Українське культурно національне відродження 2 половини 16 ст. -1 половини 17 ст

Найважливішою особливістю української культури XVI ст. була поява книгодрукування. Вже в першій половині XVI ст. в Україні поширювались книги, видані білоруським просвітителем Франциском Скориною. В 1561 р. в Заблудові, маєтку магната Ходкевича, заснували друкарню Іван Федоров і Петро Мстиславець, які втекли з Москви. Вони видали тут "Учительне Євангеліє", "Псалтир", "Часослов". У 1573 р. І.Федоров переніс друкарню до Львова, де був виданий славнозвісний "Апостол" (1574). Найбільш успішною була видавнича діяльність І.Федорова в Острозі, куди його запросив князь Костянтин Острозький. 1581 р. тут побачило світ перше повне видання Біблії слов'янською мовою. В острозькій друкарні видавались також полемічні твори Філалета, Смотрицького, Сурозького, букварі та інша література.

Цілий ряд друкарень виникли в Снятині, Крилосі, Рогатині, Луцьку, Новгороді-Сіверському та інших містах. Проте масштаби їхньої діяльності були набагато скромнішими порівняно з Острогом,

На початку XVII ст. провідна роль в українському книгодрукуванні належала друкарні Києво-Печерської лаври, заснованій архімандритом Єлисеєм Плетенецьким. 1616 р. тут вийшов з друку "Часослов", пізніше "Лексикон словено-роський", цілий ряд граматик, букварів, словників, різноманітна полемічна та богослужебна література. Книги прикрашались високохудожнім оздобленням: гравюрами, заставками, кінцівками, ініціальними літерами.

В усній народній творчості, крім традиційних казок, ліричних та соціально-побутових пісень, з'являється героїчний епос - думи та історичні пісні. "Втеча трьох братів з Азова", "Самійло Кішка", "Плач невільників" та ін.

У XVI ст. з'явилось багато перекладної літератури, серед якої найвидатнішою пам'яткою є так зване Пересопницьке Євангеліє, перекладене з болгарської мови у 1556-1561 рр. на кошти княгині Заславської. Серед богословської літератури найбільше значення мали книги полемічного характеру, присвячені боротьбі навколо Брестської унії, їх авторами були Іван Вишенський, Мелетій Смотрицький, Захарій Копистенський, Стефані Лаврентій Зизанії та ін.

Помітними були зрушення в освіті. Традиційні школи при церквах, де навчали найелементарнішим знанням та навичкам, вже не відповідають новим вимогам. У 70-х роках XVI ст. в Острозі Костянтин Острозький заснував шкс нового типу, відому під назвою Острозької академії. Тут вивчались переважно три мови - слов’яно-руська, грецька та латинська, а також риторика, діалектика, арифметика, астрономія, геометрія, музика. Ректором академії був Герасим Смотрицький, пізніше грек Кирило Лукаріс. Їх зусиллями до викладання академії залучаються відомі вчені Діонісій Палеолог, Ян Лятос, Іван Княгинецький, Никифор Парасхес, Кирило Москопул та ін.

В кінці XVI - на початку XVII ст. в Україні засновується велика кількість братських шкіл. Першою з них була Львівська, вслід за нею виникають школи в Перемишлі, Луцьку, Вінниці, Кременці, Рогатині та інших містах. В них могли навчатися і діти з бідних родин. Навчання в школах будувалося на зразок Острозької академії. Але вплив цього провідного освітнього закладу в Україні після смерті старого князя Острозького в 1608 р. зійшов нанівець. Дуже скоро академія була захоплена єзуїтами.

На початку XVII ст. провідну роль в українській освіті стала відігравати Київська братська школа. Ктитором (опікуном) школи був гетьман Сагайдачний, свою спадкову землю для школи дарувала багата киянка Єлизавета (Галшка) Гулевичівна На чолі школи стояли видатні вчені й просвітителі Іов Борецький, Мелетій Смотрицький, Касіян Сакович та ін.

У1632 р. Петро Могила об'єднав Київську братську школу з школою при Києво-Печерській лаврі. Так була відкрита Київська колегія - учбовий заклад, який наближався своїми основними засадами до вищої школи. Навколо колегії згуртувались визначні представники української інтелігенції того часу Й.Конанович-Горбацький, І.Гізель, С.Косів та ін. За організацією навчання Київська колегія практично не відрізнялась від польських та інших європейських академій. Вона мала свої філіали у Вінниці та Кременці. Однак, незважаючи на численні прохання Петра Могили, польський уряд так і не дарував колегії статусу академії. Перед смертю Могила заповідав колегії своє майно і цінності, серед них велику бібліотеку.

Взагалі культурний розвиток України з 30-х років XVII ст. відбувався під значним впливом цього визначного культурного і релігійного діяча. Д. Дорошенко називає цей період "Могилянською ерою1).Навколо П. Могили існував тісний гурток його однодумців, так званий "Могилянський Атенеум" - Сильвестр Косів, Атанасій Кальнофойський, Ісая Козловський. Велику увагу звертав митрополит на впорядкування церковного життя. Його гурток склав катехізис "Православне ісповідання віри", прийнятий Київським собором 1640 р. і затверджений східними патріархами. Для розслідування зловживань і гріхів духовних осіб була створена так звана консисторія - особливий духовний суд. Після Брестської унії П.Могила був першим православним митрополитом, офіційно затвердженим польським королем, Завдяки його зусиллям православна церква знову зміцніла і могла протистояти наступу уніатів. Крім того, Петро Могила активно сприяв розвиткові книгодрукування, направляв значну кількість, вчених, учителів перекладачів на навчання до Європи, сам був здібним літератором і полемістом.

В українській архітектурі XVI ст. особливо відчутне європейське Відродження. До споруд, на яких позначився вплив ренесансу, слід віднести ратушу та Успенську церкву у Львові, замки в Перемишлі, Старокостянтинові, Бучачі та інших містах.

Характеризуючи розвиток мистецтва, слід відзначити, що значного поширення набувають інтермедії, які будувались на основі сюжетів з народного життя комедійного характеру. Персонажами тут могли виступати простаки, або хитруни з простого люду. Для музичної культури цього періоду характерним було поширення хорового співу. Своїми досягненням в цій галузі культури пишатися Острозька академія, Київська колегія, ряд братських шкіл.

Отже, в XVI - першій половині XVII ст. розвиток культури в Україні набуває характеру національного відродження. Створюються значні культурно-освітні центри, поширюється книгодрукування, стає більш відчутним вплив інтелігенції.