Ідея цілісного виховання Р. Штайнера

У XX столітті німецького філосф, дослідник творчості Гете Шіллера-Рудольф Штейнер поставив своїм завданням форму­вання особистості як цілісної єдності. Така ідея перетворилась сьогодні 'у широкий педагогічний рух і має назву вольдорфська педагогіка. Перша вальдорфська школа була відкрита у Німеччи­ні у 1919 році у м.Штутгарт для дітей робітників і службовців сигаретної фабрики Вальдорф-Асторія. В основу педагогічної концепції цієї школи, яка отримала назву за місцем її утворення, покладено релігійно-філософське вчення Р.Штайнера - антропо­софія. Це вчення названо його послідовниками "найпрогресив-нішим духовно-науковим напрямом XX століття",

Згідно з розумінням антропософії, розвиток людини відбува­ється за семирічними ритмами. Знання їх сутності дозволяє пра­вильно будувати виховний процес. Протягом кожного з семи ро­ків відбувається дозрівання одного з елементів складної людської природи.

Головними принципами діяльності вальдорфської школи є:

1) Принцип виховання у дусі свободи, який полягає у не­обхідності вести дитину до вільного і плідного самопізнання, са­мовизначення, до повноцінного розвитку всіх сил особистості.

2) Принцип цілісності формування особистості: тілесної, душевної і духовної ЇЇ сторін.

3) Принцип циклічності навчально-виховної діяльності, який полягає в урахуванні особливостей вікових циклів розвитку, добових біоритмів, у застосуванні' методу епох у навчальному процесі, ритмічних вправ тощо.

4) Принцип авторитету вчителя, вихователя, батьків, ду­ховного ідеалу.

Організація навчального процесу у вальдорфських школах має ряд специфічних особливостей. У них відсутня абсолютиза­ція предметних уроків як основної форми навчального процесу:

45-хвилинні уроки поєднуються тут із заняттями за методом епох.

Сутність методу епох полягає у тому, що викладання предме­та проводиться кожного навчального дня протягом 3-^ тижнів на півторагодинних заняттях. За цей навчальний час, що складає близько 50 годин, засвоюється більша частина навчального матері­алу відповідного року або навіть весь матеріал з предмету за рік.

У такий спосіб викладаються провідні академічні дисципліни:

рідна мова і література, математика, історія, фізика, хімія, біоло­гія, географія, історія мистецтва, праця. На вивчення таких пред­метів як рідна мова математика у старших класах виділяють по дві епохи (8 тижнів).

Після 12 години дня у вальдорфських школах починаються уроки, які не пов'язані з великим інтелектуальним напруженням. Це ще одна особливість організації навчального процесу у подіб­них школах. Такий розподіл навчального часу пояснюється вра­хуванням щоденних біологічних ритмів дитячого організму, пік інтелектуальної активності припадають на першу половину дня -від 5 до 12 годин. Опівдні ж наступає спад інтелектуальної акти­вності.

Отже, після інтелектуально насичених занять першої полови­ни дня йдуть два інші компоненти, що разом складають потрій­ний ритм життя вальдорфської школи. Другий компонент -заняття естетично-художнього циклу - музика, живопис, скульп­тура, архітектура, театр, евритмія (особливий вид мистецтва, синтез думки і слова, кольору і музики, рухів тіла І душі). Нареш­ті, третій компонент - заняття ручною працею; столярною і слю­сарною справою, шиттям, плетінням тощо.

Навчання у вальдорфській школі являє собою процес резуль­тативної дії. Учитель викладає матеріал не рецептивним, а продуктивним методом, тобто не дає готових визначень та рецептів, а сам здійснює разом з дітьми всі дії, необхідні для відповідних умовиводів: малює разом з ними малюнок до прочитаної казки, складає план місцевості під час уроку-походу. І у всіх випадках в процесі спільної дії у кожного народжується свій зразок.

Один із головних методів вальдорфської школи - образний виклад матеріалу на будь-якому занятті. Дітей вчать образно мис­лити, співпереживати, співчувати, тобто включають у процес пі­знання всю людину, її уявлення, фантазію, почуття.

Традиційним для вальдорфських шкіл є гетеаністичний ме­тод пізнання, який означає буквально —пізнавати світ, пізнаючи себе, пізнавати себе, пізнаючи світ.

Традиційно велика увага приділяється різним формам спів­праці з батьками. Це і батьківські вечори, і проведення батьками уроків ручної праці, і заняття разом з дітьми евритмією тощо. Управління школами здійснюється на основі самоврядування.

У кінці XX століття у Німеччині нараховувалось 180 вальдо­рфських шкіл, у яких навчалося понад 50 тисяч дітей, а всього у світі на той час було 512 таких альтернативних навчальних за­кладів.