Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


—оц≥олог≥чн≥ погл€ди Ќового „асу




XVII ст. стало переломним етапом у розвитку соц≥ального п≥знанн€. ÷е час, коли влада у сусп≥льств≥ почала поступово переходити в≥д двор€нства та духовенства до буржуаз≥њ. ќстанн€, все б≥льше впливаючи на соц≥альн≥ процеси в сусп≥льств≥, потребувала новоњ соц≥альноњ парадигми, новоњ ≥деолог≥њ, що закр≥пила б таке соц≥альне сп≥вв≥дношенн€, що виникло в новоствореному буржуазному сусп≥льств≥. ≤накше кажучи, буржуаз≥њ потр≥бна була така ≥деолог≥€, €ка б в≥дкидала зверхн≥сть духовенства ≥ двор€нства ≥ дозволила б обірунтувати новий сусп≥льний пор€док, за €кого пров≥дна роль в≥дводилас€ б буржуаз≥њ.

Ќаука цього часу уже повн≥стю зв≥льнилась в≥д христи€нськоњ теолог≥њ, було подолано пров≥денц≥ал≥зм, ≥ риторична проблема —ередньов≥чч€ Ц сп≥вв≥дношенн€ Ѕог - людина в≥дходить на другий план. ¬ цей час питанн€ щодо того, що т≥льки людина Ї творцем ≥стор≥њ, нав≥ть не обговорюЇтьс€, натом≥сть виникаЇ ≥нша проблема Ч сп≥вв≥дношенн€ людина Ч природа. ўоправда дењстичне мисленн€ залишаЇтьс€ живучим, тобто факт створенн€ людини ≥ природи Ѕогом не заперечуЇтьс€. јле п≥сл€ свого створенн€ сусп≥льство ≥ природа розвиваютьс€ за власними законами, незалежно в≥д Ѕожоњ вол≥. «агалом проблема взаЇмозалежност≥ людини ≥ природи породила в епоху Ќового „асу натурал≥стичне розум≥нн€ св≥ту, природи ≥ людини, €ке стало пров≥дним у сусп≥льних науках до XIX ст.

Ќатурал≥зм - принцип побудови соц≥ального знанн€ за €ким в≥дкидаЇтьс€ усе надприродне ≥ чудесне ≥ розгл€даютьс€ законом≥рност≥ впливу природного середовища на соц≥альн≥ €вища ≥ процеси.

Ќайповн≥ше под≥бн≥ тенденц≥њ вилились у теор≥њ "природного права" ≥ "сусп≥льного договору", сутн≥сть €ких вперше була викладена голландським мислителем √уго √роц≥Їм, про що йшлось у попередньому п≥дрозд≥л≥. “а найб≥льш повно вони були обірунтован≥ англ≥йськими ф≥лософами XVII ст. “омасом √оббсом та ƒжоном Ћокком.

“омас √оббс (1588 - 1679) - видатний англ≥йський мислитель, один ≥з фундатор≥в теор≥њ сусп≥льного договору, основи €коњ в≥н виклав у прац≥ Ћев≥афан або матер≥€" [3]. ”чений гадав, що люди в≥д природи мають ус≥ р≥вн≥ права, так само €к природна р≥вн≥сть Ї ≥ у тварин. Ћюди ж, отримавши р≥вн≥ права, спочатку д≥€ли за законами тваринного св≥ту.  ожна л юдина на шл€ху до власного самозбереженн€ вбачаЇ ≥ншу своњм конкурентом, ворогом. Ћюди живуть за законом "людина людин≥ вовк". ѕост≥йна боротьба людей, сутички м≥ж ними, конфл≥кти ≥ в≥йни, становили загрозу ≥снуванн€ людського роду. “ому люди уклали м≥ж собою "сусп≥льний догов≥р" ≥ створили державу, €ка була гарантом законност≥ ≥ правопор€дку. « цього часу "природна" людина стаЇ "громад€нською", "соц≥альною" ≥стотою. ќтже творц€ми ≥стор≥њ ≥ творц€ми держави Ї виключно люди.

—аму ж державу (≥ це також було викликано парадигмою Ќового „асу, що пол€гала у взаЇмозалежност≥ людини ≥ природи) “. √оббс пор≥внюЇ з живим орган≥змом, а конкретн≥ше з б≥бл≥йним чудовиськом Ћев≥афаном.  ожна соц≥альна система в держав≥ за √оббсом, виконуЇ своњ функц≥њ, аналог≥чн≥ з тими, що њх виконують органи живоњ ≥стоти. “ак, правитель упод≥бнюЇтьс€ душ≥, чиновники Ч це нерви ≥ сухожилл€, виконавч≥ та судов≥ органи Ч суглоби, агентура Ч оч≥ держави. Ќагороди та покаранн€ прир≥внюютьс€ до нервових ≥мпульс≥в, грош≥ √оббс вважаЇ сусп≥льною кров'ю. «вичайно, таке упод≥бненн€ не означаЇ, що мислитель вважав сусп≥льство живим орган≥змом, проте в≥н гадав, що воно розвиваЇтьс€ за такими ж законами €к ≥ все живе в природ≥.

ќтже, до по€ви держави людина Ї ≥стотою природною, близькою до тварин, але з по€вою сусп≥льства ще й стаЇ соц≥альною ≥стотою, тому в н≥й виникаЇ протиборство двох сутностей Ч природних прав з одного боку, ≥ обов'€зк≥в, що штучно нав'€зан≥ сусп≥льством, з ≥ншого. « по€вою сусп≥льства закони природного права перестають д≥€ти у повн≥й м≥р≥, оск≥льки кожна людина уже не може зд≥йснювати свою волю особисто. ѕроте, закони природного права тепер реал≥зуютьс€ через суверена, €кий за допомогою р≥зноман≥тних санкц≥й та ≥нституц≥й забезпечуЇ громад€нам реал≥зац≥ю њхн≥х ≥нтерес≥в ≥ потреб.

¬очевидь, √оббс не ≥деал≥зував державу, вважаючи њњ штучним утворенн€м, €ке унеможливлюЇ природну р≥вн≥сть людей (зв≥дси ≥ йде пор≥вн€нн€ держави з чудовиськом), проте утворенн€ держави було необх≥дним дл€ збереженн€ людського роду взагал≥.

—хожою на теор≥њ √оббса була наукова концепц≥€ англ≥йського ф≥лософа ≥ педагога ƒжона Ћокка (1632 Ч 1704), €ка викладена у прац≥ "ƒва трактати про державне правл≥нн€". –озвиваючи теор≥ю сусп≥льного договору, вчений вважаЇ, що держава створюЇтьс€ дл€ забезпеченн€ особистоњ свободи людини, захисту приватноњ власност≥ та реал≥зац≥њ права на житт€. ”чений уперше розд≥л€Ї державну владу на три г≥лки - законодавчу, виконавчу ≥ союзну, що займаЇтьс€ зовн≥шн≥ми зв'€зками. Ќа в≥дм≥ну в≥д √оббса, €кий бачить на чол≥ держави правител€, Ћокк вважаЇ сувереном, тобто нос≥Їм державноњ влади, народ, €кий може п≥дтримувати ур€д, а може ≥ скинути його.

Ќауков≥ ≥дењ, пов'€зан≥ з натурал≥стичним розум≥нн€м св≥ту, що зародились у Ќ≥дерландах та јнгл≥њ, дос€гли свого апогею у ‘ранц≥њ XVIII ст., зокрема у прац€х просв≥тник≥в Ў. Ћ. ћонтеск'Ї, ∆-∆ –уссо, ѕ. √ольбаха,  -ј. √ельвец≥€, ƒ. ƒ≥дро.

«окрема, видатний французький ф≥лософ Ўарль Ћуњ ћонтеск'Ї (1689 -1755), детально досл≥дивши прац≥ “. √оббса ≥ ƒ. Ћокка, в≥дкидаЇ теор≥ю сусп≥льного договору. “ак, в≥н погоджуЇтьс€, що в≥д природи люди мають однаков≥ права, на основ≥ €ких у них формуютьс€ однаков≥ ц≥л≥ ≥ завданн€. ѕроте, дл€ дос€гненн€ њх, ще в епоху родового ладу, люди прагнуть не до роз'Їднанн€, а навпаки, до об'Їднанн€. “ак, ћонтеск'Ї вважаЇ що людство розвивалось за так званими природними законами розвитку, €к≥ лог≥чно зм≥нювали один одного. ѕершим законом природного розвитку людства Ї мир, а не в≥йна, €к доводив √оббс. ƒругий закон, що виникаЇ на ірунт≥ першого Ч сп≥льне добуванн€ њж≥. ÷е ще б≥льше зближуЇ людей, настаЇ трет≥й природний закон - потреба у сп≥лкуванн≥. « переходом в≥д почуттЇвого сприйн€тт€ людьми одне одного до набутт€ знань, потреба у зближенн≥ стоњть ще гостр≥ше. “ак виникаЇ сусп≥льство, у €кому створюЇтьс€ держава - такий четвертий природний закон розвитку людини. “ож зрозум≥ло, що закони, €к≥ виникають у держав≥, мають природне походженн€ ≥ повинн≥ в≥дбивати ≥ принципи природних прав людини, ≥ њхн≥х прав €к соц≥альних ≥стот.

“аку концепц≥ю ћонтеск'Ї висв≥тлюЇ у своњй найв≥дом≥ш≥й прац≥ "ѕродух закон≥в". ѕо€ва закон≥в, на думку вченого, знаменуЇ перех≥д до сусп≥льного житт€. ѕогл€ди ф≥лософа, €к ≥ решти представник≥в науковоњ думки т≥Їњ доби, формувались п≥д впливом натурал≥зму, у ћонтеск'Ї в≥н виступаЇ €к географ≥чна детерм≥нац≥€ соц≥альних процес≥в. ƒух його закон≥в пол€гаЇ у тому, що вони повинн≥ бути в≥дпов≥дними кл≥мату крањни, €кост≥ ірунт≥в у н≥й, њњ положенню, розм≥рам, способу житт€ њњ народ≥в. “аким чином, ћонтеск'Ї чи не вперше в ≥стор≥њ сусп≥льствознавства провадить системн≥сть науковоњ концепц≥њ, доводить об'Їктивну законом≥рн≥сть, а не випадков≥сть соц≥альних процес≥в. …ого географ≥чна концепц≥€ соц≥ального ірунтувалась певною м≥рою ≥ на погл€дах попередника ћонтеск'Ї Ч ≥ншого французького вченого ∆ана Ѕодена (1530 - 1596), €кий уперше висловив думку, що на соц≥альн≥ процеси у тих чи ≥нших народ≥в чи держав впливаЇ насамперед њх географ≥чне розташуванн€ та кл≥мат, що Ї типовим дл€ ц≥Їњ територ≥њ.

–озвиваЇ свою географ≥чну концепц≥ю ћонтеск'Ї ≥ у ≥нших прац€х, таких €к "ƒосл≥дженн€ про причини велич≥ та пад≥нн€ римл€н", "ѕерськ≥ листи". “ак, учений гадаЇ, що причиною могутност≥ –иму був патр≥отизм його мешканц≥в. ”насл≥док експанс≥њ римл€н, завоюванн€ ними великих територ≥й, що вело до зб≥льшенн€ площ≥ њхньоњ держави, до нењ вв≥йшли зовс≥м чуж≥ народи. √ромад€нський патр≥отизм порушивс€, ≥ це стало причиною пад≥нн€ –иму. “обто, €к вважаЇ ћонтеск'Ї, у малих державах Ї можливост≥ правл≥нн€ з допомогою закон≥в, тод≥ €к велик≥ потребують деспотичного правл≥нн€ ≥ Ї менш ст≥йкими. “ак≥ висновки Ї довол≥ лог≥чними ≥ св≥дчать про те, що ћонтеск'Ї будував свою наукову систему, анал≥зуючи причинно-насл≥дков≥ зв'€зки, що на той час було довол≥ прогресивно.

“аким чином, опираючись на традиц≥њ натурал≥зму, учений став автором географ≥чноњ концепц≥њ формуванн€ соц≥альних €вищ та процес≥в, на ірунт≥ €коњ виникла географ≥чна школа соц≥олог≥њ, основоположником €коњ справедливо вважають ћонтеск'Ї.

¬идатний французький мислитель ≥ громадський д≥€ч ∆ан ∆ак –ycco (1712 - 1778) розробив радикальну наукову концепц≥ю, побудовану на основн≥ теор≥њ сусп≥льного договору. ¬≥н, €к ≥ √оббс, вважаЇ що природн≥ права породили ворожнечу м≥ж людьми, проте не в≥дразу по по€в≥ св≥домост≥ у людей, а з моменту виникненн€ приватноњ власност≥. ¬она стала на думку –уссо м≥рилом несправедливост≥, породила соц≥альну нер≥вн≥сть в сусп≥льств≥. ƒержава ж виникла завд€ки вол≥ багатих, а закони, що у н≥й д≥€ли захищали власн≥сть заможних верств населенн€. ¬т≥м, сам –уссо не в≥дкидаЇ приватноњ власност≥, а лише вважаЇ, що об'Їкти власност≥ повинн≥ бути под≥лен≥ м≥ж людьми б≥льш р≥вном≥рно.

–уссо Ї прихильником теор≥њ сусп≥льного договору, але в≥н не принижуЇ свободу особи, €к це робили утоп≥сти, бо це б означало порушенн€ природного права людини на свободу. Ќавпаки, народ ≥ лише народ Ї сувереном державноњ влади. —утн≥сть сусп≥льного договору –уссо вбачаЇ в тому що кожен в≥ддаЇ свою особу п≥д верховне кер≥вництво загальноњ вол≥, ≥ кожен Ї нев≥д'Їмною частиною ц≥лого. “ака точка зору компрометувала абсолютистську систему влади у ‘ранц≥њ час≥в –уссо, мислитель засуджував њњ, дор≥каючи монархов≥, що той несправедливо позбавив народ суверен≥тету. «розум≥ло, що так≥ погл€ди стали ман≥фестом майбутньоњ буржуазноњ революц≥њ у ‘ранц≥њ.

Ѕлизькими до концепц≥њ –уссо, хоч ≥ не такими радикальними, були науков≥ теор≥њ його сучасник≥в Ц ѕол€ √ольбаха (1723 -1789) та  лода ƒор≥ана √ельвец≥€ (1715 - 1771). √ольбах обірунтовуЇ думку, що основн≥ права людини - свобода, власн≥сть, безпека, а шл€х до зв≥льненн€ людей - осв≥та.  ожна людина ун≥кальна, можливост≥ кожного р≥зн≥, отже, одн≥ допомагають ≥ншим, у цьому пол€гаЇ соц≥альна справедлив≥сть. Ќасл≥дком под≥бноњ взаЇмод≥њ людей Ї утворенн€ держави. ™диним засобом самовдосконаленн€ людини Ї осв≥та, держава Ч це царство розуму. Ќа в≥дм≥ну в≥д –уссо, √ольбах - прихильник конституц≥йноњ монарх≥њ. «акони на його думку потр≥бн≥ дл€ обмеженн€ влади монарха та його порозум≥нн€ з народом. “аким чином, √ольбах закладаЇ основи л≥берал≥зму €к сусп≥льноњ ≥деолог≥њ.

ѕрихильником л≥берал≥зму виступаЇ ≥ √ельвец≥й, котрий у прац€х "ѕро розум" ≥ "ѕро людину" виступаЇ за пол≥тичн≥ свободи, р≥вн≥сть ус≥х перед законом, незалежно в≥д майнових статк≥в чи титул≥в. ¬чений також висуваЇ гасла свободи сов≥ст≥, слова, думки. ѕричина виникненн€ держави ≥ закон≥в за √ельвец≥Їм Ч загальносусп≥льн≥ ≥нтереси, що об'Їднують людей.

ќстанн≥й пер≥од розвитку сусп≥льствознавства доби ѕросв≥тництва, що передував початков≥ власне соц≥олог≥чноњ науки, був нерозривно пов'€заний з виникненн€м ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ. ÷е дало гранд≥озний поштовх дл€ розвитку соц≥ального знанн€, оск≥льки, €к уже йшлос€ вище, розвиток обох наук паралельними курсами без взаЇмноњ сп≥впрац≥ гальмували розвиток сусп≥льствознавства.

“ерм≥н "ф≥лософ≥€ ≥стор≥њ" вперше вжив видатний французький просв≥тник ‘рансуа ћар≥ јруе, б≥льш в≥домий €к ¬ольтер (1694 - 1778) дл€ позначенн€ ф≥лософського осмисленн€ ≥сторичного процесу “аким чином, ф≥лософ≥€ ≥стор≥њ не була механ≥чним поЇднанн€м обох наук, а розвинулась у надрах ф≥лософських знань €к особливий науковий п≥дх≥д. «авданн€м ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ було розкритт€ ≥сторичного процесу, закон≥в розвитку сусп≥льства на баз≥ узагальненн€ ≥сторичних та культурних джерел. ѕ≥зн≥ше за вир≥шенн€ под≥бного завданн€ беретьс€ соц≥олог≥чна наука, тож сл≥д справедливо зауважити, що по€ва ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ стала останньою сходинкою дл€ виокремленн€ соц≥олог≥чноњ науки з надр ф≥лософ≥њ.

ќдним з перших, хто розробив свою наукову концепц≥ю на засадах ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ був ≥тал≥йський ф≥лософ ƒжамбатт≥ста ¬≥ко (1668 - 1744), що виклав своњ погл€ди у фундаментальн≥й прац≥ "ќснови новоњ науки про сп≥льну природу нац≥й". «вичайно, ≥де€ ¬≥ко щодо того, що ≥стор≥€ творитьс€ виключно людьми, не була новою, б≥льше того дл€ ¬≥ко характерне дењстичне мисленн€. ѕроте, найб≥льшими заслугами ф≥лософа були г≥потеза, що ≥стор≥€ рухаЇтьс€ по сп≥рал≥, на основ≥ чого в≥н розробив власну теор≥ю цикл≥чност≥, введенн€ пор≥вн€льно-≥сторичного методу наукових досл≥джень, запровадженн€ модел≥ комплексного п≥знанн€ соц≥альних процес≥в, досл≥джуючи нерозривн≥ зв'€зки м≥ж пол≥тичними, господарськими, рел≥г≥йними ≥ культурними €вищами. “ак≥ науков≥ п≥дходи знайшли своЇ продовженн€ лише на початку XX (!) ст. у прац€х ћ. ¬ебера, ј. “ойнб≥ та ѕ. —орок≥на. ¬≥ко вперше розр≥зн€Ї природн≥ характеристики людини ≥ те, що вона вносить соц≥ального, вперше досл≥джуЇ особист≥сть у систем≥ сусп≥льних в≥дносин, розгл€даючи њњ €к суб'Їкт ≥ об'Їкт останн≥х. —в≥т людини, €к за€вл€Ї учений Ч це система тих зв'€зк≥в ≥ в≥дносин, що поЇднують њњ з ≥ншими людьми. «авд€ки так≥й взаЇмод≥њ людина рухаЇтьс€ в≥д нап≥втваринного ≥снуванн€ до соц≥ального. “аким чином, ¬≥ко впритул наближуЇтьс€ до обірунтуванн€ предмету соц≥олог≥чноњ науки, що даЇ п≥дстави погодитись з ѕ. —орок≥ним, котрий назвав ¬≥ко одним ≥з справжн≥х "батьк≥в" соц≥олог≥њ.

¬идатний французький ф≥лософ, пол≥тичний д≥€ч ≥ активний учасник буржуазноњ революц≥њ јнтуан  ондорсе (1743 Ч 1794), впритул п≥д≥йшов до розгл€ду економ≥чних в≥дносин €к руш≥йноњ сили розвитку сусп≥льства, ≥дењ, €ка знайшла своЇ наукове вт≥ленн€ лише в пер≥од в≥льного кап≥тал≥зму (середина XIX ст.) у прац€х ћаркса, —пенсера та ≥нших в≥домих соц≥олог≥в ц≥Їњ доби. “ож,  ондорсе, €к ≥ ¬≥ко, значно випередив своњми погл€дами ≥сторичний час, в €кому жив. ¬≥н см≥ливо, а головне правдиво, передбачив епоху розвинутого кап≥тал≥зму, опираючись на ≥сторичний досв≥д минулих епох. ¬≥н став одним ≥з фундатор≥в теор≥њ сусп≥льного прогресу, дов≥вши, що з кожною новою епохою, €ких вчений вид≥л€Ї дес€ть (причому останн€ з них Ч це епоха майбутнього, епоха в≥льного кап≥тал≥зму та л≥беральних свобод), сусп≥льство виходить на б≥льш €к≥сний р≥вень свого розвитку, таким чином пост≥йно прогресуЇ.

“акож  ондорсе в≥домий тим, що одним ≥з перших прид≥л€в велику увагу математичним методам досл≥джень €к п≥дірунтю дл€ анал≥зу соц≥альних процес≥в та €вищ.

Ќайб≥льш детально серед просв≥тник≥в обірунтував сутн≥сть ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ ≥ п≥д≥йшов до визначенн€ предмету соц≥олог≥њ в≥домий н≥мецький вчений …оган √отфр≥д √ердер (1744 Ч 1803). ћислитель резонно зауважував, що €кщо вс≥ реч≥ мають свою ф≥лософ≥ю, то чому б не бути ф≥лософ≥њ, €ка по€снювала б ≥стор≥ю людства. ” досл≥дженн≥ ≥стор≥њ розвитку людини ≥ сусп≥льства √ердер, будучи всеб≥чно розвинутою ≥ ерудованою особист≥стю, надавав значенн€ р≥зноман≥тним факторам, у тому числ≥ економ≥чним, географ≥чним ≥ культурним. ¬≥н, €к ≥  ондорсе був одним ≥з фундатор≥в теор≥њ сусп≥льного прогресу. ƒосл≥дивши антропогенез людини, вид≥ливши у н≥й природн≥ ≥ соц≥альн≥ риси, законом≥рн≥сть розвитку останн≥х на основ≥ природних даних людини, поклав початок майбутн≥м напр€мкам соц≥олог≥њ, таким €к еволюц≥он≥зм та соц≥ал-дарв≥н≥зм.

ѕрац≥ √ердера ознаменували п≥к розвитку ф≥лософ≥њ ≥стор≥њ, вони м≥ст€ть уже дуже багато сп≥льного з соц≥олог≥чними теор≥€ми  онта ≥ —пенсера. “им самим, ф≥лософ≥€ ≥стор≥њ створила п≥дірунт€ дл€ вид≥ленн€ соц≥олог≥њ в окрему галузь знань

3.–озвиток украњнськоњ соц≥олог≥њ в XX ст. –озвиток соц≥олог≥чних пошук≥в та емп≥ричних досл≥джень в украњнськ≥й соц≥олог≥њ XX ст. був вкрай суперечливим ≥ неоднозначним. ÷е пов'€зано, без сумн≥ву, з об'Їктивними умовами, за €ких розвивалас€ наука в ”крањн≥. 1. ¬ ≥стор≥њ розвитку украњнськоњ соц≥олог≥њ у XX ст. можна вид≥лити чотири пер≥оди: 2. 1921 Ч 1929 р. Ч становленн€ украњнських соц≥олог≥чних студ≥й, досл≥дженн€ соц≥альних проблем украњнського сусп≥льства; 3.1930 Ч 1957 pp. Ч фактична заборона наукових пошук≥в в украњнськ≥й соц≥олог≥њ, викликана пер≥одом "догматичного" комун≥зму" та "стал≥н≥зму"; 4.1958 Ч 1986 Ч пер≥од часткового в≥дродженн€ украњнськоњ соц≥олог≥њ, пов'€заний насамперед з хрущовською "в≥длигою"; 5. з 1987 р. Ч сучасний пер≥од розвитку соц≥олог≥њ в ”крањн≥. « самого початку розвитку соц≥олог≥њ спочатку в –ад€нськ≥й –ос≥њ, а пот≥м ≥ в —–—– в≥дбувалос€ фактичне п≥дведенн€ науки п≥д засади марксизму. « ц≥Їю метою –аднарком у 1918 р видав постанову про створенн€ соц≥ал≥стичноњ академ≥њ сусп≥льних наук, проте створити спец≥ал≥зований науковий соц≥олог≥чний заклад не вдалос€. ‘актично ус€ пошукова ≥ досл≥дницька робота в галуз≥ соц≥олог≥њ в ”крањн≥ у 20-их pp. зосередилась у ¬сеукрањнськ≥й академ≥њ наук (¬”јЌ). Ќа соц≥ально-економ≥чному в≥дд≥л≥ ¬”јЌ функц≥онувала Їдина у той час кафедра соц≥олог≥њ в ”крањн≥, €ку очолював Ѕ.  ≥ст€к≥вський (1918 Ч 1920), проте п≥сл€ смерт≥ ученого кафедра по-сут≥ припинила свою д≥€льн≥сть. Ќа баз≥ ¬”јЌ д≥€в також очолюваний  . √рушевською  аб≥нет прим≥тивноњ культури, що досл≥джував проблеми генетичноњ соц≥олог≥њ. 31926 p.  аб≥нет видавав щор≥чник "ѕерв≥сне громад€нство в ”крањн≥" де публ≥кувалис€ прац≥  . √ру-шевськоњ, ‘. —авченка, але доступу до широкого загалу вони не мали. Ќад≥€ на створенн€ спец≥ал≥зованого соц≥олог≥чного закладу з'€вилас€ п≥сл€ поверненн€ у 1924 р. до ”крањни ћ. √рушевського, €кий ще 1919 р. в ем≥грац≥њ створив ”крањнський соц≥олог≥чний ≥нститут ”чений мав нам≥р оф≥ц≥йно в≥дкрити цей заклад в ”крањн≥, проте п≥д тиском парт≥йних ≥деолог≥в цю ≥дею вт≥лити у житт€ не вдалос€. √рушевському довелос€ обмежитис€ в≥дкритт€м досл≥дноњ кафедри ≥стор≥њ ”крањни, €ку в≥н ≥ очолив, щоправда при кафедр≥ функц≥онувала секц≥€ методолог≥њ та соц≥олог≥њ. –оль соц≥олог≥чного ≥нституту по-сут≥ почала виконувати јсоц≥ац≥€ культурно-≥сторичного досв≥ду, в≥дкрита у 1925 р, €ку становили три структури Ч культурно-≥сторична ком≥с≥€, ком≥с≥€ ≥сторичноњ писемност≥ та каб≥нет прим≥тивноњ культури, що д≥€ли на баз≥ ¬”јЌ. ќсновн≥ соц≥олог≥чн≥ питанн€, що досл≥джувались јсоц≥ац≥Їю, стосувалис€ насамперед генетичноњ соц≥олог≥њ а також досл≥дженн€ украњнського фольклору. “акож одночасно з јсоц≥ац≥Їю проводили соц≥олог≥чн≥ досл≥дженн€ ”крањнський демограф≥чний ≥нститут (вивчав б≥осоц≥альн≥ процеси), харк≥вський ”крањнський науково-досл≥дний ≥нститут педагог≥ки (досл≥джував проблеми генетичноњ соц≥олог≥њ), ѕсихоневролог≥чний ≥нститут (проводив науков≥ пошуки у галуз≥ соц≥опсихолог≥њ). ” цей же час в≥дбуваЇтьс€ процес становленн€ соц≥альноњ ≥нженер≥њ Ч одного ≥з вид≥в прикладноњ соц≥олог≥њ, мета €коњ Ч вплив на повед≥нку людей з метою розв'€занн€ певних соц≥альних проблем. ѕрикладна соц≥олог≥€ розвивалась передус≥м у межах ¬сеукрањнського ≥нституту прац≥ (’арк≥в), €кий очолював ‘. ƒунаЇвський. ÷ей ≥нститут в≥в активну наукову роботу, його досл≥дники розробили ≥ з усп≥хом використовували тексти профв≥дбору та профор≥Їнтац≥њ. ¬ к≥нц≥ 20-их pp. XX ст. почавс€ процес активного впровадженн€ у рад€нську соц≥олог≥ю марксистських ≥дей, пов'€зан≥ насамперед з попул€ризац≥Їю праць ћ. Ѕухар≥на "“еор≥€ ≥сторичного матер≥ал≥зму: ѕопул€рний п≥дручник марксистськоњ соц≥олог≥њ" (1921), Ћ. —адинського "—оц≥альне житт€ людей: ¬ступ у марксистську соц≥олог≥ю" (1923), —. ќранського "ќсновн≥ питанн€ марксистськоњ соц≥олог≥њ" (1929) та ≥н. ≤деолог≥чне спр€муванн€ марксизму в рад€нськ≥й соц≥олог≥њ парт≥йн≥ ≥деологи та функц≥онери намагалис€ доповнити в≥дкритт€м соц≥олог≥чних студ≥й марксистсько-лен≥нського характеру. Ќа початку 30-их pp. розр≥знен≥ марксистськ≥ соц≥олог≥чн≥ та ≥нш≥ науков≥ гуртки було об'Їднано у ¬сеукрањнську асоц≥ац≥ю марксистсько-лен≥нських ≥нститут≥в (¬”јћЋ≤Ќ). Ќ а баз≥ останнього було створено ≥нститут ф≥лософ≥њ ≥ природознавства, одним ≥з завдань €кого була пропаганда марксистськоњ соц≥олог≥њ. —л≥д зазначити, що на той час альтернативн≥ до марксистського напр€мки соц≥олог≥чних досл≥джень в ”крањн≥ уже було л≥кв≥довано. ƒе€к≥ украњнськ≥ соц≥ологи змушен≥ були ем≥грувати, ≥нш≥ припинили своњ науков≥ пошуки, обмежившись попул€ризац≥Їю ≥дей ћаркса та Ћен≥на. ” середин≥ 30-их pp. нав≥ть марксистсько-лен≥нська соц≥олог≥€ по-сут≥ ви€вилась непотр≥бною парт≥йно-номенклатурн≥й верх≥вц≥. —оц≥олог≥чн≥ теор≥њ не вписувались у рамки ≥сторичного матер≥ал≥зму, а практичн≥ досл≥дженн€ могли викрити факти об'Їктивноњ рад€нськоњ д≥йсност≥. « цього часу соц≥олог≥ю визнають "буржуазною псевдонаукою" а спроби започаткувати соц≥олог≥чн≥ студ≥њ чи вести емп≥ричн≥ досл≥дженн€ п≥ддавались жорстким репрес≥€м. ќкрем≥ соц≥олог≥чн≥ теор≥њ були включен≥ до ф≥лософ≥њ, окрем≥ ж соц≥олог≥чн≥ напр€мки, €к наприклад, "соц≥альна еколог≥€" чи "соц≥олог≥€ рел≥г≥њ" заборон€лись узагал≥. –езультати ж соц≥олог≥чних досл≥джень подавались однобоко ≥ демонстрували перекручен≥ факти пол≥тичного, економ≥чного, культурного ≥ соц≥ального розвитку рад€нськоњ крањни “аким чином, соц≥олог≥€ €к самост≥йна теоретична ≥ прикладна наука б≥льш н≥ж на двадц€ть рок≥в фактично припинила своЇ ≥снуванн€ в —–—– ≥ в ”крањн≥ зокрема. Ћише наприк≥нц≥ 50-их Ч на початку 60-их pp. починаЇтьс€ часткове в≥дродженн€ соц≥олог≥њ в ”крањн≥. «в≥льнившись в≥д стал≥нського догматизму соц≥олог≥€ в —–—– в≥дновила насамперед своЇ прикладне, а згодом ≥ теоретичне значенн€. –озвиток Ќ“ѕ вимагав точних даних щодо стану економ≥ки з метою побудови перспектив њњ розвитку. ¬ажливим стало досл≥дженн€ умов прац≥ роб≥тник≥в, демограф≥чних та еколог≥чних проблем. « метою вир≥шенн€ цих питань у 1958 р. в —–—– виникла –ад€нська соц≥олог≥чна асоц≥ац≥€, а через дес€ть рок≥в Ч в≥дд≥л конкретних соц≥олог≥чних досл≥джень на баз≥ ≤нституту ф≥лософ≥њ јЌ —–—–. ¬ ”крањн≥ в≥дпов≥дна структура була створена наступного року на баз≥ ≤нституту ф≥лософ≥њ јЌ ”–—–. ѕоновлюЇтьс€ видавництво часопису "‘≥лософська та соц≥олог≥чна думка", котрий було засновано ще 1927 р.  оло соц≥альних проблем, що досл≥джувалос€ рад€нськими соц≥ологами у той час було достатньо р≥зноман≥тним ≥ стосувалось соц≥олог≥њ прац≥, економ≥чноњ соц≥олог≥њ, соц≥олог≥њ м≥ста, соц≥олог≥њ с≥м'њ та шлюбу. –езультати соц≥олог≥чних пошук≥в знайшли своЇ в≥дображенн€ у в≥дпов≥дних дов≥дниках - двотомнику "—оц≥олог≥€ в —–—–" (1966) та "—оц≥олог≥€ на ”крањн≥" (1968). ѕроте, €к теоретична, так ≥ прикладна соц≥олог≥€ того часу мали широке коло проблем. —оц≥олог≥чна наука так ≥ не зв≥льнилас€ до к≥нц€ з п≥д тиску марксистсько-лен≥нськоњ ≥деолог≥њ, досл≥дженн€ проводилис€ в обмежених рамках, соц≥олог≥чн≥ служби не мали кошт≥в на закуп≥влю сучасного обладнанн€, катастроф≥чно не вистачало квал≥ф≥кованих кадр≥в, по-сут≥ були втрачен≥ зв'€зки ≥з заруб≥жною наукою Ч њњ теоретичн≥ доробки були майже нев≥дом≥ в –ад€нському —оюз≥. ƒо того ж у 70-их pp. розпочавс€ новий ≥деолог≥чний наступ на соц≥олог≥ю, прац≥вники ≤нституту соц≥олог≥чних досл≥джень були звинувачен≥ у насаджуван≥ буржуазноњ ≥деолог≥њ. “аким чином, незважаючи на певн≥ зрушенн€ у сфер≥ теоретичних та прикладних досл≥джень повного в≥дродженн€ соц≥олог≥њ у рад€нськ≥ часи фактично не сталос€. Ћише наприк≥нц≥ 80-их pp. у зв'€зку з пол≥тичним та ≥деолог≥чним оновленн€м рад€нського сусп≥льства складаютьс€ умови дл€ того, щоб соц≥олог≥€ зайн€ла належне њй м≥сце у систем≥ наукових знань. —клались передумови не т≥льки дл€ наукових пошук≥в чи прикладних досл≥джень у сфер≥ соц≥олог≥чного знанн€, а й дл€ ≥нституц≥онального оформленн€ науки. “ак, уперше в ”крањн≥ у 1990 р. було створено самост≥йний ≤нститут соц≥олог≥њ в систем јкадем≥њ наук, ≥дею заснуванн€ €кого виношував ще ћ. √рушевський. √оловним предметом досл≥джень ≥нституту, €кий очолив академ≥к ё. ѕахомов стали проблеми нац≥онального в≥дродженн€ ”крањни, побудови демократ≥њ, узагальненн€ наукового досв≥ду видатних соц≥олог≥в-попередник≥в €к украњнських, так ≥ зах≥дних. ” цьому ж роц≥ створюЇтьс€ ≥ ”крањнська соц≥олог≥чна асоц≥ац≥€, завданн€ми €коњ стало визначенн€ пр≥оритетних напр€мк≥в розвитку в≥тчизн€ноњ соц≥олог≥чноњ науки, а також налагодженн€ контакт≥в ≥з заруб≥жними ученими та орган≥зац≥€ми. ¬ажливе значенн€ мало прийн€тт€ у 1993 постанови ћ≥н≥стерства осв≥ти ”крањни про наданн€ соц≥олог≥њ статусу базовоњ навчальноњ дисципл≥ни в державних вищих навчальних закладах. « цього часу соц≥олог≥€ Ї обов'€зковим предметом, що вивчаЇтьс€ у вузах ”крањни III Ч IV р≥вн€ акредитац≥њ. ¬ивчаЇтьс€ дисципл≥на ≥ у б≥льшост≥ вуз≥в ≤ Ч II р≥вн€ акредитац≥њ. «а роки незалежност≥ к≥лька сотень вуз≥в ”крањни в≥дкрили на своњх базах спец≥альн≥сть "соц≥олог≥€", де готуютьс€ бакалаври, спец≥ал≥сти ≥ маг≥стри. Ќа сьогодн≥шн≥й день в ”крањн≥ працюЇ б≥льше ста вчених з науковими ступен€ми "кандидат" ≥ "доктор соц≥олог≥чних наук". ¬елике значенн€ маЇ висв≥тленн€ теоретичних соц≥олог≥чних проблем у статт€х, монограф≥€х, пос≥бниках. Ќа сьогодн≥шн≥й день в ”крањн≥ видано близько сотн≥ пос≥бник≥в та п≥дручник≥в, серед €ких "—оц≥олог≥чна думка ”крањни" за ред. «ахарченка ћ. ¬. та Ѕурлачука ¬. ‘., " урс теоретичноњ соц≥олог≥њ" за ред. ј. ќ. –учки та ¬. ¬. “анчера, "—оц≥олог≥€: наука про сусп≥льство" за ред. јндрущенка ¬. ѕ. та √орлача ћ. ≤., "—оц≥олог≥€. ѕ≥дручник дл€ вуз≥в" за ред. √ород€ненка ¬. √., "—оц≥олог≥€: курс лекц≥й" за ред. ѕ≥ч≥ ¬. ћ., "—оц≥олог≥€. «агальний курс" Ћукашевича ћ. ѕ. та “уленкова ћ. ¬. та багато ≥нших. ¬елике значенн€ мало й заснуванн€ та видавництво науково-теоретичного часопису "—оц≥олог≥€: теор≥€, методи, маркетинг". ѕро розвиток соц≥олог≥њ в ”крањн≥ св≥дчить також р≥зке зб≥льшенн€ р≥зних соц≥олог≥чних асоц≥ац≥й та служб, центр≥в соц≥олог≥чних досл≥джень, серед €ких найб≥льш в≥домими Ї ≤нститут соц≥олог≥њ, ÷ентр досл≥джень ќ. –азумкова, центр "—оц≥с", "ƒемократичн≥ ≥н≥ц≥ативи"  ћ≤— та багато ≥нших. ѕроте ≥ на сьогодн≥шн≥й день соц≥олог≥€ в ”крањн≥ перебуваЇ т≥льки на початковому етап≥ свого розвитку, ≥де лише створенн€ науково-теоретичноњ бази та становленн€ нац≥ональних соц≥олог≥чних традиц≥й. ”крањнська соц≥олог≥€ ще не вир≥шила низку проблем, серед €ких можна визначити нестачу квал≥ф≥кованих кадр≥в, в≥дсутн≥сть стаб≥льних зв'€зк≥в з пров≥дними зах≥дними ученими та асоц≥ац≥€ми, недостатнЇ ф≥нансуванн€ з боку держави. «ј¬ƒјЌЌя

ƒайте в≥дпов≥д≥ на питанн€ у письмовому вигл€д≥

1. Ќа €ких принципах будувалис€ м≥фолог≥чн≥ у€вленн€ людей про сусп≥льство?

2. ўо таке епос ≥ чим в≥н в≥др≥зн€Їтьс€ в≥д м≥фу?

3. ќхарактеризуйте сусп≥льн≥ погл€ди ѕлатона та јр≥стотел€. ” чому пол€гають схож≥сть та в≥дм≥нн≥сть м≥ж ними?

4. « чим пов'€заний спад ≥нтересу до сусп≥льства у пер≥од раннього —ередньов≥чч€? ” чому пол€гаЇ суть христи€нськоњ теософ≥њ?

5. „ому XIVЧ≤ половину XVII ст. називають епохою ¬≥дродженн€? ўо об'ЇднуЇ мислител≥в античност≥ та –енесансу?

6. як≥ напр€мки сусп≥льноњ думки епохи ¬≥дродженн€ ¬и знаЇте? Ќазв≥ть характерн≥ особливост≥ та представник≥в кожного з них.

7. яку роль в≥д≥грали в розвитку соц≥ального п≥знанн€ Ќ. ћак≥авелл≥, ѕ≤. Ћ. ћонтеск'Ї та ƒ. ¬≥ко? –озкрийте сутн≥сть теор≥њ "сусп≥льного договору".





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 519 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—туденческа€ общага - это место, где мен€ научили готовить 20 блюд из макарон и 40 из доширака. ј майонез - это вообще десерт. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

1532 - | 1502 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.029 с.