Unit 1. Scope of psychology 8 страница

Завдання вивчення дисципліни:

- володіння та застосування філософської методології до психічних явищ, станів і процесів; до психодіагностичної, психокорекційної та психотерапевтичної діяльності;

- поглиблення світоглядних позицій майбутніх магістрів психології, стимулювання їх до філософського переосмислення засвоєного психологічного знання;

- сприяння світоглядному самовизначенню студентів.

У результаті вивчення філософських проблем психології студенти повинні:

знати:

- об'єкт, предмет і методи філософських проблем психології, її понятійно–категоріальний апарат;

- теоретико–методологічні засади та принципи сучасної філософії науки;

- коло теоретичних, методологічних та аксіологічних проблем філософії психології;

- специфіку світоглядно–методологічного спрямування сучасних зарубіжних і вітчизняних психологічних шкіл, напрямів, течій, концепцій;

- зміст основних дискусій щодо актуальних філософських проблем сучасної психології;

- характерні особливості філософського аналізу актуальних проблем сучасної психології;

уміти:

- аналізувати основні тенденції та закономірності розвитку філософської методології щодо актуальних проблем сучасної психології;

- визначати основні структурні елементи філософської методології та її місце в системі сучасної філософії науки;

- застосовувати принципи філософського аналізу метанаукових і світоглядно–методологічних проблем сучасної психології;

- цілеспрямовано формувати свідому громадянську позицію на основі розвиненої філософської рефлексії.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Кількість годин
Лекції	Семі- нари	Прак-тичні заняття
Тема 1. Загальна характеристика філософських проблем сучасної психології			–
Тема 2. Психологічні проблеми в історії стародавньої та середньовічної філософії	–		–
Тема 3. Філософські питання психології в період Відродження та Нового часу			–
Тема 4. Філософські основи психології періоду класичної німецької філософії			–
Тема 5. Філософські проблеми головних напрямків сучасної психології (персоналізму, біхевіоризму, генетичної, структурної та гештальтпсихології, психоаналізу і психології установки)			–
Тема 6. Філософські та психологічні питання ноосферного підходу В.І. Вернадського. Досягнення природничих наук і психологія	–		–
Всього годин:			–

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Психоаналітична герменевтика – це течія сучасної філософії, що представляє певну сукупність модифікованих ідей Фрейда і герменевтики. Ставить за мету розвинути герменевтичну функцію психоаналізу. Засновник цієї течії німецький дослідник А. Лоренцер стверджував, що засвоєння символів відбувається не на позасвідомому рівні, а в свідомості людини.

Прагматизм – філософська течія, яка зводить суть понять, ідей, теорій до практичних форм підкорення навколишнього середовища і вважає практичну цінність знань, корисність критерієм їх істинності, а також визнає доцільну діяльність визначальною властивістю людини.

Герменевтика – це філософські характеристики всіх знань людини про світ і спосіб її існування в ньому. Герменевтика має на меті не лише зрозуміти текст, а насамперед зробити в ньому нові "інтерпретації".

Інструменталізм – різновид прагматизму, прибічники якого вважають свідомість (за Дьюї, інтелект) одним із засобів пристосування до мінливих умов середовища, а тому логічні поняття, ідеї, теорії – лише інструменти (звідси й назва), знаряддя, "ключі до ситуації", "плани дії".

Свідомість – вищий рівень психічного відображення дійсності саморегуляції, притаманний людині як суспільно–історичній істоті, що характеризується наступними ознаками: 1) здатність до оволодіння сукупністю знань, узагальненим досвідом людства; 2) наявність самосвідомості, виділення себе із оточуючого світу, усвідомлення своїх потреб і інтересів; 3) здатність до цілепокладання, розуміння мети своєї діяльності. Феноменологія розглядає свідомість як потік актів (сприймання, пригадування, міркування та ін.), спрямованих на певні предмети (інтенціональність) і певним чином організованих часовим потоком свідомості.

Свідомість людини – нова якість психічної діяльності, за якої дійсність відображається у формах культури, тобто в штучних, неприродних формах, витворених людством у процесі історичного розвитку, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.

Ідентичність – це стан внутрішньої цілісності особи, коли суб'єкт має реальну свободу вибору при визначенні своєї унікальності (ідентичність як феномен особистісного і соціального конструювання).

Інволюція свідомості – регресивний процес, під час якого складні нормативно–ціннісні структури руйнуються, внаслідок чого починають домінувати нижчі структури, більш прості та примітивні, що легко потрапляють під владу різноманітних ідеологем та міфологем.

Особистість – активний носій свідомості, який має індивідуально–типову структуру психологічних властивостей, вибірково ставиться до оточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі, що визначаються включеністю у суспільні відносини.

Діяльність – вища, притаманна лише людині, форма активності, у процесі якої досягається усвідомлена мета, пов'язана із задоволенням певної потреби та детермінована відповідним мотивом (сукупністю мотивів).

Інтеріоризація – це процес становлення психічних структур внаслідок включення соціальних норм, цінностей у внутрішній світ людини, формування здатності особи поєднувати індивідуальні та суспільні інтереси.

Інтроспекція – самоспостереження за перебігом власних психічних процесів, для опису їх і наукового визначення. Один із класичних методів пізнання в психології, який ґрунтується на тому, що психічні явища можна пізнавати лише шляхом самоспостереження. Абсолютизація інтроспекції призводить до трактуванню предмета психології як аналізу змісту свідомості.

Біхевіоризм – напрям у психології, що вважає предметом психології не свідомість, а поведінку людей, яку зводить до механічних реакцій у відповідь на зовнішні подразнення, а також по суті, заперечує соціальну природу психіки.

Гештальтпсихологія – напрям у психології, який виходить з визнання цілісного характеру психічної діяльності, психічні процеси є не асоціації елементів, а цілісні структури (гештальти), що в психічних явищах первинним є ціле, структура, а не її елементи. Філософською основою цього напряму є феноменологія.

Радикальний емпірицизм – філософська концепція, яка визнає як єдину й остаточну реальність, з якою має справу людина; тільки ті явища, які можуть бути дані в відчуттях і переживаннях. Представники цієї концепції послідовно критикували будь–які рецидиви метафізики в розумінні права, яка, на їхню думку, полягає у введенні певних сутностей (на взірець справедливості й обов'язку), котрі неможливо емпірично спостерігати.

Психоаналіз – метод проникнення в несвідоме з метою ліквідації патогенних конфліктів і подолання душевного дискомфорту, адже власна свідомість людини не може допомогти собі в поясненні причин свого душевного розладу.

Інтенційність – центральне поняття феноменології, тобто спрямованість свідомості на об'єкт. Під свідомістю розуміється "чисте", трансцендентальне, абстраговане від суспільного середовища утворення. За допомогою цього поняття намагаються подолати традиційне протиставлення суб'єкта і об'єкта.

Принцип детермінізму – пояснення феноменів психіки на основі причинної зумовленості: психіка визначається способом життя людини та змінюється одночасно зі зміною його.

Принцип єдності свідомості та діяльності – згідно з яким свідомість відображає внутрішній зміст діяльності, а діяльність – це зовнішній вияв свідомості.

Принцип розвитку – згідно з яким усі психічні явища повинні розглядатися як постійно якісно та кількісно змінювані та такі, що розвиваються.

Соціалізація – це процес засвоєння індивідом соціальних норм, культурних цінностей, зразків поведінки, притаманних певному суспільству чи соціальній групі.

Ноосфера – сфера взаємодії природи та суспільства, в межах якої розумна людська діяльність виступає визначальним фактором розвитку.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

Першоджерела

1. Витгенштейн Л. Заметки о философии психологии: Философия. – Т. 1: Пер. с нем. С.Д. Латушкина / Под ред. В.В. Анашвили. – М., 2001. – 326 с.

2. Володимир Вернадський. Наукова думка як планетарне явище // Хроніка, 2000. Укр. культур. альманах. – Вип. 57–58. – К., 2004.

3. Выготский Л.С. Психология развития человека. – М.: Изд–во Смысл; Эксмо, 2005. – 324 с.

4. Кант И. Основание метафизики нравов: Лекции по этике. – М.: Республика, 2000. – 431 с.

5. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. – СПб.: Изд–во Русского Христианского гуманитарного института, 2008. – 790 с.

6. Леонтьев О.Н. Философия психологии. – СПб., 2014. – 203 с.

7. Робинсон Д.Н. Интеллектуальная история психологи: Пер. с англ.
М.К. Тимофеевой. – М., 2005.

8. Спенсер Герберт. Научные основания нравственности. Данные науки о нравственности: Пер. с англ. изд–во 1892 г. / А. Федоров. – Изд. 2–е. – М.: URSS, 2008. – XVI. – 321 с.

9. Фромм Эрих. Бегство от свободы: Человек для себя. – Минск, 2008. –
447 с.

10. Фуко М. Слова и вещи: археология гуманитарных наук. – СПб.: A–cad, 2008.

11. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. – СПб., 2000. – 380 с.

Монографії

12. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – СПб.: Питер, 2001. – 288 с.

13. Андерсон Д.Р. Когнитивная психология. – Изд. 5–е. – СПб.: Питер, 2002. – 496 с.

14. Антология мировой философии: В 4 т. – Т. 1–4. – М., 1969.

15. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. – М., 2004. – 286 с.

16. Асмолов А.Г. По ту сторону сознания: Методологические проблемы неклассической психологии. – М.: Смысл, 2012. – 480 с.

17. Васильев В.В. История философской психологии: Зап. Европа – XVIII в. – Калининград, 2012. – 284 с.

18. Василюк Ф.Е. Методологический анализ в психологи. – М.: Изд–во Смысл; Эксмо, 2008. – 240 с.

19. Дружинин В.Ф. Философские основы психологии. –М.: Изд–во МНЭПУ, 1997. – 334 с.

20. Зинченко В.П. Преходящие и вечные проблемы психологии. Послесловие / Р.Л. Аткинсон и др. // Введение в психологию. – СПб.–М., 2003.

21. Когнитивная психология. – Изд. 6–е. – СПб.: Питер, 2006. – 589 с.

22. Костицький М.В. Ренесанс натурфілософії або всезагальні (космічні) закони як джерело права: Академ. читан. – Вип. 15. – К.: АПрН України, Київський регіональний центр, 2010. – 24 с.

23. Костицький М. Філософські та психологічні проблеми юриспруденції: Вибр. наук. пр. – Кн. 1. – Чернівці: Рута, 2009.– 580 с.

24. Костицький М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. – К.: Вища школа, 1990.

25. Курпатов А., Алехин А. Философия психологии. Новая методология. – М.: Олма Медиа Груп, 2012. – 448 с.

26. Лекторский В.А. О некоторых философских уроках З. Фрейда // Вопросы философии. – 2000. – № 10.

27. Лист Франц фон. Задачи уголовной политики; Преступление как социально–патологическое явление: Сб. работ / В.С. Овчинский. — М.: ИНФРА–М, 2009. – V. – 104 с.

28. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: В 2 т. – К.: Ваклер, 2002.

29. Максименко С.Д. Теоретичні основи психології особистості. – Режим доступа до сайта: www. bdu.org/…/ psychology_1_2005/3.

30. Патнэм Х. Философия сознания. – М.: Наука, 1998.

31. Пенроуз Р. Тени разума: в поисках науки о сознании. – М.–Ижевск: Институт компьютерных исследований, 2005. – 688 с.

32. Прист С. Теории сознания: Пер. с англ. и пред. А.Ф. Грязнова. – М.: Наука, 2000.

33. Проблема человека в западной философии. – М., 1988. – 511 с.

34. Психология критического мышления. – СПб.: Питер, 2000. – 512 с.

35. Психология: комплексный подход / Под ред. М. Айзенка. – Минск: Новое знание, 2002. – 832 с.

36. Рибалка В.В. Методологічні питання наукової психології (Досвід особистісно центрованої систематизації категоріально–поняттєвого апарату): Навч.–метод. посіб. – К.: Ніка–Центр, 2003. – 204 с.

37. Робінсон Д.Н. Интеллектуальная история психологии: Пер. с англ.
М.К. Тимофеевой. – М.: Гардарики, 2005.

38. Розин В.М. Психология: теория и практика. – М.: Наука, 1997.

39. Рубинштейн С.Л. Бытие и сознание. Человек и мир. – СПб.: Питер, 2013. – 512 с.

40. Серль Д. Открывая сознание заново. – М.: Наука, 2002.

41. Современные философские проблемы естественных, технических и социально–гуманитарных наук: Учебник для аспирант. и соискат. уч. степеней канд. наук / Под общ. ред. В.В. Миронова. – М.: Гардарики, 2007. – С. 583–593.

42. Соколова Е.Е. Тринадцать диалогов о психологии: Хрестоматия. – М., 1994.

43. Стивенсон Л. Десять теорий о природе человека: Пер. с англ.
В.В. Васильева. – М., 2004. – 556 с.

44. Хант Г. О природе сознания. – М., 2004. – 311с.

45. Sternberg R.J., Beyond IQ: A triarchic theory of human intelligense. – Ney York: Cambridg University Press, 1984.

46. Zimbardo F.G. Psychology and Life. 13^th ed. – Ney York: Addison Wesley Longman, 1992.

47. Lonner W.J., Malpass R.S. Psychology and Culture. 13^th ed. – Boston: Allyn and Bacon, 1994.

Підручники

48. Роменець В.А. Історія психології ХVІІІ ст. Епоха Просвітництва. – К.: "Либідь", 2006. – 464 с.

49. Роменець В.А. Історія психології ХІХ – початок ХХ ст. – К.: "Либідь", 2007.

50. Роменець В.А. Історія психології. Стародавній світ. Середні віки. Відродження. – К.: "Либідь", 2005. – 333 с.

51. Юридична психологія: Підручник / За заг. ред. Л.І. Казміренко,
Є.М. Моісеєва. – К.: КНТ, 2007. – 360 с.

Енциклопедії та словники

52. Булатов М.О. Філософський словник. – К.: Стилос, 2009. – 575 с.

53. Вовк В.М., Кравець В.М., Симон Ю.С. та ін. Словник основних термінів з філософських дисциплін. – К.: КНУВС, 2006. – 120 с.

54. Всемирная энциклопедия: Философия. – М.: АСТ, Минск.: Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.

55. Кондрашов В.А. Новейший философский словарь. – Ростов н/Д, 2005. – 668 с.

56. Словарь философских терминов. – М.: ИНФРА–М, 2007. – 2005. – 730 с.

57. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА–М, 2001. –
576 с.

58. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2008. – 748 с.

59. Філософський словник соціальних термінів / [ред. кол.: В.П. Андрущенко та ін.]. – Х.: Р.И.Ф., 2005. – 672 с.

60. Юридична енциклопедія / [ред. Ю.С. Шемшученко]; НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – Т. 4: Н–П. – К.: Вид–во "Українська енциклопедія" ім. М.П. Бажана, 1998. – 720 с.

Наукові статті

61. Грачев А.А. Теоретические и методологические основания прикладной психологии // Психологический журнал. – Т. 34. – № 1. – 2013. – С. 15–24.

62. Журавлев А.Л., Ушаков Д.В., Юревич А.В. Перспективы психологии в решении задач Российского общества. – Ч. 1: Постановка проблемы и теоретико–методологические задачи // Психологический журнал. – Т. 34. –– 2013. – № 1. – С. 3–14.

63. Загидуллин Ж. А. Психология в оптиках философского анализа // Вопросы философии. – 2013. – № 4. – С. 59–70.

64. Мазилов В.А. Методологические проблемы психологии в начале XXI века // Психологический журнал. – Т. 33. – 2012. – № 1.

65. Степанянц М.Т. Расширяя горизонты философии и науки // Вопросы философии. – 2013. – № 2. – С. 75–89.

66. Чумаков А.Н., Королёв А.Д., Дахин А.В. Философия в современном мире: диалог мировоззрений // Вопросы философии. – 2013. – № 1. – С. 3–18.

Енциклопедії на CD–ROM

67. Познавательная энциклопедия. Серия: "Личности 20 века". Зигмунд Фрейд. BornToKill Multimedia, 2012.

68. Познавательная энциклопедия. Серия: "Психология". Психоанализ. BornToKill Multimedia, 2001.

69. Познавательная энциклопедия. Серия: "Путь к себе". Голос Кастанеды. Станислав Гроф. Бертольд Брехт. BornToKill Multimedia, 2001.

70. Познавательная энциклопедия. Серия: "Путь к себе". Деятельность. Сознание. Личность. BornToKill Multimedia, 2001.

71. CD–серия "Электронная библиотека". Серия "Классика". История психологии. МЦФ, ИДДК, 2012 (обновления по адресу: http://www.iddf.ru).

72. Серия: "Словари. Справочники. Энциклопедии". Философский энциклопедический словарь. "Навигатор", DELTA – MM Corp., 2012.

Електронні ресурси глобальної комп'ютерної мережі INTERNET

73. Безкоштовні електорнні підручники онлайн "Гуманітарні науки" (http://www.сhitalca.html).

74. Посилання "The Perseus Project: An Evolving Digital Library on Ancient Greece" (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).

75. Посилання "Exploring Plato's Dialogues", а також сервер "Philosophy in Cyberspace" (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).

76. Посилання на твори Аврелія Августина, Ансельма Кентерберійського,
Д. Віко, Р. Декарта, Д. Дідро І. Канта, Ф.В.Й. Шелінга, Г.В.Ф. Гегеля,
Ф. Ніцше, О. Шпенглера, З. Фрейда, А. Камю, Ж.П. Сартра,
Л. Вітґнештейна, Ю. Габермаса, Ґ.Г. Гадамера, П. Рікера на "Книжковій полиці" (http://philosophy.allru.net/pervo.html).

77. Посилання на фонди Російської державної бібліотеки (www.rsl.ru).

 

тематика І Плани лекцій

 

Тема 1. Загальна характеристика філософських проблем сучасної психології

Лекція – 1 година

1. Сутність філософії та природа філософських питань. Сучасна світова філософія: стан та тенденції розвитку.

2. Філософія психології як міждисциплінарна галузь наукового знання.

3. Філософські проблеми психології як предмет дослідження. "Вічні" психологічні проблеми та їх філософські аспекти.

 

Тема 3. Філософські питання психології в період Відродження та Нового часу

Лекція – 1 година

1. Філософсько–психологічна думка епохи Відродження. Психологія в слов'янському Відродженні.

2. Природничо–наукове та містичне пояснення психіки людини. Психіка людини: між Богом і твариною.

3. Мистецтво самопізнання та мистецтво прийняття мудрих рішень.

 

Тема 4. Філософські основи психології періоду класичної німецької філософії

Лекція – 2 години

1. Особливості психології самотворення людини в філософських системах представників класичної німецької філософії.

2. Філософська проблема свідомості в контексті різноманіття психологічних традицій та теорій. Ірраціональна психологія.

3. Марксистська психологія як заперечення психології періоду класичної німецької філософії.

 

Тема 5. Філософські проблеми головних напрямків сучасної психології (персоналізму, біхевіоризму, генетичної, структурної та гештальтпсихології, психоаналізу і психології установки)

Лекція – 2 години

1. Загальна характеристика окремих течій у психології. Класичні підходи до розуміння обумовленості психічних явищ.

2. Філософська специфіка окремих напрямків у психології:

– персоналізму;

– біхевіоризму;

– генетичної психології;

– структурної психології;

– гештальтпсихології;

– психоаналізу;

– психології установки.

3. Філософська основа синтезу різних напрямків у психологічній науці і практиці.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Загальна характеристика філософських проблем сучасної психології

Семінар – 1 година

1. Взаємозв'язок філософії та психології в історичному контексті. Філософські засади психологічних концепцій.

2. Філософія психології як наука і навчальна дисципліна.

3. Предмет, методи та функції навчальної дисципліни.

Мета заняття – засвоїти значення ключових понять теми, специфіки філософського знання та його ролі у виникненні та становленні психології; досягти розуміння змісту предмету курсу "Філософські проблеми психології" та можливостей застосування філософської методології до актуальних проблем психології; досягти розуміння особливостей методології філософії як особливого, інтегративного, духовно–практичного способу освоєння "світу психології".

Основні поняття: предмет філософії психології, методологія психології, свідомість, принципи дослідження в психології, інволюція свідомості, науковий факт в психології, категорії психології, філософські проблеми психології, проблема об'єктивності психологічного дослідження, юридична психологія, функції філософії психології.

Методичні рекомендації

Готуючись до першого питання, потрібно звернути увагу на соціальні та науково–практичні передумови виникнення та розвитку філософії психології, а також врахувати, що в історії світової філософської думки існували різні підходи до визначення місця і ролі філософії психології та її предмету. Разом з тим, потрібно пояснити, чим викликано розмаїття підходів до вирішення цього питання, а також доцільно врахувати специфіку філософії психології та її основних складових елементів. Важливим питанням для встановлення специфіки філософії психології як особливої теоретичної дисципліни є з'ясування сутності та особливостей філософського і психологічного підходів до осмислення сутності людини.

Аналізуючи друге питання, насамперед потрібно врахувати, що за своїм статусом філософія психології являє собою комплексну, міждисциплінарну галузь наукового знання, що розвивається, перш за все, на межі філософії і психології, а також інших наук, що досліджують людину в багатоманітті її проявів та зв'язків.

Доцільно врахувати, що філософія психології – сукупність актуальних і потенційних філософських установок щодо сутності методологічних проблем психології, світоглядно–методологічне осмислення їх природи. Водночас, за своєю структурою філософія психології близька до класичної філософії.

Готуючись до третього питання, необхідно врахувати, що філософію психології як самостійну дослідницьку дисципліну конститують (тобто визначають) її основні питання, від розв'язання яких залежить вирішення всіх інших її проблем. Разом з тим, в кожного дослідника може бути свій підхід до уточнення предмета та основного питання філософії психології. Проаналізуйте, чим обумовлена така ситуація.

Водночас, слід передусім сформулювати предмет та особливості курсу філософські проблеми психології – як міждисциплінарної галузі наукового знання, яка поєднує пізнавальні зусилля філософії, соціології, психології та інших соціогуманітарних дисциплін у дослідженні сутності найзагальніших підстав психологічних явищ. У центрі її уваги – методологічні проблеми аналізу взаємодії філософських і психологічних аспектів свідомості особистості та її поведінки, а також дослідження філософії психології як цілісності, в якій органічно поєднується психологічне і філософське, виділяються світоглядно–методологічна й психологічна підсистеми, що перебувають у русі, розвитку та нерозривному зв'язку.

Водночас, в цьому питанні необхідно сформулювати функції курсу філософські проблеми психології через призму вирішення двох взаємообумовлених проблем, а саме: обґрунтування необхідності філософії психології та значення курсу філософські проблеми психології в підготовці фахівців для психологічних підрозділів органів внутрішніх справ. Серед найважливіших функцій дисципліни "Філософські проблеми психології" виділяють: світоглядну, методологічну, аксіологічну, виховну, онтологічну, праксеологічну, пізнавальну та ін. Разом з тим, важливо пам'ятати, що у межах цілісної структури філософії психології основні функції філософські проблеми психології взаємозалежні і взаємно детермінують одна одну. Необхідно окреслити основні параметри та тенденції цього процесу.

Теми реферативних повідомлень

1. Філософія психології як наука та навчальна дисципліна.

2. Роль психології в інформаційну епоху.

3. Правосвідомість в інформаційну епоху (психологічний аспект).

4. Психологія буття.

Література

2–4, 8, 15, 17, 19, 20, 25, 27, 29–33, 37–41, 43, 45–50, 52, 55–57, 60–63, 72–77

Тема 2. Психологічні проблеми в історії стародавньої та середньовічної філософії

Семінар – 1 година

1. Міфологічні уявлення про психіку в контексті арійських та близькосхідних філософсько – теологічних доктрин.

2. Психологічні погляди давньогрецьких філософів.

3. Психологічні погляди середньовічних християнських мислителів (Августин Блаженний, Хома Аквінський).

Мета заняття – засвоїти значення ключових понять, що розкривають специфіку історії становлення філософських проблем психології; сформувати ставлення до різних історичних типів філософських проблем психології; виробити уміння застосовувати філософські методи і принципи щодо розв'язання психологічних проблем у різних сферах юриспруденції та гуманітарного знання

Основні поняття: предмет філософії психології, відносність сприйняття, психологічне знання, свідомість, психологія пізнання, догмат, теорія психологічного механізму індивіда, апологетика, аскетизм, віра, психіка, екзегеза, есхатологія, креаціонізм, теоцентризм, особистісність, страждання, одкровення, патристика, психологічний ідеалізм, гріховність.

Методичні рекомендації

Готуючись до першого питання, при вивченні проблем давньої філософії необхідно врахувати дві обставини: а) провідною її темою було питання походження та першопочатків світу і людини; б) давня філософія виступала власне теологічно–естетичним сприйняттям світу та людини, однією із основних категорій якої була "тілесність" людини. Потрібно з'ясувати спільні та відмінні риси таких типів філософії як східна та західна, а відтак – східної і західної філософської парадигм трактування психіки. Історія філософії психології є досвідом осмислення світоглядних та методологічних проблем, що обумовлюється специфікою філософських проблем як одвічних, адже кожне покоління "приречено" звертатись до смисложиттєвих проблем.

При підготовці до другого питання слід врахувати, що антична філософія охоплює розвиток філософського знання в античній Греції та античному Римі (6 ст. до н.е. – 5 ст. н.е.), і її специфіка обумовлена всією культурою античного світу. Важливим для опанування специфіки до сократівської філософії є розгляд проблем природи, буття як об'єктивної реальності, виникнення інтересу до психологічного: представники мілетської школи прагнули пояснити світ через осмислення першооснови (природної стихії), елеати намагалися пояснити що є буття, Емпедокл досліджував специфіку процесу сприймання та виникнення почуттів, Анаксагора цікавила відносність порогу свідомості, а Демокріт та його учні визнавали суб'єктивність чуттєвих якостей. Водночас, потрібно мати на увазі, що творчість софістів та Сократа знаменує перехід від проблем натурфілософії до епістемології і є антропоцентричним періодом античної філософії. В межах вказаного періоду зароджуються філософсько–психологічні концепції, актуальною стає проблема невіддільності, взаємообумовленості філософських та психологічних вчень, обґрунтування психологічних чинників моралі та ін. Сократівська філософія може бути проаналізована через розгляд таких питань: "знання незнання" як різновид психологічного знання, принципи етики, співвідношення знання та доброчесності, метод аргументації, розуміння щастя та блага та ін.

Необхідно звернути увагу, що зміна філософських настанов в епоху еллінізму була обумовлена занепадом полісу, виникненням імперій, пануванням політичного безправ'я і як наслідок – звернення до проблем осмислення проблем окремого індивіда. В межах даного періоду існують такі школи як епікуреїзм (проблеми гедонізму, насолоди та доброчесного життя, атомізм), стоїцизм (стоїцистська програма відношення до життя, відокремлення етики від політики, психологія пізнання в Арістотеля, психологічний сенсуалізм у епікурейців, співвідношення людського та природного закону), неоплатонізм (динамічне поняття буття, переосмислення платонівської теорії еманації).