У V ст. до н.е. за царя Мітрідата Євпатора виникає Боспорське царство зі столицею у Пантикапеї, яке охоплювало Керченський, Таманський півострови та північне узбережжя Азовського моря до витоків Дону. Поступово Боспор поширює свою владу на багато інших грецьких колоній.
У грецьких містах, де панувала понтійська культура, значна увага приділялася розвитку освіти. Розповсюдженою була література, розвивались театр, музика. Будувалися храми, прикрашені скульптурами, фресками та мозаїкою. В кожному місті карбувалася власна монета.
Проте на зламі ІІІ ст. до н.е. міста-держави вступають в епоху кризи. Внутрішні суперечності, відсутність військової сили, загарбницькі дії скіфів у Криму – все це зумовило падіння міст і ослаблення впливу греків у Північному Причорномор'ї. В середині I ст. н.е. Ольвія, Тіра, Херсонес входять до складу римської провінції - Нижньої Лізії, оскільки загроза з боку варварів змусила їх піддатися під римські легіони.
А протягом ІІІ - ІV ст. н.е. під ударами готів і гунів, які виступали проти Римської імперії, античні міста-поліси в епоху великого переселення народів фактично припиняють своє існування.
Державно-політичним устроєм полісів Північного Причорномор’я були рабовласницькі демократичні або аристократичні республіки, де раби, жінки та іноземці не мали прав громадянства. Найвищими органами законодавчої влади були народні збори ("народ") і рада, в яких брали участь усі повноправні громадяни, вирішували питання зовнішньої політики, оборони, грошового обігу, забезпечення населення продовольством, надання привілегій купцям. Виконавча влада складалася з різних колегій - магістратур або окремих службових осіб - магістратів. Існували спеціальні колегії, котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами (колегія стратегів), торгівлею (колегія аграномів), благоустрою міста (колегія астиномів) та інші. Діяли судові установи, що складалися з кількох відділів. У судочинстві брали участь судді, свідки, обвинувач. Античні міста -держави Північного Причорномор’я:1. Ніконій, назва міста походить, від імені ойкіста. Розташовувалося воно на лівому березі Дністровського лиману, поблизу сучасного с. Роксолани. Заснований переселенцями з Іонії в останній третині VI ст. до н.е., Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близько десятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою. Основу економіки становило землеробство. На відміну від Тіри власної монетної чеканки не мав. В VI ст. до н.е. основним платіжним засобом на внутрішньому ринку Ніконія були істрійські мідні литі монети. Але в V ст.до н.е. Ніконій вже випускав власну литу монету із зображенням сови. На другу половину V - IV ст. до н.е. припадає розквіт міста, коли, зокрема, зводяться оборонні споруди. 2. Тіра, назва міста походить від грецької назви Дністра – Тірас. Місцерозташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода -Дністровського лиману Одеської області. Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці VI ст. - початку Vст. до н.е. В розвитку Тіри виділяють два основні періоди: еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери) і римський (середина I ст.до н.е. - 70-ті роки IVст.н.е.), які розділяє готська навала. Час першого розвитку починається з V-го ст.до н.е. і триває до III-го ст. до н.е. Тіра карбувала власну монету з кінця II-го ст.до н.е. і до 70-х років I ст. до н.е., можливо, входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора. За римського імператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії; з IIст. до н.е. в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого легіонів.В середині ІІІ ст.н.е Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, й римський гарнізон залишає місто. Тоді поліс зазнає руйнування готами. Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством, скотарством, меншою мірою-ремеслами. Тіра мала сільську округу. Тут вирощували зерно, ловили рибу, випасали худобу. Під час розкопок знайдено залишки житлових кварталів VI-го ст. до н.е. та оборонних споруд кінця IV-го ст. до н.е. 3. Борисфеніда (від грецької назви Дніпра - Борисфен). Грецьке поселення на півострові (нині острів) Березань, найраніша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині VII-го ст. до н.е. На певній стадії свого розвитку це поселення було полісом, який згодом був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія. В першій половині VI-го ст. до н.е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди. Остання існує й у Vст. до н.е., а з кінця IV ст. до н.е. життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в I ст. н.е. Починаючи з останньої чверті VII ст. до н.е. Борисфеніда входила до складу Ольвійської держави й загинула разом з Ольвією. Площа населення, що збереглася, становить близько 10 га. Місто в окремих своїх районах мало прямокутне планування. Розкопано залишки апсидального храму, некрополь Vст. до н.е. Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду. 4. Ольвія – давньогрецькою мовою означає -"щаслива". Розташована на правому березі Південнобузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника. Єдиної думки про дату заснування Ольвії до сьогодні немає. Більшість істориків схиляється до заснування Ольвії на рубежі VII-VI ст. до н.е. Топографічно Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої, Терасної та Нижньої. Остання вже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквіту наприкінці IV-III ст. до н.е. Ольвія займала територію площею близько 55 га, чисельність її мешканців становила близько 20 тисяч. В V ст. до н.е. в ній, за Геродотом, уже існували укріплення та палац Скіфського царя Скіла. Поліс мав розвинуті торгівельні та культурні зв'язки, свої гроші - спочатку це були литі "дельфінчики", а пізніше з середини V ст. до н.е. карбує звичайні для античного світу монети. Економічну базу поліса становило сільське господарство, розвивалися ремесла й торгівля. 5. Херсонес Таврійський назва походить від грецького слова "півострів". Руїни цього міста розташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснований у 422 - 421 році до н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець IV-III ст. до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст, які дожили до пізнього середньовіччя. Територія досягала 33 га, а населення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдине прямокутне планування з міцними захисними стінами, що збереглися до нашого часу, мало добре укріплений порт, а в римські часи - цитадель. У 179 році до н.е. Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком I про "дружбу". Однак уже в середині II ст. до н.е. Північно -Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата VI Євпатора. Під час його походів на скіфів (110-108 рр. до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності. В І ст. н.е. в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон. Неподалік від Херсонеса, в Харакеї, римські війська будують фортецю, від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей. 6. Боспорська держава розташовувалася по обидва боки Керченської протоки, яка в давнину називалася Боспор Кіммерійський. Головним містом був Пантікапей, але столицею азіайської частини Боспору вважалася Фанагорія. До утворення Боспорської держави існуючі на її території з VIст. до н.е. міста-поліси Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія, Германаса, Горгіппія, Кепи та інші, здебільшого були звичайними полісними структурами. В 480 р. до н.е. Боспором починає правити династія Археанактидів, яку в 438 – 437 рр. до н.е. змінює династія Спартокідів. На етапі найвищого піднесення держави VI ст. до н.е. її територія обіймала Керченський і Таманський півострови, Східне Приазов'я, пониззя Кубані, а також Дельту Дону. До складу Боспорської держави входили не тільки античні міста, а й місцеві племена - синди, меоти, торети, дандарії.Протягом усього свого існування античні міста - поліси Північного Причорномор'я вели жваву торгівлю з античними містами Східного Середземномор'я, Причорномор'я, з навколишніми племенами, Римом, і його східними провінціями. Вели торгівлю з місцевими народами, які постачали грекам зерно, рибу, худобу, шкіру, рабів, мед, віск, натомість одержували ремісничі вироби, зброю, прикраси, вино, тканини. Залучення місцевого відсталого, по відношенню до греків, населення до сфери їх торгівельної діяльності, до політичних взаємин в межах союзницьких відносин і навіть об'єднань (Боспорська держава), мало вплив на соціально-економічний, політичний, культурний розвиток цього населення.
Контрольні запитання:
1. Яка стоянка первісних людей несьогоднішній день на території України є найдавнішою у європі?
2. В чому причина високого розвитку Трипільської культури?
3. Який народ на території України першим почав використовувати знаряддя праці із заліза?
4. У чому причина появи на території України античних міст-полісів?
Тема 3. Культура княжої доби (ІХ ст. - пер. пол. ХІV ст.)
План
1. Прадавня культура східних слов’ян та ії вплив на культуру України. Хрещення українських земель.
2. Писемність на Русі. Розвиток освіти та знань в княжу добу.
3. Література княжої доби.
4. Архітектура, мистецтво та музика княжої доби.
