Г. Витрати на управління запасами

Ефективність системи управління запасами залежить від виду попиту на конкретний тип запасів. Теорія менеджменту виділяє залежний і незалеж­ний попит.

Предмет має залежний попит, якщо його використання прямо пов'язане з планами виробництва інших виробів. Цей вид попиту існує, в основному, на матеріали та комплектуючі вироби, що використовуються при виробництві продукції.

Предмет користується незалежним попитом, якщо попит на нього не зу­мовлюється планами виробництва інших виробів. Прогнозувати його значно важче, ніж залежний попит.

Система управління запасами при залежному попиті на продукцію має можливість чітко планувати потреби виробництва в матеріальних ресурсах, оскільки в цій ситуації основою планування є план виробництва. Метою та­кого планування матеріальних потреб є забезпечення виробничого процесу лише тим, що безпосередньо необхідне для виконання планів поточного періоду.

Система управління запасами при залежному попиті реалізує два підходи: фіксована кількість продукції та фіксований час.

У системах з фіксованою кількістю продукції постійно контролюється рівень запасів. У момент падіння кількості запасів нижче від встановленого рівня ви­дається замовлення на поповнення запасів, причому замовляється завжди одна й та ж кількість виробів. Отже, фіксованими величинами в цій системі є рівень запасів, при якому повторюється замовлення, та кількість замовлених виробів. Система управління запасами за фіксованою кількістю продукції є ефективною за таких умов:

S висока питома вартість виробів, що постачаються;

•/ високі витрати зберігання матеріально-технічних запасів;

S високий рівень збитків у випадку відсутності запасів;

■S скидка у ціні залежно від замовленої кількості;

S відносно непередбачений або випадковий характер попиту.

У системах з фіксованим часом замовлення на поповнення запасів розміщу­ються із заданою періодичністю. Кількість виробів, що замовляється, неста­більна і залежить від наявного залишку. Така система є найбільш ефективною для матеріально-технічних запасів, що мають такі характеристики:

S малоцінні предмети;

S низькі витрати на зберігання матеріально-технічних запасів,

S незначні втрати при відсутності запасів у конкретний момент часу;

S даний вид запасів — один з багатьох, що закуповується у конкретного

постачальника;

S скидка у ціні залежить від вартості замовлень відразу на кілька виробів;

S відносно стабільний рівень попиту тощо.

387

Для визначення вартості оптимального розміру замовлення доцільно розглянути таку залежність:

Розділ v

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕТЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА

Тема 16

ТУНКЦЮНУВАННЛ ОПЕРАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ

 

На рис. 16.5 пряма (1) характеризує поточні витрати на утримування запа­сів (це кошти, інвестовані в запаси, орендна плата, страхові витрати тощо). Крива (2) характеризує вартість виконання замовлення. Щоб звести до мініму­му витрати на запаси, менеджер повинен звести до мінімуму вартість виконан­ня замовлення, а також поточні витрати. Як видно з рис. 16.5, ці величини зв'язані між собою протилежно: із збільшенням розміру кожного замовлення кількість і вартість замовлень зменшується, але, з іншого боку, оскільки великі кількості ресурсів замовляються та розміщуються в запасах, витрати на утри­мання зростають. Складання залежностей (1) та (2) дає криву сукупних витрат (3), екстремальна точка якої відповідає оптимальному розміру замовлення.

Більшість американських теоретиків і практиків менеджменту вважають, що при встановленій меті управління запасами (утримування на мінімальному рівні щорічної загальної суми витрат на забезпечення запасів) необхідно зво­дити до мінімуму такі показники:

■S кількість замовлень за рік;

•/ тривалість страхових циклів;

S тривалість часу поставки, виготовлення та внутрізаводського транс­
портування;

•/ тривалість циклів зберігання на складі;

•/ кількість товарів, що знаходяться на складі;

■S кількість складів і комор.

Американські фахівці вважають, що добре виконана програма управління запасами повинна дати такі результати:

1. Більш, як на 10% зменшити загальну суму витрат на запаси.

2. Зменшити середню суму капітальних вкладень у запаси.

3. Зменшити кількість дефіцитних товарів.

Для ефективної реалізації цієї економії необхідно правильно використати як кошти, зекономлені на капіталовкладеннях у запаси, так і додаткову площу, звільнену через зменшення розміру запасів.