БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ
Частина І
УДК 910.2:614.8](075.8)
ББК 26.82я73+68.9я73
Д53
Рецензенти:
чл.-кор. АПН України, д-р геогр. наук, проф. П.Г. Шищенко,
Д-р геогр. наук, проф. М.Д.Гродзинський
Д-р геогр. наук, проф. В.В.Стецюк
Рекомендовано до друку Вченою радою
Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Березня 2007 року
Дмитрук, О.Ю.
Д 53 Безпека життєдіяльності: підручник / О.Ю. Дмитрук, Ю.В. Щур. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2008. – 272. с.
ISВN 966-439-001-1
Розглянуто теоретичні положення, методики, правила та практичні рекомендації з безпеки життєдіяльності в польових експедиційних умовах.
Для фахівців-природознавців: географів, геологів, біологів, екологів, краєзнавців, експедиційних працівників, інструкторів туризму, туристів-аматорів і широкого загалу подорожуючих.
УДК 910.2:614.8](075.8)
ББК 26.82я73+68.9я73
Гриф надано Міністерством Освіти і науки України
(лист №1.4/18-Г-455 від 20.02.2008)
ISВN 966-439-001-1
© Дмитрук О.Ю., Щур Ю.В., 2008
© Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
ВПЦ "Київський університет", 2008
ВСТУП
Захист людини від всіляких небезпек в різних умовах її існування є невід’ємною і найдавнішою складовою людської життєдіяльності, що веде початок з часу виникнення людства. Упродовж всього цивілізаційного розвитку кожна окрема людина дбала про власну безпеку й піклувалася про безпеку свого родинного осередку, так само й більшим людським спільнотам та й людству загалом доводилося убезпечувати своє існування від небезпечних природних явищ, хижих тварин тощо. Джерелом небезпеки була й лишається сама людина; війни, збройні конфлікти, тероризм, вбивства та інші акти насильства й досі супроводжують розвиток людства.
Людина завжди прогне зробити своє життя більш безпечним й зручним. Однак у процесі цивілізаційного розвитку дуже часто засоби не відповідають меті. Отримання нових знань й розробка нових технологій супроводжуються виникненням нових невідомих раніше небезпек, зростанням кількості нещасних випадків, аварій й катастроф. Сучасна безпека життєдіяльності людства загострюється низкою глобальних проблем, що вимагають для свого вирішення об’єднання зусиль всієї людської спільноти залучення всіх найновітніших знань найсучасніших технологій. Тому посилена увага до теоретичних знань і практичних умінь і навичок в галузі безпеки життєдіяльності людини на всіх рівнях – від індивідуального до глобального – є цілком виправданою.
При цьому необхідно зазначити, що існує дуже багато підходів, щодо визначення наукового статусу цього напрямку й конкретного змісту навчальної дисципліни «безпека життєдіяльності». Нині в деяких підручниках, посібниках і довідниках дається визначення безпеки життєдіяльності як науки, зокрема, науки про комфортну та безпечну взаємодію людини із середовищем, в якому вона перебуває. Проте поряд існує значний масив конкретних технологічних розробок з реального практичного забезпечення безпеки життєдіяльності людини.
Тому перш ніж заглиблюватись у предметний аспект безпеки життєдіяльності, з’ясуємо спочатку співвідношення понять наука й технологія, які є дуже тісно взаємопов’язаними та невіддільними одне від одного в найбільш загальному філософському розумінні.
Наука – це сфера людської діяльності, що пов'язана з набуттям нових знань про навколишній світ, їх узагальненням і систематизацією.
Технологія – це сфера людської діяльності, що пов'язана з практичною реалізацією наукових знань у процесі створення й використання матеріальних і духовних цінностей.
Між цими поняттями немає чіткої межі, і їх не можна протиставляти одне одному.
Наука сприяє розвитку технології, а технологія стимулює розвиток науки, реалізує її результати й забезпечує зворотний зв'язок.
Так, фундаментальні науки вивчають об'єктивні закони природи й суспільства, здійснюють теоретичну систематизацію знань про дійсність.
Поряд із фундаментальними існують і прикладні науки (обчислювальна математика, технологія, прикладна математика й ін.), а також дисципліни, що виникли на стику кількох фундаментальних наук (наприклад, біофізика, екологія, електроніка, інформатика, кібернетика й ін.), які мають більш технологічне спрямування й орієнтовані на практичну реалізацію наукових знань.
Основними функціями сучасної науки є набуття, опрацювання й теоретична систематизація об'єктивних знань про світ.
Метою науки є опис, пояснення й передбачення процесів та явищ дійсності, що становлять предмет її вивчення, на основі законів, які вона відкриває.
Кожна наука має власний об’єкт і предмет дослідження, методологічний апарат, структуру досліджень, мову.
Отже, наука відрізняється від повсякденної свідомості тим, що вона теоретично обґрунтовує дійсність, а технологія реалізує теоретичні знання на практиці.
Таким чином, існує певний дуалізм поняття: «безпека життєдіяльності», що може розумітися як наука (загальні та спеціальні знання про життєдіяльність, основні дестабілізуючі чинники, що її порушують, імовірність їх виникнення тощо) та як технологія – результат практичного використання наукових знань, практичний інструментарій з підтримки та забезпечення реальної безпеки життєдіяльності в умовах, коли вона порушується.
Розділ 1. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ Й ТЕРМІНИ
