Етапи педагогічного спілкування

У пси­хологічній структурі педагогічного спілкування можна виокремити кілька етапів:

1. Підготовка педагога до спілкування.

2. Вступ до педагогічного контакту і початковий момент взаємодії з группою.

3.Організація і управління спілкуванням у ході проведення заняття (лекції, семінару).

http://studopedia.net/9_43164_sutnist-pedagogichnogo-spilkuvannya-osoblivosti-funktsii-pedagogichnogo-spilkuvannya-struktura-pedagogichnogo-spilkuvannya.html

Структура, тобто основні етапи педагогічного спілкування, відповідають логіці педагогічного процесу. В.А.Кан-Калик виділяє чотири основні етапи педагогічного спілкування:

1) прогностичний (вчитель моделює майбутнє спілкування з класом, уявляє, як клас і окремі учні сприймуть його і викладений матеріал, продумує варіанти взаємодії; на цьому етапі важливими є прогностичні здібності, тобто вміння вчителя передбачати результати своєї діяльності);

2) «комунікативна атака» (це організація спілкування на початку взаємодії; тут важливі уміння педагога швидко включати клас в роботу, привертати до себе увагу, а перцептивні здібності вчителя допоможуть йому правильно сприймати учнів, зрозуміти їхній емоційний стан, настрій тощо);

3) управління спілкуванням в ході педагогічного процесу (найважливіший етап; власне процес спілкування);

4) аналіз здійсненої системи спілкування і моделювання наступної діяльності (після завершення процесу спілкування вчитель визначає, чи вдалося йому досягти своєї мети, здійснити задумане, чи були допущені помилки, в чому їх причина, як можна запобігти подібним недолікам у майбутньому).

http://pedagogika.ucoz.ua/knygy/METODYCHKA-OPM.pdf

Рис.1 Етапи педагогічного спілкування

Дослідження проблем комунікації у навчальному процесі дають можливість виділити наступну структуру педагогічного спілкування, органічно пов'язану з творчою роботою викладача (рис.1).

Перший етап – моделювання педагогом майбутнього спілкування.

У процесі моделювання здійснюється планування комунікативної сторони майбутньої діяльності Характер спілкування має відповідати:

а) педагогічним цілям та завданням;

б) загальній педагогічній і морально-психологічній ситуації в класі;

в) творчій індивідуальності самого вчителя.

Прогнозування майбутньої комунікації є своєрідною випереджуючою стадією педагогічного спілкування (самопрогноз). На цьому етапі закладаються контури майбутньої взаємодії. Психолого-педагогічна ефективність спілкування виявляється у його конкретній спрямованості, в уточненні методики майбутньої навчальної діяльності.

У цей час окреслюються контури майбутньої взаємодії: планування й прогнозування змісту, структури, засобів спілкування. Змістом спілкування є формування мети взаємодії (для чого?), аналіз стану співрозмовника (чому він такий?) та ситуації (що сталося?). Одночасно визначаються можливі способи комунікації, прогнозують сприймання співрозмовником змісту взаємодії. Цільова установка педагога має вирішальне значення. Передусім він повинен подбати про залучення студентів до взаємодії, створення творчої атмосфери, відкрити простір для індивідуальності кожного. Це вимагає від нього вміння сприймати й відповідно оцінювати людину.

Другий етап – організація початкового етапу спілкування.

Важливими елементами для вчителя є:

а) конкретизація запланованої раніше моделі спілкування;

б) уточнення умов і структури актуального спілкування;

в) здійснення початкової стадії безпосереднього спілкування.

У перший момент педагог повинен уточнити можливості роботи за допомогою вибраних методів навчання залежно від конкретної ситуації, що склалася в даному класі в конкретний момент, загальний настрій класу тощо. На перехідній стадії від передкомунікативної ситуації до безпосередньої взаємодії учитель повинен зайняти позицію ініціатора спілкування.

На цьому етапі педагогові важливо володіти технікою швидкого входження у взаємодію, прийомами динамічного впливу.

До найефективніших механізмів впливу належать:

- зараження (підсвідомий емоційний відгук у взаємодії з іншими людьми на підставі співпереживання з ними. Має невербальний характер);

- навіювання (цільове свідоме «зараження» однією людиною інших мотиваціями певних дій, змістом чи емоціями в основному за допомогою мовленнєвого впливу на основі некритичного сприйняття інформації);

- переконання (усвідомлений аргументований і вмотивований валив на систему поглядів індивіда);

- наслідування (засвоєння форм поведінки іншої людини на основі підсвідомої і свідомої ідентифікації себе з нею).

Третій етап — керівництво процесом спілкування (свідома і цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до його мети). На цьому етапі відбувається обмін інформацією, оцінками інформації, взаємооцінка співрозмовників. Важливою є атмосфера доброзичливості, в якій студент зміг би вільно виявляти своє «Я», відчувати позитивні емоції від спілкування. Уступаючи студентові ініціативу, педагог делегує йому право й необхідність самостійного аналізу подій, фактів. Він мусить виявляти інтерес до студента, сприймати інформацію від нього (активно слухати), висловлювати судження, передаючи йому свій оптимізм і впевненість в успіху, ставити перед студентом яскраві цілі, окреслювати шляхи їх досягнення.

На цьому етапі необхідно досягти відповідності методу навчання та системи спілкування. Ця відповідність забезпечує ефективність спільної роботи педагога та студентів. У ефективному спілкуванні здійснюється комунікативне забезпечення впливу. Завдання вчителя полягає в оволодінні технологією і процедурою педагогічної комунікації та вираження щирих людських стосунків, у яких виявляється його особистість.

Отже, крім дидактичних і методичних вимог до організації уроку, існують соціально-психологічні. Вони випливають із своєрідності завдань, що вирішуються у педагогічному спілкуванні:

1) встановлення психологічного контакту зі студентами, що забезпечує процес передання інформації, її сприйняття;

2) розроблення психологічно обгрунтованої «партитури» заняття (використання елементів бесіди; риторичних запитань, ситуацій роздумів);

3) завдяки використанню психологічних засобів, створення в аудиторії обстановки групового пошуку і спільних роздумів. Це особливо важливо для досягнення мети навчально-виховної діяльності, оскільки вони забезпечуються не тільки змістовними, але й комунікативними компонентами;

4) управління пізнавальною діяльністю студентів під час заняття; стиль спілкування зі студентами впливає на успішність роботи вчителя, забезпечує готовність студентів долати психологічний бар'єр віку і досвіду;

5) єдність ділового й особистісного аспектів у процесі взаємодії викладача та студента забезпечується не тільки через відповідну інформаційну побудову заняття, але й через самовираження особистості викладача;

Четвертий етап – аналіз результатів пілкування. На цьому етапі педагог аналізує використану ним систему навчання, уточнює можливі варіанти організації спілкування з даним колективом, співвідносить із змістовною стороною навчальної діяльності. Таким чином, ним здійснюється прогнозування майбутнього навчального спілкування. Фактично, тут здійснюється перехід до першого етапу наступного циклу педагогічного спілкування. Цей етап включає в себе як уточнюючі аспекти, так і прогностичні.

http://refoteka.ru/r-136704.html

Ці вміння також с важливими психологічними показниками професійної компетентності педагога:

• інтерес до особистості того, кого навчають;

• однакове співробітництво з усіма студентами;

• педагогічний такт;

• товариськість;

• знання гуманістичних норм своєї професії і дотримання їх.

http://studopedia.net/10_10980_pedagogichne-spilkuvannya-yogo-funktsii-vidi-struktura.html

Висновки

Особливостями педагогічного спілкування є: учителю в процесі спілкування належить провідна роль; саме від нього залежить, як складуться взаємини з учнями, успішність чи неуспішність цього процесу; вплив учителя на учнів завжди є виховуючим, тобто таким, що сприяє формуванню в учнів тих чи інших якостей і рис; професійний характер спілкування вимагає постійного аналізу побудованої системи взаємин з учнями для запобігання помилок у здійсненні педагогічного впливу.