Вплив на довкілля гідроелектростанції

ГЕС у енергетичній системі ефективно використовуються для зняття максимальних (пікових) навантажень і здешевлюють енергію. На них добре впроваджується автоматизація й телекерування, що підвищує їх надійність і дозволяє зменшити штат обслуговуючого персоналу. Затоплюючи водосховищами вузькі, порожисті ділянки рік, ГЕС у цілому покращують умови роботи річкового транспорту.

Разом з тим тривалий період будівництва й експлуатації ГЕС у світі свідчить, що вони теж не позбавлені, на жаль, недоліків, а твердження енергетиків про низьку вартість електроенергії, виробленої на ГЕС, нині вважаються сумнівними.

Найбільші нарікання викликають ГЕС, побудовані на рівнинних ріках, наприклад на Дніпрі. Водосховищами Дніпровського каскаду ГЕС затоплено величезні площі родючих земель: Київським— 922 км2, Канівським — 675, Кременчуцьким — 2250, Дніпродзержинським — 567, Дніпровським, — 410, Каховським — 2 155 км2. У сумі це становить майже 7 тис. км2 — чверть території Бельгії. Одні заплавні луки, що пішли під воду Київського моря, забезпечували тваринницькою продукцією й овочами половину міста Києва. Ніхто ще не підрахував колосальної вартості тієї сільськогосподарської продукції, яку не одержав народ України внаслідок затоплення величезних площ найродючішої в Європі землі. 3 затоплених площ довелося відселити жителів сотень сіл, прокласти нові комунікації й дороги тощо. Затоплено значну кількість історичних і ландшафтних пам'ятників.

Вплив на довкілля ГЕС. У наш час ГЕС виробляють близько 20 % електроенергії у світі. Деякі країни з гірським рельєфом і швидкими річками (Норвегія, Таджикистан, Киргизстан) свої потреби в електроенергії задовольняють переважно за рахунок ГЕС. Порівняно з ТЕС і АЕС гідроелектростанції мають низку переваг:

• вони зовсім не забруднюють атмосферу;

• поліпшують умови роботи річкового транспорту;

• працюючи в парі з ТЕС, беруть на себе навантаження під час максимального (пікового) споживання електроенергії;

• агрегати ГЕС уводяться в дію дуже швидко, на відміну від агрегатів ТЕС, яким потрібно кілька годин для розігрівання й виходу на робочий режим (або ж треба утримувати один з агрегатів ТЕС у «гарячому» режимі, витрачаючи дефіцитне паливо).

Разом із тим ГЕС, особливо ті з них, що побудовані на рівнинних річках, завдають шкоди довкіллю.

• На Дніпрі, наприклад, водосховищами затоплено величезні площі найродючіших у Європі земель: Київським — 922 к\г, Канівським — 675. Кременчуцьким — 2250, Дніпродзержинським — 567, Дніпровський — 410, Каховським — 2155 км'. У сумі це становить майже 7000км: — чверть території Бельгії! Важко уявити, скільки сільськогосподарської продукції недоодержала Україна через це. Із затоплюваних ділянок довелося відселяти жителів сотень сіл, прокладати нові дороги й комунікації тощо. Пішло під воду багато історичних і ландшафтних пам’яток.

• У місцевостях, розташованих поблизу водосховищ, піднімається рівень фунтових вод, заболочується територія, виводяться із сівозмін великі плоїш землі.

• На водосховищах тривають обвали берегів, які на окремих ділянках відступили вже на сотні метрів.

Греблі перетворили Дніпро на низку застійних озер, що мають слабкий водообмін та погану самоочищуваність і стають уловлювачами промислових забруднень.

Дуже потерпають від гребель мешканці річок — планктон і риба. Риба не може проходити крізь греблі до місць своїх звичних нерестовищ, які до того ж стають непридатними для нересту через заглиблення. Багато риби й планктону гине в лопатях турбін. Водосховища, забруднені стоками й добривами, що змиваються з полів, улітку нерідко «цвітуть», що спричинює масову загибель риби та інших мешканців водойм.

Якщо підрахувати всі ці збитки від будівництва й роботи ГЕС на рівнинних територіях, стає зрозуміло, що твердження про «найдешевший кіловат», який нібито дають ГЕС, не відповідає дійсності. Очевидно, що великі ГЕС раціонально будувати лише в гірських районах. Можливо, в майбутньому нам чи нашим нащадкам доведеться спускати воду з деяких «рукотворних морів» на тому ж Дніпрі.