Концепція прийнятного ризику

система поглядів для раціонального планування заходів щодо забезпечення безпеки нинішнього покоління людей з урахуванням соціальних та економічних факторів. Вона лежить в основі концепції забезпечення техногенної безпеки в Росії, діяльності щодо забезпечення природної та техногенної безпеки, раціональному плануванню заходів щодо забезпечення безпеки нинішнього покоління людей з урахуванням соціальних та економічних факторів. Рівні прийнятного ризику ставить в кожній країні. Законодавчо для нормування впливу від підприємства ядерного паливного циклу, наприклад, рекомендуються наступні значення ризику в розрахунку на людину на рік: персонал підприємств - 1 (10-5; населення в санітарно-захисній зоні - 1 (10-6; решта населення регіону - 1 (10-7; населення за межами даного регіону з урахуванням транскордонних і глобальних ефектів - 1 (10-8. для об'єктів спеціальної техніки запропоновані наступні соціально- прийнятні критерії безпеки: для суспільства в цілому - математичне очікування збитку не більше 1 % суспільних витрат на створення, експлуатацію і знищення об'єктів спецтехніки; для індивідуума з населення - ймовірність смерті або тяжкої травми не вище побутової або від випадкових вражаючих факторів; для індивідуума з персоналу - не вище, ніж для найменш небезпечних професій. Середньої величиною прийнятного ризику в професійній сфері зазвичай приймають 2,5 (10-4 загибелі людини на рік. Умови професійної діяльності вважаються безпечними, якщо ризик для персоналу нижче прийнятного, і небезпечними, якщо перевищує цей поріг. Прийнятний рівень ризику для окремих категорій персоналу - шкідливих виробництв, співробітників силових структур може бути вище, ніж для інших професій в силу їх специфічного призначення, але тоді для цієї категорії повинні бути передбачені соціально-економічні компенсації.

68 Можливість засвоєння і використання знань у сфері управління безпекою життєдіяльності залежить від усвідомлення, яке міститься в простому питанні: навіщо потрібна система управління?

Відповідь на це питання, як і усвідомлення необхідності в системі управління, знаходиться в змісті розвитку охорони праці, з одного боку, а з іншого, — в системних уявленнях, що наведені в попередніх розділах і будуть поширені в наступному підрозділі.

Первинна назва одної з попередніх наук, що складають основу безпеки життєдіяльності, є "техніка безпеки". За своїм змістом ця наука фактично склалася з системи заборон і вказівок, що створювали передумову небезпеки. В процесі подальшого розвитку "техніка безпеки" трансформувалась в охорону праці. В змісті цієї наступної трансформованої дисципліни вже був блок організації роботи з безпеки життєдіяльності. На цей час тільки завдяки наявності організації робіт неможливо отримати необхідний рівень безпеки. Тому життя і практика забезпечення життєдіяльності склали стійку необхідність в наявності відповідного інструменту для впровадження визначених вимог безпеки. Інструментом впровадження і є система управління охороною праці.

Підставою для розробки системи управління є:

— законодавство України, яке формує правові відносини в сфері безпеки життєдіяльності;

— національна програма України з питань поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

— концепція організації робіт з профілактики невиробничого травматизму;

— рекомендації Українських конференцій з охорони праці; існуючі недоліки в функціональному забезпеченні управління

охороною праці в рамках регіону.

Структура і зміст складових, що визначають систему управління безпекою життєдіяльності, є:

— терміни та визначення;

— цілі і завдання;

— формування зовнішніх та внутрішніх зв'язків;

— встановлення складових частин системи;

— встановлення участі в підсистемі кожного його елемента;

— кінцевий продукт роботи системи;

— самозахист системи.