Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини

Здоров’я людини залежить від багатьох факторів: кліматичних умов, стану навколишнього середовища, забезпечення продуктами харчування та їх цінності, соціально-економічних умов, а також станом медицини.Доведено, що приблизно 50 % здоров’я людини визначає спосіб життя.

Спосіб життя — сукупність матеріальних умов, суспільних і соціальних установок (культури, звичаїв тощо) та природних чинників, які всі разом зумовлюють поведінку особистості, а також її зворотний вплив на ці фактори. Активна участь людини в процесі формування умов життя – обов’язковий елемент поняття “спосіб життя”, так як спосіб життя людини – адекватна реакція на навколишне її середовище в цілому.

Спосіб життя має велике значення для здоров'я людини і складається з чотирьох категорій:

1) економічної (рівень життя);

2) соціологічної (якість життя);

3) соціально-психологічної (стиль життя);

4) соціально-економічної (устрій життя).

Отже, до способу життя людини належать: активна участь людини в процесі формування умов життя, її адекватна реакція на зміну умов навколишнього середовища, а також праця, побут, задоволення

59.Корупція — протиправна діяльність, яка полягає у використанні службовими особами їх прав і посадових можливостей для особистого збагачення; підкупність і продажність громадських іполітичних діячів.

Найчастіше термін застосовується у відношенні до бюрократичного апарату і політичної еліти. Характерною ознакою корупції є конфлікт між діями посадової особи та інтересами його працедавця або конфлікт між діями виборної особи і інтересами суспільства. Багато видів корупції аналогічні шахрайству, що здійснюється посадовою особою, і відносяться до категорії злочинів проти державної влади.

Корупції може бути схильна будь-яка людина, що володіє дискреційною владою — владою над розподілом якихось ресурсів, що не належать йому, на свій розсуд (чиновник, депутат, суддя, співробітник правоохоронних органів, адміністратор, екзаменатор, лікар тощо). Головним стимулом до корупції є можливість отримання економічного прибутку (ренти), зв'язаного з використанням владних повноважень, а головним стримуючим чинником — ризик викриття і покарання

Побутова корупція породжується взаємодією пересічних громадян і чиновників. У неї входять різні подарунки від громадян і послуги посадовій особі і членам його сім'ї. До цієї категорії також відноситься кумівство (непотизм).

Ділова корупція виникає при взаємодії влади і бізнесу. Наприклад, у разі господарської суперечки, сторони можуть прагнути заручитися підтримкою судді з метою винесення ухвали в свою користь.

Корупція верховної влади відноситься до політичного керівництва і верховних судів в демократичних системах. Вона стосується груп, що стоять у влади, недобросовісна поведінка яких полягає в здійсненні політики в своїх інтересах і в збиток інтересам виборців.

Криміналізація суспільно небезпечних діянь. Декриміналізація діянь

Протиправність як ознака злочину прямо пов'язана з криміналізацією суспільно небезпечних діянь та декриміналізацією діянь, що втратили суспільну небезпеку.

Криміналізація - це законодавче визнання тих чи інших діянь злочинними, встановлення за них кримінальної відповідальності.

Однією з аксіом кримінально-правової доктрини є те, що криміналізація того чи іншого діяння має бути обумовлена певними факторами. Інколи ці фактори називають підставами визнання діяння кримінально протиправним. У теорії права існують різні погляди щодо факторів (підстав) криміналізації.

На нашу думку, слід виділяти не лише підстави, а й приводи та умови криміналізації, які мають застосовуватися у сукупності, системно.

Так, приводами до криміналізації є:

1) необхідність виконання зобов'язань за міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України. Наприклад, приводом до криміналізації такого малопоширеного діяння, як неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден (ст. 285 КК), стала необхідність виконання зобов'язань, взятих на себе Україною у зв'язку з ратифікацією Конвенції ООН із морського права від 10 грудня 1982 p.;

2) необхідність створення правових механізмів утвердження і забезпечення прав і свобод людини як головного обов'язку держави (ст. З Конституції України), яка стала приводом до криміналізації незаконного проведення дослідів над людиною (ст. 28 Конституції України, ст. 142 КК), примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст. 44 Конституції України, ст. 174 КК), порушення права на безоплатну медичну допомогу

3) необхідність забезпечення реалізації певних положень Конституції та інших законів України. Так, приводом до криміналізації умисного перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 КК) стали відповідні положення Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів»;

4) результати кримінологічних досліджень щодо динаміки та поширеності певного діяння, які обґрунтовують необхідність його кримінально-правової заборони. При цьому, як правило, не криміналізується діяння, яке не є поширеним або, навпаки,- поширенимнастільки, що боротьба з ним кримінально-правовими засобами буде вкрай неефективною (наприклад, виготовлення самогону для власних потреб).

 

 

60. Обов'язковою умовою здорового способу життя є відмова від шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків, статевих збочень тощо.

З димом в організм надходять нікотин, синильна кислота, оксид вуглецю, аміак, миш'як, радіоактивні полоній-219 і свинець-210, інсектициди, смолисті речовини та багато інших (близько 100) шкідливих речовин, що утворюються внаслідок сухої перегонки тютюну і паперу за температури 250—300 °С. Дослідження, свідчать про несприятливі наслідки паління для здоров'я. За даними ВООЗ, паління — пряма або опосередкована причина 20 % усіх смертельних випадків, один із провідних чинників ризику щодо розвитку ішемічної хвороби серця та злоякісних новоутворень легень. Доведено пряму залежність між ризиком смерті від раку легень і кількістю викурених цигарок.

Паління підвищує вміст у крові карбоксигемоглобіну, зумовлює гіпоксію тканин, негативно впливає на функції шлунка та ендокринних залоз, кровоносні судини, зуби, ротову порожнину, погіршує пам'ять і увагу, знижує розумову працездатність. Середня тривалість життя тих, хто палить, на 5— 7 років коротша, ніж тих, хто не палить.

Великою небезпекою (особливо для дітей та вагітних жінок) є вимушене пасивне паління під час перебування у приміщенні, що забруднюється тютюновим димом.

Усі ці дані свідчать про необхідність посилення боротьби з палінням (першими приклад цього мають демонструвати медики) і активізації відповідної профілактичної роз'яснювальної і організаційної роботи.

 

Зловживання алкоголем також негативно впливає на організм на всіх етапах його розвитку, починаючи з внутрішньоутробного. Під впливом алкоголю можуть настати передчасні пологи, відбувається збільшення перинатальної смертності. З алкогольною інтоксикацією вагітних жінок багато вчених пов'язують зростання в 60—70 разів кількості випадків специфічних виродливостей і порушень розвитку дітей, алкогольного синдрому плода та енцефалопатій Алкоголь негативно впливає на всі органи і системи організму. Він уражує ЦНС, печінку, травний канал, нирки, серце і судини, поглиблює гіпоксію, інактивує ферменти, спотворює дію ліків, порушує обмінні процеси, кольоровідчуття, знижує інтелект і працездатність, поступово приводячи до майже повної деградації особи. Будучи сильною наркотичною отрутою, алкоголь особливо згубно діє на ЦНС. У мозку його вміст на 75 % більший, ніж у крові, у спинномозковій рідині і печінці — на 50 %. На нервову тканину із самого початку алкоголь справляє паралітичний вплив, ослаблює процеси гальмування в корі головного мозку.

Зловживання алкогольними напоями є причиною більше ніж ЗО % автомобільних катастроф, а 75 % їх жертв — чоловіки в стані алкогольного сп'яніння. Алкоголь — одна з основних причин виробничого та вуличного травматизму (200 г випитої горілки переробляються протягом 10—12 год. і алкоголь виявляється в крові майже протягом доби). Безпечних доз алкоголю не буває. Люди, які зловживають алкогольними напоями, хворіють у середньому вдвічі частіше і в 4 рази довше, ніж особи, що не вживають його. Серед цих людей значно (у 2—5 разів) більша ймовірність хвороб печінки, шлунка, серця і легень, живуть вони в середньому на 10—15 років менше, ніж ті, хто не вживає алкоголю.

61. Алкоголізм і наркоманія - види поведінки, що відхиляються, певною мірою пов'язані зі злочинністю. Чимала частина злочинних діянь (злочини проти особистості, хуліганство тощо) відбувається в стані алкогольного сп'яніння. Наркомани в пошуках засобів для покупки наркотиків часто стають на шлях злочинів. З наркоманією пов'язаний злочинний наркобізнес: виробництво, збереження, поширення і збут наркотиків. Разом з тим, алкоголізм і наркоманія самі по собі завдають шкоди насамперед їхнім суб'єктам, тобто самим алкоголікам і наркоманам, тоді як злочинність наносить шкоду, в першу чергу, іншим людям або іншим об'єктам злочинів.Алкоголізм це хронічне захворювання, що розвивається в результаті систематичного вживання спиртних напоїв. Воно виявляється у фізичній і психічній залежності від алкоголю, що веде до соціальної і психологічної деградації особистості. три види наслідків пияцтва й алкоголізму:1.для питущого: утрата самоконтролю; агресивність; нещасливі випадки; настання адміністративної відповідальності за перебування в нетверезому вигляді в громадських місцях; отруєння алкоголем; важкі захворювання внутрішніх органів; утрата працездатності, надалі - рання смерть або самогубство;2.для сім'ї: конфлікти в сім'ї; невиконання подружніх, батьківських і материнських обов'язків; утрата поваги; матеріальні труднощі; внутрішньоутробна поразка плоду; неправильне виховання дітей; нанесення шкоди їх фізичному і психічному здоров'ю;3.для суспільства: порушення суспільного порядку; дорожньо-транспортні випадки; нещасні випадки; зниження продуктивності праці і прогули; економічний збиток, пов'язаний з випуском бракованої продукції, аваріями, витратами на лікування, охороною правопорядку.Наркоманія є могутнім чинником соціальної дезорганізації, руйнівним соціальним злом, винятково серйозною загрозою функціонуванню суспільного організму. Під наркоманією розуміється споживання наркотиків без рекомендації лікаря. Медицина розглядає наркоманію як хворобу, що характеризується нескореним потягом до наркотичних засобів, потребою в збільшенні прийнятих доз, болісним станом у випадку позбавлення наркотиків. Наслідком наркоманії є руйнування фізичного і психічного здоров'я, деградація особистості.Соціологія розглядає наркоманію як у вигляді поведінки, що відхиляється, яка провокується патологічною пристрастю до наркотиків і виражається в аморальних і кримінальних діях. Наркоманія руйнує накопичені людською культурою навички діяльності і спілкування, виводить з ладу механізми взаємодії між людьми. її наслідками є руйнування міжособистісних взаємин, розпад сім'ї, утрата професійних якостей, незайнятість, паразитизм, випадання за рамки загальноприйнятих норм. Небезпека наркоманії визнається в усьому світі, швидкими темпами зростає вона і в Україні. Перебороти негативні процеси в суспільстві, пов'язані з пияцтвом, алкоголізмом, наркоманією, можна, лише вивчаючи їхні причини. Боротьба з наркоманією містить у собі медичну допомогу хворим, роз'яснення наслідків наркоманії, правові міри, спрямовані на припинення наркобізнесу. А у питанні про те, як боротися з пияцтвом і алкоголізмом, уже багато років зіштовхуються дві протилежні точки зору: одна - за введення "сухого закону", повна заборона спиртних напоїв; інша - за виховання "культурного вживання спиртних напоїв", що виключає його розвиток у пияцтво.

62. Злочинність, як самокерована система, чинить сильний опір правоохоронним органам, а інколи йде в атаку на соціальний порядок і правові підвалини суспільства. Недооцінка криміногенної ролі самої злочинності, властивості її до самодетермінації і зворотного впливу на суспільство призвела до ослаблення державного контролю за криміногенними процесами в суспільстві і розширеного відтворення злочинності. Виникла необхідність в осмисленні дійсності і формуванні більш реальних концепцій боротьби зі злочинністю.

Не викликає сумнівів те, що завдання стримування злочинності вирішується тільки взаємопов’язаними діями всіх ланок державної системи протидії злочинності, при цьому роль різних суб’єктів повинна бути диференційована за рівнем, масштабами, функціями, засобами стримування. Між державною владою та злочинністю складаються неоднозначні співвідносини. Влада історично приречена дбати про правопорядок, тобто стримувати зростання злочинності, яка їй загрожує. З іншого боку, державу презентують можновладці та підлеглі службовці. Існують дві перепони зростанню злочинності: а) соціальний прогрес, тобто економічний, науково-технічний та духовний розвиток суспільства і б)цілеспрямована протидія злочинності, яка традиційно зветься боротьбою зі злочинністю.

63. Свідома особистість зникає, причому почуття і ідеї всіх окремих одиниць, які базують ціле, яку називається натовпом, приймають один і той же напрямок. Утворюється колективна душа, яка має, звісно, тимчасовий характер, але й досить певні риси.

Натовп в інтелектуальному відношенні завжди коштує нижче ізольованого індивіда, але з погляду почуттів і вчинків, викликуваних цими почуттями, він може бути чи краще гірше його, залежно від обставин. Усе залежить від того, якому вселянню кориться натовп. Натовп часто буває злочинним - це правда, але часто також він буває героїчним.

У числі спеціальних властивостей, що характеризують натовп, ми зустрічають такі як: імпульсивність, дратівливість, нездатність обмірковувати, відсутність міркування і критики, перебільшену чуттєвість і т.д..

64. виділення слизуватих оболонок і шкіри мають бактерицидні властивості стосовно дії мікробів. Виділення слизу, а також ряд рефлекторних реакцій, таких як кашель, чихання, блювота, веде до механічного видалення мікробів з організму.

Шлунковий сік, до складу якого входить соляна кислота, руйнує деякі мікроорганізми. У сльозах, слині, мокротинні, крові, лейкоцитах, материнському молоці міститься лизоцин — речовина, яка убиває бактерії.

Такі органи тіла людини як печінка, селезінка, лімфатичні вузли також здатні затримувати і частково знешкоджувати мікроби, що поширюються по організму із током крові і лімфи.

Якщо мікроби все-таки проникнули в організм, то їхній розвиток у ньому затримується завдяки реакції запалення.

Придбаний імунітет організму людини може бути природного і штучного походження.

Природна форма придбаного імунітету формується внаслідок перенесеного захворювання.

Штучна форма придбаного імунітету розвивається при штучній імунізації у виді відповідних щеплень.

Важлива роль у розвитку імунітету людини належить специфічним захисним біологічним елементам сироватки крові (антитілам), які з’являються в сироватці після перенесеного захворювання, а також при штучній імунізації. Антитіла мають вибіркову дію стосовно мікробів чи продуктів їхньої життєдіяльності.

Необхідно вказати, що в процесі штучної імунізації, як правило, змінюється чутливість організму до повторного уведення відповідної сироватки, тобто змінюється імунореактивність організму. Вона може виражатися як у підвищенні, так і у зниженні чутливості окремих органів і тканин до мікробів, чи отрут. Тому зміни імунореактивності не завжди корисні для організму. Так, при підвищенні чутливості організму до якого-небудь імунного препарату можуть розвиватися алергійні захворювання. Імунологічна реактивність організму багато в чому залежить від віку людини. У немовлят вона різко знижена, а в літніх людей ця реактивність виражається в меншому ступені, чим у середньому віці.

65. Несвідомий рівень психічної діяльності - вроджена інстинктивно - рефлекторна діяльність. Поведінкові акти на несвідомому рівні регулюються несвідомими біологічними механізмами. Вони спрямовані на задоволення біологічних потреб - самозбереження організму та виду (продовження роду). Однак генетично обумовлена ​​програма поведінки людини не автономна, вона знаходиться під контролем більш високих і більш пізно сформованих мозкових структур. І лише в окремих критичних для індивіда ситуаціях (наприклад, у стані афекту) дана сфера психіки людини може перейти в режим автономної саморегуляції. Ця вроджена емоційно - імпульсивна сфера індивіда структурно локалізована в таламусі і гіпоталамусі.Підсвідомий рівень психічної діяльності - узагальнені, автоматизовані в досвіді даного індивіда стереотипи її поведінки (вміння, навички, звички, інтуїція); поведенческое ядро індивіда, сформоване на ранніх стадіях його розвитку. Сюди ж відноситься імпульсивно - емоційна сфера, структурно локалізована в лімбічної (підкіркової) системі головного мозку. Тут формуються неусвідомлювані устремління індивіда, його потягу, пристрасті, установки. Це мимовільна сфера особистості, «друга натура людини», «центр» індивідуальних поведінкових штампів, манер поведінки.

66. Ризик - ймовірність реалізації негативного впливу в зоні перебування людини. Імовірність виникнення надзвичайних ситуацій стосовно до технічних об'єктів і технологій оцінюють на основі статистичних даних або теоретичних досліджень. При використанні статистичних даних величину ризику визначають за формулою:

де R - ризик, R чс. - Число надзвичайних подій на рік; N0 - загальне число подій на рік; Rдоп - допустимий ризик.

Індивідуальний ризик - ризик характеризується небезпекою для окремого індивідуума.

Колективний ризик (груповий, соціальний) - це ризик прояву небезпеки того чи іншого виду для колективу, групи людей, для певної соціальної чи професійної групи людей, супроводжується великими втратами.В даний час склалися уявлення про величини прийнятного (допустимого) і неприйнятного ризику. Неприйнятний ризик має ймовірність реалізації негативного впливу більш 10 -3, прийнятний - менш 10 -6. При значеннях ризику від 10 -3 до 10-6 прийнято розрізняти перехідну область значення ризику.Незважаючи на те, що потоки мас і енергій при аваріях технічних систем формуються, як правило, спонтанно, на їх величину і ймовірність виникнення можна впливати обмеженням запасів мас речовин і енергій в одному об'єкті, контролем за стан об'єкта, введенням захисних зон, використанням запобіжних засобів та ін