Ідеї виховання й навчання у педагогіці екзистенціалізму

На рубежі ХІХ-ХХ століть традиції гуманістичного виховання підтримали і розвинули численні представники реформаторської педагогіки і, передусім, засновники педагогічної течії педоцентри-зму О.Декролі, Р.Кузіне, Дж.Дьюї. Методологічною основою су­часних неогуманістичних педагогічних концепцій є персоналісти-чні філософські, соціологічні та психологічні ідеї, серед яких про­відну роль відіграють екзистенціалізм, гуманістична психологічна школа та соціально-критична франкфуртська школа.

На думку представників соціально-критичної франкфуртської школи (Т.Адорно, Г.Маркузе та ін.), в сучасному технократичному суспільстві людина все більше відчужується, знеособлюється, втрачає своє "Я", все більше усвідомлює, що її життя спрямовуєть­ся сторонніми для неї силами, знеособленими соціальними інсти­тутами, як то засоби масової інформації, реклама тощо. Саме вони формують смаки людей. Їх потреби, життєві цінності, стосунки. В уніфікованому суспільстві виникає уніфікована або "одномірна", за Маркузе, людина.

Питання про те, як повернути людині її істинну людську сут­ність, як зробити її вільною особистістю становить центр уваги філософії екзистенціалізму. Її представники (Ж.-П.Сартр, К.Ясперс та Ін.) вважають, що людина повинна творити себе сама, вірити у себе, у свої власні сили. Своєрідним гаслом стали для прихильників цієї філософської течії слова Ж.-П.Сартра "людина є не що інше як те, якою вона творить себе". Таке "творіння себе" відбувається у життєвих ситуаціях, коли людині доводиться роби­ти вибір, приймати рішення, керуючись такими загальнолюдськи­ми моральними категоріями, як доброта, довіра, терпимість, любов, вдячність, допомога.

Близькими до екзистенціалістських концепцій "олюднення" людини є і погляди представників "третьої сили" - неогуманісти-чної психологічної школи. Лідером цієї школи є найвидатніший американський психолог XX століття, батьки якого були вихідця­ми з України, А.Маслоу. У його оригінальній концепції особисто­сті йде мова про те, що сутність людини є апріорно заданою, ви­значеною, закладеною з моменту народження у "згорнутому" ви­гляді. Людина залежить від своєї внутрішньо закладеної сутності, тому не може мати повної свободи волі, як це стверджував Ж.-П.Сартр. Головним призначенням людини, за Маслоу, є "відкриття своєї ідентичності, свого справжнього "Я".

 

ПРОВІДНІ ТЕЧІЇ ТА ПРЕДСТАВНИКИ РЕФОРМА ГОРСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ

Соціальна педа­		Педологія		Експеримента­
Гогіка		Комплекс		льна педагогіка
"Індивідуальна		психологічних,		Наукове обгрун­
Соціалізація" особис­		біологічних та		тування принципу
Тості шляхом її при­		соціальних знань		природовідповідно-
Єднання до "колекти­		про розвиток ди­		сті на основі ви­
Вних уявлень" (сус­		тини у їх цілісно­		вчення анатомії,
Пільно-моральних		сті		фізіології та психо­
Цінностей)		(Е, Мейман,		логії дитинства
(П. Нарорп, Е.		Е. Торндайк,		(Е. Мейман, В.
Дюркгейм, В. Діль-		С. Холл, А.		А. Лай, А. Біне, Е.
Тєй, Б. Рассел.Р.		Біне)		Торндайк)
Зейдель)

 

Трудова педаго­		Теорія віль­		Прагматична
Гіка		ного		педагогіка
Праця як навча­		виховання		Навчання як на­
Льний предмет і го­		Принцип пе-		буття особистого
Ловний принцип дія­		доцентризму,		досвіду розв'язання
Льності школи, що		який передбачає		життєвих проблем;
Готує до професійної		свободу вибору		"навчання через ді­
Діяльності та вико­		дитиною діяль­		яльність".
Нання громадських		ності, її вільну		(Дж. Дьюї, Е.
Обов'язків		творчість як ос­		Паркхерст, У. Кіл-
(Г. Кершенштей-		нову розвитку		патрік)
нер)		(Е. Кей, Л.
		Гурлітт, М. Мо-		.
		нтессорі)		\

 

Педагогіка твор­чості

Розвиток вільної особистості переду­сім засобами худож­ньо-естетичної твор­чості (Е. Зальвюрк, Л. Ліхтварк)

 

Школа дії

Практична діяльність у різ­номанітних фор­мах як обов'зкова умова її розвитку (А. Лай)

 

Педагогіка

Особистості

Виховання віль­ної особистості шляхом стимулю­вання її творчого саморозвитку (Г. Шаррельман, Г. Гаудіг, Е. Ве­ бер)

Нова педагогіка

Творче поєднання у педагогічній практиці досягнень різних напрямів реформаторської педагогіки наоснові принципів педо-центризму, вільного вибору дитиною форм діяльності, диференці­ації навчання, творчої рівноправної взаємодії між учителем та уч­нями

(Е. Клипаред, А. Фер'єр, С. Френч)