Спочатку в Польщі, як і в більшості країн, діяло звичаєве право. Згодом з'являються збірники - Польська Правда (Ельблонська книга) (XIII ст.), Статути Казимира Великого (1347 р.), три Литовські статути (1529, 1566, 1588 рр.), збірники магдебурзького права.
Ельблонгська книга - Написана вона німецькою мовою у XIII ст. як посібник для суддів-хрестоносців.
Право XIII ст. захищає не лише життя, а й майно заможних класів суворіше, ніж простолюду.
Подібно до германського, польське право того часу також у спірних випадках вдається до ордалій - випробувань поєдинком, розпеченим залізом чи водою. Пан може для судового поєдинку виставити свого кмета. Крім грошових штрафів, застосовуються ще й інші засоби покарання - кваліфікована смертна кара та вигнання. Ув'язнення як самостійний вид покарання відсутнє.
Систематизацію польського права провів король Казимир III Великий. Для Малої Польщі близько 1347 р. було створено Віслицький статут, для Великої Польщі у 1346-1347 рр.,-Петраковський. Цими актами було систематизовано правові норми служби в ополченні, становище духовенства, відносини поміщиків з селянами тощо. Велика увага зверталася на право власності.
62. Характеристика петиції про право 1628р.в Англії.
За наступника Якова - Карла І (1625-1649) - політичний шантаж, інтриги, свавілля ще більше загострили конфлікт між королем і Парламентом. 7 червня 1628р. королеві була подана так звана "Петиція про право", Вона зводилася до чотирьох пунктів:
1. Населення не повинно змушуватися до виплати податків, не затверджених парламентом;
2. Ніхто не може бути заарештований інакше, як за ухвалою суду і за законами країни;
3. Повинні бути припинені арешти цивільних осіб за законами воєнного часу;
4. Повинні бути припинені постої військ у будинках обивателів.
Король був змушений затвердити цю петицію, проте майже відразу почав порушувати її. У березні 1629 р. і цей «непокірний» парламент було розігнано.
Одинадцять років безпарламентського правління ознаменувалися новими утисками проти протестантів-пуритан. Соціальною базою цієї релігійної течії була міська буржуазія, нове дворянство та дрібнобуржуазні елементи міста і села. Одночасно вводилися нові податки (наприклад, корабельний податок, запроваджений урядом у 1635 p.), що збуджувало невдоволення в усіх верствах населення, незалежно від релігійної орієнтації.
61. Причини, етапи та особливості англійської буржуазної революції.
На початку XVII ст. Англія була типовою аграрною країною. 4/5 від 5 000 000 осіб з її населення проживало в селі. Та капіталістичні відносини в цій країні розвивалися значно інтенсивніше, ніж в інших європейських країнах (окрім Нідерландів). Відбувалося накопичення капіталу в промисловості й торгівлі.
Однак розвиток капіталу в Англії стримувався: свавіллям у процесі встановлення та збирання податків; свавіллям судової влади, що перебувала в повній залежності від короля; терором і позасудовими розправами "Зоряної палати" й "Високої комісії""; королівською монополією, що обмежувала свободу торгівлі й урядовими регламентаціями розвитку промисловості; релігійною політикою абсолютизму, що викликала загальне обурення.
Революція мала свої особливості: революція розпочалася та відбувалася під релігійним стягом. Роль бойової теорії повстанців відіграла ідеологія пуританізму, гаслами якої були реформи панівної англіканської церкви, очищення її від католицизму, створення своєї общини на чолі з пресвітерами, відновлення давніх вольностей.
Під час революції пуритани розділилися на три прошарки: пресвітеріани - які прагнули встановити в країні парламентську монархію; індепенденти - погоджувалися з ідеєю конституційної монархії та вимагали, щоби за вільною людиною були визначені права на свободу слова, совісті, друку та ін.; певеллери - вимагали ліквідації монархічної влади та встановлення демократичної республіки з однопалатним парламентом і загальним виборчим правом; • проти абсолютизму англійська буржуазія виступила в союзі з новим дворянством (джентрі), а не з народом;
Основне завдання, що стояло перед англійською революцією, -це ліквідація феодальної влади та встановлення буржуазного панування, забезпечення переходу від однієї суспільно-економічної формації до іншої. У своєму розвиткові вона пройшла такі чотири етапи:
· конституційний (1640-1642 рр.);
· Перша громадянська війна (1642-1646 рр.);
· боротьба за поглиблення демократичного змісту революції (1646-1649рр.);
· індепендеитська республіка (1649-1653 рр.).
63. Характеристика Трьохрічного акту 1641р.в Англії.
Після розгону Королівського парламенту політична ситуація в Англії ще більш ускладнилася. В Лондоні один за одним спалахували народні заворушення. Відсутність грошей, невдоволення не тільки в низах, але і серед фінансистів, купецтва і нового дворянства зробили положення Карла І безнадійним.
Усвідомивши, що без допомоги парламенту йому не вдасться вивести країну з кризи, король в листопаді 1640 року скликав новий парламент. За безперервність роботи до 1653 р. він отримав назву “Довгого”. Практично відразу парламентарі подали королю ряд актів, спрямованих на обмеження королівської влади і встановлення конституційної монархії.
15 лютого 1641 р. король підписав “трьохрічний акт”, в якому регламентувалися скликання парламенту (1 раз на три роки) незалежно від волі короля.
Актом від 5 червня були знищені важливі органи англійського абсолютизму – “Зоряна палата” і “Висока комісія”, а також передбачено обмеження повноважень Таємної ради короля.
1 грудня 1641 р. парламент прийняв “Велику ремонстрацію”, в якій підтверджувалися основні положення “трьохрічного акту”, констатувався факт знищення свавілля в стягненні податків з боку королівської влади; йшлося про необхідність упорядкувати роботу судів; вводився порядок призначення службовців з відома парламенту. Цим фактом було заборонено переслідування незгодних.
64. Характеристика Навігаційного акту 1651р.в Англії.
Торгівля. Держава під натиском революції також сприяла розвитку зовнішньої торгівлі. У 1651 р. було прийнято Навігаційний акт Кромвеля, який зобов'язував доставляти товари в Англію з Азії й Америки тільки на англійських суднах, а з європейських держав - на англійських або суднах країн-експортерів. Навігаційний акт сприяв розвитку англійського суднобудування та мореплавства і був спрямований на підрив монопольного становища Голландії.
Реалізація його в другій половині XVII ст. призвела до ряду англо-голландських воєн. Після їхнього успішного завершення Англія стала найбільшим у світі морським і торговим центром. Положення Навігаційного акта потім були розширені в актах 1660, 1663, 1672 і 1696 pp.
Основані на принципах меркантилізму, вони відіграли велику роль у розвитку зовнішньої торгівлі. Їх скасували лише в середині XIX ст. у зв'язку з досягненням Англією промислової гегемонії у світі і з переходом до вільної торгівлі. У цей час Англія вже обігнала за масштабами колоніальної та торгової експансії Нідерланди, відвоювала у Франції її найважливіші володіння, захопила Індію і перетворилася на світову колоніальну імперію.
Після революції почався активний процес зміцнення великої земельної власності. Наприкінці XVIII ст. англійське селянство зовсім зникло з історичної арени, а середні розміри земельної власності становили вже 300 акрів (акр дорівнює 0,4 га), тоді як наприкінці XVII ст. вони становили 70 акрів і половина земель була в руках селян. Навігаційний акт був значним інструментом англійської політики протекціонізму і сприяв прискореному економічному розвитку країни протягом двох століть. Був скасований в 1849 році.
65. Характеристика Знаряддя правління 1653р.в Англії.
16 грудня 1653 року в Англії ухвалено конституцію («Знаряддя управління»). Вона поставила останню крапку в державному перевороті, який здійснили Олівер Кромвель і Джон Ламберт. Згідно з Конституцією Олівер Кромвель призначався лорд-протектором Англії, Шотландії й Ірландії.
Йому «разом із парламентом» віддавали законодавчу владу. Кромвель ставав пожиттєвим законодавцем, а парламентарі мінялися кожні три роки. Виконавчу владу взяли на себе знову ж таки протектор «разом із Державною радою», членами якої були його прихильники.
Фактично виконавча влада в країні належала лише Кромвелю, а законодавча ділилася між парламентом, який обирався на три роки і складався з 460 депутатів. Відтак Кромвель отримав таку широку владу, що йому заздрили й легітимні монархи. Він командував армією й флотом, контролював фінанси й правосуддя, керував зовнішньою політикою, оголошував війну й укладав мир, нарешті, у перервах, коли не діяв парламент, його ордонанси мали силу законів.
Отже, Конституція встановлювала в Англії режим одноосібної влади. За словами Кромвеля, принцип, що привів його до влади, був такий: «Ліпше переплатити за добру інформацію, ніж недоплатити за погану».
66. Характеристика Габеас корпус акту 1679р.в Англії.
У 1679р. в період реставрації Стюартів англійський Парламент прийняв закон, який став важливою складовою частиною некодифіко-ваної британської конституції. За першими його словами він увійшов в історію як Габеас корпус акту. Він врегулював і остаточно
1. оформив давно відомі англійському праву правила арешту та притягнення обвинувачених до суду. Документ відображав намагання англійської буржуазії захистити свої інтереси від абсолютистського свавілля. Згідно з ним:
2. судді були зобов'язані вимагати негайного судової перевірки законності арешту чи судового розгляду справи;
3. ув'язнення обвинуваченого могло здійснюватися тільки після пред'явлення наказу зі вказівкою про підстави арешту;
4. у разі затримки судового розслідування закон передбачав можливість звільнення заарештованого під заставу
5. заборонялося незаконне заслання до колоній.
Текст документа містив багато застережень, які практично ігнорували інтереси народних мас і свідчили про вузькокласовий характер акта. Уряду надавалося право призупиняти дію цього Закону, що й використовували панівні класи, коли виникала загроза їхньому пануванню. Та, попри все, НаЬеаз согриз акї, як і Велика Хартія вольностей та Петиція про права, заклав міцний фундамент захисту особистих прав англійських підданих.
67. Біль про права 1689 р.
Прийнятий в жовтні 1689 р. англійським Парламентом Біль про права юридична закріпив встановлення в Англії конституційної монархії. Цей акт істотно обмежував королівську владу на користь Парламенту, а саме:
1. король не мав права без згоди Парламенту скасовувати, призупиняти закони чи звільняти від їхньої дії;
2. без згоди Парламенту король не міг встановлювати та збирати які-небудь податки;
3. королю заборонялося без згоди Парламенту збирати й утримувати армію;
4. вибори до Парламенту мали бути вільними;
5. виступи й обговорення актів у Парламенті не повинні були
обмежуватися та контролюватись будь-яким чином;
6. Парламент мав право приймати будь-які закони;
7. Парламент мав скликатися досить часто;
8. королівські витрати щорічно затверджував Парламент.
Крім цього, Біль про права встановлював відповідальність міністрів перед судом, надавав право підданим звертатися з петиціями безпосередньо до короля, встановлював порядок успадкування престолу та ін.
