Основні показники стану злочинності в Україні у 2005 р

В процесі кримінологічного аналізу злочинності доцільно використовувати також ряд абсолютних показників, які характеризують обсяг первинної інформації щодо вчинення злочинів та результати її розгляду правоохоронними органами. До них належать:

Ø кількість заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до органів внутрішніх справ;

Ø залишок заяв та повідомлень, по яких не прийнято рішення;

Ø кількість заяв та повідомлень про злочини, за якими було прийнято рішення, в тому числі, про порушення кримінальної справи, про підготовку протокольного провадження (ст.430 КПК), про відмову в порушенні кримінальної справи, про передачу матеріалів за підслідністю та підсудністю;

Ø кількість постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, скасованих прокурором з одночасним порушенням кримінальної справи.

Кількість заяв та повідомлень є окремою характеристикою криміногенної ситуації в певній територіальній одиниці, що фіксує кількість громадян та юридичних осіб, які вважають себе постраждалими від злочинів. Цей показник має розглядатися поряд та у взаємозв’язку з показником кількості зареєстрованих злочинів. Слід мати на увазі, що така інформація є первинною і неперевіреною, ступінь її достовірності не можна точно визначити. Частина заяв та повідомлень про злочини є хибними, ряд таких фактів невірно оцінюються юридично, тобто не містять складу злочину, а являють собою правопорушення адміністративно- правового або цивільно-правового характеру тощо. Це не дозволяє розглядати кількість заяв та повідомлень про злочини як основний показник, що відбиває стан злочинності в країні.

Наведені показники необхідні для оцінки повноти реєстрації вчинених злочинів і адекватності показника кількості зареєстрованих злочинів як основного параметру стану злочинності на певній території за певний період часу. Аналіз цих показників дозволяє певною мірою визначити рівень латентності злочинності.

Кількість заяв та повідомлень про злочини, що надійшли до органів внутрішніх справ,являє собою загальне число заяв та повідомлень громадян, підприємств, установ та організацій, представників влади, посадових осіб; повідомлень, опублікованих в пресі; заяв про явку з повинною; матеріалів про злочини, безпосередньо виявлені органами дізнання, слідчими, прокурорами або судами (відомості про вчинення злочинів).

Кількість заяв та повідомлень про злочини, по яких не прийнято рішення, – це відомості про вчинення злочинів, які через певні причини (малозначність, перевантаження працівників тощо), не перевірялися і за якими рішення не було прийняте.

Кількість заяв та повідомлень про злочини, за якими було прийнято рішення, – це відомості про вчинення злочинів, які перевірялися, факти, викладені в них, знайшли підтвердження, і за результатами перевірки було прийнято одне з процесуальних рішень згідно зі ст.97 КПК України. В залежності від характеру прийнятого рішення виділяють три наступні показники.

Кількість заяв та повідомлень про злочини, за якими було прийнято рішення про порушення кримінальної справи – це відомості про вчинення злочинів, які було перевірено і за результатами перевірки встановлено достатньо підстав для порушення кримінальної справи за певною статтею Особливої частини КК України.

Показник кількості заяв та повідомлень про злочини, за якими протягом звітного періоду було прийнято рішення про порушення кримінальної справи (звіт про розгляд заяв та повідомлень про злочини на території України, ф.№ 2-Е) не співпадає з показником кількості злочинів, зареєстрованих у звітному періоді (Єдиний звіт про злочинність на території України, ф.№ 1). Обидва показники відображають кількість випадків вчинення злочинів, які було зареєстровано протягом звітного періоду і за якими було порушено кримінальні справи. Але через особливості чинного порядку реєстрації та обліку злочинів між ними утворюється певна різниця. Перший показник фіксує тільки злочини, за якими було порушено кримінальні справи. Другий включає також злочини, які раніше не були зареєстровані, зокрема, у разі прийняття до провадження кримінальної справи, порушеної судом, а також справи, що надійшла від військового прокурора, органів Служби безпеки та податкової міліції або навпаки; прийняття до провадження кримінальної справи, що надійшла від органів прокуратури чи внутрішніх справ інших областей, інших країн, якщо злочин, щодо якого вона порушена у даному звітному періоді, не був облікований і зареєстрований; звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності у зв'язку з актом амністії; відновлення провадження у кримінальній справі, що раніше була закрита із зняттям злочину з обліку; приєднання до справи, що розслідується, матеріалів про інший злочин, який раніше не був зареєстрований або виявлений додатково в процесі розслідування; виділення кримінальної справи про злочин з іншої справи.

Для уникнення суперечностей і забезпечення порівняння однакових за змістом даних в якості показника кількості порушених протягом звітного періоду кримінальних справ рекомендується брати показник, що міститься у формі № 1.

Кількість заяв та повідомлень про злочини, за якими було прийнято рішення про відмову у порушенні кримінальної справи – це відомості про події, які фактично не відбувалися (п.1 ст.6 КПК України) або відбувалися але за обставин, які роблять юридично не обґрунтованим порушення кримінальної справи (пп.2-11 ст.6 КПК України).

Кількість заяв та повідомлень про злочини, за якими було прийнято рішення про передачу матеріалів за підслідністю та підсудністю, – це відомості про вчинення злочинів, що передаються до інших правоохоронних органів (СБУ, податкової міліції), до компетенції яких належить розслідування зазначених видів злочинів.

Кількість постанов про відмову у порушенні кримінальної справи, скасованих прокурором з порушенням кримінальної справи, – це кількість постанов про відмову у порушенні кримінальної справи, які були визнані прокурором необґрунтованими і скасовані з одночасним порушенням кримінальної справи. Цей показник дозволяє оцінити якість діяльності органів внутрішніх справ щодо розгляду заяв та повідомлень про злочини.

Приклад

Таблиця 2