ ц≥лому ж при проведенн≥ зовн≥шньоњ пол≥тики на м≥жнародн≥й арен≥ реал≥зуютьс€ њњ наступн≥ функц≥њ: захисна (захист прав та ≥нтерес≥в особи, громад€нина, держави, кордону ≥ т. ≥н.); ≥нформац≥йно-представницька (доведенн€ до ≥нших суб'Їкт≥в м≥жнародних в≥дносин власноњ позиц≥њ, ≥нтерес≥в, ставленн€ ≥ т. ≥н.); орган≥зац≥йно-посередницька (реал≥зац≥€ на практиц≥ зовн≥шньопол≥тичних концепц≥й, доктрин, програм).

 

2. ¬ ход≥ проведенн€ зовн≥шньоњ пол≥тики суб'Їкти виступають у певн≥ взаЇмов≥дносини. ¬≥дбуваЇтьс€ ≥нституц≥онал≥зац≥€ останн≥х, що приводить до набутт€ ними характеру самодостатньоњ ц≥л≥сност≥. ¬казану ц≥л≥сн≥сть, що характеризуЇтьс€ системн≥стю, в межах пол≥толог≥њ прийн€то позначати терм≥ном " м≥жнародн≥ в≥дносини".

¬ сучасн≥й пол≥тичн≥й украњнськ≥й теор≥њ м≥жнародн≥ в≥дносини тлумачать €к продовженн€ за умов м≥жнац≥онального сп≥лкуванн€ тих сусп≥льних взаЇмин, що вже склалис€ на нац≥ональному ірунт≥ в межах конкретноњ держави.

ƒосить поширеним в зах≥дн≥й пол≥тичн≥й науц≥ Ї наступне розум≥нн€ м≥жнародних в≥дносин, а саме: €к комплексу в≥дносин м≥ж такими суб'Їктами €к держави, м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ та транснац≥ональн≥ сили.

¬загал≥ в рамках пол≥толог≥њ ≥снують наступн≥ п≥дходи до вивченн€ системи м≥жнародних в≥дносин: "традиц≥онал≥стський" (–.јрон, √.ћоргентау, —.’орман та ≥н.) та "модерн≥стський" (–.—найдер, ’.Ѕрук, Ѕ.—ен≥н та ≥н.). ƒосл≥дженн€ сфери м≥жнародних в≥дносин ускладнюЇтьс€ особливост€ми вказаного €вища. –≥знопланов≥сть та нестаб≥льн≥сть спр€мованост≥, загальна несхож≥сть та зм≥нн≥сть характеру суб'Їкт≥в м≥жнародних в≥дносин створюють ситуац≥ю "еп≥стемолог≥чного песим≥зму" серед досл≥дник≥в. ќчевидно, що вказан≥ характеристики сфери м≥жнародних в≥дносин обумовлюютьс€ д≥Їю формац≥йного та цив≥л≥зац≥йного фактор≥в розвитку сусп≥льства взагал≥.

як вже зазначалос€ сфера м≥жнародних в≥дносин характеризуЇтьс€ на€вн≥стю такоњ властивост≥ €к системн≥сть. ѕол≥тологи на багатому фактичному матер≥алов≥ в≥докремлюють наступн≥ типи систем м≥жнародних в≥дносин: балансу сил, в≥льноњ б≥пол€рност≥, ун≥версальност≥, ≥Їрарх≥чност≥, система "вето", жорсткоњ б≥пол€рност≥.

 

3. —учасний св≥т Ї досить динам≥чним, суперечливим та багатоман≥тним. ќсоблива роль в ньому належить м≥жнародним орган≥зац≥€м. ¬они волод≥ють значними компетенц≥€ми ≥ можуть забезпечити сп≥вроб≥тництво держав з широкого кола питань.

¬ пол≥тичн≥й науц≥ п≥д пон€тт€м "м≥жнародна орган≥зац≥€" розум≥ють об'Їднанн€ держав, утворене на основ≥ м≥жнародного договору дл€ дос€гненн€ певних ц≥лей, що мають в≥дпов≥дну систему пост≥йно д≥ючих орган≥в, волод≥ють м≥жнародною правосуб'Їктн≥стю та утворен≥ зг≥дно з м≥жнародним правом.

ѕершу пост≥йно д≥ючу м≥жнародну орган≥зац≥ю Ч Ћ≥гу Ќац≥й, було створено 1919р. з метою п≥дтриманн€ м≥жнародного миру та безпеки. «годом њњ заступила (червень 1945р.) ќрган≥зац≥€ ќб'Їднаних Ќац≥й (ќќЌ) - перша пол≥тична ун≥версальна орган≥зац≥€ з п≥дтриманн€ м≥жнародного миру та безпеки, заснована на принцип≥ колективноњ безпеки.

«агалом в систему м≥жнародних орган≥зац≥й кр≥м ќќЌ вход€ть: м≥жнародн≥ орган≥зац≥њ ≥з статусом спец≥ал≥зованих установ, зв'€заних з ќќЌ угодами (ћ¬‘, ёЌ≈— ќ, ‘јќ та ≥н.); рег≥ональн≥ орган≥зац≥њ з п≥дтримки миру та безпеки (Ќј“ќ, —≈ј“ќ, ќј≈ та ≥н.);рег≥ональн≥ та групов≥ орган≥зац≥њ (—Ќƒ, √””јћ, ќ—Ќјј та ≥н.).

—тановленн€ та розвиток м≥жнародних орган≥зац≥й приводить до зм≥н у сп≥вв≥дношенн≥ пол≥тичних сил на м≥жнародн≥й арен≥, до виникненн€ нових форм м≥жнародного сп≥вроб≥тництва. “ому зовн≥шньопол≥тична д≥€льн≥сть ”крањни спр€мована на розширенн€ в д≥€льност≥ м≥жнародних орган≥зац≥й та формуванн≥ нового св≥тового пор€дку.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 319 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1457 - | 1425 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.043 с.