Законодавчі документи з питань безпеки життєдіяльності

(Ст. 21.) «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права й свободи людини є невідчужуваними та непорушними».

(Ст. 27) «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя й здоров’я інших людей від протиправних посягань».

(Ст. 28) «Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам».

(Ст. 29) «Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність...»

(Ст.43) «Кожен має право на належні безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від зазначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється».

(Ст. 46) «Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом...»

(Ст. 49) «Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм».

(Ст. 50) «Кожен має право на безпечне для життя й здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту… Така інформація не може бути засекречена».

(Ст. 102) «...Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина».

(Ст. 116) «Кабінет Міністрів України...забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки й природокористування...»

Законодавство про охорону праці України (КЗОП)

В 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про охорону праці», який торкається життєвих інтересів всіх громадян України. Цей Закон визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя й здоров’я в процесі трудової діяльності, проголосив основні принципи державної політики в галузі охорони праці, серед яких:

1. пріоритет життя й здоров’я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;

2. повна відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов виробництва;

3. соціальний захист працівників, повне відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

4. використання економічних методів управління охороною праці;

5. участь держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

6.здійснення навчання, професійної підготовки й підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

7. співробітництво й проведення консультацій між роботодавцями та працівниками, соціальними групами при прийнятті рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях.