Організаційно-правові засади формування ЕЗЕ в

Україні

Державна політика у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки реалі­зується через окремі міждержавні, державні, галузеві, регіональні та місцеві програми, які спрямовуються на втілення визначених

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

пріоритетів це, зокрема, регіональні та локальні програми екологічно збалансованого розвитку. В Україні завершено розробку проекту Концепції сталого розвитку України (проект погоджено з центральними органами виконавчої влади та подано до Кабінету Міністрів України у квітні 1999 p.). Концепція формує політичне підґрунтя для гармонійного поєднання стратегії держави у вирі­шенні економічних, екологічних і соціальних проблем у процесі соціально-економічного реформування суспільства. Екологічна політика базується на застосуванні еколого-економічних інстру­ментів у регулюванні природокористування (зокрема, на системі плати за використання природних ресурсів та забруднення довкілля) і передбачає створення та вдосконалення системи екологічної безпеки (ефективні заходи, що запобігають забруд­ненню довкілля, виникненню надзвичайних ситуацій, забез­печують ядерну та радіаційну безпеку, зберігають біологічне й ландшафтне різноманіття. Ця політика реалізується шляхом роз­робки та впровадження окремих національних, цільових дер­жавних, регіональних, місцевих, об'єктних програм і проектів за напрямами, які визнані пріоритетними. На даний час розроблені й впроваджуються: - Національна програма перспективного розвитку заповідної

справи в Україні (постанова ВРУ від 22.ІХ.1994№ 177/94-ВР); - Державна програма поводження з радіоактивними відходами

(постанова КМУ від 291Х.1996№ 480); - Національна програма екологічного оздоровлення басейну

Дніпра та поліпшення якості питної води (постанова ВРУ від

27.11.1997 № 123/97-ВР); - Концепція збереження біологічного різноманіття України

(постанова КМУ№ 439 від 12. V.1997); - Державна програма використання відходів виробництва і

споживання на період до 2005 р. (постанова КМУ від 28. VI. 1997

№ 668); - Концепція охорони та відтворення навколишнього природного

середовища Азовського і Чорного морів (постанова КМУ від

Ю.ПІ.1998№1057).

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

Екологічні пріоритети знайшли також відображення в розроб­лених протягом 1998 р. стратегічних державних програмах: Прог­рамі діяльності Кабінету Міністрів України на 1998-99 pp., Програмі структурної перебудови економіки України на період 1999-2003 pp., Державній програмі соціального і економічного розвитку на 1998 р. та 1999 р. (розділ "Природніресурси та навко­лишнє середовище") і, нарешті, в проекті Програми соціально-економічного розвитку до 2010р. "Україна - 2010 ". Першочергові заходи, що випливають з цих програм, включено до планів економічного і соціального розвитку областей та регіонів. З регіо­нальних програм варто відзначити Програму державної підтримки комплексного розвитку м. Львів на 1998-2002 pp., Державну програму соціально-економічного розвитку м. Києва на період до 2010 p., Державну програму соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998-2010 pp., Концепцію реформування економіки Херсонської області та ін. [269-272].

З огляду на те, що саме місцевий (обласний, міський) рівень є рівнем реалізації конкретних заходів, основні зусилля з реалізації національної екологічної політики визнано необхідним сконцен­трувати на регіональному та місцевому рівнях. Саме тому розпо­рядженням Кабінету Міністрів України щодо реалізації "Основних напрямів державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" (від 17 серпня 1998 р. № 671-р) визначено подальші кроки впровадження екологічної політики, здійснення якої передбачено такими напрямами:

- розробка та впровадження місцевих планів дій з охорони навко­лишнього природного середовища (контрольний термін Кабі­нету Міністрів України - 30 червня 1999 p.); - розвиток та впровадження механізмів реалізації регіональної

(місцевої) екологічної політики; - максимальна інтеграція екологічної політики в стратегію облас­них (місцевих) планів соціально-економічних реформ; - розвиток взаємодіїз місцевою владою та іншими зацікавленими сторонами.

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

Вже з перших законотворчих кроків суверенної України визна­чено основи забезпечення екологічних прав людини. Важливим актом нової держави став Закон України "Про охорону навко­лишнього природного середовища" від 25 червня 1991 р. Даний закон не лише проголошує, але й передбачає систему гарантій екологічної безпеки людини, вносить певну упорядкованість в систему управління в галузі природокористування. Він закріплює право громадян України на безпечне для життя навколишнє середовище. Це невід'ємне право людини реалізується шляхом участі в обговоренні проектів законодавчих актів та інших рішень у галузі охорони навколишнього середовища; участі в розробці та здійсненні заходів щодо охорони природного середовища, раціонального використання природних ресурсів; об'єднання в громадські природоохоронні організації; отримання повної і достовірної інформації про стан навколишнього природного середовища.

Закон надає громадянам України право звертатися до суду з позовом до підприємств, установ і організацій щодо відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє середовище. Він зобов'язує державні органи надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природо­охоронної діяльності та враховувати їхні пропозиції в цій гатузі.

Згідно з цим Законом громадяни України мають не лише права, але й обов'язки щодо збереження природи, раціонального викорис­тання її природних багатств, дотримання законодавства про охо­рону навколишнього природного середовища. В Законі встановлені принципи охорони навколишнього природного середовища, перш за все - пріоритетність вимог екологічної безпеки.

Закон закріплює екологічні права та обов'язки громадян України: - право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне

середовище; - участьвобговоренніпроектівзаконодавчихактів,матеріалівщодо

розміщення та реконструкції об'єктів, які можуть негативно

вплинути на стан навколишнього природного середовища; - участь у проведенні громадської екологічної експертизи;

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

- одержанняповноидостовірноїінформацїшростаннавколишнього

природного середовища та його вплив на здоров'я населення; - право на подання до суду позовів до державних органів, підпри­ємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. Громадяни України зобов'язані: - берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність із додержанням вимог еколо­гічної безпеки, екологічних нормативів; -не порушувати екологічні права та законні інтереси інших

суб'єктів; - вносити плату за спеціальне природокористування; - компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим нега­тивним впливом на навколишнє природне середовище. Закон визначає повноваження Верховної та місцевих Рад народ­них депутатів, органів управління (Кабінету Міністрів України, виконавчих і розпорядчих органів місцевих Рад народних депу­татів) в галузі охорони навколишнього природного середовища. Спеціально уповноваженим органом управління в цій галузі є Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки (Мінекобезпеки України), створене в 1995 р.

Закон надає широкі повноваження громадським об'єднанням, зокрема:

- брати участь у проведенні спеціально уповноваженими орга­нами в галузі охорони навколишнього природного середовища перевірок виконання підприємствами, установами та органі­заціями природоохоронних планів і заходів; - проводити фомадську екологічну експертизу і обнародувати її

результати; - одержувати інформацію про стан навколишнього природного

середовища, і джерела його забруднення; -виступати з ініціативою проведення республіканського та міс­цевих референдумів з питань охорони навколишнього при­родного середовища;

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

- подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення екологічного законодавства. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначає поняття екологічної безпеки та заходи щодо її забезпечення, екологічні вимоги до розміщення, проектування, будівництва, реконструкції, введення в дію підприємств та інших об'єктів, про застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин, токсичних хімічних речовин; передбачає заходи щодо охорони навколишнього природного середовища від шкідливого біологічного впливу, шкідливого впливу фізичних факторів та радіоактивного забруднення, від забруднення виробничими, побутовими та іншими відходами.

У законі наводиться поняття зон надзвичайних екологічних ситуацій (екологічної катастрофи, підвищеної екологічної небезпеки). Встановлена дисциплінарна, адміністративна, цивільна і кримінальна відповідальність за екологічні правопорушення [272].

Основними з них є: - порушення прав громадян на екологічно безпечне навколишнє

природне середовище; - порушення норм екологічної безпеки; - порушення вимог законодавства при проведенні екологічної

експертизи; - допущення наднормативних, аварійних, залповихвикидів і скидів

у навколишнє природне середовище; - самовільне використання природних ресурсів, перевищення лімітів та порушення інших вимог використання природних ресурсів; - невжиття заходів щодо попередження та ліквідації еколо­гічних наслідків аварій та іншого шкідливого впливу на навколишнє природне середовище; - порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транс­портуванні, використанні, захороненні хімічних, токсичних та радіоактивних речовин, виробничих, побутових та інших відходів;

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

- відмова від надання своєчасної, повної та достовірної інфор­мації про стан навколишнього природного середовища, джерела його забруднення та інше.

Важливим є розділ про екологічну експертизу. Законодавчо закріплена її обов'язковість. Позитивний висновок державної екологічної експертизи є підставою для відкриття фінансування за всіма проектами і програмами, реалізація яких без такого пози­тивного висновку забороняється. Крім державної, Закон передбачає інші форми екологічної експертизи - громадську, наукову, які проводяться незалежно від державної. Державні стандарти в галузі охорони навколишнього середовища проголошуються обов'язко­вими. Визначена система екологічних нормативів: гранично допустимі концентрації забруднюючих речовин у навколишньому середовищі, гранично допустимі й тимчасово узгоджені викиди і скиди забруднюючих речовин; гранично допустимі рівні шуму, електромагнітного випромінювання та інших шкідливих впливів, а також норми і правила радіаційної безпеки; норми і правила природокористування, які встановлюються і вводяться в дію Міністерством охорони здоров'я та Мінекобезпеки України.

Закон передбачає, що в Україні громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо).

Природні ресурси поділяються на загальнодержавні та місцеві. До загальнодержавних природних ресурсів віднесено територіальні води, природні ресурси континентального шельфу та економічної (морської) зони і поверхневі води, що розташовані або використовуються на території більш ніж однієї області; лісові ресурси; види рослин і тварин, занесені до Червоної книги України; природні ресурси в межах об'єктів природно-заповідного фонду республіканського значення; корисні копалини, за винятком загальнопоширених.

Законом передбачено, що Україна приєднується до всіх видів міжнародного співробітництва у галузі охорони природи тараціо-

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

нального використання природних ресурсів, яке здійснюється шля­хом укладання договорів, угод, а також участі в природоохоронній діяльності ООН, інших урядових і неурядових організацій.

Земельний кодекс України, прийнятий 13 березня 1992 p., регу­лює охорону і раціональне використання земель. У цьому кодексі встановлено три форми власності на землю: державна, колективна і приватна. Право на одержання земельної ділянки у приватну власність за плату або безоплатно мають громадяни України. Земельні ділянки можуть надаватись в постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Земельний Кодекс встановив переважне надання земель для потреб сільського господарства з метою забезпечення раціональ­ного використання родючих земель.

Охорона цінних і продуктивних земель (ріллі, ділянок зайнятих багаторічними насадженнями, земель природоохоронного, рекреа­ційного призначення, курортів тощо) досягається встановленням особливого порядку їх вилучення для державних і громадських потреб. Вилучення особливо цінних продуктивних земель, земель науково-дослідних сільськогосподарських установ, заповідників, національних, дендрологічних, меморіальних парків, поховань та археологічних пам'яток не допускається.

З метою охорони земель Земельний Кодекс встановлює обов'язки власників земельних ділянок та землекористувачів: - використовувати землю ефективно і відповідно до цільового

призначення; - підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки внаслідок своєї господарської діяльності; - здійснювати захист земель від водної та вітрової ерозії, забруд­нення та інших процесів руйнування, для збереження і підви­щення родючості землі.

При розміщенні, проектуванні, будівництві та введенні в дію нових та реконструйованих об'єктів і споруд повинно передбачатися додержання екологічних вимог щодо охорони земель.

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

У разі порушення вимог земельного законодавства (самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель, невиконання вимог природоохоронного режиму використання земель, розміщення, проектування, будівництва та введення в експлуатацію об'єктів, котрі негативно впливають на стан земель та інших) настає адміністративна, кримінальна або цивільна (відшкодування заподіяної шкоди) відповідальність згідно із законодавством України.

Водний кодекс УкраїнськоїРСР (1992р.) забезпечує правову охорону вод від забруднення, засмічення і виснаження та регулює порядок їх використання.

Водний кодекс встановлює пріоритет питного і побутового водо­користування. З метою охорони вод, які використовуються для питних і побутових, курортних, лікувальних і оздоровчих потреб, встановлюються округи та зони санітарної охорони із суворим режимом використання, а також водоохоронні зони лісів.

У Водному кодексі закріплені обов'язки водокористувачів щодо раціонального використання водних об'єктів, економного викорис­тання води, відновлення і покращання якості вод. Власники засобів водного транспорту, лісосплавні організації повинні не допускати забруднення і засмічення вод внаслідок втрати масел, хімічних речовин і нафтопродуктів, деревини.

Сільськогосподарські підприємства повинні попереджувати забруднення вод мінеральними добривами і отрутохімікатами. У Водному кодексі встановлено кримінальну або адміністративну відповідальність за порушення водного законодавства (самовільне захоплення водних об'єктів, забруднення і засмічення вод, без­господарне використання вод, введення в експлуатацію підпри­ємств та інших об'єктів без споруд, які попереджують забруднення і засмічення вод та ін.), а також передбачено відшкодування збитків, які заподіяні порушенням водного законодавства.

Лісовий кодекс України, прийнятий 21 січня 1994 p., регулює відносини з охорони і відтворення лісів, посилення їх корисних властивостей та підвищення їх продуктивності, раціонального

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

використання лісів з метою задоволення потреб суспільства у лісових ресурсах.

У Лісовому кодексі визначені основні завдання, вимоги і зміст організації лісового господарства, критерії поділу лісів на дві групи за їх екологічним і господарським значенням; встановлені порядок та види загального і спеціального використання лісових ресурсів, права і обов'язки лісокористувачі в; порядок охорони і захисту лісів; плата за використання ресурсів, економічне стимулювання охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Відповідальність (дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову, або кримінальну) за порушення лісового господарства несуть особи, винні в:

- незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; - порушенні вимог пожежної безпеки в лісах, знищенні або пош­кодженні лісу внаслідок підпалу або необережного поводження з вогнем, внаслідок забруднення лісу хімічними та радіо­активними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами та іншими видами шкідливого впливу; - порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо

визначення лісового господарства; - знищенніабопошкодженнілісовихкультур,сіянцівабосаджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу тощо.

Кодекс України про надра, прийнятий 24 липня 1994 p., регулює гірничі відносини з метою забезпечення раціонального, комп­лексного використання надр для задоволення потреб суспільства у мінеральній сировині, охорони надр, гарантування безпеки людей, майна, навколишнього природного середовища при користуванні надрами.

Кодекс визначає поняття про надра, порядок і види користування надрами, основні вимоги в галузі охорони надр. Такими вимогами, зокрема, є:

- забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр;

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

- додержання встановленого законодавством порядку надання

надр у користування; -раціональне вилучення і використання корисних копалин і

наявних у них компонентів; - недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користу­ванням надрами; - охорони родовищ корисних копалин від затоплення, обвод­нення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або усклад­нюють їх розробку тощо.

В Кодексі про надра встановлений перелік правопорушень законодавства про надра, які тягнуть за собою дисциплінарну, адмі­ністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно з законодавством України:

- самовільне користування надрами;

- порушення норм, правил і вимог щодо проведення робіт з геологічного вивчення надр;

- вибіркове вироблення багатих ділянок родовищ, що призво­дить до наднормативних витрат корисних копалин;

- наднормативні витрати і пошкодження якості корисних копа­лин при їх добуванні;

- невиконання правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей,
майна і навколишнього природного середовища від шкідливого
впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами тощо.
Закон України "Про охорону атмосферного повітря", прий­
нятий 16 жовтня 1991 p., спрямований на збереження нормального
стану атмосферного повітря, його відновлення і поліпшення для
забезпечення екологічної безпеки людини, а також відвернення
шкідливого впливу на навколишнє природне середовище.

Закон встановлює екологічні нормативи в галузі охорони атмо­сферного повітря, екологічної безпеки атмосферного повітря (гра­нично допустимих концентрацій забруднюючих речовин в атмо­сферному повітрі, гранично допустимих викидів забруднюючих

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

речовин для кожного стаціонарного та пересувного джерела викиду).

Підприємства, установи, організації, діяльність котрих пов'язана зі шкідливим впливом на атмосферне повітря, повинні вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зниження шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів, здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, забезпечувати безперебійну та ефективну роботу очисного обладнання.

Закон регулює діяльність, що впливає на погоду і клімат. Підпри­ємства повинні скорочувати і в подальшому повністю припиняти виробництво і використання речовин, які шкідливо впливають на озоновий шар або можуть призвести до негативних змін клімату. Закон встановлює вимоги щодо охорони атмосферного повітря при видобуванні корисних копалин, при застосуванні засобів захисту рослин, міндобрив та інших препаратів; при розміщенні і розвитку міст та інших населених пунктів; при погодженні місць забудови, проектів будівництва і реконструкції підприємств та інших об'єктів, які впливають на стан атмосферного повітря.

У Законі встановлено перелік порушень законодавства про охорону атмосферного повітря: - порушення прав громадян на екологічно безпечний стан

атмосферного повітря; - перевищення лімітів та нормативів гранично допустимих

викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря, гранично

допустимих рівнів шкідливого впливу на атмосферу повітря

фізичних і біологічних факторів;

-погоду і клімат;

- невиконаннярозпоряджень і приписів, які здійснюють контроль

за станом атмосферного повітря тощо.

Особи, винні у порушенні законодавства про охорону атмо­сферного повітря, несуть адміністративну чи кримінальну відпо­відальність, а також повинні відшкодовувати збитки, заподіяні внаслідок правопорушень.

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

Закон України " Про природно-заповідний фонд України", прийнятий 16 червня 1992 p., визначає правові основи організації, охорони і використання природно-заповідного фонду, відтворення його природних комплексів і об'єктів. До природно-заповідного фонду належать природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва.

Реалізація Концепції сталого (екологічно збалансованого) розвитку в Україні забезпечується за допомогою цілеспрямованої політики, яка включає державний, регіональний та місцеві рівні вирішення відповідних питань, правові, фінансові та організаційні засоби [23д].

На державному рівні, з метою послідовної реалізації основних принципів сталого розвитку, створюється Національна комісія сталого розвитку України, яка забезпечує формування основ Національної політики сталого розвитку та здійснює координацію діяльності міністерств, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, міжнародних, та громадських організацій. Склад Ради та її чисельність затверджується Президентом України.

Державний протекціонізм щодо сталого розвитку передбачає: - переважно державне регулювання процесу сталого розвитку, максимальне використання власних можливостей економіки держави, особливо її природосировинних ресурсів, виробничого, науково-технічного та інтелектуального потенціалу; - врахування конкретної ситуації, в якій буде здійснюватись процес сталого розвитку, визначення пріоритетів і включення їх до плану на кожний рік відповідно до фінансових мож­ливостей держави; v поєднання державного впливу з ринковими формами управ­ління, стимулювання якісних змін шляхом позачергового фі­нансування, кредитування, матеріально-технічного та валют­ного забезпечення, надання економічних пільг пріоритетам сталого розвитку;

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

- запровадження спеціального моніторингу стачого розвитку, головним завданням якого є збір, вивчення і підготовка інфор­мації для аналізу показників, які визначають якість життя, природних ресурсів, виробництво і використання всіх небез­печних речовин, що застосовуються в практиці, а також: стан господарства, довкілля, в тому числі - екосистем і територій, що охороняються.

На сьогодні в Україні вже впроваджено в практику господарю­вання інтегральні індикатори сталого розвитку, які відповідають міжнародним стандартам (табл. 7.3.2).

Таблиця 7.3.2 Інтегровані індикатори сталого розвитку України, які гармонізовані з головними індикаторами ОЕСР [272д]

 

Категорія	Показники посилання стану навколишнього природного середовища	Показники стану	Показники реагування
Економічні: 1)Національна політика та міжнародна кооперація	• ВВП (на душу населення), грн. • Промислова продукція (у % до ВДВ) • Сільськогосподарська продукція (у % до ВДВ) • Кінцеві споживчі витрати у домашніх господарств (у % до ВДВ) • Експорт товарів та послуг (у % до ВДВ) • імпорт товарів та послуг (у % до ВДВ) Питома вага сировини і матеріалів у загальному обсязі експорту, %	• частка промислових продуктів у загальному товарному експорті, %	• Витрати на эхорону навколишнього середовища, % ВВП % до загальних видатків • Витрати на контроль іга зменшення забруднення % ВВП » Витрати на соціальний захист населення (у % до загальної суми видатків) • Витрати на соціальний захист (у % до ВВП)
2)3 міни структури споживання	• Наявність паливних ресурсів, нафт, екв • Загальне споживання	• Загальна енергомісткість ВВП, • кг н.е/ грн. • кгуп/грн.	• Ефективність споживання ресурсів, кг, т, куб.м на 1000 грн.

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

Продовження таблиці 7.3.2

 

Категорія	Показники посилання стану навколишнього природного середовища	Показники стану	Показники реагування
Соціальні: 1) Демографічна динаміка людського розвитку	• загальний щорічний приріст (скорочення) населення,% • населення віком 60р. і старіше, % • очікувана тривалість життя при народженні (років) • рівень грамотності населення,%	• загальна чисельність населення, тис. чол. • Густота населення, чол./км • зареєстроване безробіття (у % до працездатного населення) • сальдо міграції населення міського • сільського	• Населення, яке пов'язане з біологічними або хімічними очисними спорудами, %. • з переробкою побутових відходів, %
2) Охорона здоров'я населення	• Чисельність населення, яке проживає в екологічно небезпечних умовах, млн. чол. • Материнська смертність (на 100000 живонароджених) • Смерті від захворювань системи кровообігу (у % до всіх випадків) • Смерті від новоутворень • (у % до всіх випадків)	• забезпечення якісною питною водою, % • споживання алкогольних виробів (літрів на душу населення) • споживання тютюнових виробів (кг на дорослого)	• Загальні національні витрати на охорону здоров'я, % ВНП • державні витрати на охорону здоров'я (у % до всіх державних витрат)
3) Освіта	• Сукупна частка учнів		• загальні витрати на вишу освіту (у % до загальних витрат та освіту) • державні витрати на освіту (у % до ВВП) • державні витрати на науку (у % до ВВП)

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку наїдіональної економіки

продовження таблиці 7.3.2

 

Категорія	Показники посилання стану навколишнього природного середовища	Показники стану	Показники реагування
4) Підтримка екологічного стану людських поселень	• Міське населення (% від усього) • Щорічний приріст скорочення) міського населення	• Вплив на населення (%): • забрудненого повітря • шуму • забрудненої питної води • Питома вага обладнаної	• озеленення населених міст, % • економічні, фіскальні та [іегуляторні інструменти
Екологічні: 1) Захист якості та запасів світової води	• щорічний забір підземних вод, % доступного обсягу щорічний забір поверхневих вод, % доступного обсягу • річне споживання питної води на душу населення, куб.м водомісткість промисловості, куб.м в розрахунку на одиницю промислового ВВП • водомісткість ВВП, куб.м/грн.	• потенційні ресурси річкових вод, куб.км • балансові запаси місцевого стоку, куб.км • запаси підземних вод, млрд. куб.м • біохімічні потреби кисню свіжої води, БПК5 (200 С) • водозабезпе- чення місцевим, тис. куб.м/ рік: на 1 чол. км2	» очистка стічних вод, % • ціни на воду та водоспоживання для очистки побутових відходів «частка безповоротного водоспоживання в об'ємі використаної води, % " безповорютні втрати води в промисловості, % об'єму відтворювальної води
2) Захист морів та прибережних зон від забруднення	• скид нафтопродуктів у прибережні води, т • надходження азоту та фосфору у прибережні води, т/рік загального азоту, фосфору	• середньорічний вилов морських організмів, т • співвідношення середньорічного вилову морських організмів до максимального середньорічного вилову, %	«' регуляція запасів (вилову)

Тема 7.3. Модель екологічно збалансованої національної економіки

продовження таблиці 7.3.2

 

Категорія	Показники посилання стану навколишнього природного середовища	Показники стану	Показники реагування
3)Інтегральний підхід до планування та управління земельними ресурсами	• загальна площа земель (суші), тис. га • з них: залучено у цільове використання, тис. га • сільськогосподарські угіддя, % загальної площі • забудовані землі, % загальної площі • земельні промисловості, % • землі рекреаційного, курортного, природоохоронного призначення та історико- культурної спадщини, % • землі природно- заповідного фонду, % загальної площі • землемісткість сільського господарства, тис.га/ одиницю сільськогосподарського ВВП	• площа деградованих та порушене них земель, % загальної площі • площа радіоактивно- забруднених земель, тис. га • з них реабілітовано, тис. га	• реформування земельних відносин - розподіл земельного фонду за формами власності, %: • державна • власність недержавних сільськогоспо­ дарських підприємств • приватна • реабілітовані землі, %
4) Управління чутливими екосистемами: боротьба з опустелюванням та засухами	• населення, яке мешкає у регіонах з посушливим кліматом, % • площі земельні з недостатнім зволоженням, % загальної площі	• середньомісячна кількість опадів у регіонах з посушливим кліматом, мм	•
5) Розвиток гірських територій	• населення, яке мешкає у гірських регіонах, % • територія гірських (передгірних) регіонів, % загальної площі України	• площі небезпечних зон у гірських і перед гірських регіонах, % ающі гірських регіонів • площа деградованих земель, % площі гірських регіонів	• лісозахищеність земель, % площі гірських регіонів

Розділ 7. Перспективні моделі розвитку національної економіки

продовження таблиці 7.3.2

 

Категорія	Показники посилання стану навколишнього природного середовища	Показники стану	Показники реагування
6) Екологічна безпека сільського господарства	• використання пестицидів, кг/ с/г угідь • внесення мінеральних добрив, кг діючої речовини на 1 га с/г угідь • зрошувані землі, % площі ріллі	• площі орних земель на душу населення, га • площа засолених, перезволожених та заболочених земель, % с/г угідь • землі з кислими фунтами	• витрати на захисні та відтворювальні заходи, % ВВП

Запитання для самоконтролю

1. Основні загрози екологічній безпеці держави.

2. Цілі та основні завдання посилення екологічного добробуту населення в Україні.

3. Законодавство України про забезпечення екологічного добро­буту та безпеки населення.

4. Екологічна ситуація в національній економіці та проблеми формування екологічно збалансованої економіки.

5. Основні завдання на шляху реалізації Концепції сталого (збалансованого) розвитку в національній економіці.

6. Екологічна політика та механізми її реалізації.

7. Напрями зниження природо місткості економіки: просторово-галузевий контекст.

8. Організаційно-управлінські засади формування екологічно збалансованої економіки.

9. Регіональні особливості реалізації моделі екологічно збалан­сованої економіки: сутність цільових програм.

10. Макроекономічне регулювання та забезпечення реалізації
моделі екологічно збалансованої економіки через формування
державних цільових програм.

 

 

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Національна економіка

 

Національна економіка

 

Рекомендована література до вивчення курсу

Розділ 1. Теоретичні засади та чинники розвитку національної економіки