Ресурси у суспільстві можуть бути розподілені оптимально за Парето, навіть якщо одні голодують, а інші живуть у розкоші. Про те свідчить крива споживацьких можливостей (див. рис. 13.4): у точці А всі блага суспільства зосереджені у суб’єкта М, корисність якого досягає максимуму за даних наявних ресурсів, а суб’єкт N не має жодного блага, його корисність є нульовою. У точці В ситуація протилежна – суб’єкт N володіє всіма ресурсами споживання, а ресурси споживання і корисність суб’єкта М дорівнюють нулю. Обидві точки А і В є ефективними за Парето.
Таким чином, оптимальний за Парето розподіл ресурсів може не надавати соціального оптимуму, допускаючи крайню нерівномірність розподілу наявних благ у суспільстві. Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш справедливим, ніж ефективний.
Справедливість – певна ідея про те, як мають розподілятися блага та добробут у суспільстві.
Справедливий розподіл – розподіл, який одночасно є рівноправним і Парето ефективним.
Рівноправний розподіл – це розподіл, за якого жоден з індивідів не буде віддавати перевагу набору товарів іншого індивіда.
Проблема справедливості та ефективності (продуктивної праці, яка ефективно використовує обмежені ресурси) полягає в основі теорії добробуту.
Теорія суспільного добробуту – розробка критерію бажаності або небажаності певного стану економіки. Вона вивчає оптимальний розподіл товарів і послуг між людьми та економічних ресурсів між галузями економіки.
Добробут – забезпеченість населення необхідними матеріальними та духовними благами, яка виражається системою показників, які характеризують рівень життя.
Модель економіки з двома економічними суб’єктами, крива можливих корисностей демонструє безліч варіантів Парето – оптимального розподілу ресурсів, а кожна її точка відповідає одному з ефективних варіантів розподілу добробуту між членами суспільства. Водночас всі варіанти вибору різняться з точки зору справедливості розподілу добробуту. З множини варіантів суспільство може реально реалізувати лише один. Конкрентний вибір пов’язаний з конкрентним поглядом на проблему справедливості, який і визначає функцію суспільного добробуту.
Функція суспільного добробуту – це функція, що узагальнює індивідуальні функції корисності з врахуванням уподобань індивідів, вона має загальний вигляд:
W=W[U1(X),…,Un(X)],
Де W – рівень суспільного добробуту
U1(X),…,Un(X) – функції корисності окремих індивідів.
Існують численні різновиди функцій суспільного добробуту.
На початку 40-років XX ст. була запроваджена функція суспільного добробуту Бергсона-Семюелсона (індивідуалістична), яка відображає індивідуальні уподобання і відповідні рівні корисності окремих індивідів відносно деяких станів суспільного розподілу благ:
W=W[U1(X1),…,Un(Xn)],
де X1… X n – набори благ конкурентних індивідів.
Індивідуалістична функція ґрунтується на ординалістської теорії, відображає індивідуальні уподобання і відповідні рівні корисності окремих індивідів відносно певних наборів споживачів благ.
Гранична модель функції суспільного добробуту для випадку двох економічних суб’єктів представлена на рис. 13.6.
Суміщення кривих рівного добробуту або суспільних кривих байдужості 
з кривою можливих корисностейдозволяє визначити точку рівноваги – точка Е. Будь-який інший стан на межі можливих корисностей неоптимальний щодо суспільного добробуту, хоча є Парето-оптимальним. У точці рівноваги забезпечується максимальний рівень добробутуекономічних суб’єктів, проте такий розподіл – лише один з можливих варіантів справедливого розподілу. Якщо економіка досягає будь-якого іншого стану на межі можливих корисностей, то він не буде оптимальним щодо суспільного добробуту, хоча є Парето – оптимальним.
Для максимізації добробуту і зміщення економіки до Е потрібно втручання держави.
В цілому розрізняють чотири концептуальних підходи до проблеми справедливості: егалітарний, утилітарний, роулзівський і ліберальний.
Отже, конкурентна рівновага призводить до результату, ефективного за Парето, але він не буде справедливим. Тому сучасне суспільство покладає на державу перерозподіл доходів за допомогою, наприклад, прогресивних подоходних податків для одних і надання безкоштовних соціальних послуг для інших. Практично проблема розв’язується державою за рахунок компромісу між критеріями справедливості та ефективності.
Питання для самоконтролю
1. В чому полягає відмінность загальної та часткової рівноваги.
2. Поясніть ефект зворотного зв’язку.
3. Назвіть основні умови забезпечення оптимальності за Паретто.
4. Поясніть оптимізацію розміщення виробничих ресурсів між галузями за допомогою діаграми Еджворта.
5. Охарактеризуйте ефективність виробництва.
6. Охарактеризуйте ефективність розподілу.
7. Яку ситуацію характеризує межа можливих корисностей.
8. Охарактеризуйте критерії оцінки добробуту.
Рекомендована література: [1, 2, 3, 5, 7, 8, 9, 11].
