Короткий словник термінів

Акт ревізії (перевірки) — службовий двосторонній документ, який підтверджує факт проведення комплексної, фінансової чи тематичної ревізії (перевірки), відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансо­во-господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною од­норідністю недоліки в господарюванні і порушення законів та інших нормативно-правових актів.

Аудиторський (недержавний) фінансовий контроль — контроль, що його здійснюють незалежні аудитори або аудиторські фірми, які уповнова­жені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може прово­дитися як за ініціативою суб'єкта господарювання, так і за рішенням орга­ну державної влади.

Банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: за­лучення до вкладів коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення цих коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківська діяльність — набір посередницьких операцій на грошовому ринку, який виконують спеціальні інститути (банки) як виключну діяльність на підставі закону та під особливим наглядом держави; являє собою залу­чення до вкладів грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщен­ня цих коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банківське законодавство — система всіх упорядкованих певним чи­ном нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері банків­ської діяльності.

Банківське регулювання —розробка та видання уповноваженими орга­нами на основі законів нормативно-правових актів, що регламентують види і способи банківської діяльності.

Безготівковий грошовий обіг - частина грошового обігу, в якій рух грошей відбувається як перерахування сум по розрахунках у банках чи зарахування взаємних вимог, тобто безготівкових грошових знаків.

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення виконання завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органа­ми місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (утому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінан­сування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяль­ності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законо­давства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна політика — діяльність органів державної владі щодо форму­вання бюджету держави, його збалансування, розподілу й перерозподілу бюджетних ресурсів та забезпечення всеохоплюючого контролю за їх ви­користанням.

Бюджетна система України — врегульована нормами права сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, що побудована з урахуванням економічних відносин, державного йадміністративно-територіального устрою.

Бюджетне асигнування — повноваження, надане розпорядникові бю­джетних коштів відповідно до бюджетного призначення взяти бюджетне зобов'язання та здійснити платежі з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Бюджетне зобов'язання — будь-яке здійснене відповідно до бюджетно­го асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи проведення інших аналогічних операцій протягом бю­джетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цьо­го періоду або у майбутньому.

Бюджетне планування — централізований розподіл та перерозподіл внутрішнього валового продукту та національного доходу за всіма ланками бюджетної системи України та за всіма видами фінансових планів, включа­ючи кошториси бюджетних установ, що здійснюються на основі чинного законодавства про бюджет та державних програм економічного і соціаль­ного розвитку держави.

Бюджетне право України — сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю, тобто утворенням, розподілом та використанням коштів дер­жавного та місцевих бюджетів.

Бюджетне призначення — повноваження, надане головному розпоряд­никові бюджетних коштів бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетний запит — документ, підготовлений розпорядником бюджет­них коштів, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Бюджетний період — період дії акта про бюджет, затвердженого пред­ставницьким органом.

Бюджетний процес — сукупність дій уповноважених на підставі норм бюджетного права органів державної влади та місцевого самоврядування зі складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету, а також зі скла­дання, розгляду і затвердження звіту про його виконання.

Бюджетний розпис — оперативний план виконання державного бю­джету, на підставі якого відкриваються асигнування, перераховуються кош­ти місцевим бюджетам, розпорядникам коштів; зараховуються кошти на реєстраційні рахунки в установах казначейства, тобто здійснюється весь процес перерахування коштів та фінансування витрат шляхом оплати ра­хунків, що супроводжується всебічним фінансовим контролем.

Бюджетний устрій України — визначена правовими нормами система бюджетів України, розмежування доходів і видатків між ними, повноважен­ня органів законодавчої та виконавчої влади у сфері бюджету.

Бюджетний цикл — проміжок часу, що охоплює діяльність органів дер­жавної влади й місцевого самоврядування починаючи з розробки й скла­дання проекту акта про бюджет, його розгляд і затвердження, виконання та складання, розгляд і затвердження звітності про виконання відповідно­го бюджету.

Бюджетні повноваження — права та обов'язки органів державної вла­ди і місцевого самоврядування у галузі бюджетної діяльності, що визнача­ються Бюджетним кодексом України, щорічними законами про Державний бюджет, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», інши­ми законами, рішеннями місцевих рад та локальними атами.

Валюта України — грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України.

Валютна політика — сукупність заходів, що здійснюються у сфері міжнародних економічних відносин відповідно до поточних та стратегіч­них цілей економічної політики країни.

Валютна система —державно-правова форма організації міжнародних валютних (грошових) відносин держав,

Валютне регулювання — діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та поря­док здійснення операцій з валютними цінностями.

Валютні операції — певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.

Валютні цінності — іноземна валюта, платіжні документи та фордові цінності в іноземній валюті, дорогоцінні метали та дорогоцінне каміння, за винятком ювелірних та побутових виробів.

Відомчий фінансовий контроль — контроль, який здійснюють конкретні контрольно-ревізійні управління (відділи, групи) міністерств, відомств, дер­жавних комітетів та інших органів державного управління. Спрямований на забезпечення законності та фінансової дисципліни як підпорядковани­ми підприємствами, установами, організаціями, так і всередині самого відомства.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль — контроль, що здійснюється економічними службами підприємств, установ, організацій (бухгалтеріями, фінансовими відділами, службами фінансового менеджмен­ту та внутрішнього аудиту, відділами планування тощо) та супроводжує повсякденну фінансово-господарську діяльність.

Видатки поточні – фінансування мережі підприємств, установ, організацій і органів, яка діє на початок бюджетного року, а таож фінансування заходів щодо соціального захисту населення та інших заходів, що не належать до видатків розвитку.

Видатки розвитку – витрати бюджетів на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності, зокрема фінансуваня капітальних вкладень виробничого й невиробничого призначення; фінансування структурної перебудови народного господарства; субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням.

Готівкові розрахунки — платежі готівкою підприємств, підприємців і фізичних осіб між собою за реалізовану продукцію (товари, виконані ро­боти, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реа­лізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.

Грошово-кредитна політика — визначена сукупність заходів у сфері грошового обігу та кредиту, що спрямовані на забезпечення стабільності національної валюти, стримування інфляційних процесів в економіці краї­ни, регулювання економічного зростання, забезпечення зайнятості насе­лення та вирівнювання платіжного балансу країни.

Грошова одиниця – встановлений у законодавчому порядку грошовий знак, один з елементів національної грошової системи.

Грошова система – форма організації грошового обігу в державі, що склалася історично і закріплена національним законодавством.

Грошовий обіг – рух грошей у готівковій та безготівковій формах, що обслуговує обіг товарів та послуг у процесі розширеного відтворення.

Державний фінансовий контроль — контроль, що його здійснюють орга­ни державної влади, в першу чергу законодавчої йвиконавчої. Спрямова­ний на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчого підпо­рядкування.

Державні цільові фонди – фонди, які створені відповідно до законодавства України і формуються за рахунок визначених ним внесків юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.

Договір банківського рахунку — складна правова категорія, яка перед­бачає публічний обов'язок клієнта зберігати кошти на рахунку в банківській установі; двостороннє зобов'язання банку і клієнта на умовах консенсуальності та платності.

Дотація бюджетна – безвідплатна, безповоротна допомога вищого бюджету нижчому, яка не має цільового характеру та видається у випадку перевищення видатків над доходами.

Закон про Державний бюджет України — закон, який затверджує пов­новаження органам державної влади здійснювати виконання Державного бюджету України протягом бюджетного періоду.

Зведений бюджет — сукупність показників бюджетів, що використо­вуються для аналізу та прогнозування економічного й соціального розвит­ку держави. Зведений бюджет не затверджується.

Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казна­чейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.

Кошик доходів бюджетів місцевого самоврядування — сукупність по­датків і зборів (обов'язкових платежів), що закріплені Бюджетним кодек­сом України на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Лімітування витрат — обмеження витрачання коштів, передбачених окремими статтями бюджетної класифікації.

Методвладних приписів — основний метод фінансово-правового регулю­вання, що становить органічно цілісну систему безперервного впливу на учас­ників фінансово-правових відносин з метою реалізації ними своїх функцій.

Міжбюджетні відносини — відносини між державою, Автономною Рес­публікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповід­них бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно пе­редаються з одного бюджету до іншого. Вони поділяються на: дотацію ви­рівнювання; субвенцію; кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів; інші дотації.

Наука фінансового права — сукупність теоретичних понять, тлумачень і уявлень про чинне фінансове право, його предмет і метод, правові підгалузі та інститути, що входять до його складу.

Об'єкти фінансових правовідносин — фонди коштів, які формуються, розподіляються та використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових відносин.

Обіг готівки — обіг законних платіжних засобів (банкнот та розмінної монети) у формі готівки, які обслуговують потреби економіки країни.

Обстеження – метод фінансового контролю, який охоплює окремі сторони діяльності підприємств, установ, організацій, але на відміну від перевірки проводиться за значно ширшим колом показників і виявляє фінансовий стан господарюючих суб’єктів, перспективи їх розвитку, необхідність реорганізації чи переорієнтації виробництва.

Перевірка – обстеження і вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій чи їх підрозділів.

Платіжна система — платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при переказуванні грошей.

Платіжні документи та інші цінні папери — акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські нака­зи, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, вира­жені в національній чи іноземній валюті або банківських металах.

Податкова політика — діяльність держави у сфері встановлення і стяг­нення податків, головними критеріями якої є економічна ефективність і соціальна справедливість.

Податкова система — це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані, органічно доповню­ють один одного та мають різну спрямованість.

Податкове законодавство — система законодавчих актів, що містить правові норми, які встановлюють правила поведінки сторін у податковій сфері суспільних відносин.

Податкове право як фінансово-правовий інститут — сукупність норм, що регулюють суспільні відносини у сфері справляння податків та обов'яз­кових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, встановлюючи при цьому права, обов'язки та відповідальність сторін.

Податкові правовідносини — відносини, що виникають на підставі по­даткових норм, які встановлюють, змінюють чи відміняють податкові пла­тежі, та у зв'язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктив­ними правами та несуть юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків та зборів до бюджетів і цільових фондів та поданням податкової звітності.

Податок — встановлений законом для досягнення загальнодержавних або місцевого значення цілей обов'язковий індивідуально безоплатний гро­шовий платіж, який вноситься юридичними та фізичними особами у дер­жавний чи місцевий бюджет за наявності матеріальних передумов (дохо­ду, прибутку чи майна) у чітко визначені строки та у передбачених законо­давством розмірах і не призначений для конкретних витрат.

Профіцит бюджету – перевищення доходів бюджету на його видатками.

Ревізія — метод документального контролю за фінансово-господарсь­кою діяльністю підприємства, установи, організації з додержанням зако­нодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, способу документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, запобігання фінансовим зловживанням.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їх керів­ників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджет­них зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Спостереження – метод фінансового контролю, який зводиться переважно до загального ознайомлення із станом фінансової діяльності бюджетної установи, підприємства, відомства.

Субвенції – міжбюджетні трансферти ждя використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Суб'єкти фінансових правовідносин — юридичні та фізичні особи, які можуть бути носіями суб'єктивних юридичних прав та обов'язків.

Суб'єкти фінансового права — юридичні та фізичні особи, які мають правосуб'єктність, тобто правоздатність й дієздатність у сфері фінансових відносин.

Субсидія – грошова допомога, що надається державою за рахунок коштів бюджету, а також спеціальних фондів юридичним особам, місцевим державним органам, іншим державам.

Трансферти – кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Фінанси — сукупність відносин, що мають розподільчий характер і опо­середковуються через доходи й видатки громадян та юридичних осіб — суб'єктів господарської діяльності, фінансово-кредитних установ, держа­ви, міжнародних фінансових організацій тощо.

Фінанси держави — економічні відносини з мобілізації, розподілу й ви­трачанню централізованих і децентралізованих фондів коштів держави та органів місцевої влади й місцевого самоврядування; підприємств, установ й організацій і громадян — суб'єктів підприємницької діяльності для забез­печення розширеного відтворення та соціально-культурних потреб.

Фінансова діяльність держави — планована діяльність у сфері мобілі­зації, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів з метою виконання завдань і функцій держави.

Фінансова дисципліна – стан дотримання органами державної влади й місцевого самоврядування, суб’єктами господарювання всіх форм власності, об’єднаннями громадян, посадовими особами, громадянами України та іноземними громадянами визначених законодавством та нормативно-правовими актами фінансово-правових норм.

Фінансова система — 1) сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів коштів для здійснення фінансової діяльності дер­жави; 2) сукупність органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють в межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяль­ністю держави та підприємств, установ, організацій, що беруть у ній участь.

Фінансове законодавство — галузь законодавства, що є сукупністю за­конів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження і становлять джерело фінансового права.

Фінансове право — публічна галузь права, яка містить сукупність юри­дичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу й використання фондів коштів (фінансових ресурсів) держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань та функцій.

Фінансовий контроль — цілеспрямована діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, спрямована на додержання законності, фінансової дисципліни і раціональності у забезпеченні реалізації фінансо­вої діяльності держави та ефективного соціально-економічного розвитку всіх суб'єктів фінансових відносин.

Фінансові правовідносини - врегульовані фінансово-правовими нор­мами суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обов'язків у сфері мобілізації, розподілу й витрачання централізо­ваних та децентралізованих фондів коштів.

Фінансово-правова норма — писане, встановлене державою в суворо визначеному порядку і формі і забезпечене заходами державного приму­су, виражене у категоричній формі правило поведінки суб'єктів фінансо­во-правових відносин, що виникають з приводу мобілізації, розподілу й використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, яке закріплює права та обов'язки їх учасників.

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………………….3

Програма дисципліни «Фінансове право України»………………………………………….5

Робочий план……………………………………………………………………………………13

Система та критерії оцінювання………………………………………………………………15

Опорний конспект лекцій з курсу «Фінансове право України»…………………………….17

Завдання для практичних занять з курсу «Фінансове право України»……………………..89

Методичні рекомендації та завдання для самостійної роботи студентів………………….135

Питання до заліку з дисципліни «Фінансове право України»……………………………..139

Питання до іспиту з дисципліни «Фінансове право України»……………………………..141

Тестові завдання для самоконтролю студентів……………………………………………...144

Короткий словник термінів…………………………………………………………………...173