Мета роботи:
1. Засвоїти теоретичні відомості про основні властивості уваги.
2. Вивчити методи визначення основних властивостей уваги.
3. Визначити власний об’єм, зосередженість і стійкість уваги за допомогою дослідів.
Завдання до виконання роботи:
1. Опрацювати теоретичний матеріал за темою.
2. Ознайомитися з методиками визначення об’єму, зосередженості і стійкості уваги.
3. Розрахувати власний об’єм, зосередженість і стійкість уваги, отримані дані внести у протокол.
4. Зробити висновок стосовно власних результатів і порівняти їх з нормованими.
Теоретичні відомості
Традиційно прийнято розрізняти такі основні властивості уваги: об’єм, переключення, зосередженість, стійкість, коливання. Враховуючи регуляторну функцію уваги, ці властивості можна згрупувати за такими ознаками:
1). направленість (об’єм, переключення, розподілення);
2). чіткість відображення в свідомості образів, понять, переживань (зосередженість, чи концентрація);
3). стійкість у часі, маючи на увазі як направленість уваги на певні об’єкти, так і збереження ясності і чіткості їх відтворення (стійкість, коливання).
Дослід 1: Об’єм уваги.
Об’єм уваги характеризується числом об’єктів, які сприймаються одночасно протягом обмеженого часу. Об’єм уваги визначається з допомогою тахістоскопу або 25-кліткових таблиць з різним розміщенням фігур на них (рис.1).
Дослід проводить викладач. Він подає наступну інструкцію:
«Перед вами на столі 25-клітинкові матриці. Вам будуть представляти різні таблиці: комбінації кіл, трикутників, квадратів, хрестів, прямокутників. Будьте уважні! Після команди “Увага!” на короткий час (0,1 секунди) з’явиться будь яка комбінація. Зразу ж після експозиції відмітьте розміщення фігур на матриці».
Дослід повторюється 4 рази: два досліди тренувальних, два – залікових. Потім останні дві програми повторяються з подовженими експозиціями, щоб можна було підрахувати число правильно позначених фігур в залікових вимірах. Середньоарифметичний результат цих дослідів вноситься у протокол.
За результатами експерименту в протоколі студенти будують графіки (кількість матриць-таблиць (вісь Х), та кількість відсотків правильно визначених фігур (вісь У)). Якщо студент помітив у матриці фігуру і запам’ятав її місце знаходження у матриці – це відповідно 20%, у разі правильно вказаного місця розташування фігури (фігура не вгадана) – лише 10%.
Нами наводиться приклад однієї з таблиць.
| 
| |||
| ||||
| ||||
|
Рис. 1. Таблиця для визначення об’єму уваги.
