*Ь основні історичні віхи виникнення та розвитку діалектики; •^ причини позитивного та негативного ставлення до неї; 0> основні складові діалектичного мислення; **> принципові засади діалектичного мислення.
^ пояснювати відмінність між діалектикою та іншими поширеними способами осмислення дійсності;
** застосовувати принципи діалектичного мислення до пояснення певних явищ дійсності;
^ відрізняти сфери застосування різних сукупностей категорій діалектики;
^ розкривати співвідношення принципів діалектики.
♦ співвідношення діалектики та методів наукового пізнання;
♦ онтологічні засади функціонування принципів діалектики;
♦ причини неможливості прямого застосування принципів та категорій діалектики до явищ дійсності;
♦ відмінність між діалектикою як теорією та діалектикою як методом;
♦ органічний зв'язок основних елементів діалектики як теорії та методу.
План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:
17.1. Діалектика як складова філософії, теорія та метод.
17.2. Вихідні складові теорії діалектики: рівні діалектичного мислення, принципи та категорії.
17.3. Співвідношення діалектики із метафізикою, софістикою, релятивізмом, догматизмом та еклектикою.
17.4. Визначення та оцінки діалектики в історії філософії.
ключові терміни і поняття
* ДІАЛЕКТИКА - від д.-грецьк. - "діалегомаї"'- сперечатись, вміння вести розмови. В сучасному значенні світорозуміння, що передбачає сприйняття світу як такого, що перебуває в русі, потоці змін, зумовлених єдністю та боротьбою внутрішніх протилежностей.
^ДІАЛЕКТИЧНА ЛОГІКА -логіка другої рефлексії, тобто самоосмисленої думки, що відслідковує основні закономірності формування змісту мислення. Це є логіка руху категорій як родів буття (буття для мислення), що, перебуваючи в системі зв'язків, окреслюють буття в його найбільшій повноті.
ДОГМАТИЗМ - позиція у філософії та інших сферах пізнання та діяльності, яка намагається надавати значення виключно усталеним, виправданим авторитетом чи минулим досвідом елементам знання і пізнання; це є перебічьшенняролі абсолютного в пізнанні. ^ЕКЛЕКТИКА - форма довільного, часто механічного або зовнішнього поєднання елементів певної множини; еклектика не прагне відшукати внутрішні засади єдності, а лише збирає множину за допомогою довільних прийомів.
КАТЕГОРІІ - найбільш загальні поняття певної галузі знання, в яких фіксуються найважливіші якісні особливості предмету пізнання; у діалектичній логіці категорії постають родами буття, тобто визначеннями буття в його різних аспектах.
* КООРДИНАЦІЯ (взаємне розташування), ^СУБОРДИНАЦІЯ (підпорядкування) та ♦ АКУМУЛЯЦІЯ (включення в ціле) - основні види взаємного відношення категорій в системі діалектичної логіки.
*МЕТАФІЗИКА (як стиль мислення, протилежний діалектиці) - наполягання на тому, що в пізнанні наявні деякі незмінні складові; метафізика передбачає апелювання до якихось особливих, часто - надфізичних сутностей. З позиції метафізики, там, де немає абсолютного, не може виникнути й відносне, оскільки саме це відносне постає або лише другорядним виявленням абсолютного, або недосконалою формою його фіксації. ПРОТИЛЕЖНОСТІ - граничний ступінь відмінності; протилежності фіксують крайні, граничні прояви певних предметів та явищ.
^РЕЛЯТИВІЗМ - позиція у філософії, яка стверджує, що все є відносним, що немає нічого, що може тривалий час зберігати своє значення.
^СОФІСТИКА - позиція, яка вважає, що відносність позицій та знань можна і потрібно використати для проведення приватного інтересу.
СУПЕРЕЧНІСТЬ - єдність протилежностей як крайніх виявлень тої ж самої сутності, тобто суперечність передбачає як взаємне заперечення протилежностей, так і їх єдність.
ФІЗИКАЛІЗМ - позиція у філософії, згідно якої людське мислення не має ніяких власних особливостей: його зміст визначається виключно лише тим, хцо може бути отриманим через відчуття із фізичної реальності; тобто реальним є лише фізичне та фізично фіксоване.
