Ефективність у сфері виробництва

 

Ефективність виробництва – це стан економіки, при якому неможливо збільшити виробництво одного товару, не скорочуючи при цьому виробництво іншого («ефективність за Парето»).

Оптимальне розміщення ресурсів в галузі досягається, коли галузь випускає максимально можливостей обсяг продукції і не можливо перерозподілити ресурси між фірмами так, щоб збільшити випуск і знизити витрати. Це означає, що кожна фірма працює, застосовуючи технологічно та економічно ефективний способи виробництва, ресурси в галузі використовуються повністю.

У довгостроковому періоді кожна фірма галузі купує ресурси, керуючись правилом: , яке включає в себе правило мінімізації витрат на заданий обсяг продукції:

Рівняння рівноваги фірми означає, що виробник досягає мінімізації витрат виробництва для даного рівня виробництва, тобто досягає ефективного використання ресурсів для виробництва певного блага.

Права частина рівняння представляє собою граничну норму технологічної заміни праці капіталом, а ліва – співвідношення цін на фактори виробництва. Отже:

Оскільки всі фірми галузі купують ресурси на конкурентному ринку ресурсів за єдиною рівноважною ціною,то граничні норми технологічної заміни повинні бути рівними для всіх фірм всіх галузей.

Таким чином, якщо всі фірми мінімізують свої витрати, гранична норма технологічної заміни стає однаковою для всіх фірм: MRTS_LK¹ = MRTS_LK² =….

Якщо гранична норма технологічної заміни не співпадають, це означає, що не всі фірми використовують ресурси виробництва даного товару ефективно.

За умови рівності MRTS_LK у жодної з фірм не буде стимулу купувати додаткові ресурси, щоб покращити їх співвідношення з метою мінімізації витрат. Це означає, що у галузі ресурсу розміщенні і використовуються ефективно за Парето.

Оптимізацію розміщення виробничих ресурсів між галузями ілюструє модель «діаграма Еджворта».

Діаграма Еджворта – графічна модель, яка дає можливість проаналізувати оптимальність розміщення двох обмежених за обсягами ресурсів (благ) між двома фірмами (споживачами).

Для побудови моделі застосовують наступні припущення:

– в економічній системі використовується тільки два види виробничих ресурсів (L та K), обсяги яких фіксовані;

– економіка складається з двох фірм-виробників (1 та 2);

– виготовляється два товари (X та Y).

Діаграма Еджворта – це прямокутник, сторони якого становлять обсяги обмежених ресурсів, які має в своєму розпорядженi суспільство для виробництва двох товарів. Для двопродуктової моделі ресурсні обмеження мають вигляд:

L=L_X+L_Y

K=K_X+K_Y.

Кожна точка на діаграмі Еджворта відповідає певному варіанту розподілу наявної кількості ресурсів для виробництва товарів X та Y.

На рис.13.1 набір виробничих ізоквант показує рівні виробництва за різних комбінацій ресурсів.

 

 

 

Графічно ефективний розподіл ресурсів між галузями забезпечується у точках дотику ізоквант для двох товарів (X та Y) до відповідної ізокости, нахил якої дорівнює співвідношенню цін ресурсів: . Виробники знаходяться у рівновазі, мінімізуючи витрати і одночасно максимізуючи прибуток. У точках рівноваги кути нахилу ізоквант та ізокости однакові, отже, підтверджується висновок, що граничні норми технологічної заміни ресурсів у виробництві обох товарів однакові:

.

Це означає, що ресурси між галузями розміщені і використовуються ефективно за Парето. За цієй умови у жодного виробника жодної галузі не буде стимулу купувати додаткові ресурси, щоб покращити їх співвідношення з метою мінімізації витрат.

Через усі точки дотику ізоквант (див. рис. 13.1 – це точки A, B, C) можна провести криву, яка називається крива виробничих контрактів.

Крива виробничих контрактів показує всі технологічно ефективні поєднання факторів виробництва. Кожна точка, яка не належить цій кривій, характеризує неефективний розподіл ресурсів на виробництво товарів. Якщо дві ізокванти перетинаються, ресурси можна перерозподілити і збільшити виробництво одного з благ.

Від кривої ефективності виробництва легко перейти до кривої виробничих можливостей, яка показує максимально можливий обсяг виробництва певного товару за даного виробництва інших благ, фіксованого ресурсного забезпечення та рівня технології (рис. 13.2).

 

 

Кожна точка дотику ізокванти двох товарів у діаграмі Еджворта відповідає точці на кривій виробничих можливостей.

Користуючись кривій виробничих можливостей, можна визначити граничну норму трансформації одного товару в інший у сфері виробництва, що показує, від якої кількості товару Y треба відмовитися, щоб отримати додаткову одиницю товару X: тобто вона визначає альтернативну вартість кожного товару:

.