Визначення розміру санітарно-захисної зони підприємства

Санітарно-захисна зона підприємства (СЗЗ) – це обмежена територія промислової зони підприємства, умовно позначена.

Основне призначення СЗЗ – зниження шкідливого впливу підприємства на природне середовище в результаті виробничих процесів. Санітарно-захисна зона підприємства створюється з метою захисту людей, тварин і рослин від негативного впливу виробничої діяльності підприємств.

Для включення підприємств у систему державного обліку викидів шкідливих речовин в атмосферу, прискорення і спрощення робіт на стадії розробки відомчих проектів по встановленню величини гранично допустимих викидів, для розробки проектів планів з охорони атмосферного повітря, а так само при інспекційних перевірках підприємств необхідно чіткий їх розподіл на категорії небезпеки.

Залежно від категорії підприємства вибирається розмір санітарно-захисної зони.

У ССЗ заборонено розмішати садівничі товариства і дачні ділянки, підприємства харчової промисловості, лікарські виробництва, дитячі та лікувально-оздоровчі заклади. Можливе знаходження в санітарно-захисних зонах наступних об’єктів: гаражів та стоянок автотранспорту, автозаправних станцій, об’єктів торгівлі, підприємств з класом небезпеки, меншим, ніж у основного виробництва. Неприпустимо в СЗЗ проживання людей.

Санітарно-захисна зона підприємства обов’язково передбачає у своєму складі наявність зелених насаджень, причому, чим менше зона, тим густіше повинні бути посадки. Така зона являє собою лісопаркові та зелені зони.

Розробка санітарно-захисної зони є обов’язковою для всіх підприємств, що впливають на здоров’я людини, життєдіяльність тварин і рослин в результаті виробництва, а саме – якщо за межами промислової зони підприємства спостерігаються підвищені значення ГДК.

Категорія небезпеки присвоюється підприємству залежно від маси та видового складу забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу. Ця категорія небезпеки визначається за коефіцієнтом КОП.

КОП визначається через масові характеристики викидів в атмосферу:

де m-кількість забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря підприємством;

КОВi - категорія небезпеки i-го речовини,

Мi - маса викидів i-ї забруднюючої речовини в атмосферу, т/рік;

Таблиця 4.5 - Граничні умови для поділу підприємств за категорією небезпеки

До першої категорії небезпеки відносять підприємства зі значеннями КОП ≥ 10⁶. Таких підприємств налічується небагато: у великих промислових містах до 5 - 10, у маленьких містах 1 - 2. Це підприємства, що мають значну потужність викидів забруднюючих речовин в атмосферу або значний викид речовин першого класу небезпеки. Незважаючи на свою не чисельність, сумарний викид забруднюючих речовин в атмосферу підприємствами I категорії становить більше половини загальних міських викидів. Підприємства I категорії створюють навколо себе значні зони забруднення декількома забруднюючими речовинами, де спостерігаються концентрації, які в десятки разів перевищують санітарно-гігієнічні критерії чистоти атмосферного повітря. На ці підприємства припадає 60 – 70 % необхідного зниження викидів.

Підприємства I категорії повинні бути в центрі особливої уваги служб контролю забруднення атмосферного повітря. До цих підприємств повинні бути пред'явлені більш жорсткі вимоги щодо формування планів охорони атмосферного повітря, суворо має контролюватися виконання заходів з метою досягнення нормативів гранично-допустимих викидів (ГДВ).

До другої категорії небезпеки відносять підприємства зі значеннями 10⁶> КОП ≥ 10⁴. Це не дуже численна група підприємств. У великих містах їх налічується до 15 - 20, у маленьких до 3 - 8. Сумарний викид забруднюючих речовин в атмосферу підприємствами II категорії небезпеки становить близько 30 – 35 % загальних міських викидів. Підприємства II категорії небезпеки створюють навколо себе зони забруднення, де концентрації в кілька разів перевищують гранично допустимі по декількох забруднюючих речовинах або в десятки разів однією-двома забруднюючими речовинами. На ці підприємства припадає близько 30 % необхідного зниження викидів з метою досягнення ГДВ від загального зниження по місту. Підприємства II категорії небезпеки також потребують постійного і пильного контролю за всією природоохоронною діяльністю.

До третьої категорії небезпеки відносять підприємства зі значеннями 10⁴> КОП ≥ 10³. Це одна з найчисленніших груп підприємств. Однак на їх частку припадає всього 10 – 15 % загальних міських викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Підприємства III категорії небезпеки залежно від висоти труби джерел викидів можуть як перевищувати, так і не перевищувати допустимі нормативи викидів забруднюючих речовин в атмосферу. Перевищення викидів в основному має місце від низьких і неорганізованих джерел. На ці підприємства припадає 5 – 10 % необхідного зниження викидів з метою досягнення ГДВ від загального зниження по місту. Такі підприємства допустимо контролювати вибірково один раз на кілька років.

До четвертої категорії небезпеки підприємства при значенні КОП <10³. Ця група об'єднує самі дрібні підприємства з невеликими викидами шкідливих речовин в атмосферу. В цілому по місту на ці підприємства припадає від 1 до 5 % загальних міських викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Підприємства цієї категорії небезпеки не перевищують нормативи гранично допустимих викидів.

Для таких підприємств можна встановлювати нормативи викидів на рівні фактичних викидів.
Звіти про викиди забруднюючих речовин подаються один раз на 5 років при проведенні інвентаризації джерел викидів або при значному збільшенні викидів забруднюючих речовин в атмосферу в зв'язку з розширенням виробництва або його реконструкції. При цьому можливий перехід підприємства з IY у вищу категорію небезпеки.