Ідеї німецьких педагогів-філантропістів Ї. Базедова та ХР. Г. Зальцмана

Розвиток нового суспільного класу, буржуазії, в країнах Єв­ропи викликав громадський рух - просвітництво, яке спрямова­но проти феодалізму та мало більш абстрактний, обмежений ха­рактер у Німеччині, ніж у англії та Франції. Обмеженість мис­лення німецької буржуазії проявлялося в тому, що, усвідомлюю­чи необхідність зміни існуючих суспільних відносин, більша час­тина ідеологів нового класу уявляла собі ці зміни можливими без революції, шляхом реформ зверху, шляхом просвітительства. Представники передової частини німецької буржуазії вважали, що основною причиною всіх соціальних несправедливостей є неуцтво самих людей. -

У Німеччині у кінці XVIII століття з'явилася ціла когорта так званих "нових вихователів", які намагалися на практиці здійсни­ти "революцію у педагогіці" з метою подолання неуцтва людей та зміни суспільних відносин. З їх числа виділяються представ­ники педагогічної течії, яку називали філантропізмом (від. грець­кого рЬіїе5 - "люблю" та апіпгороз - "людина"). Основним за­вданням цього руху філантропісти поставили заміну існуючої системи виховання і навчання. Основний принцип, на якому бу­дувалась філантропічна педагогіка, може бути сформульований так: "Природа, школа, життя". Головні недоліки існуючої сис­теми, на їх думку, були: 1) панування зубріння і вербалізм; 2) відрив змісту навчання від потреб реального життя; 3) засилля класицизму в школах; 4) відсутність продуманої системи підруч­ників і навчальних посібників; 5) недооцінка підготовки вчите­лів; 6) великий вплив церкви на школу, релігійна нетерпимість;

7) жорстокість по відношенню до дітей.

Іоганн Базедов (1724-1790) був засновником філантропізму. Навчався в університеті. Для нього характерна двоїстість харак­теру, коли, з одного боку він виявляв грубість та нестриманість у своїй поведінці, а з іншого - виявився талановитою натурою.

Під впливом "Еміля" Ж.Ж.Руссо у 1768 році Базедов випус­тив "Звернення до друзів людства і заможних людей", в якому, критикуючи тогочасну школу, пропонував заснувати нові школи, побудовані на педагогічних принципах Руссо. Звернення закінчувалось проханням про надання матеріальної допомоги в органі­зації таких шкіл. На зібрані кошти Базедов видав у 1770 році "Методичний посібник для батьків і матерів сімей і народів" і "Елементарний посібник" - щось на зразок дитячої енциклопедії в 4-х томах із численними ілюстрованими таблицями. З часів Я.Коменського це був перший крок до вдосконалення характеру шкільної роботи шляхом складання Існуючих підручників і доко­рінного перегляду програми шкільної праці. Прихильники Базе-дова - Штуве, Кампе, Зальцман та інші в своїх теоретичних пра­цях та практичній діяльності розробили основи філантропістської педагогіки, однією з характерних рис якої було гармонійне поєд­нання розумового і фізичного розвитку дитини.

Філантропісти висловили зміну поглядів на зміст і методи ро­зумової освіти, яка полягала в тому, що:

1) було поставлено проблему вдосконалення змісту освіти. Пропонувався розвиток розуму дітей шляхом вивчення тих учбо­вих предметів, які мають важливе практичне значення для життя всього суспільства (математики, практичної логіки, основ приро­дного права, законів Вітчизни, науки про людину тощо);

2) зроблена спроба докорінно змінити методи навчання, за­мінити зубріння, пасивні способи роботи вчителів і учнів, догма­тизм і схоластику новими раціональними методами викладання, спрямованими на активну і свідому роботу учнів;

3) впроваджено в основу навчання елементи наочності ("ви­вчення речей в натурі");

4) піднято проблему матеріального обладнання шкіл;

5) використано в процесі навчання образотворчі засоби, що завжди викликають інтерес у дітей і дають змогу дати учням на уроках уявлення про ті предмети, які не можна показати в дійс­ності;

6) впроваджено у початкове навчання елементи гри;

7) велику увагу приділено питанням фізичного виховання, виховання елементарних правил гігієни, використання фізичних вправ, заснованих на природних рухах людини;

8) розроблено програму морального виховання зростаючої особистості (уміння керувати своїми бажаннями, стійкість, пра-целюбство, правдивість, слухняність, скромність і акуратність, любов до чистоти і порядку, виконавська дисципліна, повага до оточуючих людей, релігійність).

Педагоги-філантропісти не обмежувались тільки теоретич­ною розробкою проблем виховання. Їх великою заслугою стала спроба створити навчально-виховні заклади нового типу і засто­сувати в них на практиці свої методи і прийоми виховання і на­вчання. Перший заклад такого типу було відкрито Базедовим в м. Дассау в 1774 році і названо філантропіном. Призначався він в основному для дітей заможних батьків. Базедов запровадив роз­поділ учнів на три групи: академісти (діти знатних батьків, що готувалися до університету), педагогісти (майбутні вчителі і гу­вернери) та фамулянти (діти, що не належали до дворянського стану і до того ж бідняки). Ці три групи відрізнялись за кількістю і змістом предметів навчання, наприклад, на фізичну працю від­водилось б годин на день, а на шкільні заняття - 2 години, для педагогістів відповідно - 4 та 4, а для академістів - 2 і б годин.

У навчальному закладі Базедова застосовувалась оригінальна система заохочень і покарань. Як нагороди використовувались так звані "замочувальні крапки", які ставились на спеціальній дошці прізвищ вихованців. За більшу кількість крапок нагоро­джувались якимось знаком відмінності чи смачною їжею. Пока­рання були декількох видів: зменшення кількості заохочувальних крапок, перебування в порожній кімнаті (але не темній), коли в сусідній граються товариші. Позитивною була у філантропістів відсутність покарань за недоліки у навчанні.

Крім того, Базедов намагався впровадити в своєму закладі си­стему самоврядування - сенат, до складу якого входили всі вчи­телі і делегати від учнів - асесори. Велике значення надавалось загальним зборам вчителів і вихованців, на яких давалась оцінка поведінки учнів, видавались "ордени".

У 1793 році через організаційні негаразди і постійний брак засобів і коштів філантропін було закрито. Однак досвід Дессау не пропав безслідно. За його зразком існували й інші заклади по­дібного типу. Наприклад, заклад Хрістіана Готгільфа Зальцма-на (1744-1811) у Шнепфенталі (1784), послідовника і співробіт­ника Базедова, був значно більшим у порівнянні з закладом у Дессау. Тут викладалось значно більше предметів. Характерною особливістю цього закладу було те, що його вихованцям надава­лось право вивчати тільки ті предмети, які були необхідні для їх майбутньої професії. Велика увага тут приділялась фізичному вихованню, яке здійснювалось забезпеченням хороших гігієніч­них умов життя вихованцям та за допомогою спеціальних гімнас

тичних вправ і великої кількості прогулянок. Особливого значен­ня надавав Зальцман трудовому гарту вихованців. Діти працюва­ли в садку або на городі, доглядали тварин. Все життя філантропа Зальцмана було побудоване на зразок хорошої сім'ї.