2ОЗ
Набуття знань, отримання нової інформації, збагачення асоціаціями веде до посиленого розвитку зв'язків між окремими нервовими клітинами та відділами головного мозку. Оскільки пластичність мозку в юнацькому віці досить значна, то нервові функції розвиваються і ускладнюються під впливом оточуючого середовища, зокрема процесів навчання та учіння, що вдосконалює будову й роботу центральної нервової системи. В юнацькому віці закінчується дозрівання лобних областей, а, відповідно, завершується формування механізмів довільної уваги й вибіркового сприйняття. Все вищеназване створює в юнаків широкі можливості для навчання й розвитку розумової діяльності, Старші школярі знаходяться на етапі завершення статевого розвитку та початковій стадії фізичної зрілості. Вони готові до значних фізичних і розумових навантажень.
Фізичний розвиток впливає і на розвиток певних якостей особистості. Так, серед старшокласників, як і серед людей будь-якого віку, розрізняються три головні типи будови тіла: екдоморфний (з надлишком ваги), мезоморфний (стрункий, мускулистий), ендоморфний (худий, кістлявий). Важливо враховувати належність юнака чи дівчини до того чи іншого типу, оскільки цінність їх в очах однолітків неоднакова (перевага надається мезоморфному типу), відповідно і їх вплив на становлення особистості теж різний.
Старшокласники ендоморфного типу часто не мають симпатії серед однолітків, це ускладнює їх входження в малу групу, їм частіше, ніж іншим, необхідна підтримка. І навпаки, юнаки і дівчата з мезоморфним типом будови тіла знаходяться завжди в центрі уваги, адже зі струнким тілом асоціюються якості ватажка, спортивність, енергійність у хлопців та краса, привабливість у дівчат.
Проте, вплив типу будови тіла на особистість не однозначний і не фатальний. Багато залежить від особливостей розвитку самосвідомості старшокласника. Один, усвідомивши свою фізичну слабкість, пасивно підкоряється або починає відчувати себе неповноцінним. Інший компенсує недолік досягненнями в іншій сфері (наприклад, у навчанні). Третій намагається виправити фізичний недолік (наприклад, заняттями спортом). Вибір цих варіантів обумовлений як особистісною позицією старшокласника, так і позицією дорослих, що його оточують.
Разом з тим, статева зрілість старшокласника ще не означає зрілості соціальної. Юність - це перехід від фізіологічної зрілості до зрілості соціальної, змістом якої є включення старшокласника до дорослого життя, засвоєння тих норм та правил, які існують у суспільстві. Соціальна зрілість в наш час настає пізніше, тому що необхідно значно більше часу для отримання необхідної освіти, оволодіння професією та завершення процесів соціалізації.
Таким чином, в юнацькому віці відбуваються суттєві морфофунк-ціональні зміни, завершуються процеси фізичного дозрівання людини. Старший школяр поступово досягає соціальної зрілості, набуття якої залежить від цілого ряду культурних, економічних, правових та ін. умов. Психологічний критерій „входження" в юнацький вік, пов'язаний зі зміною внутрішньої позиції - ставлення до майбутнього. Якщо підліток, за словами Л. І. Божович, дивиться на майбутнє з позиції теперішнього, то юнак дивиться на теперішнє з позиції майбутнього. В юності відбувається розширення часового горизонту - майбутнє стає головним мірилом і теперішньої й перспективної ситуації розвитку. Змінюється основна спрямованість особистості (одночасно й новоутворення особис-тісної сфери), яка може бути визначена як устремління (спрямованість) в майбутнє, визначення подальшого життєвого шляху, спрямованість на вибір професії. Зверненість в майбутнє", побудова життєвих планів та перспектив - „афективний центр" життя юнака (за Л. І. Божович).
Суспільство, в свою чергу, ставить перед юнаками цілком конкретну й життєво важливу задачу професійного самовизначення (ще одне новоутворення віку, що стосується реалізації як особистісної, так і пізнавальної сфери), і, таким чином, створюється характерна соціальна ситуація розвитку в юнацькому віці. Соціальна ситуація розвитку в ранньому юнацькому віці - це етап переходу у самостійне життя.
Юнак все більше входить у загальне життя суспільства. У цей же час відбувається завершення ідентифікації з певною статтю та орієнтація на „чоловічу" й „жіночу" діяльність, залежно від статевої приналежності. Прагнучи до самореалізації (за А. Маслоу), юнак починає демонструвати успіхи в конкретному виді діяльності, висловлювати думки про майбутню професію. Інтереси юнаків стають більш диференційованими і стійкими, з яскраво вираженою орієнтацією на доросле життя.
Як було зазначено вище, в ранній юності виділяється криза 17років як рубіж звичного шкільного і нового дорослого життя, з приводу чого Д.Б. Ельконін відмічає, що це найбільш тяжкий кризовий період, поряд з кризами 3 і 11 років. В процесі розв'язання цієї кризи вирішується задача становлення людини як суб'єкта власного розвитку.
За умов, що юнак залишає школу після 9 класу і продовжує навчання в спеціалізованому середньому навчальному закладі, професійному училищі чи розпочинає трудову діяльність зміщення кризи відбувається до 15 років, особливо це характерно для тих, хто має досить виражену гедоністичну установку. Юнацький період для таких підлітків - це час спроб і помилок, що часто супроводжується цинічним ставленням до життя, оскільки значна їх частина ще не має сформованих світоглядних установок і перебуває (за Л. Кольбергом) на рівні конвенційної моралі, а в окремих випадках, пов'язаних з асоціальною поведінкою, на доморальному рівні.
2О4
Вікова і педагогічна психологія
Г
