Місткість сховища за площею (формула 9.1):
чол.
Оцінюємо місткість сховищ за об'ємом (формула 9.2):
чол.
Беремо найменше значення: 445 чол.
Висновок: Сховище здатне укрити працюючу зміну - 420 чол.
Оцінюємо можливості системи повітропостачання.
Відповідно до вихідних даних, система повітропостачання повинна забезпечити усі три режими роботи.
В режимі І повітрям можуть бути забезпечені (формула 9.3):
чол.
В режимі II повітрям можуть бути забезпечені (формула 9.4):
чол.
В режимі III повітрям забезпечені (за формулою 9.5):
NIII=150xn =150x3=450 чол.
Висновок: В режимі І за нормою не забезпечено повітрям 420-360=60чол.
Оцінюємо систему водопостачання.
Визначаємо, скільки людей може бути забезпечено наявним аварійним запасом води. За формулою (9.6) маємо:
чол.
Висновок. В сховищі достатньо аварійного запасу води.
Таблиця2 - Підсумкова таблиця
| Кількість людей в працюючій зміні, чол. | Місткість сховища | Оцінка системи повітропостачання | Оцінка водопостачання | |||
| Мп, чол. | Мо, чол. | NI | NII | NIII | NB, чол. | |
Загальні висновки.
1. Сховище не забезпечує надійного захисту виробничого персоналу під час можливої аварії, оскільки в режимі І не витримуються норми повітропостачання.
2. Для підвищення надійності захисту потрібно:
а) додатково подавати повітря в режимі І в об'ємі: 60чол.х-10ж?/год.=600 м/год, Цього можна досягти установленням одного додаткового комплекту ФВК.
Додаток
Варіанти вихідних даних для вирішення задач оцінки захисних споруд
| № варіанту | Кількість людей у зміні, чол. | Площа приміщень для укриття, л<2 | Висота приміщень, Ь,м | Сількість ФВК,« | Аварійний запас води, В, літрів | Максимальна тривалість укриття, Тмакс, діб | |
| головних, Syyp | допоміжних, Sdon | ||||||
| 1. | 2,5 | ||||||
| 2. | 2,2 | ||||||
| 3. | 3,0 | ||||||
| 4. | 2,2 | ||||||
| 5. | 2,5 | ||||||
| 6. | 46. | 2,3 | |||||
| 7. | 3,0 | ||||||
| 8. | 2,4 | ||||||
| 9. | 2,7 | ||||||
| 10. | 3,1 | ||||||
| 11. | 2,6 | ||||||
| 12. | 2,5 | ||||||
| 13. | 2,3 | ||||||
| 14. | 2,4 | ||||||
| 15. | 2,2 | ||||||
| 16. | 3,0 | ||||||
| 17. | 2,6 | ||||||
| 18. | 2,2 | ||||||
| 19. | 3,1 | ||||||
| 20. | 2,2 | ||||||
| 21. | 2,5 | ||||||
| 22. | 2,6 | ||||||
| 23. | 3,1 | ||||||
| 24. | 2,3 | ||||||
| 25. | ПО | 3,1 | |||||
| 26. | 2,2 | ||||||
| 27. | 3,0 | ||||||
| 28. | 2,6 | ||||||
| 29. | 2,2 | ||||||
| ЗО. | 3,1 | ||||||
| 31. | 2,2 | ||||||
| 32. | 2,5 | ||||||
| 33. | 2,6 | ||||||
| 34. | З,1 | ||||||
| 35. | 2,3 |
Практична робота 10
Тема: Засоби ідивідуального захисту
Теоретичні відомості
Засіб Індивідуального захисту (3І3) — це засіб захисту, що надягається на тіло працівника або його частину, або використовується під час праці. 313 застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням
устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.
Відповідно до Закону України «Про охорону пращ* на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, в особливих температурних умовах, у забрудненому середовищі робітникам та службовцям безплатно видається спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Перелік робіт та професій, що дають право на одержання 313, складається на основі галузевих норм адміністрацією підприємства та погоджується з місцевими органами Держнаглядохоронпраці. Порядок видачі, зберігання та використання 313 визначається «Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту». Наказом Держстандарту України від 14.06.1999 р. № 322 313 внесені до Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.
313 поділяються на: засоби захисту органів дихання, спецодяг, спецвзуття, засоби захисту рук, голови, обличчя, очей, органів слуху, засоби захисту від падіння з висоти та ін.
Захист органів дихання здійснюється за допомогою протигазів та респіраторів. За принципом дії протигази поділяються на фільтрувальні та ізолювальні. Фільтрувальні протигази подають у зону дихання очищене повітря із робочої зони, а ізолювальні — повітря із спеціальних ємкостей або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною. Принцип захисної дії фільтрувальних протигазів (рис. 1, а) заснований на очищені забрудненого повітря з робочої зони за допомогою фільтрувально-поглинальної коробки. Працювати у такому протигазі більше З годин протягом робочого дня не допускається. У випадку наявності в повітрі невідомих речовин (більше 0,5% за об'ємом), а також при зменшеному вмісті кисню (менше 18% при нормі 21%) застосовувати фільтрувальні протигази не можна. В таких випадках, а також при роботі у колодязях та ємкостях застосовують лише ізолювальні протигази: шлангові (рис.1, б), у яких подача повітря для дихання здійснюються з чистої зони шлангом, або автономні (рис. 1, в),які підрозділяються на резервуарні та генераційні.
Рис.10.1
а) – фільтрувальні; б) – ізолювальні шлангові; в) – ізолювальні автономні.
У резервуарних автономних протигазах увесь запас повітря для дихання зберігається у резервуарі або балоні, а його видихання здійснюється в атмосферу. В генераційних протигазах повітря, що видихається після очищення від діоксиду вуглецю і добавлення кисню із запасу, що зберігається в апараті повторно використовується для дихання. Тому час використання генерацїйного протигаза дещо більший ніж резервуарного.
Респіратор — полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолів, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протипилові та універсальні.
Найбільш часто в різних галузях промисловості застосовуються: протипилові респіратори ШБ-1 «Лепесток» (вітчизняний аналог «Росток»), У-2к, Ф-62Ш (рис. 2); протигазовий — РПГ-67; універсальний — РУ-60МУ (вітчизняний аналог «Тополя»).
Рис.10.2. Респіратори:
а — «Лепесток»; б — РУ-60; в — Ф-62Ш; г — У-2к
До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо. Основні вимоги, яким повинен відповідати спецодяг зводяться до наступного: забезпечувати необхідний захист від дії несприятливих чинників, бути зручним, не обмежувати рухових можливостей працівника. Відповідно до ГОСТ 12.4.103-80 спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають наступні позначення: М — для захисту від механічних пошкоджень; З — від загальних виробничих забруднень; Т — від підвищеної чи пониженої температури; Р — від радіоактивних речовин; 3 — від електричного струму, електричних і електромагнітних полів; П — від пилу; Я — від токсичних речовин; В — від води; К — від розчинів кислот; Щ — від лугів; О — від органічних розчинників; Н — від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б — від шкідливих біологічних чинників.
Виходячи із необхідних захисних властивостей, вибираються матеріали для виготовлення спецодягу.
Спеціальне взуття (рис.3) класифікується в залежності від захисних властивостей аналогічного спецодягу, До спецвзуття належать: чоботи, півчоботи, черевики, півчеревики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. п. Працівників необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних, сталеплавильних, ковальських робіт, коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і т. п. Деякі види спецвзуття мають посилену підошву для захисту стопи від гострих предметів (наприклад цвяхів, що можуть стирчати на будівельному майданчику). Взуття із спеціальними підметками призначене для таких умов праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі. Знаходить застосування на виробництві й спеціальне вітрозахисне взуття
.
|
Рис. 10.3. Спеціальне взуття:
а — чоботи комбіновані, для захисту від механічних впливів та низьких температур; б — чоботи гумові; в — діелектричні боти; е — калоші; д — черевики шкіряні ВЗР для працівників запилених та вибухонебезпечних цехів; е — черевики, для захисту від контакту з нагрітими поверхнями
Засоби захисту рук — це різні види рукавиць та рукавичок, які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації, електричної напруги (діелектричні). Рукавиці та рукавички виготовляють із бавовни, льону, шкіри, шкірозамінника, гуми, азбесту, полімерів та ін. 313 рук за захисними властивостями класифікуються відповідно до єдиної класифікації (ГОСТ 1.4.103-80) аналогічно спецодягу та спецвзуттю.
Засоби_захисту_голови запобігають травмуванню голови при виконанні монтажних, будівельних, навантажувально-розвантажувальних робіт, при видобутку корисних копалин.
Найбільш розповсюджені засоби захисту голови — каски, які поділяються на каски захисні загального призначення (каска будівельна склопластикова, текстолітова), каски шахтарські, каски спеціального призначення (для електрозварювальників).
Рис. 10.4. Засоби захисту рук
а, б, в – рукавиці спеціальні (тип А, Б, В); г — рукавиці хутряні (тип В); д — рукавиці зимові тканинні двопальцеві; е — рукавички п'ятипальцеві тканинні
До засобів захисту обличчя належать ручні, наголовні та універсальні щитки. Найбільш часто на виробництві використовуються: щиток електрозаврювальника універсальний ЩЗУ-1, щиток захисний ЩЗ, захисна маска С-40, захисна сітчаста маска С-39.
Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та Інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12.4.013-85 залежно від виду роботи. Деякі типи захисних окулярів, які часто використовуються в різних галузях промисловості наведені на рис. 10.5.
Рис. 10.5. Індивідуальні засоби захисту очей:
а — окуляри захисні С-2; 6 — окуляри захисні 03Н; в — окуляри-рамка для сталеварів; г — окуляри захисні сітчасті С-15; д — окуляри герметичні П0-2;е — окуляри захисні від електромагнітних випромінювань ОРЗ-5
Засоби захисту органів слуху застосовуються тоді, коли рівень шуму на робочому місці перевищує допустимі значення. До засобів захисту органів слуху належать протишумові вкладки, навушники, шумозаглушувальні шоломи. Навушники (рис.10.6, а) складаються з двох чашечок (з пористими чи рідинними наповнювачами), що з'єднані між собою дужкою. Протишумові вкладки (рис. 6, в) виготовляють різних видів з різноманітних шумопоглинальних матеріалів. Най-розповсюдженішим видом протишумових вкладок є «Беруші» одноразового (з тонковолокнистого матеріалу) та багаторазового (з еластичного матеріалу типу гуми) використання.
Правильне та постійне застосування 3І3 органів слуху дозволяє суттєво знизити шумове навантаження, а відтак — запобігти появі професійних захворювань у працівників шумних виробництв.
Дерматологічні засоби захисту застосовуються в тих випадках, коли при виконанні технологічних процесів має місце контакт з речовинами та матеріалами, які негативно впливають на шкіру. Для захисту шкіри, зазвичай, використовують пасти та мазі, які поділяються на гідрофільні та гідрофобні. Гідрофільні — легко розчиняються у воді. Вони захищають шкіру від жирів, мастил, нафтопродуктів. Гідрофобні пасти не розчиняються у воді, їх використовують для захисту шкіри від розчинів солей, кислот та лугів низької концентрації. На чисту та здорову шкіру рук, а при необхідності й лиця, перед початком роботи наносять спеціальну пасту чи мазь, яку пізніше змивають. Вибір засобів захисту шкіри залежить від характеру роботи та шкідливої речовини, з якою працівник контактує.
Рис. 10.6. Засоби індивідуального захисту органів слуху:
а — навушники; б — шумозаглушувальний шолом; в — протишумові вкладки
Останнім часом намітилась тенденція до створення комплексних ЗІЗ но-менклатура яких постійно розширюється. Вони забезпечують комплексний захист працівника від небезпечних та шкідливих чинників, здійснюючи одночасно захист органів зору, слуху, дихання, а також окремих частин тіла людини (рис. 10.7)
Рис. 10.7. Комплексні ЗІЗ
Застосування ЗІЗ призводить до деяких незручностей: обмежує зону огляду; утруднює дихання; створює певні незручності при пересуванні. В тих випадках, коли робоче місце є постійним, уникнути таких незручностей вдається шляхом застосування захисних кабін, які оснащені системами кондиціонування повітря, вібро- та шумоізоляції, захисту від випромінювання та електричних полів. Такі кабіни застосовуються на транспортних засобах, в гарячих цехах, машинних залах ТЕС та Ін.
Безпека виконання робіт забезпечується також шляхом застосування індивідуальних захисних пристосувань. Так, при роботі на висоті, в колодязях та інших обмежених об'ємах необхідно використовувати крім 313 ще й запобіжні пояси, страхувальні канати та деякі інші захисні пристосувань
Контрольні запитання
1. Класифікація засобів індивідуального захисту (ЗІЗ).
2. Принцип роботи фільтруючих і ізолюючих протигазів.
3. Принцип роботи респіраторів.
4. Засоби захисту шкіри.
5. Медичні засоби захисту.
Рекомендована література
Основна і додаткова література
1. Основна література
1.1. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник / В.В. Бєгун, І.М. Науменко – К.: 2004 - 328 с.
1.2. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. В.Г. Цапка. – 3-тє вид., стер. – К.: Знання, 2004. – 397 с.
1.3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посіб. / За ред. Є.П. Желібо. 4-е вид. – К.: Каравела, 2005.- 344 с.
1.4. Желібо Є.П., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Підручник. - К.: Каравела, 2006.- 288 с.
1.5. Стеблюк М.І. Цивільна оборона: Підручник.- 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Знання, 2004.- 490 с.
1.6. Шоботов В.М. Цивільна оборона: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004.- 439 с.
2. Додаткова література
2.1. Скобло Ю.С., Соколовська Т.Б., Мазоренко Д.І., Тіщенко Л.М., Троянов М.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник для вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівнів акредитації.- Київ: Кондор, 2003.- 424с.: іл.
2.2. Чирва Ю.О., Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник.- К.: Атака, 2001.-304 с.
2.3. Яремко З.М. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник.- Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 320с.
