Поняття про уяву як психічний процес. Розвиток уяви в онтогенезі. Способи активізації уяви учнів молодшого шкільного, середнього та старшого шкільного віку. Виховання уяви

Поняття про уяву як психічний процес.

Уява — це процес створення людиною нових образів на основі попереднього досвіду. Це психічний процес, який передбачає відхід від минулого досвіду, перетворення даного і породження на цій основі нових образів, які є продуктами творчої діяльності людини та прообразами для неї. Уява — це специфічно людський психічний процес, що виник і сформувався у процесі праці. Людина не може розпочинати виконання будь-якої діяльності, попередньо не уявивши її результат.

Уява є складовою пізнавальної діяльності людини, однак вона відрізняється від інших пізнавальних психічних процесів. Зокрема, уява відрізняється від сприймання. Уява — це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об'єктів, яких вона ніколи не сприймала. Образи уяви не завжди відповідають реаліям, в них є елементи фантазії.

Уява виводить людину за межі буденного існування. Минуле зафіксовано в образах пам'яті. Майбутнє в мріях і фантазіях.

Уява — основа наочно-образного мислення. Вона дає змогу орієнтуватися в ситуації без застосування практичних дій. З уявою в практичній діяльності людей пов'язують процес художньої творчості.

Існують індивідуальні, типологічні особливості уяви (пов'язані зі специфікою пам'яті, сприймання і мислення). В одних людей переважає конкретне, образне сприймання світу (художній тип), у інших — оперування абстрактними символами, поняттями (розумовий тип).

Функції уяви. Уява виконує ряд специфічних функцій. 1. Представляє дійсність в образах (уява пов'язана з мисленням і органічно входить до його складу). Уява активізує наочно-образне мислення. 2. Регулює емоційні стани (за допомогою уяви деякою мірою задовольняються потреби, знімається напруження). 3. Довільно регулює пізнавальні процеси і стани людини (за допомогою образів людина може керувати сприйманням, спогадами, висловлюваннями). 4. Створює і реалізує внутрішній план дій (спроможність виконувати їх «про себе», маніпулювати образами). 5. Планує та програмує діяльність і поведінку. Керує фізіологічними станами (ритм дихання, частота пульсу, кров'яний тиск). Уява лежить в основі аутотренінга, ідеомоторних актів (уява про рух викликає у людини саме рух, який не контролюється ні органами чуття, ні свідомістю).

Види уяви. Залежно від участі волі в діяльності уяви її поділяють на мимовільну та довільну. Мимовільна уява характеризується тим, що створення нових образів відбувається без спеціальної мети уявити певні об'єкти чи поді'і. Довільна уява представляє створення образів з постановкою мети, спостерігається переважно у творчій діяльності людини.

Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові,- дотикові та ін.) образи, надзвичайно яскраві й детальні. Технічна уява — створення образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке дисоціювання та об'єднання в нові сполучення, уявне перенесення їх у різні ситуації. Образи технічної уяви найчастіше реалізуються у креслення, схеми, на основі яких потім створюються нові машини, об'єкти. Наукова уява — побудова гіпотез, проведення експериментів, узагальнення, що їх роблять при створенні понять.

За характером продуктивності виділяють: відтворюючу уяву — продукти якої вже були відомі раніше та творчу уяву. Творча уява включається у творчу діяльність і допомагає людині створювати нові оригінальні образи. Буває художньою, технічною, науковою. Художня уява має переважно чуттєві (зорові, слухові, дотикові та ін.) образи, надзвичайно яскраві й детальні. Технічна уява — створення образів просторових відношень у вигляді геометричних фігур і побудов, їх легке дисоціювання та об'єднання в нові сполучення, уявне перенесення їх у різні ситуації. Образи технічної уяви найчастіше реалізуються у креслення, схеми, на основі яких потім створюються нові машини, об'єкти. Наукова уява — побудова гіпотез, проведення експериментів, узагальнення, що їх роблять при створенні понять.

За ступенем активності визначають пасивну і активну уяву. Пасивна уява виявляється в ілюзіях, у фантазуванні, яке не має усвідомленої мети. Активна уява, відбувається в рамках творчої діяльності, підкореній певній меті. Різновидом активної уяви є мрія - процес створення людиною образів бажаного майбутнього.

Проиеси уяви мають аналітико-синтетичний характер. Синтез уявлень у процесах уяви здійснюється у таких формахЛ. Аглютинація — створення нового образу на основі сполучення елементів, узятих з різних об'єктів. 2. Гіперболізація характеризується збільшенням предмета чи кількості його частин. 3. Літота — характеризується зменшенням предмета. 4. Підкреслення (загострення) — акцентування певної частини образу або якості. Відтворюваний образ набуває особливої виразності. 5. Схематизація використовується для зглажування розбіжностей між порівнюваними об'єктами. 6. Типізація - виділення істотного в однорідних об'єктах і втілення його у новому образі, який поєднує їх суттєві риси.

Розвиток уяви в онтогенезі

Уява дитини починає розвиватися наприкінці другого, на початку третього року життя. Про наявність образів як результатів уяви можна судити по тому, як діти із задоволенням слухають невеликі розповіді, казки, співпереживають героям. Способами активізації уяви у цьому віці є різні види продуктивної діяльності, такі як конструювання, ліплення, малювання. Особливість образів, які створюють діти, полягає в тому, що вони не можуть існувати самостійно, їм необхідна зовнішня опора в діяльності.

Розвиток уяви молодших школярів характеризується поступовим переходом від репродуктивних форм до творчої переробки уявлень. Репродуктивна уява розвивається на уроках, коли учні відтворюють в уяві умову задачі, описану картину в оповіданні тощо. Однак у дітей спостерігається схильність до зміни комбінації образів, що обумовлює розвиток творчої уяви. Нові образи будуються на основі логічно обгрунтованої їх побудови. Дитина стає вимогливою до створених нею образів і намагається, щоб вони були максимально схожими на реальні об'єкти. Одночасно діти активно створюють образи фантазії, у яких втілюються нереалізовані бажання молодших школярів. Молодший шкільний вік - це сенситивний період для розвитку писемної творчості учнів.

У підлітковому віці розширюється змісту образів уяви, оскільки вона бере участь" у процесах розуміння художніх творів, технічних креслень, описів історичних подій, у переходах думки від конкретного до абстрактного, в різних видах творчої діяльності тощо. Про розвиток творчої уяви у підлітків свідчать продуктивність, оригінальність, самостійність процесу уяви, а також зміна домінування її видів: від мимовільного (пасивного) до довільного (активного), від репродуктивного до творчого. Підліток усе частіше починає звертатися до творчості. Дехто починає писати вірші, серйозно займатися образотворчим мистецтвом та іншими видами творчості.

Старшокласник мріє про майбутнє. Якщо для дітей єдиною усвідомлюваною реальністю є зовнішній світ, куди вони проектують свою фантазію, то рання юність знаменується відкриттям для себе власного внутрішнього світу, розвитком здатності заглиблюватися в себе, у світ власних переживань і психічних станів. Значне місце у психічному житті в цьому віці посідають мрії, які стають особливо конкретними і дієвими. Складний навчальний матеріал вимагає від старшокласників досконалішої репродуктивної уяви, і водночас у них розвивається і творча уява, що виявляється у різноманітних видах творчої діяльності.

Способи активізації й виховання уяви учнів молодшого шкільного, середнього та старшого шкільного віку.

Активізація уяви у дошкільному віці є передумовою її розвитку в молодшому шкільному віці. Велике значення у розвитку творчої уяви у дітей дошкільного віку має дитяче словотворення. Треба стимулювати словесну творчість дітей, заохочувати їх до складання казок, дражнилок і т. ін. Характерним для дошкільника є зростаюча довільність уяви. В ході розвитку вона перетворюється у відносно самостійну психічну діяльність. Тому потрібно активізувати дітей на вільне оперування думками, образами, почуттями. Треба вчити дітей відокремлювати образи, почуття, думки від практичної діяльності, дитина вчиться діяти з ними окремо; швидко змінювати образи, почуття і думки про предмет, не торкаючись його руками, за допомогою уяви створювати і руйнувати віртуальну реальність, не чіпаючи реального оточення.

Психологічні експерименти показують, що яскравість і точність уявлень у дитини зростають під впливом вправлення. Активізувати уяву дитини можна в процесі створенні образів, коли вона комбінує отримані раніше уявлення, перетворює їх. До числа найбільш доступних для дитини засобів перетворення дійсності можна віднести зміну величини предметів, яка іноді доходить до крайнощів. Взагалі перебільшення широко використовується дітьми для створення різних протилежностей. Дитина створює нові образи, приписуючи предметам невластиві їм якості, надаючи їм здатності перетворюватися в іншии предмет.

Основна тенденція в активізації уяви молодших школярів полягає в переходах від переважно репродуктивних її форм до творчої переробки уявлень, від простого довільного їх комбінування до логічного обґрунтованої побудови нових образів. Зростає швидкість утворення образів фантазії. Уява в цьому віці надзвичайно бурхлива, яскрава, з характерними рисами некерованості. У процесі учіння потрібно вдосконалювати відтворюючу уяву, яка має стати реалістичнішою і керованою. Активізація уяви полягає у формуванні її творчого виду, переході від простого довільного комбінування уявлень до логічно обґрунтованої побудови нових образів. Вчитель має підвищувати вимогливість дітей до витворів власної уяви.

Успіхи у засвоєнні молодшими школярами усного й писемного мовлення збагачують зміст образів, змінюють способи їх утворення. Велику роль у розвитку уяви молодших школярів відіграє читання художньої літератури. Художній опис дає дітям можливість уявити собі картину, змальовану автором, перенестись в зображувану ним обстановку, «бачити» і «чути» героїв твору, переживати найрізноманітніші їхні почуття (Б.М. Тєплов).

Активізації уяви сприяє прийом схематизації. У результаті схематизації образи уяви, що виникли в дитини, поступово втрачають індивідуальні ознаки і деталі, наближаючись до схеми. Цим шляхом йде, наприклад, розвиток у дитини просторових геометричних уявлень. Інший шлях — шлях розвитку типових образів. В цьому випадку образи уяви не втрачають своєї індивідуальності, а навпаки, стають більш конкретними і наочними, стають «представниками» цілої групи предметів і явищ. Цей шлях веде до розвитку в дитини уявлень про художній образ.

Збагачення життєвого досвіду підлітків. розширення їх знань основ наук приводять до зміни не тільки змісту образів їх уяви, а й способів їх утворення. Образи уяви підлітка ґрунтуються на реальності. Далекі від неї, фантастичні уявлення виникають у нього лише при спеціально поставленій меті створити щось незвичайне. Розширюються способи утворення образів уяви, провідним серед яких стає мовлення, особливо внутрішнє. Фантазія підлітка — це гра дитини, що переросла у фантазію (Л.С.Виготський).

Старшокласник мріє про майбутнє. Як вказувалося вище, рання юність знаменується відкриттям старшокласником власного внутрішнього світу, розвитком здатності заглиблюватися в себе, у світ своїх переживань і психічних станів. Значне місце у психічному житті в цьому віці посідають мрії, які стають особливо конкретними і дієвими. Саме тому дієвими засобами активізації й виховання уяви юнаків є написання творів на актуальні для них теми: «Яким я бачу майбутнє?», «Ким би я хотів стати?», «Які мрії я хотів би втілити в життя?» тощо.

Для тренування уяви школярам можуть бути запропоновані спеціальні завдання (задачі) репродуктивного й продуктивного типу, на просторову й непросторову, конвергентну й дивергентну уяву.